Рокитнівський район

Район лежить у межах Рокитнівської рівнини, яка перетинається річками Льва і Ствига та їх притоками і є частиною Поліської низовини. Тут поширені мореннозандрові і денудаційні форми рельєфу.

Цей тип рельєфу утворився при взаємодії основних морфоструктур: Українського щита, Волино-Подільської плити, Поліської морфоструктури і Турівської депресії з екзогенними факторами, серед яких визначальним є діяльність материкових льодовиків і талих льодовикових вод. Рівнинний характер рельєфу і незначний ухил поверхні зумовлюють повільну течію у річках і недостатню дренацію поверхневих та підземних вод, що спричиняє надмірне зволоження і заболочення території.

Корисні копалини головно будівельні матеріали, численні родовища гранітів та кварцових діоритів, розробляються родовища габро. Значними є запаси дрібних кварцових пісків, глини, каоліну та торфу.

Клімат району помірно континентальний з теплим вологим літом і порівняно м'якою зимою. Основними кліматоутворючими факторами є сонячна радіація, що особливо ефективна в теплий період року, атмосферна циркуляція, що переважає в холодний період, і характер земної поверхні. Великий вплив на клімат регіону мають континентальні повітряні маси, що формуються над рівнинами Євразії, а також океанічні повітряні маси з Атлантичного океану і арктичних морів.

Середня температура повітря становить 6,6…6,8 °С. Найтеплішим місяцем є липень — +18,5 °C, найхолоднішим — січень — −4,4…-5,6 °С. Середньорічна кількість опадів досягає 600…700 мм. Вегетаційний період починається з квітня і триває по листопад.

Рокитнівський район — один із найвологіших на Поліссі. М'яку і коротку зиму змінює затяжне і спекотне літо, тут випадає достатня, інколи надмірна кількість опадів, необхідних для багатьох порід дерев і чагарників: сосни звичайної, ялини європейської, дуба черешчатого, вільхи чорної, берези повислої, осини, горобини звичайної, азалії понтійської та інших, великі запаси ягідників журавлини, зокрема рідкісного виду — журавлини дрібноплідної.

1300-літній Юзефінський дуб

Район унікальний казковою природою і мальовничими краєвидами. В районі є 32 природно-заповідних об'єкти, загальна площа яких становить 25 % заповідного фонду області. Найвідоміші серед них: державний заповідник «Сира Погоня», цінний унікальним верховим болотом і державна пам'ятка природи «Юзефінська Дача», де росте 1300-літній дуб — одне з найстаріших дерев України, дендропарк Рокитнівського ДЛГ, Осницьке водосховище.

Рівненський (частина).

Білинський, Більський, Глиннівський, Грабунський, Єльнівський, Залавський, Карпилівський, Мушнянський, Плавський.

Масевицький, Урочище «Старики», Осницький.

Урочище «Медин».

Урочище «Нетреба» (загальнодержавного значення), Юзефинська Дача (загальнодержавного значення).

Рокитнівський дендропарк.

Відпочинок, Діброва, Еталонні соснові насадження, Закопища, Лісонасіннева ділянка соснового лісу, Мушнянське, Острівні дубові насадження, Печорки, Природні соснові насадження, Самити, Соловейки, Ствига, Франкове.

Особливістю Рокитнівського району є і його національний склад, який характеризується найвищою в Україні часткою білорусів серед населення. За переписом 2001 року білоруси становили 15,4 % населення району (у 1989 — 20,0 %) і зосереджувались переважно у північній частині району, яка межує з Білоруссю. Найбільше білорусів проживає у селах Біловіж, Блажове, Вежиця, Єльне, Мушні, Купель, Хміль, Грабунь, Познань, Кам'яне, Будки-Кам'янські, Переходичі, Старе Село.[7]

Більшість населення району 83,6 % складали українці. Українці переважають у центральній та південній частині району. Росіяни (0,4 %) та поляки (0,4 %) проживають переважно у селищах району — Рокитному та Томашгороді.[8]

Динаміка національного складу населення Рокитнівського району за даними переписів, %[9][10]:

Рідна мова населення за даними перепису 2001 р.[11]

• українська — 99,30 %
• російська — 0,43 %
• білоруська — 0,19 %[12]
• польська — 0,03 %

Мовний склад району станом на 2001 р.:

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[13]:

• Берташ Василь Михайлович — український політик, Заслужений будівельник України.
• Дарованець Олександр Ярославович — кандидат історичних наук.
• Наливайко Степан Іванович — сходознавець-індолог, перекладач, член Національної спілки письменників України.
• Попок Руслана Володимирівна — Заслужений працівник культури України, художній керівник народного аматорського театру мініатюр Рокитнівського районного будинку культури.
• Сич Олександр Максимович — український політик, кандидат історичних наук.
• Сулковський Павло Гнатович — Народний депутат України IV, V та VI скликань.

• Тарас Бульба-Боровець (1908—1981) — діяч українського повстанського руху часів Другої світової війни, засновник УПА «Поліська Січ».
• Василевська Ванда Львівна (1905—1964) — польська та радянська письменниця, громадська діячка.
• Дем'янчук Григорій Семенович (1936—2001) — український журналіст, краєзнавець, письменник, Заслужений журналіст України.
• Охріменко Григорій Васильович (нар. 1950) — відомий український археолог, дослідник праісторії історичної Волині та Волинського Полісся.
• Прищепа Богдан Анатолійович (нар. 1957) — український археолог і громадський діяч.
• Толпа Станіслав (1901—1996) — польський вчений-ботанік, професор.
• Тутковський Павло Аполлонович (1858—1930) — український геолог, географ і педагог. Один з основоположників геології й географії України, дійсний член Української та Білоруської академій наук і Наукового товариства імені Шевченка.
• Тютюнник Юрій Йосипович (1891—1930) — український військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР.
• Чубинський Павло Платонович (1839—1884) — український етнолог, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.