Ѕ (кирилиця)
Ѕ, ѕ («зіло́», «дзіло́») — кирилична літера, десята літера македонської абетки, що позначає звук /dz/, наприклад ѕвона («дзвін»). В старо- та церковнослов'янських абетках займала десяту позицію. У старослов'янській передавала м'який африкат [dz'], що утворився з [g] перед голосними переднього ряду у результаті другої палаталізації.
| Літера Ѕ | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Кирилиця | ||||||
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
| Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
| З́ | Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й |
| Ј | К | Л | Љ | М | Н | Њ |
| О | П | Р | С | С́ | Т | Ћ |
| Ќ | У | Ў | Ф | Х | Ц | Ч |
| Џ | Ш | Щ | Ъ | Ы | Ь | Э |
| Ю | Я | |||||
| Неслов'янські літери | ||||||
| Ӑ | А̄ | А̊ | Ӓ | Ӓ̄ | Ә | Ә́ |
| Ә̃ | Ӛ | Ӕ | Ғ | Г̧ | Г̑ | Г̄ |
| Ӻ | Ӷ | Ԁ | Ԃ | Ꚃ | Ꚁ | Ꚉ |
| Ԫ | Ԭ | Ӗ | Е̄ | Е̃ | Ё̄ | Є̈ |
| Ӂ | Җ | Ꚅ | Ӝ | Ԅ | Ҙ | Ӟ |
| Ԑ | Ԑ̈ | Ӡ | Ԇ | Ӣ | И̃ | Ҋ |
| Ӥ | Қ | Ӄ | Ҡ | Ҟ | Ҝ | Ԟ |
| Ԛ | Ӆ | Ԯ | Ԓ | Ԡ | Ԉ | Ԕ |
| Ӎ | Ӊ | Ң | Ԩ | Ӈ | Ҥ | Ԣ |
| Ԋ | О̆ | О̃ | О̄ | Ӧ | Ө | Ө̄ |
| Ӫ | Ҩ | Ԥ | Ҧ | Р̌ | Ҏ | Ԗ |
| Ҫ | Ԍ | Ꚑ | Ҭ | Ꚋ | Ꚍ | Ԏ |
| У̃ | Ӯ | Ӱ | Ӱ́ | Ӳ | Ү | Ү́ |
| Ұ | Х̑ | Ҳ | Ӽ | Ӿ | Һ | Һ̈ |
| Ԧ | Ꚕ | Ӽ | Ҵ | Ꚏ | Ҷ | Ӵ |
| Ӌ | Ҹ | Ꚓ | Ꚗ | Ꚇ | Ҽ | Ҿ |
| Ы̆ | Ы̄ | Ӹ | Ҍ | Э̆ | Э̄ | Э̇ |
| Ӭ | Ӭ́ | Ӭ̄ | Ю̆ | Ю̈ | Ю̈́ | Ю̄ |
| Я̆ | Я̄ | Я̈ | Ԙ | Ԝ | Ӏ | |
| Застарілі літери | ||||||
| Ꙁ | Ѕ | Ꙇ | Џ | Ҁ | Ѻ | |
| Ѹ | Ѡ | Ѽ | Ѿ | |||
| Ѣ | Ꙑ | ІЯ | Ѥ | Юси | ||
| Ѧ | Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | ||
| Ѱ | Ѳ | Ѵ | Ѷ | Ꙟ | Ꙡ | Ꙣ |
| Ꙥ | Ꙧ | Ꙩ | Ꙫ | Ꙭ | ꙮ | Ꚙ |
| Ꚛ | ||||||
| Літери кирилиці | ||||||
У глаголиці мала вигляд 
, а в давній кирилиці символ 
(в прямому або дзеркальному вигляді: Ѕ, Ꙅ) використовували первісно тільки як числовий знак для позначення числа «6», а для позначення африката [dz'] використовувався видозмінений варіант літери З, схожий на «перекреслене Z (Ꙃ)» або «Z з гачком справа посередині». Надалі узвичаїли і для передавання [dz']. Походження глаголичної літери неясне, а кирилична виводиться від архаїчної літери стигма, що теж використовувалася для передачі числа 6. Отже, візуальна тотожність букви «зіло» і латинської S (яка походить від сигми) є випадковою.
У сучасній церковнослов'янській мові традиційно читається як «з»[1][2] — це пов'язане з процесом переходу африката [dz'] в [z'] і [z] у більшості слов'янських мов (з сучасних слов'янських dz' < *g зберігся лише в польській і македонській). У церковнослов'янській буквеній цифірі позначає число «6».
Старослов'янська назва цієї літери — «ѕѣло» (вимова «дзіло́»), церковнослов'янська — «ѕѣлѡ» (вимова «зіло́»); означає «дуже, надто, надмірно».
| Кодування | Реєстр | Десятковий код | 16-ковий код | Вісімковий код | Двійковий код |
|---|---|---|---|---|---|
| Юнікод | Велика | 1029 | 0405 | 002005 | 00000100 00000101 |
| Мала | 1109 | 0455 | 002125 | 00000100 01010101 | |
| ISO 8859-5 | Велика | 165 | A5 | 245 | 10100101 |
| Мала | 245 | F5 | 365 | 11110100 | |
| KOI-8 | Велика | 181 | B5 | 265 | 10110101 |
| Мала | 165 | A5 | 245 | 10100101 | |
| Windows-1251 | Велика | 189 | BD | 275 | 10111101 |
| Мала | 190 | BE | 276 | 10111110 |
В HTML велику літеру S можна записати як Ѕ або Ѕ, а малу ѕ — як ѕ або ѕ.
Починаючи з версії Юнікоду 5.1 старослов'янську літеру «зіло» було відділено від сучасної Ѕ, їй надано коди U+A642 та U+A643 (Ꙃꙃ); також введено коди для «дзеркального» варіанта Ѕ — U+A644 та U+A645 (Ꙅꙅ).