A Night at the Opera

Попередній альбом «Queen», «Sheer Heart Attack» (1974), мав комерційний успіх і привернув загальну увагу до гурту, сингл «Killer Queen» посів другу позицію в «UK Singles Chart», він також став першим хітом гурту, що потрапив до «Топ-20» в Сполучених Штатах.[7][8] Однак, незважаючи на цей успіх, гурт був у пригніченному настрої. Багато в чому це було пов'язано з контрактом, який вони підписали, який означав, що вони будуть створювати альбоми для продюсерської компанії, яка потім буде продавати альбоми лейблу звукозапису.[9] Це означало, що «Queen» майже не бачили грошей, які вони заробили, що Браян Мей описав як «ймовірно, найгірше, що ми коли-небудь робили».[9] Фінанси гурту були в такому поганому стані, що Роджера Тейлора попереджували, щоб він не дуже сильно барабанив, тому що вони не могли дозволити придбати собі нові барабанні палички.[9] Джону Дікону, який недавно одружився, було відмовлено в грошах їх керівництвом, щоб покласти депозит на придбання будинку.[10][11] Це зростаюче розчарування призвело до того, що Фредді Мерк'юрі написав пісню «Death on Two Legs», яка стала вступним треком «A Night at the Opera». Згодом гурт вийшов з угоди з «Trident Studios» і почав пошук нового менеджера. Вони подумували найняти Пітера Гранта, який на той час був менеджером «Led Zeppelin». Грант припускав, що гурт підпише контракт з лейблом «Led Zeppelin» «Swan Song», і запропонував «Queen» відправитися в тур, поки він буде розбиратися з їх фінансами.[12] Однако гурт побоювався, що Грант віддасть перевагу «Led Zeppelin», тому вони зв'язалися з Джоном Рідом, який на той час був менеджером Елтона Джона. Рід погодився і порадив гурту «піти в студію і створити найкращий запис, який ви можете зробити».[12][13]

За час виходу перших трьох альбомів «Queen» уже мали низку хітових композицій, але «A Night at the Opera» був їх першим великим успіхом. У 1990 році Мей сказав у інтерв'ю «BBC Radio Two»: «У „A Night at the Opera“ ми в деякому сенсі повернулися до філософії „Queen II“. У нас була впевненність, бо ми мали хіт. Також ми мали щось на кшталт майже відчаю, бо ми були повні банкрути на тому етапі. Знаєте, у нас були хітові записи, але в нас не було жодних грошей і, якщо б „A Night at the Opera“ не мав величезного успіху, я думаю, що ми б просто щезли десь у глибинах океану. Тому ми створювали цей альбом, знаючи, що це питання життя чи смерті... кожен з нас особисто хотів реалізувати свій потенціал як творців, продюсерів і всього такого».[14]

«Queen» працювали з продюсером Роєм Томасом Бейкером та інженером Майком Стоуном. Це був останній раз, до часів альбому «Jazz» 1978 року, коли вони працювали з Бейкером.[16] Гері Ленген, якому на той час було 19 років і який був оператором під час запису двох пісень альбому «Sheer Heart Attack», у цьому альбомі був призначений помічником інженера.[17] За повідомленнями, це був найдорожчий альбом, коли-небудь створений на той час, з оціночною вартістю £40,000 (що еквівалентно £329,600 у 2019 році).[18][19]

Альбом був записаний на семи різних студіях протягом чотирьох місяців; на відміну від цього альбому, альбом «Sheer Heart Attack» був записаний на чотирьох різних студіях.[20] Влітку 1975 року «Queen» провели місяць, репетируючи в сараї, який згодом став студією «Ridge Farm» в Сурреї.[21] Перед початком запису гурт провів тритижневу репетицію в орендованому будинку в Херефордширі.[22] З серпня по вересень 1975 року гурт працював в Рокфілді і Монмутширі. Інші записи, які тривали до листопада, гурт записував в студіях «Lansdowne», «Sarm», «Roundhouse», «Scorpio Sound» і «Olympic Sound». Оскільки їх угода з «Trident» закінчилася, «Trident Studios» не використовувалася під час запису. Єдиною піснею на альбомі, записаної в «Trident», була «God Save the Queen», яка була записана 27 жовтня минулого року, незадовго до того, як гурт відправився в «Sheer Heart Attack Tour».[1][2]

Гурт вимагав багатоканального запису для їх складних вокальних гармоній, які зазвичай складалися з Мея, співаючого нижні регістри, Мерк'юрі, співаючого середні регістри, і Тейлора, виконуючого найвищі частини (Дікон не співав). На відміну від їх попередніх альбомів, в яких використовувалася 16-трекова стрічка, «A Night at the Opera» був записаний з використанням 24-трекової стрічки.[17] Їх вокальні гармонії особливо помітні в пісні «Bohemian Rhapsody», яка має складну оперну послідовність, в якій домінують багатоканальні вокали.[17][23] Аналогічно, пісня «The Prophet's Song» має середню частину а капела, яка використовує затримку на вокалі Мерк'юрі. Для своїх однойменних «гітарних оркестровок» Мей наклав свою домашню гітару «Red Special» через підсилювач, побудований Діконом, відомий як «Deacy Amp», пізніше випущений комерційно як підсилювач «Brian May» від фірми Vox. Нашарування гітари є одним з відмінних методів Мея як рок-гітариста. Він сказав, що техніка була розроблена під час пошуку звуку скрипки.

Крім свого звичайного обладнання, в альбомі гурт використовував широкий спектр інструментів. Мерк'юрі використовував рояль для більшості пісень, роблячи свій внесок у бриньканні фортепіано у пісні «Seaside Rendezvous», в той час як Тейлор використовував литаври і гонг в «Bohemian Rhapsody». Дікон грав на контрабасі у пісні «'39» і використовував електричне піаніно «Wurlitzer» в пісні «You're My Best Friend».[2] У примітках вкладишу до альбому Мею приписують «оркестрові фони», посилаючись на те, що він грав на ряді інструментів, які зазвичай не зустрічаються в інших піснях «Queen».[1] Він грав на акустичній гітарі у пісні «Love of My Life» і «'39», а також на арфі у «Love of My Life» і іграшковому кото у «The Prophet's Song». У пісні «Good Company» також був присутній Мей, що відтворює джаз-гурт діксіленд, який був створений на його «Red Special».[2][24]

Назва альбому була натхненна однойменним фільмом братів Маркс, який гурт дивився під час запису.[49][50] Згодом вони стали хорошими друзями із зіркою фільму Граучо Марксом, з того моменту, коли Маркс відправив гурту лист, що вихваляє їх альбом «A Day at the Races» 1976 року.[51] Маркс також запросив «Queen» відвідати його будинок в Лос-Анджелесі в березні 1977 року (за п'ять місяців до його смерті). Гурт віддячив йому і виконав а капела пісню «'39».[40] На обкладинці альбому зображено логотип гурту на білому тлі, який був розроблений Мерк'юрі. Наступний альбом гурту, «A Day at the Races», мав схожий дизайн, але на чорному тлі.[52][50]

«Bohemian Rhapsody» була випущена як головний сингл 31 жовтня 1975 року, з піснею «I'm in Love with My Car» на Б-стороні. Керівництво гурту спочатку відмовилося випустити його, однак ді-джей Кенні Еверетт зіграв копію пісні на своєму радіо-шоу 14 разів, після чого попит аудиторії на пісню посилився, і лейбл гурту був змушений випустити «Bohemian Rhapsody».[53][16] Згодом пісня очолювала чарти Великої Британії протягом дев'яти тижнів і досягла піку посівши дев'ятого місця в США.[54][55][56] Другий сингл «You're My Best Friend» був випущений 18 травня 1976 року, з піснею «'39» на Б-стороні. Він досяг шістнадцятого місця в США і сьомого місця у Великій Британії.[57][58]

Праця над альбомом була завершена за тиждень до того, як гурт повинен був розпочати гастролі «A Night at the Opera Tour» на його підтримку.[59] Через це сесія мікшування була скорочена до 36-ти годин, тому що гурт хотів встигнути відрепетирувати свій сет-лист перед гастролями.[59] Через брак часу в гурту було всього три з половиною дні на репетиції в студії «Elstree», чотири години пішло на зйомки кліпу для «Bohemian Rhapsody». [59]Тур тривав у 1975—1976 роках і охоплював Велику Британію, США, Японію та Австралію.

Ретроспективні професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело	Рейтинг
AllMusic	[3]
Chicago Tribune	[62]
Christgau's Record Guide	B–[63]
Encyclopedia of Popular Music	[64]
MusicHound Rock	4.5/5[65]
Pitchfork	8.9/10[66]
PopMatters	9/10[28]
Q	[67]
The Rolling Stone Album Guide	[68]
Uncut	[69]

Більшість британських музичних журналів не розмістили критичних оглядів альбому «A Night at the Opera», бо гурт затягував ремікшування альбому до останнього, у зв'язку з цим не було розіслано ні дисків, ні стрічок представникам медіа до офіційного випуску альбому. Рей Фокс-Каммінг спробував дати огляд альбому в журналах «Record Mirror» і «Disc» на основі одного прослуховування на вечоринці для преси, чого, як визнає він, «зовсім не досить» для формування критичної думки. Однак, він описав свої перші враження як «чудовий стрімкий потік музики, в якому одна пісня метушливо змінюється іншою… Оркестрові ефекти, усі голосами, приголомшливі, але напливають надто швидко, щоб їх можна було б оцінити після одного прослуховування». Фокс-Каммінг зазначив, що в альбомі виділяються три пісні: «Death on Two Legs», «The Prophet Song» і «Bohemian Rhapsody», і що лише один трек поганий — «Sweet Lady». Він підсумувавав, що «загалом альбом „A Night at the Opera“ швидший, імпозантніший й складніший від „Sheer Heart Attack“, але гурт не занесло».[70]

Коли, через 4 місяці, альбом виходив у США, Кріс Ніколсон із «Rolling Stone» сказав, що, хоча їм також властива спільна для інших гуртів важкого металу тяга до «маніпулятивної динаміки», «Queen» у своєму жанрі еліта й поставили себе окремо від інших, залучаючи «неочікувані ефекти: акустичний рояль, арфу, а капельний вокал і відсутність синтезаторів. Разом із гарними піснями».[71] Роберт Крістгау, пишучи в «The Village Voice», відчував, що альбом «насправді не паскудить жодної із півдюжини еклектичних мод, в яких змішуєся високохудоджнє й важке... й отримує на виході достатній пародійний тон, щоб відчути, що тут є більше, ніж чує вухо. Можливо, якщо вони зроблять когерентний шедевр, я збагну, що то таке».[72] «Winnipeg Free Press» писав: «Потенціал гурту практично безмежний, показуючи так, що „Queen“ судилося врешті-решт зайняти своє місце між невеличкою жменькою справді значних колективів, що працюють в сьогоднішньому року».[31]

У ретроспективному огляді для «AllMusic» Стівен Томас Ерлвайн назвав альбом «свідомо безглуздим й роздутим шедевром важкого року» та «прог-роком із почуттям гумору, а також динамікою». Ерлвайн відчував, що «Queen» «ніколи не здійснили свій підхід краще будь-де».[3] Історик прогресивного року Стівен Лем у книзі «Citizens of Hope and Glory: The Story of Progressive Rock» заперечував, що сам альмом є прогресивним роком. Він писав: «Хоча далеко не прогресивний рок, це був найграндіозніший та найамбіційніший альбом гурту на той час, повний чудових пісень з впливом прогресивного року». Він говорив, що альбом був «чистим символом найвідаленіших околиць руху прогресивного року».[73]

У 1992 році «Mojo» назвав альбом «імперською екстраваганзою, рогом достатку», а «Queen» «гуртом голодних до слави індивідуалістів, готових змагатись один поперед одного, у величній круговерті дружби й втіхи».[74] У 2004 році Джейсон Воберг із «Дейлі Волт» стверджував, що альбом «приголомшив мене абсолютно», і що «„A Night at the Opera“ був тим диском, що катапультував „Queen“ і британських виробників хітів до ролі глобальних суперзірок. Як і чимало таких віхових альбомів він став частково віхою, а частково жорном, кожен наступний альбом так чи інакше порівнювали з музикальним і комерційним успіхом, якого вони тут досягли. Може бути так, що саме музика мала значення — а вона була просто дивовижною».[25]

У огляді 2006 року для «Q» Пол Різ зауважив, що хоча «A Night at the Opera» «вийшов того ж року як архи-соульний пастиш Бові „Young Americans“ та слизький художній рок-альбом „Roxy“ „Siren“, альбом „Queen“ рідко проголошують одним із цих стилів. Але він був, і є, настільки ж яскравим, сміливим й сповненим радості від власних можливостей». Відчуваючи, що «Queen» «ніколи не наблизяться до створення чогось кращого, ніж четвертий альбом», Різ зробив висновок, що «пізніші альбоми виставлять на показ відсутніть душі й серця в музиці „Queen“; вони будуть тільки шкарлупою, без почуттів. Гурт обрав себе на посаду визначних розважальників, і цей стрімголовий потік експериментування більше не повториться. Але „A Night at the Opera“ залишається славетним, монументальним. Це найбільша екставаганза британського року».[67] У 2007 році Кріс Джонс із «BBC Music» відзначив розмаїття музикальних стилів альбому: «„Sheer Heart Attack“ натякнув на добре знання салонних балад 19 століття, регтайу та Джимі Гендрікса. „A Night at the Opera“ додав до цієї суміші оперу, трад(иційний) джаз, важкий метал та багато іншого». Він зробив висновок, що альбом «залишається їхньою найкращою годиною».[75]

У 2011 вийшла ремастована версія ранніх альбомів «Queen», що породило ще одну хвилю рецензій від критиків. Журнал «Uncut» сказав, що ці записи «довели: у гурту немає ліміту своїх можливостей» і заключив, що «альбом „A Night at the Opera“ забезпечив за собою миттєвий статус класики, вміщуючи навіть не одну, а дві монументальні епопеї („Bohemian Rhapsody“, „The Prophet's Song“) та переповнюючись грандіозним достатком композицій».[69] Домінік Леоне із «Pitchfork» прокоментував: «Діяли без обмежень, витрат не економили: із альбомом „A Night at the Opera“ „Queen“ забрався на вершину гори».[66] ЕйДжей Рамірез із «PopMatters» написав: «Розпочинаючи із прямого зловісного високо-драматичного треку „Death on Two Legs“ (відплата за нещодавнє усунення управління гурту, в якій Мерк'юрі випльовує на мішені свого гніву отруєні інвективи), альбом розширюється до калейдоскопу стилів, починаючи від джазу 1920-х і оповідань космічного фолку до найякіснішого сучасного поп-року. Напредиво, дивуючи слухавчів переходом між жанрами, жодна із композицій не входить в дисонанс із іншими. Натомість „Queen“ досяг успіху в цьому, оскільки повитягував для свого альбому всі найкращі трюки зі скрині історії шоу-бізнесу, аби донести сміх, розбите серце і пишність, та поставити все це у спектакль, який би досяг аудиторії у ідеально вірний момент». За спостереженням Раміреза «саме усвідомлення того, настільки унікальне звучання має платівка, тягне [альбом] у царство справжньої досконалості... Альбом „A Night at the Opera“, який захоплює дух і спонукає до створення своїх слухачів, однозначно залишається одним із найкращих альбомів гурту „Queen“».[28]

Коментарі гурту

«Я тримав себе в руках... Взяв вокал, бо це моє форте – особливо гармонія і всяке таке. У „Queen II“ ми казилися. Але в цьому альбомі я свідомо стримувався. Це забезпечило те, що написання пісень вдалося, і думаю, що це одні з найсильніших пісень, які ми коли-небудь написали» — Фредді Мерк'юрі[15]

«Там є пара найважчих речей, які ми коли-небудь робили, й можливо, є також і найлегші речі. Він ближче до „Sheer Heart Attack“ ніж інші у тому сенсі, що він метається й створює багацько різних настроїв, але ми працювали над ним так, як над „Queen II“. Багато там дуже напруженого й дуже... багатошарового» — Браян Мей[91]

1. «Bohemian Rhapsody» — гурт використовував розкладання зображення через призму і суміщення осіб музикантів. Незважаючи на те, що пісню багато разів переробляли, і, за словами Браяна Мея, вона вже всіх дістала до моменту своєї появи; саме «Bohemian Rhapsody» принесла «Queen» справжню популярність.
2. «You're My Best Friend» — на роялі грає Джон Дікон, а Фредді Мерк'юрі співає, спершись на свій мікрофон. Один з найбільш спокійних кліпів гурту на романтичну пісню Дікона.
3. «Love of My Life» — кліп був зроблений до варіанту з гітарним супроводом, а не до альбомної версії. Відео було записано у 1979 році і являє собою концертний виступ зі студійним звуком.

Queen

• Фредді Мерк'юрі — головний вокал (1, 2, 4, 6-9, 11), бек-вокал (1-9, 11), піаніно (1-3, 7, 9, 11)
• Браян Мей — електрогітара (всі, крім 7), бек-вокал (1, 3-6, 8, 10, 11), акустична гітара (5, 8, 9), головний вокал (5, 10), кото (8), арфа (9), укулеле (10)
• Роджер Тейлор — ударні (1-4, 6-8, 10-12), бек-вокал (1, 3-8, 11), перкусія (2, 5, 7, 9, 11, 12), головний вокал (3), електрогітара (3)
• Джон Дікон — бас-гітара (1-4, 6-11), електричне піаніно (4), контрабас (1, 5)[2]

Виробництво

• Рой Томас Бейкер — продюсування
• Майк Стоун — інженерінг
• Гарі Лайонс — інженерінг
• Джон Гарріс — керуючий обладнанням
• Девід Коста — арт-директор
• Рік Картін і Браян Палмер — окрема подяка
• Джон Рід — менеджмент

(*) — показники продажів, засновані тільки на сертифікації

(^) — дані про постачання, засновані тільки на сертифікації

• Альбом «A Night at the Opera» на сайті allmusic.com(англ.)
• Альбом «A Night at the Opera» на сайті discogs.com(англ.)