Жива сила (фізика)

Жива́ си́ла (лат. Vis viva, нім. lebendige Kraft) — історична назва кінетичної енергії. Вперше назва введена Лейбніцем.

Частина серії статей на тему:
Термодинаміка
Фрагмент статті Д. Бернуллі, опублікованої 1741 року[1], в якому використовується означення живої сили з множником «½»
Розділи Класична Статистична Хімічна Квантова Термодинамічні процеси: Врівноважний / Нерівноважний
Закони 0-й 1-й 2-й 3-й
Системи Стан Агрегатний стан Рівняння стану Ідеальний газ Реальний газ Рівновага Контрольний об'єм Інструменти Фазовий перехід Процеси Адіабатичний Ізобаричний Ізохоричний Ізотермічний Ізоентропійний Ізоентальпійний Квазістатичний Політропний Вільне розширення Оборотний Необоротний Ендоверсивний Цикли Тепловий двигун Тепловий насос Теплова ефективність
Властивості Діаграми Інтенсивні та екстенсивні величини Функція процесу Робота Кількість теплоти Функція стану Температура / Ентропія Тиск / Об'єм Хімічний потенціал / Номер частинки Якість пари Редуковані властивості
Властивості матерії Термодинамічні показники Теплоємність  ${\displaystyle c=}$ ${\displaystyle T}$ ${\displaystyle \partial S}$ ${\displaystyle N}$ ${\displaystyle \partial T}$ Стисливість  ${\displaystyle \beta =-}$ ${\displaystyle 1}$ ${\displaystyle \partial V}$ ${\displaystyle V}$ ${\displaystyle \partial p}$ Теплове розширення  ${\displaystyle \alpha =}$ ${\displaystyle 1}$ ${\displaystyle \partial V}$ ${\displaystyle V}$ ${\displaystyle \partial T}$
Рівняння Теорема Карно Нерівність Клаузіуса Фундаментальне рівняння Рівняння ідеального газу Рівняння Максвелла Принцип Онсагера Рівняння Бріджмена Таблиця рівнянь
Потенціали Вільна енергія Вільна ентропія Внутрішня енергія  ${\displaystyle U(S,V)}$ Ентальпія  ${\displaystyle H(S,p)=U+pV}$ Вільна енергія Гельмгольца  ${\displaystyle A(T,V)=U-TS}$ Вільна енергія Гіббса  ${\displaystyle G(T,p)=H-TS}$
Історія Історія Історія ентропії Газові закони Історія вічного двигуна Хронологія Філософія Термодинамічна стріла часу Ентропія і життя Браунівський храповик Демон Максвелла Парадокс теплової смерті Парадокс Лошмідта Синергетика Теорії Теплець Теплова теорія Жива сила Механічний еквівалент теплоти Потужність Ключові наукові праці «Експерименти з отримання тепла через тертя» «Про рівновагу гетерогенних речовин» «Роздуми про рушійну силу вогню»
Науковці Бернуллі Больцман ван дер Ваальс Вотерстон Гіббз Гельмгольц Джоуль Дюгем Карно Клапейрон Клаузіус Каратеодорі Максвелл Маєр Онсагер Ранкін Смітон Томпсон Томсон Шталь
Шаблони • Категорія • Портал

Спочатку найменування «жива сила» було дано Лейбніцем для добутку маси тіла на квадрат його швидкості. Згодом Гюстав Коріоліс вніс до визначення терміну поправку, означивши його, як добуток половини маси тіла на квадрат його швидкості[2][3], хоча іноді визначення живої сили з множником «½» зустрічалося й раніше (наприклад, в статтях Д. Бернуллі). В результаті термін набув той же зміст, що і сучасний термін «кінетична енергія».

В аналітичній механіці вісімнадцятого століття жива сила, яка бралася рівною ${\displaystyle mv^{2}}$, розглядалася головним чином тільки як корисний математичний артефакт. Ситуація глибоко змінилася під впливом індустріалізації, пов'язаної з широким застосуванням парових машин. Тоді виник великий практичний інтерес до механічної роботи, виробленої двигунами. Виходячи з того зв'язку, що існує між механічною роботою і величиною ${\displaystyle {\frac {1}{2}}mv^{2}}$, Коріоліс запропонував називати живою силою саме цю величину[4]. Коментуючи такий підхід, Коріоліс писав[5]: «Якщо раніше найменування жива сила давалося добутку маси на квадрат швидкості, то це було тому, що не приділялося уваги роботі»[6].