Світова мережа біосферних заповідників

Світова мережа біосферних заповідників (англ. World Network of Biosphere Reserves) — мережа біосферних заповідників міжнародного значення під патронажем ЮНЕСКО, встановлена на Міжнародній конференції з біосферних заповідників (англ. International Conference on Biosphere Reserves) в Севільї в 1995 році.

Мапа мережі станом на 2007 рік: червоний — більше 35 заповідників, помаранчевий — від 20 до 34, жовтий — від 15 до 19, зелений — від 10 до 14, блакитний — від 5 до 9, фіолетовий — від 1 до 4. Транснаціональні заповідники рахуються кілька разів.

На даний момент (2019 рік) існує 686 біосферних резерватів в 122 країнах по цілому світі, в тому числі 20 транскордонних об'єктів.[1] В деяких джерелах біосферні резервати називають біосферними заповідниками.

Кількісний поділ

Країни на території яких нараховується більше ніж 10 заповідних резерватів (станом на 2013 рік).

Історія створення мережі

Ідея створення спеціальних зон, в яких можна займатися не тільки збереженням біологічного різноманіття, а й моніторингом екологічних процесів, з'явилася майже відразу. У 1974 році в США був заснований перший біологічний резерват, основною діяльністю якого було проведення довгострокових досліджень (по базі даних програми перші біосферні заповідники з'явилися в 1976 році[2]). У 1976 році було визначено поняття біосферного резервату. Перші біологічні заповідники відкривалися на базі вже існуючих природоохоронних територій, переважно національних парків і заповідників, де стали проводитися наукові дослідження під егідою МАБ. Відповідно, вони практично не виконували функції співпраці і у них була відсутня перехідна зона[2]

У 1983 році в Мінську , СРСР, пройшов перший Конгрес з біосферних резерватів, в результаті якого був вироблений детальний план розвитку .

У 1992 році на саміті «Планета Земля» в Ріо-де-Жанейро була прийнята конвенція про біологічне різноманіття, яка підтвердила необхідність глобального аналізу соціальних та економічних проблем разом з проблемами навколишнього середовища. Конвенція представила екосистемний підхід і сформулювала ідею залучення місцевого населення у збереження і розвиток місцевого навколишнього середовища.

Севільська конференція ЮНЕСКО в 1995 році сформувала Севільську стратегію і прийняла Положення про біосферні резервати. У положенні визначаються процеси формування мережі, номінації, затвердження і виключення резерватів, періодичні перегляди діяльності. Севільська стратегія стала основоположним документом у роботі програми .

Динаміка кількості біосферних резерватів у світі
РікКількість біосферних резерватівКількість країн учасниць
1976598
198120055
2009533107
2013621117
2014631119
2016669120
2019686122

Визначення біосферного резервату

Ще в 1970 — х роках фахівці ООН запропонували для біосферних резерватів концепцію зонування, яка полягає у створенні трьох спеціальних зон: ядро, буферна зона і транзитна зона[3]. Ядро, або основна територія, — найменш порушена екосистема. Воно користується довгостроковій захистом і дозволяє зберігати біологічну різноманітність. У ядрі проводяться дослідження й інша діяльність яка не вносить великих порушень, наприклад, освітня. У біосферному заповіднику може бути одна або кілька основних територій (кластерний тип ядра). Буферна зона розташовується навколо ядер або примикає до них. Вона використовується для здійснення екологічно безпечної діяльності, наприклад, екотуризму, а також прикладних та фундаментальних досліджень. Буферна зона повинна бути чітко визначена. Транзитна зона, або господарська зона, допускає розміщення населених пунктів і деяку сільськогосподарську діяльність. У господарській зоні місцеві адміністрації та інші організації працюють спільно з метою раціонального управління і стійкого відтворення ресурсів[4].

Збереження біорізноманіття в зоні з найбільш суворим природоохоронним режимом є основним результатом зонування. У буферній зоні існують менш жорсткі обмеження природокористування, а в транзитній зоні обмеження стосуються тільки певних форм діяльності, які можуть завдати непоправної шкоди природним комплексам, які охороняються у біосферних резерватах. Співробітники резервату не мають повноважень здійснювати контроль за землекористуванням в господарській зоні. Переговори носять добровільний характер, заснований на взаємному визнанні інтересів. У разі виникнення протиріч при відсутності законодавчої бази захист біосферних резерватів з боку держави в господарській зоні практично неможлива.

Включення до мережі

Згідно 3 статті Положення, для включення в міжнародну мережу кожен біосферний заповідник повинен виконувати ряд взаємодоповнюючих функцій: збереження, розвитку і науково-технічну функцію. Біосферні резервати затверджуються Міжнародним координаційним радою програми «Людина і біосфера» за заявкою відповідної держави[5].

Регіональні мережі

Важливу роль у роботі програми «Людина і біосфера» грають регіональні мережі. Регіональних мереж п'ять. Вони не мають суворих кордонів і ряд держав бере участь у роботі декількох мереж, наприклад, в базі даних програми біосферні резервати Алжиру включені як в регіональну мережу ліги арабських держав, так і в регіональну мережу Африки. Біосферні заповідники розподілені по регіональних мережах наступним чином:

Регіон ЮНЕСКОКількість біосферних резерватівКількість країн учасниць
Африка7928
Ліга арабських держав3312
Азія і Тихоокеанський регіон15224
Європа і Північна Америка29237
Латинська Америка і країни Карибського басейну13021

Всесвітня мережа біосферних резерватів в Африці

Основна стаття: Всесвітня мережа біосферних резерватів в Африці

Африканська мережа була створена на регіональній конференції по кооперації біосферних резерватів в галузі збереження біорізноманіття та сталого розвитку, яка проходила в 1996 році в Дакарі, Сенегал. Наступна зустріч у рамках мережі пройшла в Кейптауні, ПАР, з 10 по 15 вересня 2007 року, остання зустріч відбулася Найробі, Кенія, з 13 по 18 вересня 2010 року. Для збільшення ефективності роботи регіональної мережі було створено чотири тематичних підпроєкти щодо зонування і поліпшення функціонування біосферних заповідників, для зв'язку біосферних заповідників з місцевими адміністраціями, включаючи соціальну і фінансову взаємодію, щодо створення транскордонних міжнародних біосферних заповідників, по логістичній підтримці функціонування заповідників[6].

Фотогалерея
Болома-Біжагош, Гвінея-Бісау Маунт-Муланже, Малаві Кейп-Уайнлендс, ПАР

Всесвітня мережа біосферних резерватів у Лізі арабських держав

Основна стаття: Всесвітня мережа біосферних резерватів у Лізі арабських держав

Арабська мережа біосферних резерватів була офіційно створена в 1997 році на зустрічі в Аммані, Йорданія. Метою створення регіональної мережі є об'єднання зусиль національних комітетів країн Ліги арабських держав з створення біосферних резерватів та проведення спільних досліджень. Учасники мережі сформували координаційну раду. На зустрічах ради також проходять наради експертів і технічних робочих груп. Остання зустріч координаційної ради, пройшла в 2010 році в Лівані на території біосферного резервата Шуф[7].

Фотогалерея
Сокотра, Ємен Джурджура, Алжир Шуф, Ліван

Всесвітня мережа біосферних резерватів в Азії і Тихоокеанському регіоні

Основна стаття: Всесвітня мережа біосферних резерватів в Азії і Тихоокеанському регіоні

Регіональна мережа біосферних заповідників в Азії і Тихоокеанському регіоні є єдиною мережею, яка в свою чергу розділена на секції:

  • Східно — Азійська мережа біосферних заповідників ;
  • Південно — Східно — Азійська мережа біосферних заповідників ;
  • Тихоокеанська мережа біосферних заповідників ;
  • Південно — та Центрально — Азійська мережа біосферних заповідників.

Східно — Азійська мережа біосферних резерватів була утворена в 1994 році[8] і включає такі країни як КНДР, Республіка Корея, Китай, Монголія, Японія. У 1998 році до мережі приєдналася Росія. Співробітництво здійснюється 16 біосферними заповідниками, які знаходяться в азійській частині країни. Загальні наради в рамках САМБР проводяться за підтримки Пекінського бюро ЮНЕСКО раз на два роки.[9].

Південно — Східно — Азійська мережа біосферних заповідників була утворена в 1998 році і включає такі країни як Камбоджа, Китай, Індонезія, Японія, Лаос, Малайзія, М'янма, Філіппіни, Таїланд і В'єтнам. Крім того, до нарад часто приєднується Австралія[10]. Мережа працює в рамках регіонального бюро Юнекс у Джакарті[9].

Тихоокеанська мережа біосферних заповідників була утворена в 2006 році і включає в себе чотири острівних держави у Тихому океані : Федеративні Штати Мікронезії , Кірибаті , Палау і Самоа . Створення тихоокеанської мережі відображає інтереси регіону в повноправну участь у міжнародній мережі біосферних заповідників. В даний час в регіоні створено три біосферних заповідника[11].

Південно — та Центрально — Азійська мережа біосферних заповідників була утворена в 1998 році і включає такі країни як Бангладеш, Бутан , Індія, Іран, Монголія, Непал, Пакистан і Шрі-Ланка .[12]

Фотогалерея
Озеро Чині, Малайзія Кат Ба, В'єтнам Тонле Сап, Камбоджа

Всесвітня мережа біосферних резерватів в Європі та Північній Америці

Основна стаття: Всесвітня мережа біосферних резерватів в Європі та Північній Америці

Європейська мережа біосферних заповідників є найбільшою і найстарішою серед регіональних мереж. Вона включає 34 країн Європи , Канаду та США і представляє 289 біосферних резервати. Зустрічі представників європейської мережі проходять майже кожні два роки з 1986 року[13].

Фотогалерея
Ніагара-Ескарпмент, Канада Пік Європа, Іспанія Ентлебух, Швейцарія

Всесвітня мережа біосферних резерватів в Латинській Америці і країнах Карибського басейну

Основна стаття: Всесвітня мережа біосферних резерватів в Європі та Північній Америці

Латиноамериканська регіональна мережа покликана посилити діяльність програми в країнах Латинської Америки і Карибського басейну, а також Іспанії та Португалії допомогою консолідації зусиль національних комітетів у сфері співпраці та створення нових біосферних заповідників. 14-а нарада регіональної мережі пройшло разом з першою латиноамериканською конференцією з 9 по 14 листопада 2010 року в Пуер-Морелос, Мексика[14].

Фотогалерея
Sian Ka´an, Мексика La Campana-Pecuelas, Чилі Paraná Delta, Аргентина

Біосферні резервати за країнами

Список країн на території яких розташовані біосферні резервати, їх кількість станом на 2013 рік.

КраїнаКількість біосферніх резерватів[пр. 1]Регіон
Австралія 14Азія і ТО
Австрія 7Європа і ПА
Алжир 6Ліга арабських держав
Аргентина 13Латинська Америка і КБ
Білорусь 3Європа і ПА
Бенін 2Африка
Болгарія 16Європа і ПА
Болівія 3Латинська Америка і КБ
Бразилія 6Латинська Америка і КБ
Буркіна-Фасо 2Африка
Велика Британія 5Європа і ПА
Угорщина 6Європа і ПА
Венесуела 2Латинська Америка і КБ
В'єтнам 8Азія і ТО
Габон 1Африка
Гана 2Африка
Гватемала 3Латинська Америка і КБ
Гвінея 4Африка
Гвінея-Бісау 1Африка
Німеччина 15Європа і ПА
Гондурас 2Латинська Америка і КБ
Греція 2Європа і ПА
Данія 1Європа і ПА
Домініканська Республіка 1Латинська Америка і КБ
Єгипет 2Ліга арабських держав
Ізраїль 2Європа і ПА
Індія 9Азія і ТО
Індонезія 9Азія і ТО
Йорданія 2Ліга арабських держав
Іран 10Азія і ТО
Ірландія 2Європа і ПА
Іспанія 45Європа і ПА
Італія 9Європа і ПА
Ємен 2Ліга арабських держав
Камбоджа 1Азія і ТО
Камерун 3Африка
Канада 16Європа і ПА
Катар 1Ліга арабських держав
Кенія 6Африка
Киргизстан 2Азія і ТО
Китай 32Азія і ТО
Колумбія 5Латинська Америка і КБ
Республіка Конго 2Африка
Демократична Республіка Конго 3Африка
КНДР 3Азія і ТО
Республіка Корея 5Азія і ТО
Коста-Рика 3Латинська Америка і КБ
Кот-д'Івуар 2Африка
Куба 6Латинська Америка і КБ
Латвія 1Європа і ПА
Ліван 3Ліга арабських держав
Маврикій 1Африка
Мадагаскар 3Африка
Малаві 2Африка
Малайзія 1Азія і ТО
Малі 1Африка
Марокко 3Ліга арабських держав
Мексика 41Латинська Америка і КБ
Мікронезія 2Азія і ТО
Монголія 6Азія і ТО
Нігер 2Африка
Нігерія 1Африка
Нідерланди 1Європа і ПА
Нікарагуа 3Латинська Америка і КБ
ОАЕ 1Ліга арабських держав
Пакистан 2Азія і ТО
Палау 1Азія і ТО
Панама 2Латинська Америка і КБ
Парагвай 2Латинська Америка і КБ
Перу 4Латинська Америка і КБ
Польща 10Європа і ПА
Португалія 7Європа і ПА
Росія 41Європа і ПА
Румунія 3Європа і ПА
Руанда 1Африка
Сальвадор 3Латинська Америка і КБ
Сенегал 5Африка
Сербія 1Європа і ПА
Сирія 1Ліга арабських держав
Словаччина 4Європа і ПА
Словенія 3Європа і ПА
Судан 2Ліга арабських держав
США 47Європа і ПА
Таїланд 4Азія і ТО
Танзанія 3Африка
Туніс 4Ліга арабських держав
Туркменістан 1Азія і ТО
Туреччина 1Європа і ПА
Уганда 1Африка
Узбекистан 1Азія і ТО
Україна 8Європа і ПА
Уругвай 1Латинська Америка і КБ
Філіппіни 2Азія і ТО
Фінляндія 2Європа і ПА
Франція 13Європа і ПА
Хорватія 2Європа і ПА
ЦАР 2Африка
Чорногорія 1Європа і ПА
Чехія 6Європа і ПА
Чилі 10Латинська Америка і КБ
Швейцарія 2Європа і ПА
Швеція 5Європа і ПА
Шрі-Ланка 4Азія і ТО
Еквадор 5Латинська Америка і КБ
Естонія 1Європа і ПА
ПАР 6Африка
Японія 5Азія і ТО
Казахстан2Азія і ТО
Ефіопія3Африка
Мавританія1Африка
 Сан-Томе і Принсіпі1Африка
Того1Африка
Зімбабве1Африка
Мальдіви1Азія і ТО
Литва 1Європа і ПА
Гаїті 1Латинська Америка і КБ
Сент-Кіттс і Невіс 1Латинська Америка і КБ
  1. Транснаціональні резервати рахуються кілька разів.

Транскордонні біосферні резервати

Станом на листопад 2012 року у світову мережу біосферних заповідників входять 12 транскордонні резервати з 21 країни світу.[15]

КраїниБіосферний резерватРік створення
Білорусь/Україна/ПольщаWest Polesie2012
Хорватія/УгорщинаMura Drava Danube2012
Марокко/ІспаніяIntercontinental BR of the Mediterranean2006
Чехія/ПольщаKrkokonose/Karkonosze1992
Сальвадор/Гватемала/ГондурасTrifinio Fraternidad2011
Франція/НімеччинаVosges du Nord / Pfälzerwald2008
Польща/СловаччинаTatra1992
Польща/Словаччина/УкраїнаEast Carpathians1998
Румунія/УкраїнаDanube Delta1998
Бенін/Буркіна-Фасо/НігерW Region2002
Мавританія/СенегалDelta du Fleuve Sénégal2005
Португалія/ІспаніяGeres — Xures2009

Примітки
  1. World Network of Biosphere reserves(англ.)
  2. Search the Biosphere Reserves Directory(англ.)
  3. История Концепции «Человек и биосфера» («Man and Biosphere») Архівовано 22 серпня 2011 у WebCite(рос.)
  4. Биосферные резерваты(рос.)
  5. International Co-ordinating Council (ICC) of the Man and the Biosphere (MAB) Programme(англ.)
  6. AfriMAB Архівовано 2 травня 2009 у Wayback Machine.(англ.)
  7. . ArabMAB Архівовано 2 травня 2009 у Wayback Machine.(англ.)
  8. East Asian Biosphere Reserve Network (EABRN) Архівовано 27 серпня 2009 у Wayback Machine.(англ.)
  9. 11-ое совещание Восточно-Азиатской сети биосферных резерватов(рос.)
  10. Southeast Asian Biosphere Reserve Network Архівовано 27 серпня 2009 у Wayback Machine.(англ.)
  11. PacMAB Архівовано 27 серпня 2009 у Wayback Machine.(англ.)
  12. South and Central Asia MAB Network Архівовано 27 серпня 2009 у Wayback Machine.(англ.)
  13. EuroMAB. Архів оригіналу за 29 квітня 2009. Процитовано 1 травня 2019.
  14. Outcomes of the first Ibero-American Biosphere Reserves Congress(англ.)
  15. Transboundary Biosphere Reserves(англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.