Географія Індії
Індія — південноазійська країна, що займає півострів Індостан, прилеглі області та архіпелаги . Загальна площа країни 3 287 263 км² (7-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 2 973 193 км², а на поверхню внутрішніх вод — 314 070 км²[1]. Площа країни утричі менша за площу США.
Географія Індії | |
---|---|
Географічне положення Індії | |
Географічне положення | |
Континент | Азія |
Регіон | Південна Азія |
Координати | 20°00′ пн. ш. 77°00′ сх. д. |
Територія | |
Площа | 3 287 263 км² (7-ме) |
• суходіл | 90,5 % |
• води | 9,5 % |
Морське узбережжя | 7000 км |
Державний кордон | 13 888 км |
Рельєф | |
Тип | височинний |
Найвища точка | гора Канченджанґа (8598 м) |
Найнижча точка | Індійський океан (0 м) |
Клімат | |
Тип | субекваторіальний |
Внутрішні води | |
Найдовша річка | Ганг ( км) |
Найбільше озеро | Чиліка 740-1165 ( км²) |
Інше | |
Природні ресурси | кам'яне вугілля, залізні руди, руди кольорових металів, слюда, боксити, рідкісноземельні елементи, вуглеводні, алмази, вапняки, родючі ґрунти |
Стихійні лиха | посухи, паводок, повіді, шторми, землетруси, активний вулканізм |
Екологічні проблеми | знеліснення, ерозія ґрунтів, спустелювання, |
Назва
Офіційна назва — Республіка Індія, Індія (англ. Republic India, India; гінді भारत गणराज्य — Бхаратія Ганараджья, Бхарат)[2]. Назва країни походить від топоніму Хіндустан (перс. هندوستان), що був запозичений з перської мови, де «хінд/сінд» — індуси, люди за Індом, а «стан» — країна, тобто країна індусів. Арабською мовою Індія відома як аль-Хінд (араб. الهند). Назва річки Інд, Сіндху (гінді सिन्धु) дала назву й землям по обидва береги[3]. Терміни Хінд і Індостан вживалися у XI столітті ісламськими завойовниками, що утворили Делійський султанат. Пізніше монголи у своїй Імперії Великих Моголів продовжували ними користуватись. Після завоювання Індії британцями давньогрецька назва країни Індія поширилась на усі британські володіння в Південній Азії до острова Цейлон і Південно-Східної Азії. Індійці називають свою країну Бхарат від Бхаратаварші — країна бхаратів. Бхарата — герой давньоіндійського епосу «Махабхарата», а також індійське плем'я, що існувало на початку I тис. до н. е[3].
Географічне положення
Індія — південноазійська країна, що межує з шістьма іншими країнами: на півночі — з Китаєм (спільний кордон — 2659 км), Непалом (1770 км) і Бутаном (659 км), на сході з М'янмою (1468 км) і Бангладеш (4142 км), на заході — з Пакистаном (3190 км). Загальна довжина державного кордону — 13 888 км[1]. Індія на заході омивається водами Аравійського моря, на сході Бенгальської затоки Індійського океану[4]. На півдні вузька Полкська протока і Манарська затока відділяють державу від Шрі-Ланки. Протокою Грейт-Ченнел між островами Великий Нікобар і Суматра проходить морський кордон між Індією та Індонезією[4]. Загальна довжина морського узбережжя 7000 км[1].
- Порівняння розмірів території Індії та США
- Спірні території в Кашмірі
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль, необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів, простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)[6][1].
Крайні пункти
Геологія
Корисні копалини
Надра Індії багаті на ряд корисних копалин: кам'яне вугілля, залізну руду, марганець, слюди, боксити, рідкісноземельні елементи, титанові руди, хроміти, природний газ, алмази, нафту, вапняк[8].
Сейсмічність
Рельєф
Середні висоти — 160 м; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Канченджанґа (8598 м). Індія розташована на Індо-Гангській рівнині, частині Гімалаїв і Каракорума. Близько ¾ території країни — рівнини і плоскогір'я. Майже весь Індостан займає Деканське плоскогір'я (300—900 м над рівнем моря). На північному заході великі території займають базальтові покриви (трапи). На півдні півострова — столові масиви висотою до 2700 м. На півночі від Індостану в обширному передгірському прогині — алювіальна Індо-Гангська рівнина, над якою з півночі трьома крутими сходинками підіймається найвища гірська система Землі — Гімалаї (висота в Індії до 8126 м) і гори Каракорум.
- Рельєф Індії
- Гіпсометрична карта Індії
- Рельєф Індії
- Супутниковий знімок поверхні країни
- Карта країни (англ.)
- Орографічна схема Індії
- Гімалаї
- Гора Канченджанга
- Західні Гати
- Куттанад
Острови
На південному заході в Аравійському морі Індії належать архіпелаг Лаккадівські острови. На південному сході на межі Бенгальської затоки і Андаманського моря країні належать Андаманські та Нікобарські острови[4].
Клімат
Територія Індії лежить у субекваторіальному кліматичному поясі, регіон Джамму і Кашмір — у субтропічному високогірному[9]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[10]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[10]. У літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять тропічні циклони, на сході й в центрі субконтиненту взимку виразний сухий сезон, недостатнє зволоження[10].
- Сонячна радіація (англ.)
- Кліматична карта Індії (за Кеппеном)
- Карта розподілу атмосферних опадів
- Карта сили і регулярності вітрів
Індія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].
Внутрішні води
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 1911 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 667 тис. км² зрошуваних земель[1].
- Гідрографічна мережа Індії
- Ганг у Варанасі
Річки
Річки країни належать басейну Індійського океану. Основні річки: Ганг, Інд, Брахмапутра, Нармада, Годаварі, Крішна.
Озера
Болота
Льодовики
Ґрунти
Рослинність
Земельні ресурси Індії (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 60,5 %,
- орні землі — 52,8 %,
- багаторічні насадження — 4,2 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 3,5 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 23,1 %;
- інше — 16,4 %[1].
Тваринний світ
У зоогеографічному відношенні майже вся територія країни відноситься до:
- Індійської провінції, а крайній схід до Індокитайської провінції Індійсько-Індокитайської підобласті Індо-малайської області;
- крайній захід (пустеля Тар) — до Ірано-Турецької провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області;
- Кашмір — до Нагірно-Азійської, Гімалаї — до Гімалайсько-Юньнанської провінції Китайсько-Гімалайської підобласті Голарктичної області[10].
Охорона природи
Індія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Мадридського протоколу про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктику,
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН з боротьби з спустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1983 і 1994 років,
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[12],
- Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу[1].
Стихійні лиха та екологічні проблеми
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:
- посухи; несподівані паводок і катастрофічні повіді під час сезону мусонів;
- руйнівні шторми на узбережжі;
- землетруси в районі Гімалаїв;
- активний вулканізм на Андаманських островах, вулкан Баррен (354 м) активний протягом останніх років[1].
- Зони поширення стихійних лих (англ.)
- Зони кліматичних лих
- Зони підтоплень
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- знеліснення;
- ерозію ґрунтів;
- перевипасання;
- спустелювання;
- забруднення повітря транспортними засобами та промисловими підприємствами;
- забруднення вод побутовими стоками та сільськогосподарськими хімікатами;
- більшість ресурсів питної води країни не відповідають санітарним нормам;
- величезне населення індійського субконтиненту становить потенційну загрозу здатності відновлюватись для природних екосистем.
Фізико-географічне районування
У фізико-географічному відношенні територію Індії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
Див. також
Примітки
- India, Geography. Factbook.
- Котляков В. М., 2006.
- Поспелов Е. М., 2005.
- Атлас світу, 2005.
- Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 3 March. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- Індія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ФГАМ, 1964.
- Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
Література
Українською
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Індія // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. — Т. 1. : Азія. — 643 с. — ISBN 978-966-439-257-7.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
Англійською
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
Російською
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М. : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Долгушин Л. Д., Осипова Г. Б. Ледники. — М. : Мысль, 1989. — 448 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00315-1.
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Індія // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
- (рос.) Пфеффер П. Азия. — М. : Прогресс, 1982. — 316 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Посилання
- Вікісховище : Атлас Індії.
- Карти Індії : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- India : [англ.] : [арх. 23 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 3 March. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Індію : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Індії.