Ейнштейній
Ейнште́йній або айнштайній[1] (Es) — трансурановий хімічний елемент із атомним номером 99, радіоактивний, імовірно — важкий сріблистий метал. Відомий тільки у мікроскопічних кількостях. Названий на честь Альберта Ейнштейна. Усього відомо 19 ізотопів і 3 ізомери. Найстабільніший з ізотопів 252Es має період напіврозпаду 471,7 доби.
Електронна конфігурація [Rn]5f117s2; період7, f-блок (актиноїд). 253Es (період напіврозпаду 20 днів) утворюється при нейтронному опроміненні Am, Pu, Cm. Відомі ступені окиснення +3 (типова для актинідів, EsBr3) та +2 (EsBr2).
Проста речовина — ейнштейній (айнштайній). Сам метал досі не добутий.
Історія
Відкритий у грудні 1952 року шляхом аналізу ґрунту з атолу Еніветок (Маршаллові острови), де було здійснено випробування першого американського термоядерного пристрою «Майк».
Утворення
Утворюється захопленням ядрами плутонію нейтронів:
або при обстрілі каліфорнію ядрами дейтерію[2]:
Інші ізотопи отримані при обстрілі берклію ядрами дейтерію[3]:
Використання
Використовується лише як сировина (ядерна мішень) з метою отримання інших трансуранових елементів методом «важких іонів». Комерційного значення не має.
Примітки
- Національний стандарт України ДСТУ 2439:2018 «Хімічні елементи та прості речовини. Терміни та визначення основних понять, назви й символи». — [Чинний від 01.10.2019.] — К. : ДП «УкрНДНЦ», 2019. — С. 2.
- Physical Review 1956, 104 (5), 1314—1314
- Physical Review 1956, 104 (5), 1315—1319
Література
- Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0