Дипломатичний протокол

«Келих шампанського», як правило, розпочинається о 12:00 і триває годину. Приводом до його проведення може бути річниця національного свята, перебування в країні офіційної делегації, від'їзд посла, відкриття виставки, фестивалю тощо На таких прийомах крім шампанського гостям можуть запропонувати вино, соки, мінеральну воду. Подача закусок необов'язкова, але якщо вони і подаються, то тільки у вигляді канапок. Закуски і напої розносять офіціанти. За такою самою схемою проходить і прийом типу «келих вина».

Сніданки — дуже поширена форма дипломатичних прийомів, і влаштовуються з нагоди приїзду та від'їзду посла, річниць укладення договорів чи інших ювілейних дат, на честь високих іноземних гостей, для підтримки контактів з колегами-дипломатами.

'Сніданок, як правило, розпочинається між 12 і 15 годинами, а найчастіше — в 12:30 або о 13:00 і триває 1,5—2 години з розміщенням гостей за столом. Меню може складатися з урахуванням традицій національної кухні і включає одну-дві холодні закуски, одну рибну або м'ясну страву і десерт. Перед сніданком гостям пропонуються соки, під час сніданку сухі виноградні вина, після сніданку — шампанське, кава, чай. Сніданок складається ніби з двох частин: годину — за столом, а потім півгодини за кавою або чаєм (за тим же столом, або в іншому приміщенні). На сніданок гості приходять у повсякденному одязі, якщо інакше не обумовлюється напередодні.

У міжнародній дипломатичній практиці більш престижними вважаються вечірні прийоми. До них належать «коктейлі» і прийоми типу «а ля фуршет». Коктейлі розпочинаються між 17 і 18 годинами і тривають протягом двох годин. Офіціанти розносять напої і холодні закуски. Можуть подаватися і гарячі страви. Часто влаштовується буфет, де охочі замовляють напої на свій смак.

Прийом «а ля фуршет» проводиться подібно до «коктейлі». Під час цього заходу можуть накриватися столи з холодними й гарячими закусками, і гості самі підходять до них. Підкреслюючи особливу урочистість прийому, «коктейлі» і фуршети проводять стоячи. Наприкінці може подаватись морозиво, кава, фрукти. Під час таких прийомів, особливо, якщо вони проводяться з нагоди національного свята або на честь високого гостя, може організовуватися концерт за участю вітчизняних артистів. Урочистість прийому може підкреслюватися певною формою одягу.

І все ж найвищою формою прийомів вважаються обід і вечеря.

Обід, як правило, розпочинається о 20:00, але не пізніше 21 години, і проводиться з розміщенням гостей за столами. Меню обіду — дві-три холодні закуски, перша страва, гаряча рибна або гаряча м'ясна страва, десерт. Подаються міцні алкогольні напої (горілка), сухі виноградні вина. Обід триває дві-три години, після чого гості переходять до іншого приміщення, де їм пропонують коньяк, каву, чай. Під час обіду часто передбачається спеціальна форма одягу (фрак, смокінг, вечірня сукня).

Вечеря — прийом, подібний до обіду, але розпочинається він після 21 години. Інколи, особливо під час візиту глави держави або іншої високоповажної особи, для гостей влаштовується коктейль (уже не з метою подання нових закусок, а скоріше задля забезпечення можливості провести бесіду, розмову).

Під час таких заходів як концерти, перегляди фільмів практикується менш урочисті прийоми — обід-буфет, коли гості розміщуються довільно і самі вибирають собі закуски і напої на спеціально накритих столах.

До вечірніх прийомів належать і прийоми «чай», які зазвичай проводять дружини послів. Для цього накриваються один або кілька столів (в залежності від кількості учасників), подаються канапки, десерт, напої.

Можуть бути також музичні, літературні, танцювальні дипломатичні прийоми, під час спортивних змагань тощо.

Важливе значення має розсадка гостей за столом. Треба завжди пам'ятати, що місця за столом поділяються на більш і менш почесні. Найпочесніші місця — праворуч від господині (за відсутності господині — праворуч від господаря). Потім ідуть місця зліва від господині та господаря і т. д. На прийомі, де присутні лише чоловіки, головному гостю, як правило, пропонується місце за столом навпроти господаря. Головне при розсадці — на найпочесніших місцях повинні сидіти найпочесніші гості, бо неврахування цього може розцінюватись як навмисне ігнорування гостя і нанесення образи престижу держави, яку він представляє.

Для розсадки за столом готуються спеціальні розсадочні картки — невеликі прямокутні картки з твердого паперу, де від руки або друкарським способом зазначені прізвища учасників прийому (англійською мовою, або мовою країни гостя — для гостей, і своєю мовою — для співвітчизників).

Перед прийомом гості знайомляться з планом розсадки, який виставляється на окремому столику, або отримують картки з зазначенням відведеного місця.

Прийом, як і театр, починається з гардеробу. Тому треба продумати, де будуть паркуватися автомобілі гостей, де буде влаштовано вішалки для одягу, хто буде зустрічати і супроводжувати гостей до зали.

Ввійшовши у залу прийому, гості чекають на господарів і лише після запрошення господині (господаря) сідають за стіл. Чоловіки допомагають дамам сісти. Офіціанти розносять страви, починаючи з головного гостя і закінчуючи господарями прийому. Розпочинає трапезу господиня (господар).

Тости господаря і головного гостя, як правило, виголошуються на початку прийому (сніданку, обіду, вечері), хоча часто це робиться і в кінці прийому. Тексти тостів готуються заздалегідь.

Головне під час прийому — увага до гостей, особливо до жінок, уміння зав'язати цікаву бесіду, уникаючи при цьому будь-яких суперечок. Треба завжди пам'ятати, що за рівнем організації прийомів і манерами дипломатів часто оцінюють країну, яку вони представляють.

Перша заповідь дипломата — точність. Треба своєчасно з'явитись на прийом і своєчасно його залишити, як цього вимагають правила ввічливості. Тому поява на прийомі перед його завершенням — це ознака неввічливості. Буде більш виправданим своєчасно прийти на прийом і, у разі необхідності, залишити його через 15— 20 хвилин, вибачившись перед господарями. Залишення прийому без попередження може розцінюватися господарями як недружня демонстрація.

Звичайно, про жодне запізнення не може бути і мови, коли йдеться про прийом з розсадкою. Протягом 5—7 хвилин гості прибувають і розмішуються за столом, але часто пропонується кількахвилинний аперитив, під час якого гості вітаються і ведуть короткі вступні бесіди.

На прийом першими з'являються нижчі за рангом гості, потім вищі, а розходяться у зворотному порядку, як правило поступово, таким чином, щоб на момент закінчення прийому з господинею і господарем попрощалися останні з них. Затримуватись на прийомах некоректно. Вітатися на прийомах за руку слід лише з господинею і господарем, а іншим присутнім можна просто вклонитися.

На знак особливої уваги до гостей в запрошеннях може вказуватися форма одягу: «фрак» (White tie), «смокінг» (Вlack tiе), «темний костюм», «вечірня сукня». На прийом гості можуть з'являтися і в святковому національному одязі, що характерно для гостей з Азії та Африки, скандинавських країн.

Зовнішній вигляд і манери гостя, його вміння поводити себе за столом чи на фуршетному прийомі, ініціювати і підтримувати цікаві бесіди — надзвичайно важливі елементи етикету і їх в жодному разі не можна ігнорувати.

Етикет (франц. еtiquette — ярлик, етикетка) — це сукупність правил поведінки, включаючи манери, одяг, форму привітань і звертань, або все те, що пов'язане з зовнішніми проявами ставлення до оточуючих.

Важливе значення має одяг дипломата. На прийоми, які розпочинаються до 20 години, чоловікам можна одягати костюм будь-якого кольору, але, звичайно, не яскравого. На прийоми, які влаштовуються з нагоди національного свята або на честь (чи від імені) глави держави або уряду, міністра закордонних справ, а також на ті, які розпочинаються після 20 години, рекомендується одягати чорний костюм або костюм темного кольору (темно-синього, темно-сірого, темно-коричневого). Коли одягати смокінг — спеціально зазначається в запрошенні. Одяг повинен бути добре випрасуваним, найкраще одягати свіжий костюм. До костюма, як правило, одягається біла сорочка з неяскравою (і в жодному разі не з чорною) краваткою. Чорна краватка одягається лише на знак трауру.

Взуття повинно бути, як правило, чорного кольору, класичної форми. В літню пору до світлого костюма можна взувати кольорові туфлі (але в жодному разі не сандалети). Лаковані туфлі одягають лише до смокінга. Взуття повинно бути в ідеальному стані. Шкарпетки повинні бути в тон взуттю. На голову одягається, як правило, капелюх, світлого тону — весною і влітку, і темнішого — восени і взимку, щоб пасував до верхнього одягу. Не рекомендується одягати капелюха чорного кольору.

Хоча форма одягу чоловіків досить консервативна, все ж часом трапляються курйози. Так, на прийом від імені глави держави на честь Президента України Л. Кучми під час офіційного візиту до Республіки Польща в 1996 р. чоловіки запрошувалися у смокінгах. Як виявилось, крім Президента та його найближчого оточення всім іншим членам делегації довелось в аварійному порядку купувати цей необхідний предмет етикету, що, зрештою, в майбутньому стало при нагоді в багатьох подібних випадках.

На королівські прийоми, як правило, вимагається форма одягу «фрак», тоді доводиться брати цей одяг на прокат в спеціальних ательє.

Дещо складніша справа з одягом для жінок, враховуючи закони мінливої жіночої моди. На прийоми, які розпочинаються до 20 години, одягається коротка або середньої довжини сукня, сукня-костюм або костюм, а на честь національного свята або офіційного візиту одягається елегантна сукня середньої довжини або сукня-костюм.

На прийоми, які розпочинаються о 20 годині і пізніше обов'язково одягаються напівдовгі вечірні сукні, які на 15—20 сантиметрів не сягають підлоги, або довгі — до підлоги. В сучасній практиці найчастіше одягаються напівдовгі сукні.

На прийоми, що розпочинаються до 20 години може одягатися невеликий капелюшок, на вечірні прийоми капелюшок не одягається.

На прийоми до 20 години взуваються туфлі на будь-якому зручному каблуку; після — легкі туфлі на високому каблуку.

До вечірньої сукні без рукавів обов'язкові рукавички, з рукавами — рукавички не одягаються. До цього обов'язкова невеличка вечірня сумочка. Для виготовлення одягу на прийоми до 20 години використовується шерсть, шовк, креп; на вечірні сукні — шовк, креп, тафта, муар та інші види матерій.

Не рекомендується одягати велику кількість ювелірних виробів.

Готуючись йти на будь-який прийом, бажано знати склад присутніх, тим більше, якщо прийом відбувається в невеликому товаристві.

При зустрічі молодший дипломат завжди першим вітає старшого. Якщо ви зайшли в приміщення, де вже є багато гостей, то повинні першими привітатись з присутніми. Відходячи — першим прощаєтеся з тими, що залишаються. Вітаючись з чоловіком, необхідно першим подати руку, а з жінкою — лише в тому випадку, коли вона першою це зробить, в іншому випадку можна обмежитися лише поклоном. Останнім часом у нас починає відроджуватися звичай цілувати жінкам руку. Треба поклонитись і піднести руку жінки на якомога ближчу відстань до своїх губ. При поцілунку руки необхідно чітко знати, де, як і коли це доречно.

Перебуваючи у товаристві, чоловік завжди встає, коли до нього наближається жінка. Жінка може розмовляти з чоловіком сидячи, але обов'язково повинна встати, якщо до неї самої підходить інша жінка. Якщо господиня прийому привітала гостя і не сідає, то і гостеві також не слід сідати. При зустрічі гостей рівного службового і суспільного становища першим, звичайно, вітається той, хто краще вихований і ввічливіший. Вітаючись, чоловіки знімають рукавички, жінки — ні.

Не потиснути протягнуту руку — означає образити людину. Обмінюючись рукостисканням, особливо з жінкою, не слід тиснути руку до болю, хоча не можна подавати і «зів'ялу» руку. Вітаючись, не забудьте усміхнутись. Цей акт ні до чого не зобов'язує, але значно зігріє атмосферу зустрічі.

Якщо на прийомі вас нікому представити особі, яка вас цікавить, ви спокійно можете зробити це самі, представившись і вручивши свою візитну картку.

Вживаються, як правило, звертання «пані» або «пан», до кількох чоловіків — «панове», до жінок і чоловіків — «панство». Все частіше у дипломатії входять в ужиток звороти: «Ваша Величність», «Ваша Високоповажність», «Ваша Святість», «Ваше Преосвященство».

Дипломатам слід пам'ятати і твердо дотримуватись форм звертання, які характерні для країни перебування, не допускаючи фамільярності, яка нібито зовні й поширена в західному світі. Якщо, скажімо, в Польщі особи високого рангу, спілкуючись, називають один одного просто Ян чи Марек, то це зовсім не означає, що так можемо чинити і ми.

До високих офіційних осіб звертаються не за ім'ям, а «пан Президент», «пан Прем'єр-міністр», «пан Міністр», «пан Генерал» (але не «пан Генерал-майор» чи «Генерал бригади»). «Владика» — звертання до релігійного діяча високого рангу (від митрополита до єпископа), «пан професор», «пан доктор» —до представників наукових кіл. На заході, звертаючись до офіційної особи, її ніби «підвищують» і ніколи не скажуть «віце-прем'єр», «віце-міністр», «підполковник», «посланник», а вживають «прем'єр», «міністр», «полковник», «посол». До жінок варто звертатися на ім'я: «пані Марія», «пані Галина» або за прізвищем чоловіка «пані Іваненкова», «пані Глібова…».

Дуже уважним при звертанні до осіб треба бути в країнах, де шануються шляхетські титули.

• Ніколи не забувайте про свій зовнішній вигляд, охайність і чистоту. Не будьте байдужими до свого туалету, але ці проблеми вирішуйте лише вдома або в місцях, де нема сторонніх. Ніколи не можна зачісуватись, чистити нігті чи поправляти костюм під час прийому, в громадських місцях і навіть на вулиці.
• Не носіть одягу яскравих кольорів чи візерунків. Стримані тони і фасони подобаються всім.
• Не зловживайте прикрасами і коштовностями, особливо це стосується жінок.
• Не кладіть в зовнішні кишені ручки, олівці, окуляри, гребінці та інші предмети.
• Не виходьте на вулицю в нечищеному взутті.
• Не носіть зім'ятого костюма, не випрасуваної сорочки або краватки.
• Не носіть капелюх, насуваючи його на очі або зсуваючи на потилицю.
• Слідкуйте за своєю ходою. Не рухайтесь, перевалюючись, а твердо і прямо, не горблячись, і з гідністю.
• Не жестикулюйте без потреби. Контролюйте свої руки. Не тримайте їх в кишені.
• Не одягайте піжаму чи халат, домашні туфлі ніде, крім власної спальні чи ванної кімнати.
• Не насвистуйте на вулиці чи в інших громадських місцях.
• Не смійтесь надто голосно.
• Не паліть, якщо це неприємно хоча б одному з оточуючих.
• Ніколи не забувайте, що на ваш зовнішній вигляд і на ваші манери звертають увагу оточуючі. (5)
• «Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму» — стверджує старовинна приказка.
• Тут викладені, звичайно, не всі рекомендації, а лише найактуальніші з них. Основне, що ще треба пам'ятати, це: «Ніщо не ціниться так дорого і не коштує так дешево, як ввічливість».

В дипломатичній практиці широко застосовуються візитні картки, які повинні мати всі дипломати посольства, як для безпосереднього, так і для заочного знайомства. За допомогою візитної картки можна поздоровити з національним святом чи іншою видатною подією, з днем народження, підвищення на посаді, сімейним торжеством, передати подяку, зав'язати знайомство. З візитною карткою можна передати сувенір, книгу, квіти, висловити співчуття.

Для цього існують міжнародні символи, що набули загального поширення в процесі дипломатичної практики:

• Р.f:—поздоровлення (pour féléciter);
• Р.r. — вираз вдячності (pour remercier);
• Р. с, — вираз співчуття (pour condoléance);
• Р. f. N. А — поздоровлення з Новим роком (pour féléciter avec le Nouvel An);
• p.f.c. pour faire connaissanse (фр.) — вираз задоволення знайомством;
• Р. р. — заочне представлення, замість особистого візиту (pour présenter);
• Р. р. с. — вираз прощання у зв'язку з остаточним від'їздом з країни, коли не наноситься прощальний візит (pour prendre congé);
• praesentatio (лат) — презентація, представлення.

В неофіційних випадках на візитних картках можуть робитися написи (внизу картки, від третьої особи):

• Поздоровляє з національним святом;
• Поздоровляє з Новим роком;
• Дякує за поздоровлення;
• З найкращими побажаннями (при передачі сувеніра або квітів).

Якщо картка передається адресату особисто (без нанесення візиту), то вона загинається справа по всій ширині (в залежності від місцевої практики може загинатися лівий чи правий кут). Грубе порушення етикету — передача загнутої картки через кур'єра чи водія. З ними, але в жодному разі не поштою, можуть посилатися незагнуті картки. Для друкування візитних карток використовується високоякісний папір. Розмір візиток не регламентується, але найпоширенішим є: для чоловіків — 90×50 мм; для жінок — 80×40 мм. На візитній картці друкується лише ім'я, по батькові і прізвище дипломата (в українській дипломатичній практиці — лише ім'я і прізвище), може даватися науковий ступінь «доктор», «професор», «магістр» і в правому куті — назва столиці країни перебування. На візитці часом дають номер службового або навіть домашнього телефонів, хоч це абсолютно не обов'язково. В лівому верхньому куті візитки може друкуватися герб держави. Для зручності користування візитка друкується рідною мовою дипломата і мовою країни перебування (або англійською). Звертається увага на шрифт друку, розташування тексту, колір тощо.

При отриманні візитки слід давати відповідь візитними картками протягом 24 годин з часу надходження.

• VIP - very important person (анг.) — особливо важлива персона.
• laissez passer (фр.) — відкритий лист (документ, що видається міністерством внутрішніх справ або дипломатичним представництвом за кордоном, у якому наявне прохання до своїх митних та прикордонних служб надати усю можливу допомогу власнику «відкритого листа» при його переїзді через кордон країни. «Відкритий лист» видається особі, що користується дипломатичними привілеями, або особі, що є гостем країни, або особливо важливій персоні (VIP). Практично власним «відкритого листа» звільняється від митного огляду, хоча у деяких випадках митні служби можуть провести огляд, якщо є відомості, що ця особа перевозить контрабанду чи предмети, які заборонені до ввезення у цю країну).
• xpr. — ex privileges (анг.) — без привілеїв.
• persona grata (лат.) — бажана особа.
• persona non grata (лат.) — небажана особа.
• letter of advice (англ.) — повідомлення.
• letter of authority (англ.) — письмові уповноваження, довіреність.
• no tie session (анг.) — неформальні переговори («зустріч без краваток») — етикет не допускає під час переговорів знімати піджаки або розпускати вузли краваток, за виключенням випадків, коли це пропонує зробити глава делегації ваших партнерів, даючи зрозуміти, що прийшов час для неформальних переговорів. У таких випадках застосовується вищеназваний термін.
• R.S.V.P. (фр.) — прохання відповісти.
• R.S.V.P. (regrets only) (англ.) — прохання відповісти тільки у випадку неможливості з якихось причин вашої присутності на даному заході.
• p.m. pour mémoire (фр.) — для пам'яті.
• to remind (англ.) — для пам'яті.
• cravate noire (фр.) — дослівно «чорна краватка»; пишеться на запрошенні у тому випадку, коли на прийомі потрібно бути у смокінгу.
• black tie (англ.) — дослівно «чорна краватка», пишеться на запрошенні, коли на прийомі потрібно бути у смокінгу.
• cravate blanche (фр.) — дослівно «біла краватка», пишеться на запрошенні, коли на прийомі потрібно бути у фраку.
• white tie (англ.) — дослівно «біла краватка», пишеться на запрошенні, коли на прийомі потрібно бути у фраку.