Гекатонхейри
Гекатонхе́йри (грец. Εκατόγχειρες; від εκατόν — «сто», χειρ — «рука») — у давньогрецькій міфології — сторукі п'ятдесятиголові велетні, уособлення хтонічних сил.
Частина серії статей на тему: |
Давньогрецька міфологія |
---|
Бріарей |
Божества
|
Істоти
|
Інше
|
Категорія • Портал • Портал |
Гекатонхейри у міфах
За Гесіодом, ці істоти були синами Урана й Геї. Уран зненавидів гекатонхейрів за їхню величезну силу і щойно кожен з них, Бріарей, Котт і Гієс, народжувалися, ув'язнював їх під землею в Тартарі[1]. Під час війни богів на чолі із Зевсом проти титанів (титаномахії), Гея порадила визволити гекатонхейрів. Зевс задобрив велетнів їжею богів, амбросією і нектаром, після чого велетні приєдналися до нього і забезпечили перемогу[2].
Після війни Котт і Гієс викликалися стерегти скинутих до Тартару титанів, оселившись біля воріт туди в глибинах океану. Бріарею ж Посейдон віддав у дружини свою дочку Кімополею[3]. Пізніше гекатонхейр Егеон прийшов на допомогу Зевсу, коли той покликав сторуких велетнів для боротьби проти гігантів[4].
Бріарей також відзначився в тому, що звільнив Зевса, коли за намовою Гери інші боги-олімпійці зв'язали його та стали ділити владу[5].
Трактування образу
Евгемерична традиція пояснює, що воїни Котт і Бріарей жили в місті Гекатонхейрія, тому й називаються гекатонхейрами, і прийшли колись на допомогу Олімпії[6].
Англійський філолог Мартін Вест запропонував, що гекатонхейри — це істоти первісно водного походження, демонізовані поліпи, втілення моря та його неконтрольованої сили[7].
Примітки
- Гесіод «Теогонія» 147—158
- Гесіод «Теогонія» 617—675
- Гесіод «Теогонія» 813—819
- Вергілій. Енеїда X, 56-566
- Cхолії до «Іліади» Гомера XXI.444
- Hawes, Greta (29 травня 2014). Rationalizing Myth in Antiquity (англ.). OUP Oxford. с. 60. ISBN 978-0-19-165340-7.
- West, M.L. (2002-11). ‘Eumelos’: a Corinthian epic cycle?. The Journal of Hellenic Studies (англ.) 122. с. 109–133. ISSN 0075-4269. doi:10.2307/3246207. Процитовано 14 березня 2021.