Чина бульбиста

Загальний вигляд суцвіть

Квіти великим планом

Боби

Lathyrus tuberosus - Тулузький музей

Трав'яниста рослина. Кореневище розгалужене, тонке, з бульбоподібним потовщеним, веретеноподібним або майже кулястим корінням. Стебла повзучі, злегка опушені, тоненькі, 25-100 см завдовжки, від основи гіллясті, висхідні або розпростерті, гостро-гранисті, некрилаті, з листовими вусиками. Прилистки напівстрілкоподібні, 5 — 20 мм завдовжки. Листки з гранчастим, некрилатим черешком 8-4 мм завдовжки; вісь листка закінчується вусиком (у верхніх листків зазвичай гіллястим), листочки 1-парні, довгасто-овальні або довгасто-оберненоовальні, тупуваті, з гострим кінцем, 2,0 — 4,5 см завдовжки, 0,7 — 1,3 см завширшки. Нижні 2 листи лускоподібні, перші розвинені листя двійчаті, з шилоподібними або напівстрілкоподібними прилистниками.

Квітконоси іноді дещо зігнуті, довші за лист; кисті негусті, з 3 — 7 квітками з яскраво-червоним віночком завдовжки 13 — 17 мм; приквітки ланцетово-шилоподібні; квітконоси майже однакової довжини з чашечкою або довші; квітки 1,5 — 2 см завдовжки, пурпурно-червоні, із запахом, чашечка широко-колокольчата, зубці чашечки коротші або дорівнюють трубці. Прапор блідо-карміновий. Квітки сильно пахнуть. Боби донизу відігнуті, довгасто-лінійні, майже циліндричні, голі, злегка роздуті, 2,8 — 4 см завдовжки, 4 — 7 мм завширшки, жовтувато-бурі. Насіння числом 4 — 6, 3 — 4 мм в діаметрі, кулясте, стиснуте з боків, темно-буре, майже гладке, рубчик лінійний, охоплює 1/10 частина насіння; маса 1000 насінин близько 12 г.

В зеленій масі міститься до 25 % протеїну і до 4,5 % жиру, в бульбових утовщеннях — 18 % протеїну, 0,7 % жиру, 50 % крохмалю, 7,5 % сахарози, 10,2 % глюкози, 9,3 % клітковини. Рослина містить сапоніни.

• Азія:
  • Західна Азія: Іран, Ірак, Туреччина, Кавказ: Вірменія, Азербайджан, Грузія, Росія — Передкавказзя, Дагестан;
  • Сибір: Алтай, Східний Сибір, Західний Сибір;
  • Середня Азія: Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан;
  • Далекий Схід Росії: Примор'я, Китай: Ганьсу, Нінся, Сіньцзян;
• Європа:
  • Середня Європа: Австрія, Бельгія, Чехословаччина, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Польща, Швейцарія;
  • Східна Європа: Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Росія — європейська частина, Україна, включно із Кримом;
  • Південно-Східна Європа: Албанія, Болгарія, колишня Югославія, Греція, Італія, Румунія;
  • Південно-Західна Європа: Франція, Іспанія
• Північна Америка: США
• Тихий океан: Нова Зеландія

Росте в степу, а також на полях, пасовищах (як бур'ян, іноді злісний). Північніше кордону чорноземів зустрічається рідко. У горах до 1 800 м. Компонент природних фітоценозів на луках і серед чагарників, а також на перелогах, рідше в посівах. Віддає перевагу пухкому аерованому ґрунту.

Квітне у червні — серпні. Цвіте — з другого, а іноді й третього року життя в червні — серпні. Плодоносить в липні — серпні. Насіння проростає з глибини не більше 20 см. Свіжестигле насіння не проростає. Сходи з насіння і пагони з бруньок на бульбах з'являються у квітні — травні.

На пасовищах до цвітіння добре поїдається всіма видами сільськогосподарських тварин. Коріння можна згодовувати свиням.

На Кавказі відварені в соленій воді корені вживають в їжу. В народній медицині застосовували як в'яжучий засіб. Рослина з ароматними квітками годиться для декоративних цілей. Добрий медонос. Іноді застосовували як добриво.

У посівах зернових — злісний бур'ян, особливо після оранки твердих покладів і степів. Викликає вилягання рослин. Заходи боротьби: пожнивне лущення і глибока оранка.

• Список видів роду чина
• Список дикорослих корисних рослин України

• В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Комаров В. Л. та ін. Флора СРСР, Т. 1-30 — М.—Л.: вид-во АН СРСР, 1934—1964
• Гроссгейм А. А. Флора Кавказа. — Баку: Изд. Азерб. филиала Акад.наук СССР, 1952. — Т.5. — С. 379.
• Артохин К. С. Атлас «Сорные растения». Ростов-на-Дону, 2004. 144 c.
• Никитин B. B. Сорные растения флоры СССР. Л.: Наука, 1983. 454 c.
• Районы распространения важнейших сорных растений в СССР. Ред. Волков А. Н. М.- Л., 1935. 153 c.
• Ульянова Т. Н. Сорные растения во флоре России и других стран СНГ. С-Пб.: ВИР, 1998. 233 c.
• Флора СССР. Т.13. 1948 / Под ред. Б. К. Шишкина, Е. Г. Боброва. М.; Л.: Изд-во АН СССР. С.524-525.
• Tutin, T. G. et al., eds. 1964—1980. Flora europaea.
• Uphof, J. C. T. 1968. Dictionary of economic plants, ed. 2.
• Walters, S. M. et al., eds. 1986-. European garden flora.
• Yakovlev, G. P. et al. 1996. Legumes of Northern Eurasia.
• Чина бульбиста на сайті «AgroScience.com.ua» // Аграрна енциклопедія
• «Агроэкологический атлас России и сопредельных стран: экономически значимые растения, их болезни, вредители и сорные растения». Дикие родичи культурных растений. Lathyrus pisiformis L. — Чина гороховидная. (рос.)
• Lathyrus tuberosus на сайті «International Legume Database & Information Service» (ILDIS) (англ.)
• Lathyrus tuberosus на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) (англ.)
• Lathyrus tuberosus на сайті «BOTANY.cz» (чеськ.), (англ.)
• Сорняки сельскохозяйственных культур. Чина клубненосная (рос.)
• Lathyrus tuberosus на сайті «Plantarium» (рос.)
• Lathyrus tuberosus на сайті «United States Department of Agriculture» (USDA) (англ.)
• Lathyrus tuberosus в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду (англ.)