Гірчак земноводний

Гірчак земноводний (Persicaria amphibia (L.) Delarbre, синонім Polygonum amphibium L.) трав'яниста рослина з родини гречкових.

Гірчак земноводний
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гречкові (Polygonaceae)
Рід: Persicaria
Вид:
Гірчак земноводний (P. amphibia)
Біноміальна назва
Persicaria amphibia
(L.) Delarbre 1800
Синоніми

Chulusium amphibium (L.) Raf.
Chulusium fluitans Raf.
Chulusium natans Raf.
Persicaria amphibia (L.) Gray
Persicaria amurensis (Korsh.) Nieuwl.
Persicaria coccinea (Muhl. ex Willd.) Greene
Persicaria fluitans Montandon
Persicaria hartwrightii (A.Gray) Greene
Persicaria muhlenbergii (Meisn.) Small
Polygonum amphibium L.
Polygonum coccineum Muhl. ex Willd.
Polygonum emersum (Michx.) Britton
Polygonum hartwrightii A.Gray
Polygonum muhlenbergii (Meisn.) S.Watson
Polygonum natans Eaton
Polygonum rigidulum E.Sheld.
Polygonum salicifolium Schur

Морфологія

Гірчак земноводний, квітка

Багаторічна рослина. Кореневище повзуче, гіллясте, у вузлах вкорінюється. Стебло висотою 50-150 см, пряме, просте, прижато-жорстковолосисте, гіллясте, у водної форми (var. natans Leyss) сильно подовжене, гнучке. Листя у сухопутної форми довгасто-ланцетні, майже сидячі, притиснуто-волосисті, у водної — блискучі, з довгими черешками, довгасті, з округлою або серцеподібною основою. Квітки зібрані в щільні колосся на кінці стебла або на кінцях його гілок; Оцвітина яскраво-рожева або біла. Плід — чорний, блискучий горішок, опуклий з обох сторін. Цвіте у червні — вересні. Плоди дозрівають у серпні — вересні.

Екологія

Гірчак земноводний (водна форма)

Сухопутна форма виростає на піщаних і глинястих берегах, прирічкових луках, водна форма — у повільно текучих або стоячих водах, у заплавах річок, у старицях, озерах, ставках.

Розповсюдження

Голарктичний вид. Зустрічається майже по всій території України, крім крайнього півдня.

Хімічний склад

Рослина містить дубильні речовини (в кореневищах — 18 — 21,7 %, в листках — 5 — 10 %), алкалоїди, аскорбінову кислоту (у листях — до 31 мг%).

Використання

У народній медицині вживали кореневище і листя. У траві містяться флавоноїди, органічні кислоти і дубильні речовини (5-10%), каротин (16,5%), вітамін C та ефірна олія. Кореневище містить дубильні речовини (близько 20 %), органічні кислоти, пектинові та інші сполуки[1]. Його застосовували як в'яжучий та сечогінний засіб при нирковокам'яній хворобі, подагрі, ревматизмі, як антиневралгічний засіб, при сифілісі, геморої. Есенцію зі свіжого кореневища застосовують у гомеопатії.

Насіння — цінний корм для домашньої та дикої водоплавної птиці. Рослину можна використати як декоративну у водоймищах.

Див. також

Примітки

  1. Сафонов М. М. Повний атлас лікарських рослин. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2008. — 384 с. ISBN 978-966-408-273-7

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.