Онокентавр

Онокентавр (лат. onocentaurus, від дав.-гр. Ονοκένταυροι) — напівлюдина-напівосел із середньовічних бестіаріїв, де його часто зображували у товаристві сирен та з луком або дрючком у руках. Ніколи не спить. Потрапивши в полон, онокентавр відмовляється від їжі та помирає від голоду.[1]

Частина серії статей на тему:
Давньогрецька міфологія
Онокентавр з бестіарія Джона Ештона, 1890 рік
Божества Первісні Хтонічні Німфи Морські Титани Олімпійські
Герої Амфітріон Аргос Аталанта Ахіллес і Гектор Троянська війна Беллерофонт Едіп Еней «Енеїда» Геракл Подвиги Гіппомен Золоте яблуко Дедал Ікар Лабіринт Кадм Фіви Мелеагр Нарцис Нарцисизм Одіссей «Одіссея» Орфей Орфізм Отрера Амазонки Пейрітой Кентавромахія Пелоп Олімпійські ігри Персей Тесей Триптолем Елевсінські містерії Ясон і аргонавти Золоте руно
Істоти Агдістіс Алікорн Балій і Ксанф Гарпії Келено Подарга Гіганти Алоей Антей Даміс Енкелад Клітій Гіпокамп Гекатонхейри Бріарей Гелло Геріон Дактилі Дейм Демогоргон Дракони і дракайни Дельфіна Єхидна Ладон Піфон Евріном Ерімантський і калідонський вепри Кентаври Букентавр Дексамен Іхтіокентаври Онокентавр Кери Керинейська лань Коні Діомеда Критський бик Лелап Лернейська гідра Мойри Мінотавр Немейський лев Ортр Пегас Сатири Сирени Скілла і Харібда Стімфалійські птахи Сфінкс Тевмесська лисиця Тифон Фенікс Форкіди Геспериди, Граї і Горгони Медуза Химера Цербер Циклопи Поліфем Стероп
Інше Релігія в Стародавній Греції Мікенські боги
Категорія • Портал • Портал

Істота символізує лицемірство та хтивість.

Згадується та описується, зокрема, в грецькому «Фізіолозі» III ст. та в працях Ісидора Севільського.[2] Клавдій Еліан в «De Natura Animalium» так описує цю істоту: «має тіло, що схоже на осла, попелястого кольору з білизною по боках. Людські груди з сосками та обличчя, що облямоване густим волоссям. Може використовувати руки не тільки для того, щоб брати та тримати речі, але й для бігу. Має твердий характер та не терпить полону»."[3] Він також для позначення жіночої статі використовує термін «онокентавра».

Онокентавр згадується в Септуаґінті та похідних перекладах Біблії, зокрема в Книзі пророка Ісаї 13:22[4]. В українських перекладах Біблії переважно відповідає «шакалам» або «гієнам» (див. напр. Ісаї 34:14)[5]: