Географія Тайваню
Про головний острів країни див. Тайвань.
Географія Тайваню  | |
|---|---|
 Географічне положення Тайваню | |
| Географічне положення | |
| Континент | Азія |
| Регіон | Східна Азія |
| Координати | 23°30′ пн. ш. 121°00′ сх. д. |
| Територія | |
| Площа | 35 980 км² (139-те) |
| • суходіл | 89,6 % |
| • води | 10,4 % |
| Морське узбережжя | 1,56 тис. км |
| Державний кордон | 0 км |
| Рельєф | |
| Тип | гористий |
| Найвища точка | гора Юйшань (3952 м) |
| Найнижча точка | Південнокитайське море (0 м) |
| Клімат | |
| Тип | субекваторіальний |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | [[_]] ( км) |
| Найбільше озеро | [[_]] ( км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | кам'яне вугілля, вуглеводні, будівельні матеріали, родючі ґрунти |
| Стихійні лиха | землетруси, тропічні циклони, |
| Екологічні проблеми | забруднення повітря, забруднення вод, радіоактивне забруднення |
Республіка Китай, Тайвань — східноазійська країна, що знаходиться поблизу східних берегів континенту .svg.png.webp){kind=small}
. Загальна площа країни 35 980 км² (139-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 32 260 км², а на поверхню внутрішніх вод — 3 720 км²[1]. Площа країни трохи більша за площу Січеславської області України.
Назва
Офіційна назва — Китайська Республіка, Тайвань (кит. 臺灣; тайванська Tâi-oân)[2]. Назва країни походить від назви однойменного острова, що перекладається як «прибережні тераси»[3]. Цю назву стали застосовувати голландські мореплавці з XVII століття. Колишню назву острову, Формоза (порт. Formosa), дали португальські мореплавці, що відкрили його 1516 року. Вона перекладається як «чудовий»[3].
Історія дослідження території
Географічне положення
Тайвань — східноазійська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Тайвань на південному заході омивається водами Південнокитайського моря, на півночі — Східнокитайського, на сході безпосередньо водами Тихого океану[4]. На заході Тайвань відділений від материка Тайванською протокою[4]. Загальна довжина морського узбережжя 1,56 тис. км[1]. Острів витягнутий з півночі на південь на 394 км, ширина близько 140 км.
Китайська Народна Республіка (жовтий) і Республіка Китай (синій)
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[6][1].
Крайні пункти
Геологія
Тектоніка літосферної плити Філіппінського моря
Карта сейсмічності Тайваню
Корисні копалини
Надра Тайваню багаті на ряд корисних копалин: кам'яне вугілля, природний газ, вапняк, мармур, азбест[8].
Сейсмічність
Рельєф
Середні висоти — 1150 м; найнижча точка — рівень вод Південнокитайського моря (0 м); найвища точка — гора Юйшань (3952 м). Уздовж всього острова тягнуться вкриті лісами Тайванські гори (найвища точка — гора Юйшань, 3952 м); на півночі — група згаслих вулканів, на заході — прибережна рівнина (тут проживає 90 % населення острова).
Рельєф Тайваню
Рельєф Тайваню
Супутниковий знімок поверхні країни
Карта країни (англ.)
Гора Юйшань
Центральний хребет
Хребет Хайан
Узбережжя
Східні береги часто обривисті, західні пологі.
Острови
- Острови Республіки Китай
Мацзу
Пенху (Пескадорські)
Цзіньмень
Ланьюй
Клімат
Територія Тайваню лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[9]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[10]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[10]. Зволоження достатнє. У літньо-осінній період (серпень-вересень) з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони[10]. Сума опадів на рівнинній частині — 1500—2500 мм, в горах понад 5000 мм. В серпні і вересні часті тайфуни. На Тайвані з червня по серпень триває сезон дощів, під час якого на півдні випадає 90 % річної суми атмосферних опадів. Для північної частини острова характерна висока хмарність протягом усього року.
Сонячна радіація (англ.)
Кліматична карта Тайваню (за Кеппеном)
Орографічна хмара над Хехуаньшань
Тайвань не є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO)[11].
Внутрішні води
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 67 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 3820 км² зрошуваних земель[1].
Термальні джерела Бейту
Річки
Річки країни належать басейну Тихого океану. Річки острова гірські і багатоводні. Використовуються для зрошення і гідроенергетики.
- Річки Республіки Китай
Дахань
Сюгулуань
Ліву
Сіявань
Шакаданг
Озера
Болота
Ґрунти
Рослинність
Вологі тропічні ліси з великою видовою різноманітністю (понад 3000 видів, з яких понад 1500 ендемічні — Chamaecyparis formosensis, ялиця Кавакамі (Abies kawakamii), Cinnamonum camphora). На нижніх частинах схилів — вологі вічнозелені ліси з панданусів, пальм, бамбуку, ліан; вище — широколистяні листопадні і змішані ліси з камфори, кипарисів, ялини, ялиці, деревовидних папоротей, та ін. На висоті 3300 м ліси заміщаються поясами кущів рододендрону і високогірними луками. Прибережні рівнини зайняті полями рису, батату, плантаціями цукрового очерету, ананасів та ін. Уздовж узбережжя — місцями мангрові ліси.
Ялиця тайванська
Земельні ресурси Тайваню (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 22,7 %,
- орні землі — 16,9 %,
- багаторічні насадження — 5,8 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — NA;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — NA;
- інше — 77,3 %[1].
Тваринний світ
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Індокитайської провінції Індійсько-Індокитайської підобласті Індо-малайської області[10].
Козеріг тайванський
Тайванський підвид тибетського ведмедя
Охорона природи
На острові налічується 17 заказників, 20 біосферних заповідників, 8 національних парків:
- Янміншань
- Юйшань
- Тароко
- Кендін
- Сюеба
- Шейпа
- Цзіньмень
- Тайдун.
Створено 34 лісових резерватів (загальною площею 452 тис. га); 13 особливих ландшафтних зон: Північного узбережжя, Північно-Східного узбережжя, Східного узбережжя, затоки Дапен, Маулін, Сіраю, гори Алішань, Жіюетань (Озеро Сонця і Місяця), Південного узбережжя, Острови Пенху, Східна рифтова долина Хуадун, гори Саншань, Островів Мацзу.
Нацпарк Кендін
Республіка Китай не є учасником міжнародних угод з охорони навколишнього середовища, через свій міжнародний статус[1].
Стихійні лиха та екологічні проблеми
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:
- землетруси;
- тайфуни;
- потенційно активний вулканізм на острові Куешантао (401 м) на схід від Тайваню[1].
Укріплення схилів, протидія зсувам
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- забруднення повітря;
- забруднення вод побутовими і промисловими стоками;
- забруднення джерел питної води;
- торгівля зникаючими видами тварин;
- радіоактивне забруднення після інцидентів на АЕС,
- незаконне вивезення тварин, занесених до Червоної книги,
- кислотні дощі, понад половина яких потрапляє на острів з материкової частини Китаю під час періоду мусонів.
Фізико-географічне районування
У фізико-географічному відношенні територію Тайваню можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
Див. також
Примітки
- Taiwan, Geography. Factbook.
- Котляков В. М., 2006.
- Поспелов Е. М., 2005.
- Атлас світу, 2005.
- Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 4 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- Китай // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ФГАМ, 1964.
- Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
Література
Українською
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Тайвань // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. — Т. 1. : Азія. — 643 с. — ISBN 978-966-439-257-7.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
Англійською
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
Російською
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Тайвань // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
- (рос.) Пфеффер П. Азия. — М. : Прогресс, 1982. — 316 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Посилання
Вікісховище : Атлас Тайваню.- Карти Тайваню : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Taiwan : [англ.] : [арх. 28 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 November. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Тайвань : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Тайваню.