Географія Марокко
Марокко — північноафриканська країна, що знаходиться на крайньому північному заході континенту, відділена Гібралтарською протокою від Європи .svg.png.webp){kind=small}
. Загальна площа країни 446 550 км² (58-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 446 300 км², а на поверхню внутрішніх вод — 250 км²[1]. Площа країни приблизно дорівнює ⅔ площі території України; трохи більша за площу Каліфорнії.
Географія Марокко  | |
|---|---|
 Географічне положення Марокко | |
| Географічне положення | |
| Континент | Африка |
| Регіон | Північна Африка |
| Координати | 32°00′ пн. ш. 5°00′ зх. д. |
| Територія | |
| Площа | 446 550 км² (58-ме) |
| • суходіл | 97,5 % |
| • води | 2,5 % |
| Морське узбережжя | 1835 км |
| Державний кордон | 2362,5 км |
| Рельєф | |
| Тип | гористий |
| Найвища точка | гора Тубкаль (4165 м) |
| Найнижча точка | Себха-Тах (-55 м) |
| Клімат | |
| Тип | тропічний |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | Драа (1100 км) |
| Найбільше озеро | [[_]] ( км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | фосфати, залізні руди, руди кольорових металів, риба, кам'яна сіль |
| Стихійні лиха | землетруси, посухи |
| Екологічні проблеми | деградація земель, спустелювання, перевипасання |
Назва
Офіційна назва — Королівство Марокко, Марокко (араб. المغرب , المملكة المغربية — Ель-Мамлака ель-Магрібія, Ель-Магриб)[2]. Назва країни походить від офранцуженої назви міста Марракеш, що слугував у середні віки столицею[3]. Наприкінці XIX століття Франція колонізувала країну і почала застосовувати до неї назву Марока (фр. Maroca), проте попередня метрополія, Іспанія продовжує використовувати назву Марруекос (ісп. Marruecos), що ближче до назви міста Марракеш[3]. Марокканці ж власну країну називають Ель-Магриб-аль-Акса, що з арабської перекладається як Далекий Захід[3].
Історія дослідження території
Географічне положення
Марокко — північноафриканська країна, що межує з трьома іншими країнами: на сході — з Алжиром (спільний кордон — 1900 км); на півдні — із Західною Сахарою (444 км), у минулому іспанською провінцією, яку в 1975 було розділено між Марокко і Мавританією, а 1979 року частково анексовано Марокко; на півночі — з Іспанією (18,5 км, Сеута — 8 км, Мелілья — 10,5 км, ексклав Пеньйон-де-Велес-де-ла-Гомера — 75 м). Загальна довжина державного кордону — 2362,5 км[1]. Марокко на півночі омивається водами Середземного моря, а на заході безпосередньо водами Атлантичного океану[4]. Відділене Гібралтарською протокою від Європи[4]. Загальна довжина морського узбережжя 1835 км[1].
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — до глибин 200 м[1][6].
Крайні пункти
Час
Час у Марокко: UTC0 (-2 години різниці часу з Києвом)[7]. Літній час вводиться останньої неділі квітня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю вересня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.
Геологія
Корисні копалини
Надра Марокко багаті на ряд корисних копалин: фосфати, залізну руду, марганець, свинець, цинк, кам'яну сіль[8].
Сейсмічність
Рельєф
Середні висоти — 909 м; найнижча точка — Себха-Тах (-55 м); найвища точка — гора Тубкаль (4165 м). Рельєф країни середньо- і високогірний з долинами і плато, прибережними низовинними рівнинами, рухомими дюнами. Рівнини з відмітками до 300 м розташовані вздовж узбережжя. Міжгірські рівнини Марокканської месети (Західна месета) і Високого Плато (Мароккано-Оранської, або Східної месети) обрамовані ланцюгами Ер-Рифу, Середнього і Високого Атласів. На півдні і південному-сході розташовані піщані і кам'янисті пустелі Сахари.
Рельєф Марокко
Рельєф Марокко
Гіпсометрична карта Марокко
Супутниковий знімок поверхні країни
Головні гірські пасма країни:
- Антиатлас. Середні висоти 1800 м, найвища точка — гор Ікнікуїн, 2712 м;
- Високий Атлас. Середні висоти 3000-3500 м, найвища точка — гор Тубкаль, 4165 м;
- Середній Атлас. Середні висоти 2300-3000 м, найвища точка — гора Бу-Наср, 3340 м;
- Ер-Риф. Висоти до 2456 м, гора Тідікін.
Масив Тубкаль
Високий Атлас
Антиатлас
Хребет Ер-Ріф
Дюни в пустелі
Узбережжя
Бухта Танжеру з космосу
Акумулятивний берег в Агадирі
Пурпурові острови
Острови
Клімат
Територія Марокко переважно лежить у тропічному кліматичному поясі, північне узбережжя — у субтропічному середземноморського типу[9]. На більшій частині території увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри[10]. На південному узбережжі відмічається вплив холодної Канарської течії, сезонний хід температури повітря чітко відстежується, стратифіковані пасати з високою відносною вологістю (часті тумани), проте опади майже відсутні, цілковита пустеля[10]. На північному узбережжі влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу в горах[10].
Сонячна радіація (англ.)
Кліматична карта Марокко (за Кеппеном)
Сніг в Іфрані, Атлаські гори
Сахарський пил над Атлантикою
Марокко є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].
Внутрішні води
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 29 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 14,85 тис. км² зрошуваних земель[1].
Гідрографічна мережа Марокко і Західної Сахари
Уед Драа
Верхів'я річки Умм-ер-Рбія
Судноплавна частина річки Себу
Водоспад Узуд
Водосховище Бін-ель-Відан
Річки
Річки й тимчасові потоки (ваді) країни належать басейну Атлантичного океану; на сході безстічним областям пустелі Сахара. Річки, крім нижньої течії Себу, не судноплавні. Найдовший водоток країни — Драа (1100 км), що тече з гор Високий Атлас на південь і доносить свої води до Атлантичного океану лише у вологі сезони. Найдовша річка з постійним водотоком — Умм-ер-Рбія (555 км). Найповноводніша річка — Себу (458 км, середній стік — 137 м³/с).
Озера
Болота
Ґрунти
Рослинність
Земельні ресурси Марокко (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 67,5 %,
- орні землі — 17,5 %,
- багаторічні насадження — 2,9 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 47,1 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 11,5 %;
- інше — 21 %[1].
Кедри на західних схилах Атлаських гір
Атлаські полонини
Гранатові сади у долині Драа
Тваринний світ
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до до Середземноморської підобласті Голарктичної області, середземноморське узбережжя і гори Атлас — до Середземноморської провінції, пустеля Сахара — до Сахаро-Аравійської провінції[10].
Охорона природи
Марокко є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН з боротьби з спустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[12],
- Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу[1].
Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD)[1].
Стихійні лиха та екологічні проблеми
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: у північних хребтах Атласу землетруси; періодичні посухи[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- деградацію земель і спустелювання через ерозію ґрунтів внаслідок перевипасання, знищення рослинного покриву;
- забруднення вод побутовими стоками;
- замулення водосховищ;
- забруднення навколишніх вод нафтопродуктами.
Фізико-географічне районування
У фізико-географічному відношенні територію Марокко можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
Див. також
Примітки
- Morocco, Geography. Factbook.
- Котляков В. М., 2006.
- Поспелов Е. М., 2005.
- Атлас світу, 2005.
- Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 22 February. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- Марокко // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ФГАМ, 1964.
- Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
Література
Українською
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Марокко // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
Англійською
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
Російською
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Марокко // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. К-Я. — 671 с.
- (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М. : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
- (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
- (рос.) Марокко // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Посилання
Вікісховище : Атлас Марокко.- Карти Марокко : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Morocco : [англ.] : [арх. 19 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 22 February. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Марокко : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Марокко.