Географія Намібії
Намібія — південноафриканська країна, що знаходиться на південно-західному узбережжі континенту . Загальна площа країни 824 292 км² (34-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 823 290 км², а на поверхню внутрішніх вод — 1 002 км²[1]. Площа країни на ⅓ більша за площу території України, трохи більша за половину площі Аляски.
Географія Намібії | |
---|---|
Географічне положення Намібії | |
Географічне положення | |
Континент | Африка |
Регіон | Південна Африка |
Координати | 22°00′ пд. ш. 17°00′ сх. д. |
Територія | |
Площа | 824 292 км² (34-те) |
• суходіл | 100 % |
• води | 0 % |
Морське узбережжя | 1572 км |
Державний кордон | 4220 км |
Рельєф | |
Тип | височинний |
Найвища точка | вершина Кенігштейн у масиві Брандберг (2606 м) |
Найнижча точка | Атлантичний океан (0 м) |
Клімат | |
Тип | тропічний |
Внутрішні води | |
Найдовша річка | Оранжева ( км) |
Найбільше озеро | солончак Етоша (5000 км²) |
Інше | |
Природні ресурси | алмази, руди кольорових металів, уранові руди, золото, срібло, кам'яна сіль, гідроенергія, риба |
Стихійні лиха | посухи |
Екологічні проблеми | дефіцит прісної води, спустелювання, браконьєрство |
Назва
Офіційна назва — Республіка Намібія, Намібія (англ. Republic Namibia, Namibia)[2]. Назва країни походить від назви прибережної пустелі Наміб (нама namibe), назва якої з готтентотської мови дамара перекладається як порожнє місце[3]. Колишні колонії: Німецька Південно-Західна Африка (нім. Deutsch Suedwest Afrika), до 1968 року британська Південно-Західна Африка (англ. South-West Africa)[3].
Географічне положення
Намібія — південноафриканська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на півночі — з Анголою (спільний кордон — 1427 км) і Замбією (244 км), на сході — з Ботсваною (1544 км), на півдні — з ПАР (1005 км). На північному сході територія Намібії вклинюється між Анголою, Ботсваною і Замбією у вигляді вузького коридору довжиною 483 км і шириною 80 км — так звана смуга Капріві, що дає країні вихід до річки Замбезі. Загальна довжина державного кордону — 4220 км[1]. Намібія на заході омивається водами Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 1572 км.
- Кордони чотирьох держав на Замбезі
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[6][1].
Крайні пункти
Час
Час у Намібії: UTC+1 (-1 година різниці часу з Києвом)[7]. Літній час вводиться першої неділі вересня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в першу неділю квітня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад.
Геологія
У тектонічному відношенні територія Намібії складається з двох древніх геологічних платформ (кратонів), Конго — на півночі, Калахарі — на півдні[8]. Область між ними займає геологічний пояс Дамара однойменного орогенезу 580—550 млн років тому. Уздовж атлантичного узбережжя геологічні пояси Каоко і Гаріп, залишки океану Адамастор (Протоатлантики) до остаточного відділення південноамериканських платформ Сан-Франсіску та Ла-Плата[8].
- Геологія поясу Дамара (англ.)
- Геологія Дамарського орогенезу (нім.)
- 3D-моделювання астроблеми Ротер-Камм
Корисні копалини
Надра Намібії багаті на ряд корисних копалин: алмази, мідь, уранові руди, золото, срібло, свинець, олово, літій, кадмій, вольфрам, цинк, кам'яну сіль, нафту, кам'яне вугілля, залізну руду[9].
Сейсмічність
Вулканізм
- Гігантський лаколіт Брандберг з космосу
- Вулкан Бруккаро
Рельєф
Більша частина території країни — плоскогір'я (до 2600 м), яке ступінчастим уступом обривається до прибережної пустелі Наміб. Середні висоти — 1141 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — гора Брандберг (Кенігштейн) (2606 м).
Уздовж узбережжя — пустеля Наміб, шириною 50-130 км, яка займає близько 20 % території країни. Вітер переміщує прибережні піски з півдня на північ і утворює біло-жовті дюни висотою до 40 м. За прибережними дюнами тягнеться ланцюг довгих вузьких лагун. Тут зустрічаються солончакові западини округлої або овальної форми. З віддаленням від берега забарвлення дюн поступово переходить в червоне через збільшення вмісту оксидів заліза. Дюни у внутрішніх районах пустелі Наміб найвищі у світі (до 300 м), заввишки з Ейфелеву вежу.
- Рельєф Намібії
- Гіпсометрична карта Намібії
- Супутниковий знімок поверхні країни
- Карта країни (нім.)
На сході поверхня пустелі Наміб рівнями підіймається до Великого ескарпу (уступу). Тут місцями підносяться численні останцеві плато і гори. Одна з них — лаколіт Брандберґ (2579 м), складена гранітами, найвища точка країни. Вона оточена нижчими горами, які отримали назву «Дванадцять Апостолів». У печерах і на схилах Брандберґа збереглися наскельні малюнки первісних людей.
Великий Уступ служить західним кордоном плоскогір'я, складеного кристалічними породами, переважно гранітами і гнейсами, які місцями перекриті кварцитами, пісковиками і вапняками. Плоскогір'я полого знижується в глиб материка і розчленоване на окремі масиви: Каоко, Овамбо, Дамара, Нама та ін. тектонічними западинами. Найбільша з них — Калахарі — знаходиться на висоті близько 900 м над рівнем моря. Вона вкрита червоними і білими пісками, що перекривають кристалічні породи фундаменту. Піски утворюють дюни висотою до 100 м. Каньйон Фіш-Рівер — другий за величиною у світі після Гранд-каньйону в США.
- Масив Брандберг
- Піщані дюни Намібу
- Каньйон Фіш-Рівер
- Каньйон Куїсеб
- Місячний ландшафт на схід від Свакопмунда
- Великий Уступ в Намібії
- Скелі Ватерберг, палеонтологічна пам’ятка
- Останець Фінгеркліп
Узбережжя
Берегова лінія загальною протяжністю близько 1500 км вирівняна. Є тільки дві зручні бухти — Волфіш-Бей і Людеріц. У північних і південних районах узбережжя складене щебенисто-галечним матеріалом, а в центральних — піщаним.
- Арка поблизу Шперргебіта
Клімат
Територія Намібії лежить у тропічному кліматичному поясі[10]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[11]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури[11]. Переважають східні пасатні вітри. На узбережжі відмічається вплив холодної Бенгельської течії, сезонний хід температури повітря чітко відстежується[11]. Чітко простежуються пасати з високою відносною вологістю (часті тумани), проте опади майже відсутні, цілковита пустеля[11].
- Сонячна радіація (англ.)
- Кліматична карта Намібії (за Кеппеном)
- Піщана буря поблизу Свакопмунда
Намібія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[12].
Внутрішні води
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 17,72 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 80 км² зрошуваних земель[1].
- Гідрографічна мережа Намібії (нім.)
- Сточище Окаванґо
- Окаванґо поблизу Рунду
- Водоспади Попа
- Гребля водосховища Фон-Бах
Річки
Річки країни належать басейну Атлантичного океану; на сході — безстічним областям (Окаванґо). Найважливіші річки — на півдні Оранжева і її права притока з непостійним водотоком, Фіш-Рівер; у центральній частині — непостійні водотоки Носсоб і Оліфант; на півночному кордоні — Кунене; у північно-східній — Окаванґо, Куандо та Замбезі. Річка Окаванґо впадає у величезне болото на території Ботсвани, яке має назву дельта Окаванґо. Найбільша у світі внутрішня річкова дельта, тобто дельта, що не має стоку в океан.
Озера
На півночі Намібії в безстічній улоговині знаходиться солончак Етоша площею близько 5 тис. км². — найбільший в Африці. Коли його плоске дно, покрите вапняно-глинистою кіркою, раз на декілька років заливається водою, утворюється тимчасове озеро глибиною до 1,5 м. Тут здавна ведеться видобуток солі.
Болота
Ґрунти
Рослинність
Земельні ресурси Намібії (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 47,2 %,
- орні землі — 1 %,
- багаторічні насадження — 0 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 46,2 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 8,8 %;
- інше — 44 %[1].
- Вельвічія дивна, ендемік пустелі Наміб
- Берег Скелетів
- Пустеля Наміб
- Пустеля Калахарі
- Каньйон Фіш-Рівер
Тваринний світ
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Південноафриканської підобласті, північ — до Східноафриканської підобласті Ефіопської області[11].
- Слони в нацпарку Етоша
- Зебри і антилопи в нацпарку Етоша
- Капські морські котики
Охорона природи
Намібія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики,
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН з боротьби з спустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[13].
Стихійні лиха та екологічні проблеми
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: довготривалий період посухи[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- обмежені ресурси природних джерел питної води;
- спустелювання;
- браконьєрство і деградацію земель в заповідних територіях.
Фізико-географічне районування
У фізико-географічному відношенні територію Намібії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
Див. також
Примітки
- Namibia, Geography. Factbook.
- Котляков В. М., 2006.
- Поспелов Е. М., 2005.
- Атлас світу, 2005.
- Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 12 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- Gray et al., 2008.
- Намібія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ФГАМ, 1964.
- Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
Література
Українською
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Намібія // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
Англійською
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
- (англ.) Gray, D. R.; Foster, D. A.; Meert, J. G.; Goscombe, B. D.; Armstrong, R.; Trouw, R. A. J.; Passchier, C. W. A Damara orogen perspective on the assembly of southwestern Gondwana // Geological Society, Special Publications. — London : Geological Society, 2008. — № 294 (1). — С. 257–278. — DOI: .
Російською
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Намибия // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. К-Я. — 671 с.
- (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М. : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
- (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
- (рос.) Намибия // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Посилання
- Вікісховище : Атлас Намібії.
- Карти Намібії : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Namibia : [англ.] : [арх. 19 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 12 November. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Намібію : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.