Місцеві вибори в Україні 1990

Місцеві вибори в Україні 1990 року — вибори депутатів місцевих рад народних депутатів Української РСР XXI скликання, що відбулися 4 березня 1990 року; перші демократичні вибори на альтернативній основі[1]. У 2004 році змінено нумерацію скликань місцевих рад, через що ці вибори є виборами першого скликання представницьких органів місцевого самоврядування в Україні[2].

1994 ›
Місцеві вибори в Україні 1990
4 березня 1990 року

Україна
Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій України
Правова система Правова система Конституція Права людини
Глава держави Президент Володимир Зеленський Офіс Президента Керівник ОП Андрій Єрмак РНБОУ Секретар РНБОУ Олексій Данілов Державне управління справами
Виконавча влада Державний апарат Кабінет Міністрів Голова уряду Денис Шмигаль Місцева державна адміністрація Рада міністрів АР Крим Обласні Київська Севастопольська Районні Місцеве самоврядування Місцеві ради: ВР АР Крим Обласні Київська Севастопольська Районні Міські Сільські Селищні Військово-цивільна адміністрація
Законодавча влада Верховна Рада Голова парламенту Руслан Стефанчук Поточне скликання ВР Комітет ВР Коаліції Народний депутат України
Правосуддя Судова система Конституційний Суд Верховний Суд Антикорупційний Суд Вища рада правосуддя Прокуратура
Вибори та референдуми Центральна виборча комісія Вибори в Україні Парламентські: 1990 (УРСР XII / I) 1994 (II) 1998 (III) 2002 (IV) 2006 (V) 2007 (VI) 2012 (VII) 2014 (VIII) 2019 (IX) Президентські: 1991 1994 1999 2004 2010 2014 2019 Місцеві: 1990 Крим 1994 1994 1998 2002 2006 2010 2014 2015 2020 Всеукраїнські референдуми: 1991 2000 Місцеві референдуми: Закарпаття 1991 Галичина 1991 Донбас 1994 Крим 2014 Донбас 2014 Політичні партії
Територіальний устрій Адміністративний поділ АР Крим Київ Севастополь Області Райони Міста Міські райони Громади Селища міського типу Села Селища
Міжнародні відносини Міжнародні відносини Зовнішня політика Міжнародні організації Україна в ООН Інтеграція до ЄС НАТО Міністерство закордонних справ Міністр Дмитро Кулеба Посольства: іноземні власні Візові вимоги
Категорія • Інші країни

Постанову Верховної ради УРСР N 8309-XI «Про призначення виборів народних депутатів Української РСР і депутатів місцевих Рад народних депутатів Української РСР двадцять першого скликання» було підписано 28 жовтня 1989 року головою Президії Верховної ради УРСР Валентиною Шевченко. Ця ж постанова продовжувала повноваження депутатів місцевих рад XX скликання до обрання депутатів нового скликання. Норма виборців на один виборчий округ встановлювалась з розрахунку 82,2 тисячі[3]. Вибори проходили на основі нового виборчого закону — «Про вибори депутатів місцевих Рад народних депутатів Української РСР», підписаного днем раніше, 27 жовтня 1989 року. Передбачалось обрання депутатів на основі загального прямого виборчого права шляхом таємного голосування в багатомандатних та одномандатних виборчих округах[4].

Вибори пройшли в умовах боротьби за впровадження багатопартійності, рівноправності різних форм власності, ухвалення нової конституції. Відбувалися чисельні масові акції проти чинної влади, під тиском демократичних сил з початку 1990 року у відставку відправлено 11 перших секретарів обкомів КПРС[5].

Вибори відбулися одночасно із виборами народних депутатів Української РСР. Обирали депутатів до 25 обласних, 469 районних, 434 міських, 120 районних у містах, 820 селищних та 8 996 сільських рад[1].

За результатами виборів намітилась тенденція до втрати комуністичною партією монополії на владу. На виборах до рад Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей перемогу здобули позапартійні кандидати, а комуністи, вперше у власній історії, опинилися в опозиції[6]. Зазнали поразки понад 100 перших секретарів міських, районних та обласних комітетів КПУ, біля 90 голів виконавчих комітетів міських та районних рад попереднього скликання. Найбільшої поразки зазнали партійні функціонери в Донецькій та Івано-Франківській областях[5]. Цього ж дня відбулися вибори до місцевих рад у Білорусі та Росії, де підтримку виборців також здобули реформатори та націонал-патріоти[7].