Латинізація японської мови

Перша система латинізації японської мови базувалася на португальській мові і її абетці. Вона була розроблена близько 1548 року японським християнином на ім'я Ядзіро. Система використовувалася у католицьких книгах, що видавалися єзуїтським орденом для місіонерів, з метою спростити проповідування в Японії. Ця португальська система є подібною на нинішню ніхон-сікі, за винятком того, що в ній інакше передавалися приголосні звуки: наприклад, звук [к] записувався як «c», а [х] — як «f». Так, словосполучення «Ніхон но котоба» (Японська мова), яке за нинішніми правилами пишеться ромадзі «Nihon no kotoba», тоді писалося як «Nifon no cotoba».

Після вигнання християн з Японії на початку 17 століття, ромадзі вийшла з ужитку. Її повторне використання розпочалося у період Мейдзі в другій половині 19 століття, коли Японія взяла курс на вестернізацію. Усі нинішні системи транслітерації латиницею були розроблені у цей період.

Відразу після реставрації 1868 року деякі японські вчені пропонували повністю відмовитися від японської писемності та використовувати замість неї ромадзі. У цей час деякі книги навіть почали публікуватися повністю латиницею. Однак ідея зазнала невдачі через велику кількість омофонів у японській мові — слів, які вимовляються однаково, але записуються різними ієрогліфами, що позначають різні речі. Пізніше, на початку 20 століття, ряд вчених розробив складові абетки, знаки яких походили з латинського алфавіту. Ця ідея була ще менш популярною.

Крім вищезгаданих стандартизованих систем, часто можна зустріти й інші способи латинізації. Вони використовуються багатьма людьми з різних причин — або через недостатнє розуміння стандартних систем, або через труднощі із введенням діакритичних знаків, які вони використовують. Іноді символів з необхідною діакритикою просто немає у традиційному кодуванні (ця проблема поступово відпадає з поширенням Юнікоду).

З нестандартних способів латинізації окремо можна виділити такі два:

• JSL — система транслітерування, яка призначена для викладання японської мови і жорстко прив'язана до її фонетики. Кожний її символ позначає лише одну японську фонему. На відміну від інших нестандартних латинизаций, JSL є найбільш структурованою системою. Її розробила Елеанора Джорден для своєї книги «Japanese: The Spoken Language» (1987), за назвою якої система й одержала найменування.
• Вапуро-ромадзі — спосіб запису японської мови латиницею, який використовується різними IME (редакторами способів уведення) і текстовими редакторами для введення японських слів за допомогою стандартної Qwerty-клавіатури. На відміну від інших систем, для запису японського слова у вапуро досить букв латинського алфавіту з кодування ASCII (тобто в ньому не використовуються діакритичні знаки). Вапуро не є чіткою системою, тому що в ній допускаються різні способи транслітерування одних і тих самих знаків. Слово вапуро — абревіатура від вадо пуросесса — «word processor», тобто «текстовий процесор».

Також часто можна зустріти заміну діакритичного знака макрона (який використовується у системі Гепберна і ніхон-сікі для позначення довготи голосного — наприклад, Tōkyō), на циркумфлекс (Tôkyô), тому що його простіше вводити в багатьох текстових редакторах і розкладках.

Окрім цього можна зустріти такі способи латинізації:

• oh для позначення おお (частіше) або おう (ō у системі Гепберна). Іноді таку латинізацію називають «паспортний Гепберн», тому що Міністерство Закордонних Справ Японії дозволило (але не зробило обов'язковим) використання такого запису в паспортах;
• ou для позначення おう. Це приклад вапуро-ромадзі. Він особливо часто використовується любителями аніме — отаку;
• ô для позначення おお або おう. Це позначення використовується в кунрей-сікі, але іноді зустрічається й у Гепбернівських транслітераціях або помилково, або навмисне (тому що в кодуванні ISO-8859-1 немає символу ō, але є ô);
• jya для позначення じゃ (ja в системі Гепберна) тощо Це, ймовірно, результат плутанини між Гепбернівською й іншими системами;
• dzu для позначення づ (zu у системі Гепберна). Це теж приклад плутання двох систем, цього разу Гепберна з ніхон-сікі;
• cchi для позначення っち (tchi в системі Гепберна) тощо Такий запис часто використовується «для краси» при придумуванні псевдонімів (наприклад, ім'я あきこ Akiko перетворюється в あっちゃん — Acchan замість Atchan,);
• la для позначення ら (ra у системі Гепберна) тощо Через те, що японський приголосний звук [р] насправді звучить як щось середнє між [р] і [л], причини такого запису зрозумілі;
• a для позначення ああ (ā у системі Гепберна) тощо — тобто непозначення довжини голосного;
• na для позначення んあ (n'a у системі Гепберна) тощо

Попри те, що іноді використання таких способів запису має сенс (у специфічних ситуаціях), воно, як правило, призводять лише до плутанини.

У власних іменах можливі ще більші відхилення від стандартних систем. Наприклад, прізвище Найто інколи записується як «Nightow», хоча за системою Гепберна правильно писати Naitō.

Врешті-решт, деякі японські слова й назви, наприклад, «jiu jitsu» (джіу-джіцу) або «Tokyo» (Токіо) пишуться саме відповідно до традиції, попри те, що їхнє написання не узгоджується з жодною з існуючих систем латинізації.

У наступній таблиці показана різниця у записі деяких силабічних знаків японської мови у різних системах. Також для довідки наведений запис цих складів у кірідзі — російській системі кириличної транслітерації (подано українською транскрипцією).

Також системи різняться у записі граматичних часток японської мови: так, склади は ха, へ хе і を о, які використовуються як частки або граматичні показники, у системі Гепберна й кунрей-сікі пишуться як wa, e і o — тому що так вимовляються, тоді як у ніхон-сікі ці склади пишуться як ha, he і wo — відповідно до таблиці японської абетки ґодзюон.

У цьому списку зазначено, як назви букв латинського алфавіту вимовляються японською. Це корисно для читання абревіатур, наприклад, NHK (ніппон хо: со: кьо: кай, «Японська віщальна корпорація») вимовляється як ену-етті-ке:.

• A — エー е:
• B — ビー бі:
• C — シー сі:
• D — ディー ди:
• E — イー і:
• F — エフ ефу
• G — ジー дзі:
• H — エッチ етті
• I — アイ аі
• J — ジェー дзе:
• K — ケー ке:
• L — エル еру
• M — エム ему
• N — エヌ ену
• O — オー о:
• P — ピー пі:
• Q — キュー кю:
• R — アール а: ру
• S — エス есу
• T — ティー ти: (або チー ті:)
• U — ユー ю:
• V — ヴイ ві: (або ブイ буі)
• W — ダブリュー дабурю:
• X — エックス еккусу
• Y — ワイ ваі
• Z — ゼット дзетто

Латинізація японської мови // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

• Chibbett, David. The History of Japanese Printing and Book Illustration. Kodansha International Ltd., 1977. ISBN 0-87011-288-0.
• Hannas, William C. Asia's Orthographic Dilemma. Honolulu: University of Hawaii Press, 1997. ISBN 0-8248-1892-X

• Довідккова кімната з ромадзі — великий сайт з матеріалами стосовно систем латинізації японської мови (японською)
• Автоматичний перекладач ромадзі-кірідзі