Населення Польщі

Чисельність населення країни 2020 року становила 37 846 611 осіб -2021 37 760 315 осіб - 2022 37 770 500 осіб(38-те місце у світі)[1]. За кількістю населення Польща посідає 5-те місце серед країн Європейського Союзу. Чисельність поляків стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 9,74 ‰ (200-те місце у світі), смертність — 10,19 ‰ (35-те місце у світі), природний приріст — +0,03 % (206-те місце у світі) .

Населення Польщі
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 37,770 млн осіб
Густота 126,3 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0,35 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲+0,03 %
Народжуваність 9,97 ‰
Фертильність 1,39 дітей на 1 жінку
Смертність 10,17 ‰
Смертність немовлят 2,9 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 14,7 %
 • 15–64 років 69,63 %
 • старіші за 65 років 15,67 %
Середня тривалість життя 78,0 року
 • чоловіків 73,53 року
 • жінок 81,5 року
Статева структура
загалом 0,94 чол./жін.
при народженні 1,06 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
15–64 років 1,02 чол./жін.
після 65 років 0,64 чол./жін.
Етнічні групи
Нація поляки
Найбільший етнос поляки
Нацменшини силезці, німці, українці
Мови
Офіційна польська
Також у побуті сілезька, кашубська

Природний рух

Польща має одні з найгірших демографічних показників в ЄС.

Відтворення

Народжуваність у Польщі, станом на 2015 рік, дорівнює 9,74 ‰ (200-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,33 дитини на одну жінку (216-те місце у світі)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 26,9 року (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність у Польщі 2015 року становила 10,19 ‰ (39-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,09 % (депопуляція) (206-те місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Польщі, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Польщі становить 40,3 року (46-те місце у світі): для чоловіків — 38,6, для жінок — 42 роки[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 77,4 року (71-ше місце у світі), для чоловіків — 73,53 року, для жінок — 81,5 року[1].

Вікова структура населення Польщі, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 14,7 % (2 915 674 чоловіка, 2 753 218 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 11,52 % (2 279 404 чоловіка, 2 163 621 жінка);
  • дорослі віком 25—54 роки — 43,56 % (8 471 593 чоловіка, 8 326 656 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 14,54 % (2 645 228 чоловіків, 2 962 305 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 15,67 % (2 362 421 чоловік, 3 682 069 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 6,0; коефіцієнт розлучуваності — 1,6; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 27 (дані за 2010 рік)[2]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 29,1 року, жінки — 26,7 року, загалом — 27,9 року (дані за 2014 рік)[3].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 126,1 особи/км² (91-ше місце у світі)[1]. Населення країни розподілене досить рівномірно в сільських регіонах, міське населення концентрується в агломераціях Кракова і Сілезії на півдні, Варшави і Лодзя в центрі, Гданська на півночі.

Урбанізація
Польські міста (пол.)

Польща високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 60,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зменшення частки міського населення — 0,1 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. З року в рік кількість міського населення меншає і, відповідно, збільшується сільське. Згідно з даними, які подає Центральний статистичний офіс Польщі, найбільша кількість людей 2008 року переселилась до сіл в 9 воєводствах. На території країни розміщено 9 міських агломерацій, кожна з яких має близько 2 млн чоловік. Вплив столиці на життя країни дещо нижчий, ніж в інших країнах регіону, що пояснюється наявністю кількох розвинутих промислових центрів.

Головні міста держави: Варшава (столиця) — 1,722 млн осіб, Краків — 760,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,46 ‰ (134-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 12,3 тис. біженців з Росії, 71,3 тис. українців очікують на легалізацію свого перебування[1].

У країні мешкає 10,85 тис. осіб без громадянства[1].

Польща є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[4].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2016 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
поляки
  
 96.9%
сілезці
  
 1.1%
німці
  
 0.2%
українці
  
 0.1%
інші
  
 1.7%

Головні етноси країни: поляки — 96,9 %, сілезці — 1,1 %, німці — 0,2 %, українці — 0,1 %, інші — 1,7 % (оціночні дані за 2011 рік)[1]. Згідно з переписом 2002 року, 96,74 % опитаних ідентифікували себе як поляки, 2,03 % осіб не змогли відповісти на запитання стосовно свого походження. Примітно, що тільки 1,23 % осіб свою національність не вважають польською.

  • Територія проживання нацменшин у Польщі
Національний склад воєводств Польщі за переписом 2002 року[5]
Воєводство Населення загалом Поляки % Сілезці % Німці % Білоруси % Українці % Цигани % Литовці % Кашуби % Інші % Не вказали %
Нижньосілезьке2 907 2122 849 62798,0992 1580,11501 8590,11 3316293 4570,145 3661,6
Куявсько-Поморське2 069 3212 043 24098,7137178319163524291 0190,123 3431,1
Лодзинське2 612 8902 562 28198,1223251002901 0293242 1480,146 6121,8
Люблінське2 199 0542 171 41598,791122076946771241 1770,124 7291,1
Любуське1 008 954985 91497,7206510,1687690,12772417710,119 6631,9
Малопольське3 232 4083 191 02698,774261627541 6780,12543 8810,133 0501,0
Мазовецьке5 124 0184 947 39796,6665747611 2811 310132319 1260,1163 2283,2
Опольське1 065 043869 25881,624 1992,3106 85510,0202758610,1831 1080,162 4435,9
Підкарпатське2 103 8372 079 20898,812116273 2710,2717311 2730,119 0550,9
Підляське1 208 6061 135 34793,948546 4203,81 4410,13695 1560,431 7020,118 0601,5
Поморське2 179 9002 123 75397,4452 3190,11662 9870,1196834 8970,21 7940,143 6062,0
Сілезьке4 742 8744 362 97992,0148 5443,131 8820,71366601 20956463 7740,1193 5524,1
Свентокшиське1 297 4771 278 01198,5370131413395056218 3281,4
Вармінсько-Мазурське1 428 3571 387 29797,154 5350,327412 0090,843510288630,122 8151,6
Великопольське3 351 9153 328 18999,3211 013913921 09040111 61319 3920,6
Західнопоморське1 698 2141 668 77898,3171 2240,11593 9430,270282111 5840,121 6431,3
Польща38 230 08036 983 72096,7173 1530,5152 8970,448 7370,130 9570,112 8550,035 8460,025 0620,0135 8520,1774 8852,0

Кашуби

Кашуби живуть переважно на півночі Польщі, в Поморському воєводстві. Щодо Кашубів нема єдиної думки, чи є вони окремим Західно-слов'янським народом, чи лише етнографічною групою поляків. Згідно з даними перепису населення Польщі 2002 року, лише 5100 осіб назвали себе Кашубами. Однак, кашубську мову, визнали за рідну 51 000 осіб.

Українська діаспора

Найбільше число польських українців (39 % їх загального числа) проживає у Вармінсько-мазурському воєводстві. Після 2014 до Польщі стали активно їздили на заробітки україські громадяни. Тому в деяких містах українці стали становити значну частину населення. Так у Вроцлаві українці складали станом на 2019 рік 10%. Це один з найвищих показників у Польщі.[6]

Білоруси

Згідно з даними перепису населення Польщі 2002 року, у ній проживало близько 50 тисяч білорусів, головно у Підляському воєводстві. Білоруси офіційно переважають у чотирьох ґмінах Підляського воєводства.

Чехи

За даними перепису 2002 року в Польщі мешкало 386 чехів. Більшість з них живуть у районі міста Зелюв (Лодзьке воєводство, 81 особа), південно-західній частині Клодзького повіту (Нижньосілезьке воєводство, 47 осіб) та польської частини Тешинської Сілезії (61 чоловік). Також чехи живуть в Варшаві.

До Другої світової війни у Польщі мешкала велика кількість чехів, особливо в районі Зелюва і Волинському воєводстві (1,5 % населення воєводства). Після війни чехи були вигнані з Волині радянською владою, і вони іммігрували в Чехословаччину.

Мови
Мови Польщі (2012 рік)[1]
Мова: Відсоток:
польська
  
 98.2%
сілезька
  
 1.4%
інші
  
 0.4%

Офіційна мова[7]: польська — розмовляє 98,2 % населення. Інші регіонально поширені мови: сілезька — 1,4 %, кашубська, чеська, їдиш, іврит, білоруська, литовська, німецька, вірменська, російська, татарська, словацька й українська, що окрім українців, слугують також мовою спілкування караїмів, лемків і ромів (дані на 2011 рік). Польща, як член Ради Європи, 12 травня 2003 року підписала і ратифікувала 12 лютого 2009 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 червня 2009 року). Регіональними мовами визнані: білоруська, чеська, іврит, їдиш, караїмська, кашубська, литовська, лемківська, німецька, вірменська, циганська, російська, словацька, татарська, українська[8].

Релігії
Релігії в Польщі (2015 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
 87.2%
православні
  
 1.3%
інші
  
 0.8%
агностики
  
 10.8%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: католицтво — 87,2 % (римо-католицтво — 86,9 %, греко-католицтво і григоріанство — 0,3 %), православ'я — 1,3 % (Польська православна автокефальна церква), п'ятидесятництво — 0,4 %, інші — 0,4 % (Свідки Єгови, буддизм, кришнаїзм, вайшнавізм, іслам, юдаїзм, мормони), не визначились — 10,8 % (станом на 2012 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 99,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,9 % — серед чоловіків, 99,7 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 4,8 % ВВП країни, станом на 2012 рік (65-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 16 років, для хлопців — до 16 років, для дівчат — до 17 років (станом на 2013 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,22 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 6,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 6,4 % ВВП країни (89-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 4,5 ‰ (182-ге місце у світі); хлопчиків — 4,89 ‰, дівчаток — 4,09 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 3 випадків на 100 тис. народжень (175-те місце у світі)[1].

Польща входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні середній. Найпоширеніші інфекційні захворювання: кліщовий енцефаліт (станом на 2016 рік)[1].

Кількість хворих на СНІД невідома, це 0,07 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (115-те місце у світі)[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 27 % (56-те місце у світі)[1].

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,3 % населення в містах і 96,9 % в сільській місцевості; загалом 98,3 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 97,5 %, в сільській місцевості — 96,7 %, загалом по країні — 97,2 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2009 рік, дорівнює 11,96 км³ на рік, або 312,3 тонни на одного мешканця на рік: з яких 31 % припадає на побутові, 60 % — на промислові, 10 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 43,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 21,5 %; частка осіб похилого віку — 22,3 %, або 4,5 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 17,3 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,3 %, верхній дециль — 25,6 % (станом на 2012 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 26,221 млн унікальних інтернет-користувачів (22-ге місце у світі), що становило 68 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 18,29 млн осіб (33-тє місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 12,6 %; промисловість і будівництво — 30,4 %; сфера послуг — 57 % (2012)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 10,6 % працездатного населення, 2014 року — 12,3 % (122-ге місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 23,9 %, серед юнаків — 22,7 %, серед дівчат — 25,5 % (34-те місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Незважаючи на заходи уряду по боротьбі з обігом наркотиків і міжнародному обміну інформацією щодо транскордонної злочинності, країна залишається значним виробником синтетичних наркотиків на міжнародному ринку; невеликий перевалочний пункт для південно-східноазійського героїну і південноамериканського кокаїну до Західної Європи[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Польщі докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[9][10].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Статевий склад

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,89 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,64 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Імміграція
Найбільші групи іноземних громадян
Громадянство Населення (2019)[11]
 Україна 212,730
 Білорусь 24,808
 Німеччина 21,324
 Росія 12,455
В'єтнам 12,175
 Індія 10,065
 КНР 8,656
 Італія 8,489
 Велика Британія 6,240
 Іспанія 5,866
 Франція 5,757
 Болгарія 5,448
 Грузія 5,074
 Туреччина 4,792
 Румунія 4,281
 Вірменія 3,444
Нідерланди 2,601
 Швеція 2,554
 США 2,445
 Литва 2,437

Демографічні дослідження
Населення Польщі
Рік Населення Зміна
1950 24 824 000 —
1955 27 281 000 +9.9%
1960 29 561 000 +8.4%
1965 31 496 000 +6.5%
1970 32 526 000 +3.3%
1975 34 022 000 +4.6%
1980 35 578 000 +4.6%
1985 37 203 000 +4.6%
1990 38 119 000 +2.5%
1995 38 588 000 +1.2%
2000 38 649 000 +0.2%
2005 38 166 000 −1.2%
2010 38 530 000 +1.0%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[12].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи

2002 року відбувся Національний перепис населення.

Див. також

Примітки
  1. Poland : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Marriage and divorce statistics : [англ.] // Eurostat, European Commission. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — статистика шлюбів і розлучень в Європі.
  3. Marriage indicators : [англ.] // Eurostat, European Commission. — .
  4. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  5. (англ.) (пол.) Статистичні дані на сайті pop-stat.mashke.org
  6. Польща наша: як масовий приїзд українців змінив сусідню країну, Європейська правда, 18 червня 2019
  7. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  8. European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  9. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  10. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  11. Numbers of immigrants in Poland with valid documents.
  12. World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.