Мустафа Найєм

Мустафа́-Масі́ Найєм[1] (пушту نعیم‎ مصطفى‎‎‎; 28 червня 1981(19810628), Кабул, Афганістан) — український політичний діяч, народний депутат України 8-го скликання, колишній член партії «ДемАльянс», блогер.

Мустафа Найєм
пушту نعیم‎ مصطفى‎‎‎
Народився 28 червня 1981(1981-06-28) (40 років)
Кабул, Афганістан
Громадянство  Україна
Національність пуштун
Діяльність журналіст, політик
Alma mater Київський політехнічний інститут
Знання мов українська, дарі і російська
Членство Верховна Рада України VIII скликання
Посада Народний депутат України
Термін 27 листопада 2014 
29 серпня 2019
Партія Блок Петра Порошенка (до серпня 2016)
Демократичний альянс
Конфесія атеїзм, агностицизм
Батько Мухаммад Наїм
Мати Розаї Латіфа
Діти Марк-Міхей Найєм
IMDb ID 6074036

Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Журналіст, співзасновник і головний редактор Громадського телебачення, раніше — спеціальний кореспондент газети «Коммерсантъ Украина», редактор сайту Українська правда, активіст журналістського руху Стоп цензурі!

Життєпис

Ранні роки

Мустафа Найєм народився 28 червня 1981 року в Кабулі. Етнічний пуштун[2], рідна мова дарі.

Батько — Мухаммад Наїм — заступник міністра освіти Афганістану 1976 року.

Мати — Латіфа Розаі, викладач математики. Померла в грудні 1984 року після пологів молодшого сина — Масі-Мустафи Найєма.

У 1986 році батько Мухаммад Наїм переїхав до Москви, де написав дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук в Академії психологічних наук Національної Академії Наук СРСР. Там він зустрів свою майбутню дружину — українку Валентину Колечко, з якою одружився в 1990 році.

У 1989 році батько забрав до Москви Мустафу, де той провчився рік у початковій школі.

1991 року разом з батьком Мустафа переїхав до Києва, де проживала прийомна мати Валентина Колечко.

Освіта

  • 1991—199 — навчався в СШ № 61 Києва.
  • 1998 рік — закінчив Технічний ліцей Шевченківського району Києва.
  • 2004 рік — одержав диплом інженера з інформаційно-вимірювальної техніки, закінчивши факультет авіаційних і космічних систем КПІ.
  • 201 — випускник Міжнародної академії журналістики Intajour (Німеччина, Гамбург).
  • У липні 2014 року — учасник Програми літніх стипендіатів Дрейпер Гілз (Draper Hills Summer Fellows) Стенфордського університету[3], яка щорічно проводиться в Центрі демократії, розвитку та верховенства закону.
  • 2016 — вступив до Інституту післядипломної освіти КНУ ім. Шевченка на юридичний факультет за спеціальністю «Правознавство».

Кар'єра

Після закінчення Київського політехнічного інституту Мустафа деякий час був ударником у групі, яка виступала в київських кафе, потім грав у театрі «Чорний квадрат».

У вересні 2004 року почав журналістську кар'єру, ставши кореспондентом відділу політики в інформаційному агентстві «Контекст Медіа».

З липня 2005 року до червня 2007 року працював кореспондентом російськомовної української версії газети  «Коммерсантъ».

З січня 2006 року був кореспондентом і автором журналістських розслідувань інтернет-видання «Українська правда».

З червня 2007 року — редактор-спецкореспондент програми «Свобода Савіка Шустера» на телеканалі «Інтер», яка в 2008 році переїхала на телеканал «Україна» і змінила назву на «Шустер LIVE». Згодом Савік Шустер заснував компанію «Савік Шустер Студія» (Savik Shuster's Studio), яка займається виробництвом аналітичних ток-шоу, Найєм став одним з працівників (редактором) у цій фірмі.

Веде блог на «Українській правді».

У листопаді 2009 року «Савік Шустер Студія» з каналом ТВі почала спільний проєкт — програму «Чорне та біле», ведучим якого став саме Мустафа. Вийшло близько 40 випусків.

22 грудня 2010 Мустафа оголошує про розірвання всіх угод з продакшен-компанією «Савік Шустер Студія», в тому числі агентської угоди та договору із «Шустер LIVE», зазначивши, що це відбулося за обопільною згодою, без конфліктів і з перспективою на майбутнє співробітництво.[4]

У січні 2011 року продовжив співпрацю з продакшен-компанією «Савік Шустер Студія» на гонорарній основі і став ведучим і автором нової програми «After live» на «Першому національному» про політичне ток-шоу «Шустер LIVE» за лаштунками.[5]

У лютому покинув проєкт через те, що з програми вирізали синхрон Савіка Шустера про розмову з Сергієм Льовочкіним про перехід Шустера на «Перший національний».[6] Сам Шустер пояснив заяву Найєма пошуками «ворогів з високим рейтингом» і запевнив, що «After live» залишиться в ефірі, але з іншим ведучим — Георгієм Тихим.[7]

У вересні 2011 року Мустафа став ведучим власної щоденної програми «Сьогодні. Про головне» на каналі «ТВі», в якій брав інтерв'ю на теми дня.[8]

У грудні 2011 року відкрив фотовиставку «Один суд часів Віктора Януковича», де були представлені чорно-білі фотографії, відзняті Мустафою на телефон під час судових засідань в Печерському суді у справі проти екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Роботи були виставлені в Києві і в Парижі.[9]

У травні 2012 року став ведучим на каналі «ТВі» ток-шоу «Сьогодні про головне» разом з Ілоною Довгань.[10]

Випадок із затриманням

13 грудня 2010 року Мустафу Найєма затримали співробітники підрозділу «Беркут», під приводом, нібито він — «особа кавказької національності».[11] У той же день його відпустили з Подільського райвідділу міліції.[12] 14 грудня 2010 року він написав статтю «Ксенофобія не повинна стати обличчям української національності» з описом подій і вимогою звільнити співробітника, який його затримав і не побажав перепросити.[13] 16 грудня завершилося службове розслідування, яке встановило, що міліціонер у спілкуванні з журналістом дозволив собі некоректні висловлювання на його адресу, за що пізніше дістав сувору догану.[14]

Перші онлайн-марафони

У лютому 2012 року Мустафа став ініціатором і продюсером проведення перших в Україні онлайн інтернет-марафонів. В онлайн-режимі журналісти, письменники, художники і музиканти підводили альтернативні підсумки президентства Віктора Януковича. Проєкт був ініційований творчим об'єднанням «Четверта Студія»[15].

Перший онлайн інтернет-марафон мав назву «Віктор Янукович. Рік перший»[16]. Його модераторами стали журналісти Сакен Аймурзаєв, Валерій Калниш, Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Наталія Соколенко, Олександр Чаленко. Гостями проєкту були письменники брати Капранови, Оксана Забужко, Ірена Карпа, журналісти Євген Кисельов, Олександр Мартиненко, Савік Шустер, блогер Володимир Нестеренко і дизайнер Віктор Анісімов. Також спеціальним гостем став колишній президент Віктор Ющенко.

Ще одним онлайн інтернет-марафоном став «Революція. 7 років потому»[17], де обговорювали події Помаранчевої революції і аналізували її наслідки.

У третьому онлайн-марафоні «Віктор Янукович. Два роки умовно»[18] журналісти провідних українських ЗМІ підсумовували результати дворічного перебування Віктора Януковича на посаді президента України.

Заключним став онлайн-марафон «Віктор Янукович. Рік третій. Покращення»[19], де журналісти, експерти, а також громадські діячі підводили неофіційний підсумок чергового року часів президенства Віктора Януковича.

Конфлікт та звільнення з телеканалу «ТВі»

У квітні 2013 року інвестора каналу Костянтина Кагаловського прес-служба ТВі поставила до відома, що він більше не пов'язаний з каналом. Новим власником став Олександр Альтман. Також було звільнено генерального директора ТВі Наталю Катеринчук, її посаду зайняв Артем Шевченко.

Нове керівництво заявило, що попередній власник планував продати канал бізнесменам, пов'язаним з владою. Однак сам Кагаловський називав це рейдерським захопленням і мав намір повернути собі контроль над каналом.

У цей час Найєм очолив профспілку журналістів телеканалу ТВі. У відповідь на факти цензури та втручання у професійну діяльність журналістів з боку нового керівника телеканалу в особі Артема Шевченка колективом ТВі був розпочатий страйк задля можливих переговорів з новим керівництвом каналу та вирішення конфліктної ситуації.

Можливість переговорів була зірвана втручанням керівника ТОВ «Інтерпрофіт» Олегом Радченком, який письмово поставив ультиматум із забороною виходу в ефір Мустафи Найєма під загрозою звільнення. Співробітники каналу сприйняли ці погрози як тиск на весь колетив, після чого ними було прийнято рішення звільнитися.

Таким чином, у квітні 2013 року у зв'язку з приходом лояльного до Януковича менеджера каналу Найєм покинув редакцію разом з більшою частиною співробітників.

У травні 2013 року він став одним з ініціаторів створення інтернет-телеканалу «Громадське телебачення», який вже через шість місяців — 22 листопада 2013 року — вийшов у перший ефір.

У червні 2014 року спільно з журналістом і оператором Богданом Кутєповим став автором і продюсером циклу документальних фільмів «Схід» про події на фронті і документального фільму «Контакт» про обмін полоненими і життя людей в окупованому Донецьку.

Євромайдан

За однією з поширених версій, Мустафа був одним з перших, хто закликав українців вийти на Майдан Незалежності в листопаді 2013 року на знак протесту проти рішення уряду Миколи Азарова відкласти підписання угоди про асоціацію з ЄС.[20]

21 листопада 2013 року на своїй сторінці в Facebook опублікував пост «Гаразд, давайте серйозно. Ось хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан? Лайки не рахуються. Тільки коментарі під цим постом зі словами „Я готовий“. Як тільки набереться більше тисячі, будемо організовуватися».[21][22]

Через годину після публікації, кількість коментарів перевалило за 600, а бажаючих вийти на Майдан в Києві виявилося більше тисячі.

Так, виявили готовність вийти політики Юрій Луценко та Арсен Аваков, журналісти Ольга Мусафірова і Олена Білозерська.

Пізніше, о 20:30, з'явилося повідомлення: «Зустрічаємося о 22:30 під монументом Незалежності. Одягайтеся тепло, беріть парасольки, чай, каву, гарний настрій і друзів. Репост всіляко вітається!», у якому закликав українців вийти на акцію протесту проти рішення уряду Миколи Азарова відкласти підписання угоди про асоціацію з ЄС.[23][24]

Надалі акція стала масовою, отримавши назву «Євромайдан», а в подальшому «Революція гідності».

Перші сім днів протесту Мустафа Найєм очолював неформальний координаційний центр Євромайдану, до якого також входили Світлана Заліщук, Вікторія Сюмар, Єгор Соболєв та інші.

24 листопада 2013 року виступив з єдиною промовою на Майдані, у якій закликав українців боротися за своє європейське майбутнє і спрогнозував, що майбутнім президентом стане політик, готовий підписати угоду про асоціацію з Європейським союзом.

27 листопада 2013 року оголосив, що надалі залишатиметься на Майдані виключно як журналіст, висвітлюючи події як кореспондент «Громадського телебачення» і «Української правди».

20 березня 2014 року був одним з перших журналістів, які опублікували фотографію снайпера на вул. Інститутській, звідки вівся вогонь по протестуючих на Майдані.

Політична діяльність

Мустафа на Євромайдані в листопаді 2013 року

У липні 2013 року під час навчання в Стенфорді після спілкування з американським філософом, політологом і політичним економістом Френсісом Фукуямою про досвід країн з перехідною демократією, вирішив зайнятися політичною діяльністю та розпочати політичну кар'єру.

У вересні 2014 року оголосив про участь у позачергових парламентських виборах, а як наслідок — закінчив журналістську кар'єру. Займав 20 місце у виборчому списку партії Блок Петра Порошенка «Солідарність».

Під час передвиборчої кампанії декілька тижнів провів на виборчому окрузі № 102 на Кіровоградщині, агітуючи проти Олеся Довгого.

Пройшовши до Верховної ради, став заступником голови фракції «Блоку Петра Порошенка» і членом Комітету з питань європейської інтеграції.

В Парламенті займається написанням законопроєктів, які стосуються антикорупційної та правоохоронної діяльності та є автором наступних проєктів закону:

  • про охорону громадського порядку і державного кордону[25];
  • про діяльність Державного бюро розслідувань[26];
  • про забезпечення прозорості та законності комунікації з суб'єктами владних повноважень[27];
  • про перевірку водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння[28];
  • про тимчасово окуповану Російською Федерацією територію України[29];
  • про прокуратуру (щодо особливостей функціонування Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протягом перехідного періоду)[30];
  • про фінансування діяльності центрів надання адміністративних послуг[31];
  • про Національну поліцію (щодо ідентифікації поліцейських)[32];
  • щодо діяльності Державного бюро розслідувань[33];
  • про Національне бюро фінансової безпеки України[34];
  • щодо удосконалення процедури проведення експертиз[35];
  • щодо посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та недоторканності малолітньої чи малолітнього[36].

У цьому ж році куратор запуску патрульної поліції в Закарпатті, а саме у містах: Ужгороді, Мукачеві, Івано-Франківську, Чернівцях, а також у Краматорську, Славянську, Сєвєродонецьку, Лисичанську, Рубіжному, Маріуполі.

3 жовтня 2017 року Мустафа Найєм у рамках круглого столу з питання проведення виборів на Донбасі заявив, що виступає за вибіркове надання права голосу на місцевих виборах переселенцям, бо серед них є прихильники сепаратистів[37].

У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[38]

З 2019 по 2021 рік працював заступником генерального директора ДК «Укроборонпром»[39].

З 4 серпня 2021 року — заступник міністра інфраструктури України[40].

Співпраця з патрульною поліцією

Запуск патрульної поліції в Ужгороді та Мукачево

У 2015 році Мустафа Найєм увійшов до складу членів Колегії Міністерства внутрішніх справ України[41].

У липні 2015 року був призначений куратором запуску нової патрульної поліції на Закарпатті.

В Ужгороді та Мукачево за підсумками проведення відбору конкурсу, було подано 15,5 осіб на місце. Це був другий результат по країні після Києва. Серед бажаючих стати поліцейськими в Закарпатті було 61,6 % з вищою освітою, діючих співробітників міліції — 8,4 %.

Всього було подано 3564 анкети. Останню — 3564-ю анкету Мустафа Найєм подав сам, пояснюючи це так: «Зачем я это сделал? Я считаю невозможным изменить систему правоохранительных органов, не зная и не интересуясь ее азами. Это неуважительно к людям, которые уже посвятили себя работе в полиции, а приобретение таких знаний и опыта, уверен, помогут мне в дальнейшем. Патрульно-постовая служба — это первая ступень в системе, и я хочу знать и понимать, как и чему учатся будущие полицейские. Не с чьих-то слов, а сам».[42]

Запуск патрульної поліції в Івано-Франківську, Чернівцях, Слов'янську, Краматорську

2 вересня 2015 року окрім Ужгорода та Мукачево Мустафу Найєма також було призначено керуючим запуску патрульної поліції в Івано-Франківську, Чернівцях, Слов'янську і Краматорську.

Починаючи з 3 до 18 вересня 2015 року в Івано-Франківську стартував відбір кандидатів у нову поліцію. В результаті відбору було відібрано 200 поліцейських.[43]

У Чернівцях конкурсний відбір пройшли та успішно закінчили навчання 342 поліцейських, серед яких четверта частина були жінки.

Понад 85 % патрульних міста Чернівців мали вищу освіту — професійні економісти, перекладачі, юристи, інженери, вчителі, програмісти тощо. Також серед них 18 кандидатів в майстри спорту та 3 майстри спорту. Серед нових поліцейських також були 35 учасників АТО[44]

26 вересня 2015 року було розпочато набір кандидатів в патрульну поліцію Краматорська і Слов'янська. Оскільки бойові дії на Сході України почалися саме з цих міст, то запуск нової поліції був «символічним».

Всього було подано у Краматорську і Слов'янську понад 1200 анкет, з яких конкурсний відбір пройшли та успішно закінчили навчання 149 поліцейських.[45]

14 травня 2017 року було запущено Патрульну поліцію Краматорська і Слов'янська. 198 патрульних поліцейських склали присягу на вірність українському народові, а очолив нову структуру учасник АТО, капітан поліції Олександр Малюк. З тих пір екіпажі патрульної поліції стали невід'ємною частиною життя міст.

Запуск патрульної поліції в Маріуполі

5 листопада 2015 року було розпочато відбір патрульних поліцейських в Маріуполі. Загалом зібрали 3076 анкет, з яких 35,6 % — дівчата, а відсоток діючих співробітників правоохоронних органів становить рекордний показник по країні — 3,8 %. Конкурс на одне місце склав 6,4 особи на місце.

30 травня 2016 року  в центрі Маріуполя присягу склали 172 патрульных, среди них було 38 жінок. Начальником маріупольського патруля став Віталій Горкун. Він служив в авіації, був на фронті, працював у Бориспільському аеропорту.

Урочиста церемонія присяги в Маріуполі була останньою в Україні. На той час було створено 28 управлінь патрульної поліції, які досі працюють у 32 містах. Кількість патрульних була майже 13 тисяч співробітників.[46]

Законопроєкти щодо поліції

Співавтор Проєкту Закону про внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію» (щодо ідентифікації поліцейських);[47]

Співавтор Проєкту Закону про внесення змін до Закону України «Про Національну гвардію» (щодо ідентифікації військовослужбовців Національної гвардії України під час виконання ними завдань із охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки);[48]

Співавтор Проєкту Закону про внесення змін до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» (щодо здійснення відомчої реєстрації та обліку транспортних засобів, які належать Національній поліції України);[49]

Співавтор Проєкту про внесення зміни до пункту 4 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України (щодо реалізації проєкту заміни рухомого складу Національної поліції України).[50]

Кандидат на посаду Голови Національної поліції України

У грудні 2016 року Міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим було оголошено відкритий конкурс на посаду глави Національної поліції України. На той час Мустафа Найєм підтвердив, що має бажання висунути свою кандидатуру на посаду глави Національної поліції України. Умови конкурсу були прописано в такий спосіб, що не давали можливості Мустафі взяти участь у конкурсному відборі на посаду глави Національної поліції.

Справа була в тому, що безпосередній відбір і призначення нового глави відбулося вже після на той час нового 2017 року. А відповідно до перехідних положень закону «Про Національну поліцію України», вимоги до глави НПУ до 31 грудня 2016 року і після — відрізнялися.

Так, з 1 січня 2017 року до стандартного набору про освіту та стаж роботи додавалися дві істотні вимоги: вища повна юридична освіта та стаж роботи у сфері права не менше семи років.

Так як на той час у Мустафи Найєма вищої юридичної освіти та стажу роботи в галузі права не було, тому взяти участь в конкурсному відборі глави Національної поліції йому не вдалося. А як заявив він сам: «Подаваться исключительно ради пиара не стану, это не цирк, и отношусь я к этому серьезно».

У той же час, Мустафа розробив та поділився програмою своїх бачень окремих рішень та заходів, які б він зробив, очолюючи Національну поліцію України. Програма отримала назву «40 шагов главы Национальной полиции Украины»[51]. Проаналізувавши всі позиції даної програми, її було скорочено до 13 пунтків із 40.[52]

Розгін «наметового містечка» під Верховною Радою України

17 жовтня 2017 року в Києві під будівлею Верховної Ради розпочалася акція «Всеукраїнський збір» за «велику політичну реформу»[53]. Серед ініціаторів акції були Мустафа Найєм, Єгор Соболєв, представники партій «Свобода», «Національний корпус», «Самопоміч», «Громадянська позиція» та ін[54]. Організаторами акції було висунуто три вимоги:

  • скасувати депутатську недоторканність;
  • змінити виборче законодавство, зробивши партійні списки відкритими;
  • створити антикорупційний суд.

Загальна кількість мітингуючих склала близько 5 тисяч осіб. Учасники мітингу зуміли пронести під Раду заздалегідь підготовлені намети та розбити табір, який знаходився під будівлею Верховної Ради до 3 березня 2018 року.

В суботу, 3 березня 2018 року, зранку поліцейські та військовослужбовці Нацгвардії під приводом виконання судового рішення зайшли до наметового містечка, вивели практично всіх, хто там перебував, після чого було розбито намети, паркани, споруджені барикади та завали.

В результаті розгону наметового містечка 13 мітингувальників отримали тяжкі тілесні ушкодження та 7 правоохоронців отримали травми[55]. 111 осіб було доправлено до двох райвідділів поліції в статусі свідків, на чотирьох таких осіб були складені адмінпротоколи.

Мустафа Найєм назвав дії співробітників Національної поліції незаконними та повідомив, що вони виходили за рамки прийнятої міжнародної практики.

До неправомірно затриманих осіб застосовували «тактичні прийоми», які не відображали реальну загрозу, були змушені стояти на колінах в снігу в центрі міста при температурі -7.

Відповідно до практики ЄСПЛ, жорстоким і принижуючим гідність людини вважається таке ставлення до неї, «що породжує потерпілому відчуття страху або зневаги, муки та неповноцінності».

У відповідь на неправомірні дії співробітників поліції Мутсафа Найєм активно лобіював прийняття закону про ідентифікацію поліцейських № 5700 та військовослужбовців Національного управління № 5701[56].

Також він активно лобіював прийняття міжнародних норм роботи співробітників поліції на рівні внутрішніх документів МВС та Національної поліції, в тому числі Статуту Національних поліцій та Інструкцій з охорони порядку під час масових заходів.

Мустафою було ініційовано розслідування щодо дій співробітників поліції 3 березня 2018 року і розгляду цього питання на засіданні профільного комітету Верховної Ради[57].

GlobalOffice

2015 рік — став співзасновником «Global Office» — громадської організації, яка займається сприянням інформаційної, політичної, економічної, культурної та соціальної інтеграції України у світовий простір, а також її внутрішньої інтеграції[58].

Організація виникла на базі ініціативи GoGlobal, заснованої на початку 2015 року, і наразі об'єднує партнерів, серед яких посольства, державні органи центральної влади, міжнародні організації, культурні центри, мовні школи, аналітичні центри.

Global Office реалізовує проєкти у двох напрямках:

  1. GoEast (інформаційна, інфраструктурна та політична інтеграція прифронтових територій Донецької та Луганської областей у всеукраїнський простір);
  2. GoGlobal (популяризація вивчення іноземних мов, волонтерського руху в Україні, сприяння міжкультурному діалогу та громадянській дипломатії).

В рамках проєту GoGlobal 2016 року було проєкт GoCamp — всеукраїнський проєкт пришкільних мовних таборів нового формату з іноземними волонтерами.[59]

Проєкт GoCamp East (літній англомовний табір у Київській області) у 2016 році налічував більше 300 дітей, що проживають на прифронтових територіях.

27 липня 2018 року на території дитячого оздоровчого центру «Дніпро» (Київська область, смт. Козин) був проведений GoCamp East — інноваційний англомовний табір для учнів шкіл, що знаходяться поблизу лінії зіткнення. Загалом у таборі взяли участь близько 600 дітей із 24 шкіл Донецької та Луганської областей[60]

Завдяки проєкту GlobalOffice 28 травня 2016 року було проведено найбільший урок англійської мови в Україні. У ньому одночасно взяли участь 6000 людей у 65 містах.

31 серпня 2016 року у Маріуполі відбулося відкриття Центру надання адміністративних послуг. Відкрили ЦНАП Президент Порошенко та посол США в Україні Марі Йованович. Global Office розробив дизайн центру та проєктно-коштористну документацію для його побудови.

Цікаві факти

  • У травні 2013 року Мустафа Найєм як незалежний член міжнародного журі конкурсу блогів «The Bobs» номінував блог Олени Білозерської. Однак після протестів промосковських і прокомуністичних організацій організатори конкурсу «The Bobs» скасували премію номінації «Найкращий україномовний блог»[61][62]
  • У 2016 році Сторінка в Facebook Мустафи Найєма увійшла до списку кращих рейтингу Топ-100 блогерів України.[63]

Займається освітньою діяльністю та є лектором в таких закладах:

Також викладає в таких освітніх установах:

Книга

11 вересня 2014 року на Форумі видавців у Львові презентував книгу на основі розповідей Юрія Луценка про його ув'язнення — «По обидва боки колючого дроту»[70] . Книга була видана у видавництві А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА.

Нагороди

Дає інтерв'ю після отримання премії ім. Олександра Кривенка
  • 14 травня 2010 Мустафа Найєм отримав премію «За поступ у журналістиці» імені Олександра Кривенка.[71]
  • У жовтні 2014 року в Брюселі був номінований на премію Сахарова «За свободу думки»[72].
  • У 2014 році був визнаний лауреатом Премії імені Герда Буцеріуса «Вільна преса Східної Європи» Intajour (Міжнародної академії журналітики)[73] за прозоре висвітлення інформації про політичні протести в Україні.
  • У 2014 році отримав нагороду «Ion Ratiu Democracy Award» за ідеї, спрямовані на благо Української демократії[74].
  • У березні 2016 року був названий одним з Young Global Leaders (молоді лідери з усього світу, яких обрано учасниками щорічного форуму World Economic Forum в Давосі (Швейцарія)[75].

Сім'я

  • Батько — Мухаммад Наїм — заступник міністра освіти Афганістану у 1976 році.
  • Мати — Розаї Латіфа, викладачка математики. Померла в грудні 1984 року після народження молодшого сина — Масі-Мустафи.
  • Брат Масі-Мустафа Найєм (юрист, власник юридичної компанії «Міллер». Під час участі в АТО — командир взводу 122-го батальйону 81-ї бригади повітряно-десантних військ ЗСУ).
  • Сестра — художниця Маріам Латіфа.
  • Син — Марк-Міхей Найєм.
  • Сімейний стан — неодружений та ніколи не був.

Інциденти

13 грудня 2010 року Мустафу Найєма затримали спецпризначинці «Беркута», пояснивши це тим, що він «особа кавказької національності». У той же день його відпустили з Подільського райвідділу міліції. 14 грудня він написав статтю «Ксенофобія не повинна стати обличчям української національності» з описом подій і вимогою звільнити співробітника, який його затримав і не побажав принести свої вибачення. 16 грудня завершилося службове розслідування, яке встановило, що міліціонер в спілкуванні з журналістом дозволив собі некоректні висловлювання на його адресу, за що йому була оголошена догана.

30 серпня 2012 року, за свідченням Найєма, він був побитий охороною одного з делегатів з'їзду Партії регіонів після того, як машина супроводу цього делегата підрізала мотоцикл Найєма. Міліція відмовилася від порушення кримінальної справи.

3 жовтня 2017 року Мустафа Найєм в рамках круглого столу з питання проведення виборів на Донбасі заявив, що виступає за вибіркове надання права голосу на місцевих виборах переселенцям, тому що серед них є прихильники сепаратистів.

19 травня під час візиту Мустафи Найєму до Одеського Літнього Театру, де зібралися активісти міста аби не допустити будівництва на місці театру концертного майданчику невідомі особи вилили на журналіста відро з нечистотами. Пізніше Національна Поліція України затримала двох громадян України за підозрою у хуліганстві.

Примітки

  1. Інформація про депутата на сайті ВРУ
  2. Мустафа Найєм: Блоги автора. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 29 грудня 2020.
  3. FSI | CDDRL | Draper Hills Summer Fellows Program. cddrl.fsi.stanford.edu (англ.). Процитовано 29 серпня 2018.
  4. Найєм розірвав Договір Із «Савік Шустер Студією», але веде переговори про нові проекти. Телекритика. 22 грудня 2010. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 3 квітня 2011.
  5. Мустафа Найєм:«Ми постараємося максимально дистанціюватися від "Шустер live"». Телекритика. 27 січня 2010. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 3 квітня 2011.
  6. Проект After Live закрито?. Телекритика. 18 лютого 2011. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 3 квітня 2011.
  7. Шустер: After Live виходитиме без Найєма. Телекритика. 18 лютого 2011. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 3 квітня 2011.
  8. Телеведучий – птах перелітний. ua.telekritika.ua. Процитовано 9 липня 2018.
  9. Мустафа Найем: Один суд времен Виктора Януковича. Українська правда - Блоги. Процитовано 9 липня 2018.
  10. «Сегодня о главном» будут вести Илона Довгань и Мустафа Найем. МедиаНяня - таблоид для и про медиа. Процитовано 9 липня 2018.
  11. «Беркут» затримав Мустафу Найєма. Українська правда. 13 грудня 2010. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 3 квітня 2011.
  12. Мустафу Найєма відпустили. Українська правда. 13 грудня 2010. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 3 квітня 2011.
  13. Ксенофобія не повинна стати обличчям української національності. Українська правда. 14 грудня 2010. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 3 квітня 2011.
  14. Міліціонер отримав догану за образу журналіста. ЛІГАБізнесІнформ. 16 грудня 2010. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 3 квітня 2011.
  15. Четверта студія. Четверта студія (uk-UA). Процитовано 31 серпня 2018.
  16. Мустафа Найем: Виктор Янукович. Год первый. Українська правда - Блоги. Процитовано 31 серпня 2018.
  17. Мустафа Найем: РЕВОЛЮЦІЯ. 7 років потому. Українська правда - Блоги. Процитовано 31 серпня 2018.
  18. Мустафа Найем: ВИКТОР ЯНУКОВИЧ. ДВА ГОДА УСЛОВНО. Українська правда - Блоги. Процитовано 31 серпня 2018.
  19. Мустафа Найем: Виктор Янукович. Год третий. Покращення вся информация. Українська правда - Блоги. Процитовано 31 серпня 2018.
  20. Чим був і чим не був Майдан. nv.ua. 21 листопада 2016.
  21. Зінченко, Олександр (17 лютого 2015). Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали. Історична правда.
  22. Найєм, Мустафа (21 листопада 2013). Mustafa Nayyem. Facebook (російською). Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 17 лютого 2021.
  23. Маліцька, Валерія (12 грудня 2016). Сторінка в Facebook, що змінила майбутнє України. Факти (ICTV).
  24. Найєм, Мустафа (21 листопада 2013). Mustafa Nayyem. Facebook (російською). Архів оригіналу за 23 січня 2016. Процитовано 17 лютого 2021.
  25. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 31 серпня 2018.
  26. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 31 серпня 2018.
  27. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 31 серпня 2018.
  28. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 31 серпня 2018.
  29. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 31 серпня 2018.
  30. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 31 серпня 2018.
  31. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 31 серпня 2018.
  32. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 31 серпня 2018.
  33. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 31 серпня 2018.
  34. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 31 серпня 2018.
  35. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 31 серпня 2018.
  36. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 31 серпня 2018.
  37. Найєм влаштував суперечку з суддею через право переселенців голосувати на виборах. ukranews.com. Українські новини. 3 жовтня 2017.
  38. An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine. Open Democracy, 06.06.2018
  39. Вікторія Коломієць (21 листопада 2019). Ексдепутат Найєм заявив, що став заступником гендиректора Укроборонпрому. hromadske.ua. Процитовано 9 грудня 2019.
  40. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2021 року № 889-р «Про призначення Найєма Мустафи-Масі заступником Міністра інфраструктури України».
  41. Процес переатестації куруватиме центральна комісія МВС (склад) | ПРАВОВЕ ПОЛЕ. pravove-pole.info (укр.). Процитовано 12 жовтня 2018.
  42. Mustafa Nayyem. www.facebook.com (укр.). Процитовано 12 жовтня 2018.
  43. В Івано-Франківську почався відбір у нову поліцію (укр.). Процитовано 12 жовтня 2018.
  44. У Чернівцях стартував набір у нову патрульну поліцію (укр.). Процитовано 12 жовтня 2018.
  45. В полицию Краматорска и Славянска документы подали 1200 кандидатов. 6264.com.ua - Сайт города Краматорска (ru-UA). Процитовано 12 жовтня 2018.
  46. В Мариуполе приняли присягу патрульные полицейские, - ФОТО. ipress.ua (англ.). Процитовано 12 жовтня 2018.
  47. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2018.
  48. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2018.
  49. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2018.
  50. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2018.
  51. 40 ШАГОВ НОВОГО ГЛАВЫ НАЦИОНАЛЬНОЙ ПОЛИЦИИ. Українська правда - Блоги. Процитовано 16 жовтня 2018.
  52. 13 шагов нового главы Национальной полиции. www.facebook.com (укр.). Процитовано 16 жовтня 2018.
  53. Під ВР почалась акція: чергує 3,5 тисячі правоохоронців. Українська правда (укр.). Процитовано 29 жовтня 2018.
  54. Червоненко, Віталій (18 жовтня 2017). Намети під Радою: чи почався Майдан-3?. BBC News Україна (en-GB). Процитовано 29 жовтня 2018.
  55. Розгін наметового містечка: чи «перегнули палицю» силовики?. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 29 жовтня 2018.
  56. Что на самом деле произошло в субботу под Верховной радой. Українська правда - Блоги. Процитовано 29 жовтня 2018.
  57. Шевченко про розгін наметового містечка біля Ради: Нетривале перебування затриманого на колінах – це ніяке не приниження. Процитовано 29 жовтня 2018.
  58. Home main. Global office (ua). Процитовано 30 серпня 2018.
  59. GoCamps Ukraine (англ.). Процитовано 30 серпня 2018.[недоступне посилання з вересня 2019]
  60. GoCamps Ukraine (англ.). Процитовано 30 серпня 2018.[недоступне посилання з вересня 2019]
  61. Deutsche Welle streicht Publikumspreis «Best Blog Ukrainisch» 2013 15.05.2013
  62. Deutsche Welle позбавила Олену Білозерську призу міжнародного конкурсу блогів The Bobs. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 3 серпня 2014. (нім.)
  63. | Страница в Facebook, которая изменила будущее Украины. ФАКТИ. 12 грудня 2016. Процитовано 9 липня 2018.
  64. Український Католицький Університет. УКУ (uk-UA). Процитовано 30 серпня 2018.
  65. Головна сторінка :: НАВС. www.naiau.kiev.ua. Процитовано 30 серпня 2018.
  66. Патрульная полиция Украины. Патрульная полиция Украины (ru-RU). Процитовано 30 серпня 2018.
  67. rubenbristian.com. Главная - CAP School " Мы обучаем Лидеров". CAP School (ru-RU). Процитовано 30 серпня 2018.
  68. Українська академія лідерства. www.ual.org.ua (укр.). Процитовано 30 серпня 2018.
  69. KSE at a glance. www.kse.org.ua (англ.). Процитовано 30 серпня 2018.
  70. По обидва боки колючого дроту - Видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА". ababahalamaha.com.ua (рос.). Процитовано 30 серпня 2018.
  71. Журналіст "Української правди" отримав премію Кривенка. Українська правда. 14 мая 2010. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 15 травня 2010.
  72. Korrespondent.net. Найем, Лыжичко и Чорновол могут получить премию Сахарова (рос.). Процитовано 30 серпня 2018.
  73. Intajour. www.facebook.com (укр.). Процитовано 30 серпня 2018.
  74. Ukrainian Journalist Mustafa Nayyem to Receive 2014 Ion Ratiu Democracy Award. Wilson Center (англ.). 29 вересня 2014. Процитовано 30 серпня 2018.
  75. The World Economic Forum. World Economic Forum. Процитовано 30 серпня 2018.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.