Мавзолей Галли Плацідії

Мавзолей довгий час служив ораторієм при палацовій базиліці Санта-Кроче. Ймовірно, він був капелою-молитовнею великомученика Лаврентія, який був найбільш шанованим святим в роду Галли Плацідії та чиє зображення поміщено в люнеті навпроти входу.[3]

Споруда, незважаючи на мозаїки, пов'язані з заупокійним культом, не стала місцем поховання Галли Плацідії — вона померла 27 листопада 450 року в Римі[4] і, більш ніж ймовірно, була похована в родовій усипальниці імператора Феодосія Сан-Петроніла недалеко від собору святого Петра[5]. Ні один античний історик не згадував про поховання імператриці в Равенні, мовчить про це і Андрео Аньєллі у своїй хроніці «Liber Pontificalis EcclesiaeRavennatis». Наявні в мавзолеї саркофаги приписували самій Галлі та її найближчим родичам, проте, на думку ряду дослідників, спочатку вони не перебували в ньому[6]. Перший раз про них згадує у XIV столітті єпископ Рінальдо да Конкореджіо[3]. Після XIV століття численні джерела вже впевнено називають будівлю мавзолеєм Галли Плацідії. Серед можливих причин цього можна назвати, як певну зовнішню схожість мозаїк мавзолею з мозаїками римської церкви Санта-Констанца (місцем поховання однієї з дочок Костянтина Великого), так і незвичну форму поховання тіла в одному з саркофагів (тіло було посаджено на кипарисовий трон)[3].

Будівля побудована в техніці ломбардської цегляної кладки. Зовнішній вигляд нагадує фортечну будівлю, що підкреслюється товстими стінами і вузькими вікнами. Пропорції будівлі трохи спотворилися через те, що за минулі століття культурний шар піднявся на 1,5 метра[7]. Мавзолей на плані виглядає як латинський хрест (довга вісь — 12,75 м, поперечна — 10,25 м)[8]. Середохрестя увінчане кубічною вежею, в яку зсередини вписаний купол, невидимий ззовні будівлі.

Довга вісь будівлі спрямована не по лінії захід — схід, як зазвичай прийнято в християнських храмах, а по лінії північ-південь. Дослідники пояснюють цю особливість тим, що при будівництві мавзолей вписували в нартекс церкви Санта-Кроче. Таку архітектурну помилку двічі виправляли мозаїсти, орієнтуючи мозаїки всередині мавзолею на схід[9].

Зовнішній аскетичний вигляд мавзолею прикрашають тільки плоскі вертикальні виступи — лопатки, з'єднані з плоскими арками («глуха аркада»). Останні своїм ритмічним чергуванням пожвавлюють зовнішній вигляд трьох сторін мавзолею. Четвертий (північний) головний фасад прикрашений фризом з двома пантерами і виноградними лозами[10].

Чотирнадцять вікон мавзолею мають форму бійниць та розширюються всередину будівлі. У 1908 році вікна були зашиті алебастровими плитами — даром італійського короля Віктора Еммануїла III[9].

Гілки «хреста» (всередині як рівнокінцевого) перекриті циліндричними склепіннями, а центральний простір увінчаний важким куполом на «вітрилах» без барабана. Всі поверхні купола, арок і люнет покриті мозаїками. Реставраційні роботи, проведені на рубежі XIX–XX століть, ще дужче посилили м'який і стриманий настрій, який створюють мозаїки. Таким чином світло, що проникає в мавзолей крізь невеликі вузькі вікна, набуває золотого відтінку через те, що проходить через алебастрові плити, якими зашили вікна в 1908 році. Враження від золотистого світла підсилюють жовтуваті мармурові плити, якими нижня частина стін була облицьована в кінці XIX століття[3].

Мозаїчне оздоблення мавзолею відрізняється рідкісною пишнотою і ставить його в ряд найважливіших пам'ятників ранньохристиянського мистецтва. Мозаїки, хоч і присвячені різним сюжетам, утворюють органічно єдине ціле. Всі вони наслідують античну римсько-елліністичну мозаїчну традицію, хоча походження самих майстрів залишається спірним (на думку деяких дослідників, мозаїсти могли бути родом з Риму, Медіолану, Константинополя, Сирії, Африки)[11]. В мозаїках римська художня спадщина з її ретельно виконаними деталями та пластичними фігурами злилася з християнським прагненням до абсолютності і трансцендентності, що створило неповторний мозаїчний ансамбль[7].

В інтер'єрі — три саркофаги з грецького мармуру, приписувані самій Галлі Плацидії, її синові Валентиніану і другому чоловіку Констанцію III.

• Саркофаг Галли Плацидії — займає центральне місце, позбавлене будь-якого декору і ймовірно є незакінченим. З урахуванням незвично великих розмірів саркофага і відсутності на ньому будь-якої християнської символіки, монумент приписується багатому і знатному язичнику. Можливість поховання в ньому Галли Плацидії відкидається сучасними істориками. Тим не менш, джерела XIV — XVI століть (у тому числі, архієпископа Равенни Рінальдо да Конкореджіо) стверджують, що через велике вікно в задній частині саркофага (зараз замуроване) можна було побачити похоронене там тіло, що було посаджене на кипарисовий трон. Ймовірно, мова йде про тіло, похоронене таким незвичайним чином не раніше XIII -XIV століття з можливим наміром імітувати останки Августи. У 1577 році місцеві хлопчаки з цікавості просунули через вказане вікно саркофагу палаючі свічки, які доторкнувшись кипарисового трону, викликали пожежу. Внаслідок пожежі, у саркофазі збереглися лише декілька кісток, череп і обвуглені шматки дерева, виявлені там при дослідженнях саркофагу в 1577 і 1898 роках[11].
• Саркофаг Констанція — створення датується V століттям, встановлений в лівій гілці «хреста». На його передній стінці зображений Христос в образі агнця, голова його оточена німбом, що містить монограму Христа — переплетені грецькі букви Χ і Ρ. Агнець стоїть на скелі, з якої течуть чотири потоки, що зображують чотири ріки Едему. Праворуч і ліворуч від скелі знаходяться два агнця вже без німбів, що символізують апостолів. Ці образи обрамлені двома пальмами та символізують життя праведників. У 1738 саркофаг був розкритий, і дослідники виявили в ньому два добре збережені черепи з зубами[22].
• Саркофаг Валентиніана — датується VI століттям, встановлений в правій гілці «хреста». Має напівциліндричну кришку з лускатим орнаментом. На передній стінці саркофагу, так як і на саркофазі Констанція зображений агнець- Христос, що стоїть біля підніжжя пагорба, з якого течуть чотири райські ріки, пагорб увінчаний хрестом, на перекладині якого сидять два голуби. На бічних стінках зображено хрест з раковиною (часто використовувався в катакомбному живописі, як символ смерті, з якої відроджується життя). У 1738 році цей саркофаг також був розкритий, в ньому були виявлені кісткові останки чоловіка і жінки[22].