Галліфрей

Око Гармонії вперше було згадане в епоху Четвертого Доктора, в серії «Безжалісний убивця» (1976), де було розкрите як джерело сили, що живить Галіфрей. Відповідно до древніх записів, Око було ядром чорної діри, яке легендарний Володар Часу Рассилон захопив і помістив між Цитаделлю Володарів (відомої як Паноптикум) на Галіфреї в умовах цілковитої збалансованості так, що допоки Око існуватиме, сила Володарів буде невичерпною. Як би там не було, Око знаходилося там так довго, що стало легендою: до того, як Четвертий Доктор і Майстер відкрили Око заново у «Безжалісному вбивці», Володарі вже забули місцеперебування Ока, деякою мірою навіть вірячи, що воно є міфом або більше не існує. Як показано у цьому епізоді, Око було пов'язане з двома іншими галіфрейськими артефактами, Поясом Рассилона та Великим ключем Рассилона. Перший був необхідний для безпечного та надійного контролю Ока Гармонії без ризику бути до нього затягнутим, а Ключ був ебонітовим стрижнем, який міг використовуватися для осушення енергії з Ока. Великий Ключ пізніше було перейменовано на Стрижень Рассилона (Часове вторгнення, 1978), щоб відрізнятися від іншого Великого ключа, компонента дематеріалізуючої рушниці. Також у «Безжалісному вбивці» Майстер намагався використовувати Око, щоб отримати нові можливості регенерації.

По черзі у «Трьох Докторах» (1973), були представлені й інші фігури з історії Володарів Часу: Омега був сонячним інженером, який намагався забезпечити джерело енергії для експериментів подорожей у часі для Володарів, приборкавши силу наднової. Тем не менше, це, мабуть, убило Омегу і створило чорну діру. Що нікому не було відомо, то це те, що Омега не загинув, а просто потрапив у пастку по той бік чорної діри в антиматеріальному всесвіті. Рассилон пізніше спромігся зв'язатися з Омегою та вдало завершити експеримент.

У галіфрейців дублюються деякі органи. В них на два ребра більше, ніж у людей. Те, що в людей тільки в одному (в двох) екземплярі, в них у двох (або навіть іноді у чотирьох). Крім двох додаткових ребер, галіфрейський скелет майже ідентичний людському. Але вони мають лише одну печінку. Внутрішня температура їхнього тіла приблизно 15-16 градусів за Цельсієм, хоча температура шкіри лише трохи нижче за людську норму. Галіфрейці вважають, що у кімнаті з температурою близько 20 градусів неймовірно жарко. Попри це, дорослі галіфрейці здатні витримувати екстремальну температуру як нижче нуля, так і вище. Вони можуть залишатися у свідомості при температурі –270 °C в космосі близько шести хвилин і витримувати двохсотградусну спеку близько трьох хвилин. У них більше одного шлунку і вони менше страждають від голоду, ніж люди. Попри це, їх метаболізм близький до людського і вони можуть їсти ту ж саму їжу. Деякі галіфрейці здатні використовувати свої шлунки для обробки людської РНК і створення галіфрейського еквіваленту. Вони також здатні легко обходитися без їжі кілька тижнів і періодично сидіти, задумавшись на декілька днів, без їжі та води. Галіфрейці не п'яніють і не страждають від впливу галюциногенних речовин, якщо, звісно, не хочуть цього, тому вони можуть спокійно випити десять пінт пива. У галіфрейців немає простати. Вони можуть контролювати ріст і місцезнаходження волосся, можуть змусити волосся рости швидше чи зупинити їх ріст зовсім. Їхня шкіра має додаткові підшкірні шари, що робить її стійкою до радіації, фізичному ушкодженню, опікам і засмаги. Галіфрейці можуть створювати спеціальні бар'єри навколо носа, вух і очей, які запобігають проникненню речовин на молекулярному рівні. Це дозволяє їм залишатися у свідомості протягом шести хвилин і виживати до двадцяти хвилин у космосі без захисту. Вони можуть залишатися у свідомості під впливом сил притягання, що здатні вбити людину. Вони можуть увійти до трансу, в якому дихання, серцебиття та мозкова активність зведені до абсолютного мінімуму. Перебуваючи у цьому трансі, Володар Часу може обдумувати складні плани та думки, не відволікаючись на зовнішні подразники. Двадцять хвилин у такому стані дорівнюють восьми годинам людського сну, тому їм і потрібно всього близько години сну щодва дні. Галіфрейці рідко бачать сни, але коли це стається, їм сниться вибір наступного тіла, здатність літати, зміна статі чи вагітність.

У галіфрейців потрійна спіраль ДНК, так само, як і ТНК. У них 69 хромосом, розділених на 23 гомогенні тріади. Володарі Часу вразливі до деяких земних вірусів на зразок грипу, лихоманки та застуди. До того, як прокляття Піфії зникло, майже всі галіфрейці були безплідними. Кожен галіфреєць має фрагмент біоданих, який вилучається на зберігання в Координатора Матриці, і доступний винятково йому, Кастелану та членам Вищої Ради. Передача будь-кому фрагменту вважається зрадою. В Архіві зберігається декілька мільйонів фрагментів Володарів Часу, але всього близько 153846 їх розумів завантажено до Матриці. Фрагменти мають свій кольоровий код. Вони доступні винятково Вищій Раді чи Кастелану.

Мозок Галіфрейців зеленого кольору та є набагато більшим за людський. У них є суперганглій, який дозволяє їм перепрограмовувати і перевпорядковувати нервові ланцюги. Крім усього іншого це дозволяє їм розділяти роботу півкуль їхнього мозку. Вони також можуть вимикати частини мозку, тем самим позбуваючись на деякий час різних відчуттів. Галіфрейці набагато чутливіші до зміни магнітних полів, ніж багато інших гуманоїдів. В основі їхнього мозку є окрема частка, що називається Автономним мозком і яка відповідає за все тіло та моторні функції. Це звільняє решту мозку для суто інтелектуальних справ, внаслідок чого галіфрейці здатні обдумувати близько 7432 думок за кілька хвилин. Через довгий період життя галіфрейцям потрібно стирати деякі спогади щокілька тисяч років. Вони зазвичай кладуть на зберігання найважливіші спогади, використовуючи телепатичні ланцюги. Галіфрейці мають пучок нервів, який проходить уздовж лівої ключиці, що дозволяє їм повністю контролювати метаболізм. Удар по цьому пучку призводить до втрати свідомості. Галіфрейця без свідомості можна привести до тями парами нагрітих вільних радикалів, антиоксидантів і таніном (чайні випаровування). Галіфрейці відмінно бачать у темряві. Вони можуть перемикати свій зір за межі звичайного візуального спектру та бачити близько 170 різних рівнів електромагнітного спектру, включно з деякими відтінками ультрафіолету. Реакції їхніх зіниць дуже відрізняються від людських і галіфрейці можуть читати на надлюдському рівні. Їхні рефлекси майже вдесятеро швидші за людські, завдяки чому деякі галіфрейці можуть написати близько 30 тисяч слів приблизно за дві години. Галіфрейські слух і нюх набагато гостріші за людські, завдяки чому деякі галіфрейці здатні визначати біохімічний склад того, що вони їдять, включно з ідентифікацією групи крові. Селера вважається сильним тонізуючим засобом на Галіфреї. Багато галіфрейців мають приголомшливі здібності до імітації голосу, тому голосові замки майже не використовуються.

Перші галіфрейці з'являлися на світ з одним серцем. Коли вони вперше регенерували, в них виростало друге, яке було віддзеркаленням першого. Сучасні галіфрейці народжуються з двома серцями[4] та відмінно їх контролюють під час регенерації. Їхні серця двокамерні. Кожне серце зазвичай б'ється зі швидкістю 60 раз на хвилину. Подвійний пульс 170 ударів на хвилину вважається більш-менш нормальним. Швидкість кожного серця може варіюватися і галіфреєць може зупинити обидва серця й імітувати смерть на кілька годин. Тиск у галіфрейців зазвичай 70/70. Їхня кров темніша за людську, вона червоно-помаранчевого кольору та має багато незвичайних кислот. Дихальний пігмент не використовує гемоглобін, але має деякі структурні характеристики людського гемоглобіну. Кров не має типу у зв'язку з її регенеративними властивостями та є постійним генетичним потоком. Через її унікальну природу, її можна без проблем переливати людині. Реципієнт (людина, якій цю кров перелили) відчуватиме великий прилив енергії, можливо через те, що галіфрейська кров переносить кисень набагато швидше за людську. Легені галіфрейців можуть поглинати всі до жодної молекули кисню. Галіфрейцям необхідна лише чверть тієї кількості кисню, яка необхідна людині для нормального функціонування, і тому вони зазвичай роблять близько чотирьох вдихів на хвилину. Вони здатні затримувати дихання на кілька хвилин або входити у транс, аби знизити потребу в кисні і таким чином затримувати дихання на кілька годин. Галіфрейці мають обхідну дихальну систему та подвійну серцево-судинну. Коли вони використовують обхідну дихальну систему, вона закриває основні дихальні шляхи та робить їх дуже стійкими до багатьом формам анестезії, ефіру, ціаніду, задушенню та писклявому голосу від гелію. Вони втрачають нюх, коли залежать від обхідної дихальної системи. Коли галіфреєць досягає тисячолітнього віку, його обхідна дихальна система стає менш надійною та є шанс, що він не зможе позбутися її впливу. Галіфрейці також більш стійкі до отруєння ртуттю.

Існує «ввічливий доторк до розуму», який дозволяє галіфрейцям впізнавати один одного, коли б вони не зустрілися. Вони страждають від психічної віддачі, їх лихоманить і починаються головні болі, коли їх телепатичні здібності зростають. Галіфрейці можуть використовувати доторк для встановлення телепатичного контакту. Кожен Володар Часу виробляє артронну енергію, за якою інший Володар Часу може визначити його вік і особистість. Енергія, якою вони володіють, зростає з кожною хвилиною, яку вони проводять, проходячи крізь вир часу. Галіфрейці можуть використовувати процес, званий захопленням душі, для того, щоб забрати спогади соратника, який гине.

Тіла галіфрейців наповнено біогенними молекулами, що реплікуються (відомими як Вірус безсмертя чи Спадщина Рассилона), які неперервно працюють для того, щоб відновлювати та видаляти ушкоджені та хворі клітини. Тому ознаки старіння у Володарів Часу проявляються через декілька сотень років. Ці біогенні молекули подібні до симбіотичних ядер, вони дають галіфрейцям симбіотичну клітинну структуру, що самовідновлюється. Їхні тіла швидко позбавляються чужорідних тіл і досить швидко загоюються. Багато ушкоджень можуть бути вилікувані фактично за день зануренням до лікувального трансу. Неймовірно сильний біль може автоматично викликати лікувальний транс, у решті випадків необхідне тренування. Зламана нога загоюється близько чотирьох днів, вогнепальна рана без летального наслідку загоюється за день (кулю необхідно попередньо дістати з тіла). Легке вогнепальне поранення (якщо злегка зачепило) загоюється за кілька годин. Дірка від кулі, що проходить крізь лобову долю, зламаний ніс, щелепа, стегно та ключиця загоюються шість місяців. У трансі галіфрейці також можуть вибірково відрощувати частини тіла. Швидкість загоєння може бути збільшена, якщо галіфреєць знаходиться поруч або всередині ТАРДІС. Галіфреєць, який перебуває у трансі, може здатися мертвим більшості гуманоїдів, але інші галіфрейці дізнаються, що він живий. Температура тіла падає нижче нуля так швидко, що іноді тіло вкривається інеєм. Попри це, одне серце продовжує працювати, роблячи один удар щодесять секунд. У трансі організм галіфрейців може переробляти багато видів отрут і наркотиків. Вони можуть пережити падіння з шістдесятиметрової висоти, завдяки комбінації розслаблення тіла, клітинному розпаду та відновленню. За кілька місяців галіфреєць може відростити нове серце (що заміщує одне зі старих). Вони також можуть відростити нову кінцівку.

Якщо тіло втрачає який-небудь життєво важливий орган, лімбічна (чи ліндальна) залоза виробляє гормон ліндос, що викликає регенерацію. Деякі Володарі Часу здатні самостійно викликати свою регенерацію. Використовуючи спеціальну медитативну техніку, галіфреєць може відкласти регенерацію на декілька годин або навіть днів. Коли це стається, біогенні молекули, що постійно рухаються та реплікуються, перебудовують тіло і при цьому відбувається інтенсивне біологічне виверження артронної енергії. Використовуючи цю енергію, кожна молекула в кожній клітини перебудовується та заміщується, повністю оновлюючи та відновлюючи тіло та (в меншій степені) розум.

Третя смуга у спіралі ДНК містить інформацію про регенеративні процеси всередині галіфрейського біоплазматичного поля, що оточує їхні тіла. Під час регенерації ця інформація передається біогенним молекулам. Були такі випадки, коли два галіфрейця опинялися в однакових тілах. Взагалі регенерація — досить підбадьорливий і піднимаючий настрій процес, який чимось нагадує їзду на дуже великій швидкості. В ідеалі всі регенерації мають відбуватися у слабкому телепатичному полі. Наприкінці регенерації несвідомий галіфреєць приходить до тями завдяки електроенцефалічному шоку, що вмикається автоматично. Регенерація часто викликає провали в пам'яті. Під час регенерації копія минулої особистості розміщується в області пам'яті для подальшого переміщення до Матриці. Деякі Володарі Часу першого класу можуть виконати ретро-регенерацію і тимчасово відновити досвід і особистість однією зі своїх минулих інкарнацій. Телепатичні механізми ТАРДІС можуть допомогти у цьому.

Деякі джерела припускають, що Володарі Часу — єдині галіфрейці, здатні регенерувати, хоча інші кажуть, що регенерація доступна кожному галіфрейцеві. Галіфреєць чоловічої статі може регенерувати у жінку (імовірно, у разі скоєнні самогубства) чи собаку. Анестезія може відкласти чи завадити регенеративному процесу та викликати амнезію. До недавнього часу регенерація була доволі ризикованим процесом. Під час неї тіло галіфрейця могло змішатися з чужорідними біоданими і тоді вийшов би інший вид. Тому після регенерації галіфреєць міг виявити, що став наполовину людиною. Цю проблему було вирішено в останні кілька тисяч років. Галіфрейці з Дому Нової Крові мають дивовижний контроль над регенерацією. Деякі навіть здатні тимчасово змінювати свій генетичний склад для того, щоб ошукати генетичні сканери. Це дозволяє їм примиряти кілька різних генетичних шаблонів (і зовнішностей) під час регенерації. Цій техніці можна навчити іншого галіфрейця, але з невеликим успіхом.

Протягом перших 15 годин після регенерації галіфреєць мають достатньо залишкової клітинної енергії для того, щоб відростити нову частину тіла, наприклад руку. Ця нова частина тіла чинить так, щоб з нею не трапилося того ж, що з її попередницею. Незадовго після регенерації галіфреєць часто володіє надлюдськими силою та швидкістю. У нього також ексцентричний, вельми дивакуватий і дуже змінний настрій. Обидва ці ефекти зазвичай зникають протягом чотирьох діб.

Осліплий Володар Часу може відновити зір після регенерації, якщо нервові шляхи, що контролюють зір, не пошкоджені. Галіфреєць, який регенерує після обезголовлення, відростить нову голову. Галіфреєць, який декілька хвилин піддавався впливу космічного вакууму чи який залишився без обох сердець, регенерувати не може. Для галіфрейців, які не пройшли Першу Зрілість (підлітки) регенерувати дуже небезпечно. Тому галіфрейцям зазвичай заборонено регенерувати до досягнення 500 років. Їх навчають контролювати регенерацію в Академії. Розмови про регенерації для галіфрейців — те ж саме, що й розмови про секс для людей (не етично). На Галіфреї регенерація зазвичай планується за місяці, а то й роки до того, як відбудеться. Без медичної підтримки регенерація може обірватися на половині та залишити галіфрейця у вигляді монстра з безліччю кінцівок.

Після дванадцяти регенерацій біогенні молекули починають відмирати. Галіфрейці обмежені тринадцятьма тілами, тому що їхні розум і тіло здатні витримати напруження лише дванадцяти регенерацій. Кожне тіло може жити декілька віків і галіфрейцям необхідно регенерувати приблизно кожну тисячу років. Але останні кілька інкарнації зазвичай не настільки живучі, як ранні тіла. Можливо «поповнити» регенераційний цикл, але це можливо зробити тільки з дозволу Вищої Ради та вимагає величезної кількості артронної енергії.

Під час підготовки до першої регенерації їхні тіла стають дуже слабкими. Необхідні галіфрейські технології (такі як ТАРДІС) чи допомога, щоб гарантувати виживання під час регенерації. Метаморфічні регенератори симбіозу та Нульова кімната можуть допомогти у разі ушкоджень під час регенерації.

Галіфрейці помирають у кінці життя зазвичай після дванадцятої регенерації (інколи за великі заслуги галіфрейці можуть отримати ще декілька регенерацій). 750—1700 років вважається аналогом досягнення середнього віку. Вони обирають свій день смерті між сімома та дванадцятьма тисячами років. Вони зазвичай проводять свої останні роки в медитації. Всі галіфрейці можуть змусити себе жити невизначено довго. Коли вони обирають свій смертний день, багато інших галіфрейців влаштовують масштабний церемоніальний похорон (з безліччю квітів пам'яті). Всі померлі розуми повинні міститися в широкій панатропічній обчислювальній мережі (ШПОМ) (відомій як Сад спогадів) Матриці. Це робиться або у мить смерті електричним скануванням мозку, або після, у погребальних урнах. Галіфрейці також можуть використати «захоплення душі», щоб забрати «розум» вмираючого. Потрапивши до ШПОМ, вони живуть вічно. Тіла загиблих галіфрейців хороняться у склепах під їх Домами, де вони швидко розпадаються на окремі речовини, а потім на довільні молекули. За деяких обставин повний розпад на атоми може відбутися за хвилину після смерті, що було показано у серіалі в кінці епізоду «Останній Володар Часу», коли за власним бажанням не регенерував Майстер.