Кентаври
Кента́ври, або цента́ври[1] (грец. Κένταυροι) — у давньогрецькій міфології — химерні істоти, напівлюди-напівконі.
| Частина серії статей на тему: |
| Давньогрецька міфологія |
|---|
 Битва лапіта з кентавром (Кентавромахія), метопа Парфенону, Британський музей |
|
Божества
|
|
Істоти
|
|
Інше
|
 Категорія •  Портал •  Портал |
Фантастичні образи кентаврів виникли за найдавніших часів, коли люди приручили коней і навчилися їздити верхи. «Іліада» називає кентаврів «ферес» і зображує їх тваринами з наїжаченою шерстю, що живуть у горах Фессалії. В «Одіссеї» вперше зустрічається ймення кентавр. Уже в сиву давнину назву кентаврів виводили від грецьких слів kentein — «колоти» і tauros — «бик». Порівняльна міфологія пов'язує кентаврів з індійськими гандарвами, волохатими, схожими на мавп богами, що так само, як і кентаври, люблять жінок, вино, музику, вдаються до ворожби та лікування. За однією версією міфа, кентаври були дітьми Аполлона й Геби.
Піндар вважає, що перший кентавр був сином Іксіона та Нефели. Він з'явився на світ дуже потворним, через що його прогнали і боги й люди. Блукаючи долиною Пеліону, він сходився з магнесійськими кобилицями, що народжували дітей, які верхньою частиною тіла були подібні до батька, нижньою — до матерів. Кентаври часто мали сутички з героями та людьми і були переможені. На весіллі фессалійського героя Пейрітоя кентаври хотіли викрасти жінок, і цар прогнав їх за допомогою Тесея. Кілька разів з кентаврами стикався Геракл, який зрештою став жертвою підступності кентавра Несса. Такі імена кентаврів, як Лік, Евріном, Біанор, Агрій, свідчать про дикість і невгамовність, інші — Петрай, Урей, Дріал — пов'язані з гірськими та лісовими оселями; є ймення, що вказують на лагідну вдачу (Фол), деякі кентаври відзначалися мудрістю й були вихователями таких героїв, як Ахіллес, Ясон (Хірон).
Художній образ
У пластичному зображенні кентаври мали передню частину тіла людську, задню — кінську. Найдавніше мистецтво зображувало їх з людськими передніми ногами. Відомий рельєф — боротьба лапітів з кентаврами — на фризі храму Аполлона в Бассах в Аркадії. Образи кентаврів знаходимо в Софокла, Евріпіда, Овідія. У 12-й пісні «Божественної комедії» (перший пояс сьомого кола) Данте стикаєтся зі зграєю кентаврів, які карали насильників над ближніми та над чужим майном. За дорученням Хірона, Несс везе на собі втомленого Данте.
Часто зустрічаються вони в творчості художників (Ш. Лебрен, П. Веронезе, П. П. Рубенс, А. Беклін, О. Роден, Л. Корінт, П. Пікассо).
.jpg.webp)
У п'єсі Олеся Барліга «Демона викликаю, Тамаро!»[2] кентаври представлені мешканцями потойбічного світу до якого потрапляють душі тих, хто здійснив самогубство.
Примітки
- Словник іншомовних слів
- Барліг О. Звірі подивляться замість тебе. — Тернопіль : Крок, 2017. — 306 с.
Джерела
- Словник античної міфології. — К. : Наукова думка, 1985. — 236 с.
- Центаври // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2031-2032. — 1000 екз.