Ритуксимаб

Ритуксимаб — синтетичний лікарський препарат, який є генно-інженерним рекомбінантним гуманізованим (від миші[8][10][11]) моноклональним антитілом до поверхневого антигену B-лімфоцитів CD20.[12] Основний механізм дії препарату полягає у зв'язуванні ритуксимабу із трансмембранним антигеном зрілих В-лімфоцитів та пре-В-лімфоцитів CD20, що призводить до активації імунологічних реакції, які спричинюють лізис В-лімфоцитів.[2][3][4] Іншими механізмами дії ритуксимабу є зниження експресії антигенів CD40 та CD80 на поверхні В-лімфоцитів, що призводить до гальмування активації T-лімфоцитів, а також індукуванні елімінації аутореактивних Т-лімфоцитів, та відновленні аутотолерантності, що має значення для гальмування розвитку аутоімунних захворювань.[13] Початково ритуксимаб застосовувався для лікування В-лімфоцитарних неходжкінських лімфом[3][10], а також В-клітинного хронічного лімфолейкозу[14], у тому числі в комбінації з іншими хіміотерапевтичними препаратами (зокрема, бендамустином[15]). При подальших дослідженнях встановлено ефективність ритуксимаба при широкому спектрі аутоімунних та ревматологічних захворювань. Ритуксимаб застосовується при ревматоїдному артриті (у тому числі при неефективності інгібіторів фактору некрозу пухлини інфліксімаба або адалімумаба)[5][8], переважно в комбінації з метотрексатом.[12] У клінічних дослідженнях показана ефективність ритуксимаба при системному червоному вовчаку[3][16], синдромі Шегрена[3][13], системних васкулітах (у тому числі при синдромі Вегенера)[3][17], синдромі Гудпасчера[8], дерматоміозиті[3][8], анкілозуючому спондилоартриті[3], антифосфоліпідному синдромі[8][13], при різних формах хронічного гломерулонефриту[9] тромбоцитопенічній пурпурі та аутоімунних гемолітичних анеміях[13] пемфігусі та пемфігоїді[17] та розсіяному склерозі.[18]

Ритуксимаб застосовується при неходжкінських лімфомах, хронічному лімфолейкозі, ревматоїдному артриті (переважно у комбінації з метотрексатом), ідіопатичній тромбоцитопенічній пурпурі та пемфігусі.[2][4][11]

При застосуванні ритуксимабу побічні ефекти спостерігаються рідше, ніж при застосуванні інших подібних препаратів.[3][8] Серед побічних ефектів препарату найчастішими є[2][4]:

• Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, гіпергідроз, алопеція, сухість шкіри, бронхоспазм, набряк язика або глотки, набряк Квінке, гарячка, риніт, кашель, загострення бронхіальної астми.
• З боку травної системи — нудота, блювання, діарея, біль у животі, зниження апетиту, порушення функції печінки.
• З боку нервової системи — головний біль, запаморочення, нервозність, сонливість або безсоння, тривожність, амнезія, парестезії або гіпестезії, неврити.
• З боку серцево-судинної системи — артеріальна гіпертензія або гіпотензія, аритмії, брадикардія або тахікардія, набряк обличчя, тромбофлебіт, припливи крові, загострення ішемічної хвороби серця.
• З боку сечостатевої системи — дизурія, гематурія.
• З боку опорно-рухового апарату — артралгії, міалгії, біль у кістках, біль у попереку, біль у грудній клітці, біль у шиї, гіпертонус м'язів.
• Зміни в лабораторних аналізах — анемія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, лімфопенія, підвищення активності ферментів печінки, підвищення рівня сечової кислоти в крові, гіперглікемія, гіпокальціємія або гіперкальціємія.
• Інші побічні ефекти — рецидиви пухлин шкіри, збільшення частоти інфекційних захворювань, реакції в місці введення препарату.

Ритуксимаб протипоказаний при застосуванні при підвищеній чутливості до препарату та до білків миші.[2][4]

Ритуксимаб випускається у вигляді концентрату для приготування розчину для інфузій у флаконах по 10, 30 та 50 мл; і розчину для підшкірного введення в ампулах по 11,7 мл.[19]

• Ритуксимаб на сайті mozdocs.kiev.ua
• Ритуксимаб на сайті rlsnet.ru (рос.)