Савранський Леонід Пилипович

Леонід Пилипович Савранський (28 квітня 1876, Таганча 11 вересня 1966, Москва) артист опери (ліріко-драматчний баритон), оперети, концертний співак та вокальний педагог. Народний артист РРФСР1934 року). Чоловік співачки Л. Ставровської.

Леонід Пилипович Савранський
Зображення
Основна інформація
Дата народження 28 квітня 1876(1876-04-28)
Місце народження Таганча
Дата смерті 11 вересня 1966(1966-09-11) (90 років)
Місце смерті Москва
Поховання Введенське кладовище
Професії співак, оперний співак
Освіта КНУ імені Тараса Шевченка
Співацький голос ліріко-драматчний баритон
Нагороди
Народний артист Росії

Біографія

Народився 16 (28 квітня) 1876 року містечку Таганчі Канівського повіту Київської губернії (нині Канівського району Черкаської області) в родині землеміра. З восьми років жив у Києві. У 18941899 роках отримав освіту в Київському університеті (факультет природознавства) і до 1902 року працював бухгалтером у Державному банку. Будучи студентом, співав у хорі. У 19001903 роках навчався співу в Київському музичному училищі (клас М. Зотової).

Дебютував на оперній сцені в Києві в 1902 році в партіях Євгенія Онєгіна (однойменної опери П. Чайковського) і Януша («Галька» С. Монюшка). У 19031908 роках співав в оперних театрах Білостока, Іркутська, Житомира, Кишинева, Києва, Одеси (італійська опера, 1906), Петербурга (1907, разом з М. Баттістіні, Т. Руффо, Л. Кавальєрі), Харкова, Казані (1909), Ростова-на-Дону, Катеринослава, Риги, Гельсінгфорса (нині Гельсінкі). У 1907 році дебютував в партії Демона (однойменної опери А. Рубінштейна) на сцені петербурзького Маріїнського театрутрупу не був прийнятий).

У 19081912 роках співав на сцені петербурзького Народного будинку. У 19121946 роках (з перервою в кілька років: у 1919 році був переведений в трупу Петроградського Маріїнського театру) соліст московського Большого театру (дебютував в партії Валентина «Фауст» Ш. Гуно). Часто гастролював: у Кисловодську (1909), Рибінську, Харкові (1916), Нижньому Новгороді і в інших містах.

У 1946 році викладав спів у Військовій академії імені М. В. Фрунзе, у 19481954 роках — у Московській консерваторії1952 року професор), пізніше працював з молодими співаками в художній самодіяльності.

Серед його учнів: В. Я. Агафонов, Б. Артиков, І. К. Архипова, С. Д. Козак (19451950), Ж. Палаєва.

Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (1937, 1951).

Помер 11 вересня 1966 року в Москві.

Творчість

Леонід Савранський володів рівним, звучним, виразний голос красивого «яскравого металевого» тембру, з легкістю долав теситурні труднощі. Виконання відрізнялося емоційною експресією, яка виявлялася також і в пластичному малюнку образу. За словами самого артиста, володіння пластикою йому дала робота в опереті. Спочатку виступав у ліричних, потім переважно в драматисних партіях, в яких найбільш повно розкрилося його дарування актора і співака. Репертуар налічував 90 партій.

Перший виконавець партій:

Найкращі партії:

Другі партії:

Партнери: К. Є. Антарова, О. В. Богданович, Д. Головін, К. Г. Держинська, А. Й. Добровольська, Є. Ю. Євгеньєва, Б. Євлахов, Є. Ждановський, Г. Жуковська, Н. Є. Калиновська-Доктор, О. К. Катульська, І. С. Козловський, М. С. Куржиямський, В. М. Лубенцов, М. К. Максаков, М. Максакова, О. Матова, О. Г. Мосін, А. В. Нежданова, П. М. Норцов, Н. А. Обухова, М. М. Озеров, О. Окунєва, О. Р. Павлова, В. Р. Петров, Ф. Петрова, О. Пирогов, О. А. Подольська, Г. Ф. Стравінський, М. Феррарі, М. М. Фігнер, Н. С. Ханаєв, П. І. Цесевич, Ф. І. Шаляпін, Ф. Ф. Ернст, С. Юдін.

Співав під керівництвом М. С. Голованова, Е. І. Гранеллі, М. М. Іпполітова-Іванова, Е. А. Купера, Ф. В. Оцепа (1914), А. М. Пазовського (1924), В. Савича, В. І. Сука, Л. П. Штейнберга. Співпрацював з режисером В. А. Лосським.

Багато виступав в концертах (у тому числі перед робітниками на фабриках і заводах). У камерному репертуарі співака були твори зарубіжних, російських композиторів і народні пісні.

Записувався на грамплатівки (14 творів) у Петербурзі («Грамофон», 1905, 1907; «Фаворит», 1910; РАОГ, 1912).

Примітки

  1. К. С. Станіславський казав: «Якщо хочете бачити Грязного, подивіться Савранського»

Література

  • Дебют Л. Ф. Савранского в Мариинской опере // Театр и искусство. 1907. № 18;
  • Казанский Н. Леонид Филиппович Савранский // Сов. артист. 1946. № 15:
  • Казанский Н. Богатая жизнь. (К 80-летию со дня рождения Л. Ф. Савранского) // Сов. артист. 1956. № 18;
  • Катульская Е. Замечательный русский артист // Сов. артист. 1961. № 19;
  • Левик С. Ю. Записки оперного певца. — 2-е изд. — М., 1962. С. 708;
  • Максакова М. Выдающийся певец и актер // Муз. жизнь. 1966. № 9;
  • Далецкий О. Леонид Филиппович Савранский // Сов. артист. 1966. 13 мая;
  • Кравейшвили Б. И. Незабываемое: Записки певца. — Тбилиси, 1970. С. 83;
  • Лемешев С. Путь к искусству. — М., 1974. С. 202–204;
  • Лебединская Т. Он выступал в нашем городе // Горьков. рабочий. 1976. 4 авг.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.