Список індійських монархів
У статті подано Список індійських монархів[1].
До списку увійшли стародавні міфічні правителі та більш пізні династії, що правили у різних частинах індійського субконтиненту.
Від найдавніших часів до 1947 року на території сучасної Індії існувало багато великих і дрібних державних утворень. У VII столітті, за підрахунками Сюаньцзана, в Індії існували сімдесят князівств, правителі яких (раджі і магараджі) воювали між собою. На початку XIII століття було утворено першу велику мусульманську державу в Індії — Делійський султанат. Ще пізніше свою державу утворили Великі Моголи — нащадки Тимура. У 1674—1818 роках значний вплив мала Імперія Маратха, а від 1876 до 1947 року Індія перебувала під владою Великої Британії. 1947 року Індія здобула незалежність, одночасно на її території припинили існувати будь-які монархії. Утім, представники деяких династій дотепер є титулярними раджами (магараджами) земель, якими фактично володіли їхні пращури.
Маґадгійські династії (бл. 1900 до н. е. — 550 н. е.)
Династія Бріхадратха (бл. 1700—799 до н. е.)
|
|
|
Династія Прадиота (799—684 до н. е.)
- Прадиота
- Палака
- Вісакхаюпа
- Аджака
- Варттівардхана
Династія Хар'янта (558—412 до н. е.)
- Бімбісара (558—491 до н. е.), засновник першої Маґадганської імперії
- Аджаташатру (491—461 до н. е.)
- Удайїн
- Анірудха
- Мунд
- Даршака (від 461 до н. е.)
- Нагадасака
Династія Шайшунага (412—345 до н. е.)
- Шайшунага (412—395 до н. е.), засновник Маґадгійського королівства
- Какаварна (395—367 до н.е)
- Кшемадхарман
- Кшатрауджас
- Нандівардхана
- Маганандін (до 345 до н. е.), імперію завоював його незаконнонароджений син Магападма Нанда
Династія Нанда (345—321 до н. е.)
Дев'ять представників династії були сучасниками та братами, яких називають Нава Нанда (Дев'ять Нанда). Вони правили у різних частинах Маґадги(сучасний Біхар, індійський штат). Найвпливовішим правителем чотирнадцяти індійських царств того часу був Дхана Нанда.
|
|
Маур'ї (321—184 до н. е.)
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Чандраґупта Маур'я Великий | 322–298 до н. е. | Засновник імперії Маур'їв, яку було створено після падіння імперії Нанда[2] | |
Біндусара | 298–273 до н. е. | Син попереднього | |
Ашока Великий | 273–232 до н. е. | Син попереднього. Розширив кордони імперії від Кашміру й Непалу до Майсура. Підкорив територію сучасного Афганістану[3] | |
Дашаратха | 232–224 до н. е. | Онук попереднього. За часів його правління послабилась централізована влада, а деякі території, що раніше належали до імперії, стали незалежними. Продовжив релігійну та соціальну політику свого діда[4] | |
Сампраті | 224–215 до н. е. | Онук Ашоки. Запам'ятався зведенням джайнських храмів як на території Індії, так і за її межами | |
Шалішука | 215–202 до н. е. | Вважався несправедливим правителем, утім шанувався за підтримку джайнізму[5] | |
Деваварман | 202–195 до н. е. | ||
Шатадханван | 195–187 до н. е. | За часів його правління імперія втратила частину своїх територій[6] | |
Бріхадратха | 187–184 до н. е. | Останній правитель імперії Маур΄їв. Був убитий своїм «сенапаті» (головнокомандувачем), Пуш'ямітрою Шунгою[6] | |
Династія Шунга (185–73 до н. е.)
- Пуш'ямітра Шунга (185—149 до н. е.), засновник династії, що прийшла до влади після убивства Бріхадратхи[2]
- Агнімітра (149—141 до н. е.)
- Васуджиєштха (141—131 до н. е.)
- Васумітра (131—124 до н. е.)
- Андрака (124—122 до н. е.)
- Пуліндака (122—119 до н. е.)
- Ґхоша
- Ваджрамітра
- Бхагабхадра (бл. 110 до н. е.)
- Девабхуті (83–73 до н. е.)
Династія Канва (73–26 до н. е.)
Західні Кшатрапи (35–405 н. е.)
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Абхірака | бл. 110 | ||
Бхумака | до 119 | Син попереднього[7] | |
Нахапана | 119–124 | Син попереднього[8] | |
Кхаштана | 78–130 | Правив саками, а також був сатрапом Удджайна[9] | |
Рудрадаман I | бл. 130—150 | Успішно воював проти сатаваханів та Кушанської імперії[10] | |
Дамаджадасрі I | 170–175 | ||
Джівадаман | 175 | Син попереднього[11] | |
Рудрасімха I | 175–188 | ||
Ісварадатта | 188–191 | ||
Рудрасімха I | 191–197 | Відновлений на престолі | |
Джівадаман | 197–199 | Відновлений на престолі | |
Рудрасена I | 200–222 | ||
Самгадаман | 222–223 | ||
Дамасена | 223–232 | ||
Дамаджадасрі II | 232–239 | ||
Вірадаман | 234–238 | Співправитель попереднього | |
Ясодаман I | 239–240 | ||
Ясодаман II | 240 | ||
Віджаясена | 240–250 | ||
Дамаджадасрі III | 251–255 | ||
Рудрасена II | 255–277 | ||
Вісвасімха | 277–282 | ||
Бхартрдаман | 282–295 | ||
Вісвасена | 293–304 | Первинно був співправителем попереднього | |
Рудрасімха II | 304–348 | Мав двох співправителів | |
Ясодаман II | 317–332 | Співправитель попереднього | |
Рудрадаман II | 332–348 | Співправитель Рудрасімхи II | |
Рудрасена III | 348–380 | ||
Сімхасена | після 380 | ||
Імперія Гуптів (бл. 240—550)
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Шрі-Гупта | бл. 240—290 | Засновник династії[12] | |
Гхатоткача | 290–319 | Син попереднього | |
Чандрагупта I | 319–335 | Засновник імперії Гуптів. Часи його правління вважаються золотою добою індійської культури[13] | |
Самудрагупта | 335–370 | Був талановитим полководцем, покровителем мистецтва в цілому й літератури, зокрема[14] | |
Рамагупта | 370–375 | ||
Чандрагупта II Великий | 375–415 | Син Самудрагупти. За часів його правління розквіт імперії сягнув свого зеніту[15] | |
Кумарагупта I | 415–455 | Син попереднього. Успішно правив упродовж майже сорока років, але наприкінці свого царювання мав певні проблеми: імперії Гуптів загрожувало повстання у центральній Індії, а також вторгнення білих гунів, з чим правитель, втім, успішно впорався[16] | |
Скандагупта | 455–467 | Син попереднього | |
Пуругупта | 467–473 | Син Кумарагупти I | |
Кумарагупта II | 473–477 | Син попереднього | |
Будагупта | 477–496 | Син Пуругупти | |
Чандрагупта III | 496–500 | ||
Вайнягупта | 500–515 | Син Пуругупти | |
Нарасімагупта | 515–530 | ||
Кумарагупта III | 530–540 | ||
Вішнугупта I | 540–550 | ||
Династія Пандья (бл. 550 до н. е. — 1345 н. е.)
Центральна династія Пандья (бл. 550 до н. е. — 1311 н. е.)
Ранні Пандья
|
|
Перша імперія
|
|
Відновлення династії
- Садаяварман Сундара Пандьян I (1251—1268), відновив славу Пандьян, ставши одним з найвеличніших завойовників Південної Індії
- Мараварман Сундара Пандьян
- Мараварман Куласекаран I (1268—1308)
- Сундара Пандья (1308—1311), син попереднього, змагався зі своїм братом, Вірою Пандья, за престол
- Віра Пандья (1308—1311), останній представник династії, Мадурай був завойований династією Хілджі
Іноземні імператори Північно-Західної Індії (бл. 538 до н. е. — 750 н. е.)
Імперії, правителів яких наведено у списку нижче, були величезними з центрамиу Персії чи Середземномор'ї, тому їхні індійські сатрапії розташовувались на околицях імперії.
Перська династія Ахеменідів (бл. 538—330 до н. е.)
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Кир Великий | бл. 538—529 до н. е. | Засновник імперії Ахеменідів[17] | |
Камбіс II | 530–521 до н. е. | Син попереднього | |
Бардія | 521 до н. е. | Син Кира | |
Дарій I Великий | 521–486 до н. е. | Один з найвизначніших правителів Стародавнього Сходу, видатний реформатор. Повалив свого попередника, а задля підтвердження прав на престол одружився з донькою Кира Атоссою[18] | |
Ксеркс I | 486–465 до н. е. | Син попереднього | |
Артаксеркс I | 474–424 до н. е. | Син попереднього | |
Ксеркс II | 424–423 до н. е. | Син попереднього | |
Согдіан | 424–423 до н. е. | Син Артаксеркса I | |
Дарій II | 424–404 до н. е. | Син Артаксеркса I | |
Артаксеркс II | 404–358 до н. е. | Син попереднього | |
Артаксеркс III | 358–338 до н. е. | Син попереднього | |
Артаксеркс IV | 338–336 до н. е. | Син попереднього | |
Дарій III | 336–330 до н. е. | Був переможений Александром Великим | |
Династія Аргеадів (326—323 до н. е.)
- Александр Великий (326—323 до н. е.), засновник Македонської імперії, що здобула перемогу над Ахеменідами[19]
- Філіпп III Аррідей - брат Александра.
- Александр Молодший - син Александра.
Селевкіди (323—321 до н. е.)
- Селевк I Нікатор (323—321 до н. е.), полководець Александра Великого, засновник Держави Селевкідіву східній частині Македонської імперії після смерті Александра[20]
Елліністичні Євтидиміди (бл. 230–85 до н. е.)
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Євтидем I | бл. 230—200 до н. е. | Греко-Бактрійський цар, засновник династії[21] | |
Деметрій I | бл. 200—170 до н. е. | Син попереднього | |
Панталеон | бл. 190—185 до н. е. | ||
Агатокл | бл. 190—180 до н. е. | Син Деметрія I | |
Аполлодот I | бл. 180—160 до н. е. | Правив західною та південною частинами царства (від Таксили у Пенджабі до Сінду та, можливо, Гуджарату)[22] | |
Антімах II | 160–155 до н. е. | Правив територією від гір Гіндукуш до Пенджабу[23] | |
Деметрій II | 155–150 до н. е. | Син Деметрія I | |
Менандр I | 150–135 до н. е. | За часів його правління держава сягнула найбільшого розквіту, був покровителем буддизму[24] | |
Агатоклея | 135–125 до н. е. | Перша жінка-правителька серед елліністичних монархів | |
Стратон I | 125–110 до н. е. | Син Менандра й Агатоклеї | |
Геліокл II | 110–100 до н. е. | ||
Поліксен | бл. 100 до н. е. | Можливо, правив Гандхарою | |
Деметрій III | бл. 100 до н. е. | ||
Амінта I | 95–90 до н. е. | ||
Певколай | бл. 90 до н. е. | ||
Менандр II | 90–85до н. е. | Правив територіями Арахозії та Гандхари (північ сучасного Пакистану)[25] | |
Архебій | 90–85до н. е. | ||
Арабський Омейядський халіфат (711—750 н. е.)
- Мухаммед бін-Касім, 711—715, Арабський генерал, який завоював Сінд, Белуджистан та південний Пенджаб[26]
- Сулайман ібн Абд аль-Малік, 715—717, Омейядський халіф, син Абд аль-Маліка, засновник міста Рамла[27]
- Умар ібн Абдул-Азіз, 717—720
- Язід II ібн Абдул-Малік, 720—724
- Хішам ібн Абдул-Малік, 724—743
- Аль-Валід II ібн Язід, 743—744
- Язід III ібн аль-Валід, 744
- Ібрагім ібн аль-Валід, 744
- Марван II, 744—750
Династія Чера (бл. 400 до н. е. — 1314 н. е.)
Роки правління представників династії Чера дотепер викликають суперечки серед істориків, тому дати наведено лише приблизно.
Стародавні царі Чера (бл. 400 до н. е. — 397 н. е.)
|
|
|
Династія Куласекхара (1020—1314)
- Куласекхара Алвар (800—820)
- Раджасекхара Варман (820—844)
- Стану Раві Варман (844—885)
- Рама Варма Куласекхара (885—917)
- Года Раві Варман (917—944)
- Інду Котха Варма (944—962)
- Бхаскара Раві Варман I (962—1019)
- Бхаскара Раві Варман II (1019—1021)
- Віра Керала (1021—1028)
- Раджасімха (1028—1043)
- Бхаскара Раві Варман III (1043—1082)
- Рама Варман Куласекхара (1090—1122)
- Раві Варман Куласекхара (бл. 1250—1314)
Династія Чола (бл. 301 до н. е. — 1279 н. е.)
Сангамські Чола (бл. 300 до н. е. — 240)
- Іламчетчені (бл. 301 до н. е.)
- Карікала Чола (бл. 270 до н. е.)
- Недункіллі (бл. 150 н. е.)
- Наланкіллі (бл. 150)
- Кіллівалаван (бл. 200)
- Коценганнан (бл. 220)
- Перунаркіллі (бл. 300)
Імператори Чола (848—1279)
- Віджаялая Чола (848—871), засновник імперії
- Адітья I (871—907)
- Парантака I (907—955)
- Гандарадітья (950—956)
- Арінджая (956—957)
- Парантака Чола II (957—970)
- Уттама Чола (973—985)
- Раджараджа Чола I (985—1014), найвидатніший з правителів Чола, розширив кордони імперії до Шрі-Ланки
- Раджендра Чола I (1012—1044), розширив кордони імперії до Південно-Східної Азії
- Раджадхіраджа Чола I (1018—1054)
- Раджендра Чола II (1051—1063)
- Вірараджендра Чола (1063—1070)
- Атіраджендра Чола (1070)
- Кулотунга Чола I (1070—1118)
- Віккрама Чола (1118—1135)
- Кулотунга Чола II (1133—1150)
- Раджараджа Чола II (1146—1163)
- Раджадхіраджа Чола II (1163—1178)
- Кулотунга Чола III (1178—1218)
- Раджараджа Чола III (1216—1246)
- Раджендра Чола III (1246—1279), останній представник династії
Династія Сатаваханів
Період правління Сатаваханів викликає суперечки серед істориків. Початок правління династії, за різними джерелами, коливається між 271 роком до н. е. та 30 роком до н. е.[28].Сатавахани домінували у районі Декан від I століття до н. е. до III століття н. е.[29].
- Сімука
- Канха
- Сатакарні
- Г'яла (бл. 20–24)
- Гаутаміпутра Сатакарні Сатавахана (бл. 106—136)
- Вашиштіпутра Пулумайї (бл. 136—158)
- Вашиштіпутра Сатакарні (бл. 158—170)
- Шрі Яйна Сатакарні (бл. 170—199)
Династія Вакатаків (250-ті–500-ті)
- Віндхиясакті (250—270)
- Праварасена I (270—330)
Гілка Праварапура-Нандівардхана
|
|
Гілка Ватсагулма
|
|
Індо-скіфські правителі (бл. 90 до н. е. — 45 н. е.)
Північно-Західна Індія (бл. 90 до н. е. — 10 н. е.)
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Маую | бл. 85–60 до н. е. | ||
Вонон | бл. 75–65 до н. е. | Правив у Сістані та Арахозії | |
Спалахор | бл. 75–65 до н. е. | Брат попереднього | |
Спаларіс | бл. 60–57 до н. е. | Брат попереднього | |
Азес I | бл. 57–35 до н. е. | Панував у Гандхарі | |
Азіліс | бл. 57–35 до н. е. | Панував у Гандхарі | |
Азес II | бл. 35–12 до н. е. | Панував у Гандхарі | |
Зейнон | бл. 10 до н. е. — 10 н. е. | ||
Карахост | бл. 10 до н. е. — 10 н. е. | ||
Гаятрія | |||
Ліака Кусулука | Сатрап Чукси | ||
Патіка Кусулака | Сатрап Чукси, син попереднього | ||
Територія Матхури (бл. 20 до н. е. — 20 н. е.)
Правителі Апрака (12 до н. е. — 45 н. е.)
- Віджаямітра (12 до н. е. — 15 н. е.)
- Ітравасу (бл. 20 н. е.)
- Аспаварма (15–45)
Локальні правителі
- Бхадраяша Ніґґас
- Мамваді
- Арсакс
Індо-парфянські правителі (бл. 21–100 н. е.)
Кушанська імперія (80–225)
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Віма Такто | бл. 80–105 | ||
Віма Кадфіз | бл. 105—127 | На початку свого правління зумів завоювати центральну Індію та значно збільшив могутність імперії[30] | |
Канішка I | бл. 127—147 | За його правління Кушанське царство сягнуло апогею свого розвитку, перетворившись на могутню імперію з центром у Пешаварі[31] | |
Хувішка | бл. 155—187 | ||
Васудева I | бл. 191—225 | Останній з великих кушанських імператорів[32] | |
Канішка II | бл. 227—247 | Втратив частину імперії у боротьбі з індійськими Сасанідами | |
Васішка | бл. 247—265 | Був повалений в результаті народних заворушень | |
Канішка III | бл. 268 | ||
Васудева II | бл. 275—300 | ||
Шака Кушан | 300–350 | ||
Династія Паллавів (275—882)
Ранні Паллави (275—355)
- Сімха Варман I (275—300 або 315—345)
- Сканда Варман I (345—355)
Середні Паллави (355—537)
|
|
|
Пізні Паллави (537—882)
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Сімхавішну | 537–570 | Керував імперією з центром у Канчіпурамі[33] | |
Махендраварман I | 571–630 | ||
Нарасімхаварман I | 630–668 | Син попереднього | |
Махендраварман II | 668–672 | Син попереднього | |
Парамешвараварман I | 672–700 | Син попереднього | |
Нарасімхаварман II | 700–728 | Син попереднього | |
Парамешвараварман II | 705–710 | ||
Нандіварман II | 732–796 | ||
Дантіварман | 775–825 | Син попереднього | |
Нандіварман III | 825–869 | ||
Нірупатунган | 869–882 | ||
Апараджітхаварман | 882–897 | ||
Династія Кадамба, правителі Банавасі (345—525)
|
|
Західні Ганги (350—1024)
|
|
Династія Майтрака (470—776)
|
|
|
Династія Чалук'я (543—1156)
Правителі Бадамі (543—757)
- Пулакешин I (543—566)
- Кіртіварман I (566—597)
- Мангалеша (597—609)
- Пулакешин II (609—642)
- Вікрамадітья I (655—680)
- Вінаядітья (680—696)
- Віджаядітья (696—733)
- Вікрамадітья II (733—746)
- Кіртіварман II (746—757)
Правителі Кальяні (973—1156)
|
|
|
Династія Шашанка (600—626)
Династія Харша (606—647)
- Харша Вардана (606—647), об'єднав північну Індію та правив понад 40 років, був останнім немусульманським імператором, хто правив у Північній Індії
Династія Гуджара-Пратіхари (650—1036)
- Дадда I-II-III (650—750)
- Нагабхата I (750—780)
- Ватсараджа (780—800)
- Нагабхата II (800—833)
- Рамабхадра (833—836)
- Міхіра Бходжа I (836—890)
- Махендрапала I (890—910)
- Бходжа II (910—913)
- Магіпала I (913—944)
- Махендрапала II (944—948)
- Девпала (948—954)
- Вінайкпала (954—955)
- Магіпала II (955—956)
- Віджайпала II (956—960)
- Раджапала (960—1018)
- Трілочанпала (1018—1027)
- Джасапала (1024—1036)
Раштракути (735—982)
|
|
|
Династія Томар (736—1192)
Представники клану правили містом Делі, західною частиною сучасного штату Уттар-Прадеш та більшою частиною штатів Хар'яна і Пенджаб.
Династія Пала (бл. 750—1174)
Різні джерела подають роки правління представників династії по різному.
Маджумдар (1971)[35] | Чодурі (1967)[36] | Сінха (1977)[37] | Сіркар (1975–76)[38] | Гангулі (1994)[39] | |
---|---|---|---|---|---|
Ґопала I | 750–770 | 756–781 | 755–783 | 750–775 | 750-774 |
Дгармапала | 770–810 | 781–821 | 783–820 | 775–812 | 774-806 |
Девапала | 810– бл. 850 | 821–861 | 820–860 | 812–850 | 806-845 |
Махендрапала | Немає даних | 845-860 | |||
Шурапала I | 850–853 | 861–866 | 860–865 | 850–858 | 860-872 |
Віграхапала I | 858–60 | 872-873 | |||
Нараянпала | 854–908 | 866–920 | 865–920 | 860–917 | 873-927 |
Радж'япала | 908–940 | 920–952 | 920–952 | 917–952 | 927-959 |
Гопала II | 940–957 | 952–969 | 952–967 | 952–972 | 959-976 |
Віграхапала II | 960– бл. 986 | 969–995 | 967–980 | 972–977 | 976-977 |
Махіпала I | 988– бл. 1036 | 995–1043 | 980–1035 | 977–1027 | 977-1027 |
Наяпала | 1038–1053 | 1043–1058 | 1035–1050 | 1027–1043 | 1027-1043 |
Віграхапала III | 1054–1072 | 1058–1075 | 1050–1076 | 1043–1070 | 1043–1070 |
Махіпала II | 1072–1075 | 1075–1080 | 1076–1078/9 | 1070–1071 | 1070-1071 |
Шурапала II | 1075–1077 | 1080–1082 | 1071–1072 | 1071-1072 | |
Рамапала | 1077–1130 | 1082–1124 | 1078/9–1132 | 1072–1126 | 1072-1126 |
Кумарапала | 1130–1125 | 1124–1129 | 1132–1136 | 1126–1128 | 1126–1128 |
Гопала III | 1140–1144 | 1129–1143 | 1136–1144 | 1128–1143 | 1128–1143 |
Маданапала | 1144–1162 | 1143–1162 | 1144–1161/62 | 1143–1161 | 1143–1161 |
Говіндапала | 1155–1159 | Немає даних | 1162–1176 або 1158—1162 | 1161–1165 | 1161–1165 |
Палапала | Немає даних | Немає даних | Немає даних | 1165–1199 | 1165–1200 |
Династія Парамара (бл. 800 — бл. 1305)
- Упендра (бл. 800 — бл. 818)
- Війрісімха I (бл. 818 — бл. 843)
- Сіяка I (бл. 843 — бл. 893)
- Вікпаті (бл. 893 — бл. 918)
- Війрісімха II (бл. 918 — бл. 948)
- Сіяка II (бл. 948 — бл. 974)
- Вакпатіраджа (бл. 974 — бл. 995)
- Сіндхураджа (бл. 995 — бл. 1010)
- Бходжа I (бл. 1010 — бл. 1055)
- Джаясімха I (бл. 1055 — бл. 1060)
- Удаядітья (бл. 1060 — бл. 1087)
- Лакшмадева (бл. 1087 — бл. 1097)
- Нараварман (бл. 1097 — бл. 1134)
- Ясоварман (бл. 1134 — бл. 1142)
- Джаяварман I (бл. 1142 — бл. 1160)
- Віндхіяварман (бл. 1160 — бл. 1193)
- Субхатаварман (бл. 1193 — бл. 1210)
- Арджунаварман I (бл. 1210 — бл. 1218)
- Девапала (бл. 1218 — бл. 1239)
- Джайтугідева (бл. 1239 — бл. 1256)
- Джаяварман II (бл. 1255—1274)
- Арджунаварман II (бл. 1274 — бл. 1283)
- Бходжа II (бл. 1283- ?)
- Махалакадева (? — бл. 1305)
Династія Сеунів (850—1334)
|
|
|
Династія Рупак (бл. 890—895)
Династія Хойсалів (1000—1346)
|
|
|
Династія Сена (1070—1230)
|
|
Східні Ганги (1078—1434)
|
|
|
Династія Какатія (1083—1323)
|
|
|
Династія Калачура (1130—1184)
|
|
Династія Сутія (1187—1524)
|
|
|
Династія Бана (бл. 1190—1260)
Династія Кадава (бл. 1216—1279)
- Копперунчінга I (бл. 1216—1242)
- Копперунчінга II (бл. 1243—1279)
Мусульманське правління (1206—1526)
Рабська династія (1206—1290)
- Кутб ад-Дін Айбек (1206—1210)
- Арам-шах (1210—1211)
- Шамс-ад-дін Ілтутмиш (1211—1236)
- Рукн ад-дін Фіруз-шах (1236)
- Разіятад-дін Султана (1236—1240)
- Муіз-уд-дін Бахрам (1240—1242)
- Ала-уд-дін Масуд (1242—1246)
- Насир-уд-дін Махмуд (1246—1266)
- Гійяс-уд-дін Балбан (1266—1286)
- Муїз-уд-дін Кейкабад (1286—1290)
- Шамсуддін Каюмарс (1290)
Династія Хілджі (1290—1320)
- Джалал-уд-дін Фіруз Хілджі (1290—1296), засновник династії
- Алауддін Хілджі (1296—1316), вважається наймогутнішим султаном Делі
- Кутб-уд-дін Мубарак (1316—1320)
- Хусрохан (1320)
Династія Туґлак (1321—1414)
- Ґіятх ал-Дін Туґлак (1321—1325)
- Мухаммад бін Туґлак (1325—1351)
- Фіроз Шах Туґхлак (1351—1388)
- Туґлак хан (1388—1389)
- Абу Бакр-шах (1389—1390)
- Насир уд-дін Мухаммад-шах III (1390—1394)
- Махмуд Насир уд-дін (1394—1413)
- Нусрат-шах
Династія Сайїд (1414—1451)
- Хізр (1414—1421)
- Мубарік II (1421—1434)
- Мухамед IV (1434—1445)
- Алем I (1445—1451)
Династія Лоді (1451—1526)
- Бахлул Хан Лоді (1451—1489)
- Сікандар Лоді (1489—1517)
- Ібрагім Лоді (1517—1526), зазнав поразки від Бабура
Бахмані (1347—1527)
- Ала уд-дін Бахман Шах (1347—1358), заснував свою столицю у місті Гулбарга
- Мухаммед Шах I (1358—1375)
- Ала уд-дін Муджахід Шах (1375—1378)
- Дауд Шах I (1378)
- Мухаммед Шах II (1378—1397)
- Гіяс уд-дін Тахматан Шах (1397)
- Шамс уд-дін Дауд Шах II (1397)
- Тадж уд-дін Фероз Шах (1397—1422)
- Шахаб уд-дін Ахмад Шах I (1422—1435), заснував столицю у Бідарі
- Ала уд-дін Ахмад Шах II (1436—1458)
- Ала уд-дін Гумаюн Шах (1458—1461)
- Нізам уд-дін Ахмад Шах III (1461—1463)
- Шамс уд-дін Мухаммед Шах III (1463—1482)
- Махмуд Шах (1482—1518)
- Ахмад Шах IV (1518—1521)
- Ала уд-дін Шах (1521—1522)
- Валіулла Шах (1522—1524)
- Калімулла Шах (1524—1527)
Малавський султанат (1392—1562)
Гхорі (1390—1436)
- Ділавар Хан Хусейн (1390—1405)
- Альп Хан Хушанг (1405—1435)
- Газні Хан Мухаммед (1435—1436)
- Масуд Хан (1436)
Хілджі (1436—1535)
- Махмуд Шах I (1436—1469)
- Гіят Шах (1469—1500)
- Наср Шах (1500—1511)
- Махмуд Шах II (1511—1530)
Кадиріди (1535—1555)
- Кадир Шах (1535—1542)
Шаджаатиди (1555—1562)
- Шаджаат Хан (1555)
- Баз Багадур (1555—1562)
Ахомська династія (1228—1826)
- Секафа (1228—1268)
- Сетефа (1268—1281)
- Субінфаа (1281—1293)
- Секаангфа (1293—1332)
- Секрамфа (1332—1364)
- Міжцарство (1364—1369)
- Сутуфа (1369—1376)
- Міжцарство (1376—1380)
- Тіао Хамті (1380—1389)
- Міжцарство (1389—1397)
- Судангфа (1397—1407)
- Суджангфа (1407—1422)
- Сефакфа (1422—1439)
- Сусенфа (1439—1488)
- Сухенфа (1488—1493)
- Супімфа (1493—1497)
- Сухунгмунг (1497—1539)
- Секленмунг (1539—1552)
- Сукхаамфа (1552—1603)
- Сусенгфаа (1603—1641)
- Сурамфаа (1641—1644)
- Сутінгфаа (1644—1648)
- Сутамла (1648—1663)
- Супангмунг (1663—1670)
- Сунятфа (1670—1672)
- Сукламфаа (1672—1674)
- Сухунга (1674—1675)
- Гобар (1675—1675)
- Суджінфаа (1675—1677)
- Судоїфаа (1677—1679)
- Сулікфаа (1679—1681)
- Супаатфаа (1681—1696)
- Сукрунгфаа (1696—1714)
- Сутанфаа (1714—1744)
- Суненфаа (1744—1751)
- Суремфаа (1751—1769)
- Синеофаа (1769—1780)
- Сухітпангфаа (1780—1795)
- Суклінгфаа (1795—1811)
- Судінгфаа (1811—1818)
- Пурандар Сінгха (1818—1819)
- Судінгфаа (1819—1821)
- Джогешвар Сінгха (1821—1822)
- Пурандар Сінгха (1833—1838)
Династія Редді (1325—1448)
|
|
Віджаянагарська імперія (1336—1646)
Династія Сангама (1336—1487)
|
|
|
Династія Салува (1490—1567)
- Нарасімха (1490—1503)
- Нарасара (1503—1509)
- Ак'юта (1530—1542)
- Садасіва (1542—1567)
Династія Тулува (1542—1614)
|
|
Правителі Майсуру/Худабада (1399—1950)
Династія Вадіяр (перше правління, 1399—1761)
- Ядурая (1399—1423)
- Хірія Беттада Камараджа Вадіяр I (1423—1459)
- Тіммараджа Вадіяр I (1459—1478)
- Хірія Камараджа Вадіяр II (1478—1513)
- Хірія Беттада Камараджа Вадіяр III (1513—1553)
- Тіммараджа Вадіяр II (1553—1572)
- Бола Камараджа Вадіяр IV (1572—1576)
- Беттада Девараджа Вадіяр (1576—1578)
- Раджа Вадіяр I (1578—1617)
- Камараджа Вадіяр V (1617—1637)
- Раджа Вадіяр II (1637—1638)
- (Ранадхіра) Кантірава Нарасараджа Вадіяр I (1638—1659)
- Додда Девараджа Вадіяр (1659—1673)
- Чікка Девараджа Вадіяр (1673—1704)
- Кантірава Нарасараджа Вадіяр II (1704—1714)
- Додда Крішнараджа Вадіяр I (1714—1732)
- Камараджа Вадіяр VI (1732—1734)
- (Іммаді) Крішнараджа Вадіяр II (1734—1766), був васалом Гайдара Алі від 1761
- Нанаджараджа Вадіяр (1766—1772), був васалом Гайдара Алі
- Беттада Камараджа Вадіяр VII (1772—1776), Був васалом Гайдара Алі
- Кхаса Камараджа Вадіяр VIII (1776—1796), був васалом Гайдара Алі до 1782, потім — Тіпу Султана
Династія Гайдара Алі (1761—1799)
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Гайдар Алі | 1761–1782 | Мусульманський військовик, султан Майсура. Бився проти британців та нізамів Хайдарабаду під час першої з чотирьох англо-майсурських війн[40] | |
Тіпу Султан (Майсурський Тигр) | 1782–1799 | Син попереднього, вважається найвеличнішим правителем Майсура, воював проти британців, маратх та ні замів Хайдарабаду у 3-й англо-майсурській війні (було вперше застосовано залізні ракети), став союзником Франції й утратив все[41] | |
Династія Вадіяр (друге правління, 1799—1950)
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Крішнараджа Вадіяр III | 1799–1868 | ||
Камараджендра Вадіяр X | 1868–1894 | ||
Кемпа Нанджаммані Вані Віласа Саннідхана | 1894–1902 | Дружина попереднього. Регентка при своєму малолітньому сині | |
Крішна Раджа Вадіяр IV | 1894–1940 | Син Камараджендри Вадіяра X та попередньої | |
Джаякамараджа Вадіяр | 1940–1950 | ||
Гаджапатське царство (1434—1541)
- Капілендра Дева (1434–67)
- Пурушоттама Дева (1467–97)
- Пратапарудра Дева (1497—1540)
- Калуа Дева (1540–41)
- Какаруа Дева (1541)
Кочійське царство (1503—1964)
- Унніраман Коїкал I (?–1503)
- Унніраман Коїкал II (1503—1537)
- Веєра Керала Варма (1537—1565)
- Кешава Рама Варма (1565—1601)
- Веєра Керала Варма (1601—1615)
- Раві Варма I (1615—1624)
- Веєра Керала Варма (1624—1637)
- Годаварма (1637—1645)
- Веєрараїра Варма (1645—1646)
- Веєра Керала Варма (1646—1650)
- Рама Варма I (1650—1656)
- Рані Гангадаралакшмі (1656—1658)
- Рама Варма II (1658—1662)
- Года Варма (1662—1663)
- Веєра Керала Варма (1663—1687)
- Рама Варма III (1687—1693)
- Раві Варма II (1693—1697)
- Рама Варма IV (1697—1701)
- Рама Варма V (1701—1721)
- Раві Варма III (1721—1731)
- Рама Варма VI (1731—1746)
- Веєра Керала Варма I (1746—1749)
- Рама Варма VII (1749—1760)
- Веєра Керала Варма II (1760—1775)
- Рама Варма VIII (1775—1790)
- Шактан Тампуран (Рама Варма IX) (1790—1805)
- Рама Варма X (1805—1809)
- Веєра Керала Варма III (1809—1828)
- Рама Варма XI (1828—1837)
- Рама Варма XII (1837—1844)
- Рама Варма XIII (1844—1851)
- Веєра Керала Варма IV (1851—1853)
- Раві Варма IV (1853—1864)
- Рама Варма XIV (1864—1888)
- Керала Варма V (1888—1895)
- Рама Варма XV (1895—1914)
- Рама Варма XVI (1915—1932)
- Рама Варма XVII (1932—1941)
- Керала Варма VI (1941—1943)
- Раві Варма V (1943—1946)
- Керала Варма VII (1946—1948)
- Рама Варма XVIII (1948—1964)
Імперія Великих Моголів (1526—1857)
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Захіреддін Мухаммед Бабур | 1526–1530 | Нащадок Тамерлана, син правителя Фергани Омар-шейха. Засновник Імперії Великих Моголів[42] | |
Насір-уд-дін Мухаммад Хумаюн | 1530–1540 | Син попереднього. Тимчасово втратив свою імперію, зазнавши поразки від афганського полководця Шер-шаха. Відновив свою владу після перемоги над Аділ Шахом Сурі 1556 року[43] | |
Джелаль-ад-Дін Мухаммад Акбар | 1556–1605 | Онук Бабура. Був видатним державним діячем, допитливою, хоч і неграмотною людиною, мав прекрасну пам'ять, був сміливим та здібним воєначальником[42] | |
Нур-ад-Дін Мухаммад Джаханґір | 1605–1627 | Син попереднього. Був талановитим художником, підтримував митців[44] | |
Шіхаб-ад-Дін Шах Джахан | 1627–1657 | Син попереднього. За його правління було збудовано Тадж Махал[45] | |
Абул Музаффар Муні-уд-дін Мухаммад Аурангзеб | 1658–1707 | Син попереднього. У боротьбі за престол знищив своїх братів та заарештував батька, який помер у в'язниці за 8 років.[45] За часів його правління імперія сягнула піку своєї могутності[42] | |
Мухаммад Азам Шах | 1707 | Син попереднього | |
Бахадур-шах I | 1707–1712 | Син Аурангзеба. Останній з правителів, кого можна впевнено назвати Великим Моголом, за його наступників держава почала втрачати свій вплив[46] | |
Джахандар-шах | 1712–1713 | Син попереднього. Імперією фактично керувала його дружина, колишня танцівниця Лал Кунвар[46] | |
Фарук-сіяр | 1713–1719 | Онук Бахадур-шаха | |
Рафі-уд-Дарджат | 1719 | Онук Бахадур-шаха | |
Шах Джахан II | 1719 | ||
Мухаммад Шах | 1719–1748 | ||
Ахмад-шах Бахадур | 1748–1754 | ||
Аламґір II | 1754–1759 | Його правління відзначилось остаточним занепадом військової та політичної міці імперії, а також впливу династії[47] | |
Шах Джахан III | 1760 | ||
Шах Алам II | 1759–1806 | За його правління імперія потрапила під вплив Британської Ост-Індської компанії[40] | |
Акбар Шах II | 1806–1837 | Син попереднього | |
Бахадур Шах Зафар | 1837–1857 | Останній імператор Великих Моголів. Був поетом, складав газелі[48] | |
Раджпути
Мевар (Сесодія)
- Хаммір Сінгх (1326—1364)
- Кшетра Сінгх (1364—1382)
- Лакха Сінгх (1382—1421)
- Мокал Сінгх (1421—1433)
- Рана Кумба (1433—1468)
- Удаї Сінгх I (1468—1473)
- Рана Раймал (1473—1508)
- Рана Санга (1508—1527)
- Ратан Сінгх II (1528—1531)
- Вікрамадітья Сінгх (1531—1536)
- Ванвір Сінгх (1536—1540)
- Удаї Сінгх II (1540—1572)
- Магарана Пратап (1572—1597)
- Амар Сінгх I (1597—1620)
- Каран Сінгх II (1620—1628)
- Джагат Сінгх I (1628—1652)
- Радж Сінгх I (1652—1680)
- Джай Сінгх (1680—1698)
- Амар Сінгх II (1698—1710)
- Санграм Сінгх II (1710—1734)
- Джагат Сінгх II (1734—1751)
- Пратап Сінгх II (1751—1754)
- Радж Сінгх II (1754—1762)
- Арі Сінгх II (1762—1772)
- Хамір Сінгх II (1772—1778)
- Бхім Сінгх (1778—1828)
- Джаван Сінгх (1828—1838)
- Шамбу Сінгх (1861—1874)
- Саджан Сінгх (1874—1884)
- Фатех Сінгх (1884—1930)
- Бхупал Сінгх
Ратхор
- Малдева Ратхор (1532—1562)
Суріди (1540—1555)
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Шер Шах Сурі | 1540–1545 | Афганський воєначальник. Первинно служив імператору Бабуру[49] | |
Іслам Шах Сурі | 1545–1554 | Син попереднього | |
Фіруз Шах Сурі | 1554 | Син попереднього | |
Мухаммад Аділь Шах | 1554–1555 | ||
Ібрагім Шах Сурі | 1555 | Син попереднього | |
Сікандар Шах Сурі | 1555 | ||
Аділь Шах Сурі | 1555–1556 | ||
Чоґ'яли Сіккіму та Ладакху (1642—1975)
Ім'я | Роки правління | Коментар |
---|---|---|
Пхунцоґ Намґ'ял | 1642–1670 | Вступив на трон і був проголошений першим чоґ'ялом Сіккіму. Встановив столицю в Юксомі |
Тенсунґ Намґ'ял | 1670–1700 | Переніс столицю з Юксома до Рабденце |
Чакдор Намґ'ял | 1700–1717 | Зведена сестра Чакдора спробувала скинути його. Чакдор біг до Лхаси й повернув владу за допомогою тибетців |
Ґ'юрмед Намґ'ял | 1717–1734 | За його правління почались часті набіги непальців на Сіккім |
Пхунцоґ Намґ'ял II | 1734–1780 | Непал захопив та зруйнував столицю Сіккіму Рабденце |
Тенцзін Намґ'ял | 1780–1793 | Чоґ'ял утік до Тибету й помер у вигнанні |
Цудпхуд Намґ'ял | 1793–1863 | Переніс столицю з Рабденце до Тумлонґа. Уклав договір між Сіккімом та Британською Індією, за яким території, раніше захоплені Непалом, були повернуті Сіккіму. 1835 року сіккімський округ Дарджилінг був «подарований» Британській Індії, а між країнами зросла напруженість |
Сідеконґ Намґ'ял | 1863–1874 | |
Тхутоб Намґ'ял | 1874–1914 | У 1889 році Клод Вайт був призначений політичним посланцем у Сіккімі. 1894 року столиця була перенесена з Тумлонґа до Ґанґтока. |
Сідеконґ Намґ'ял II | 1914 | |
Таші Намґ'ял | 1914–1963 | 1950 року підписав договір з Індією про протекторат над Сіккімом. |
Палден Тхондуп Намґ'ял | 1963–1975 | Був непопулярним серед населення. Був змушений зректись престолу після проведеного референдуму. Був одружений з громадянкою США Гоуп Кук. Помер 1982 року |
Ванґчук Намґ'ял | Спадкоємець трону, ніколи не правив |
Імперія Маратха (1674—1818)
Шиваджі
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Чатрапатті Шиваджі Магарадж | 1674–1680 | Засновник імперії[50] | |
Самбхаджі | 1680–1688 | Син попереднього. Його правління позначилось напруженими відносинами з Великими Моголами[51] | |
Раджарам | 1688–1700 | Молодший син Шиваджі. Втратив більшу частину своєї держави[40] | |
Тара Баї | 1700–1707 | Вдова попереднього | |
Шиваджі II | 1700–1714 | Перший з правителів Колхапура | |
Імперія була розділена між двома гілками династії Шиваджі.
Бхонсле чатрапаті Колхапура (1700—1947)
|
|
|
Бхонсле чатрапаті Сатари (1707—1848)
- Шахуджі (1708—1749)
- Раджарам II (1749—1777)
- Шаху II (1777—1808)
- Пратапсінх (1808—1839)
- Шахаджі III (1839—1848)
Пешва (1713—1858)
Формально, вони монархами не були, а фактично були спадковими прем'єр-міністрами.
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Баладжі Вішванатх | 1713–1720 | Здібний політик і дипломат, глава уряду імперії Маратха. Зробив свою посаду спадковою[40] | |
Баджі Рао I | 1720–1740 | За часів його правління пешва фактично стали володарями Маратхи[40] | |
Баладжі Баджі Рао | 1740–1761 | ||
Мадхав Рао I | 1761–1772 | Син попереднього | |
Нараян Рао | 1772–1773 | Молодший брат попереднього. Був убитий в результаті змови свого дядька й регента Раґханатха Рао[52] | |
Раґханатх Рао | 1773–1774 | Дядько попереднього | |
Мадхав Рао II | 1774–1795 | Не мав реальної влади. Покінчив життя самогубством у віці 21 року[53] | |
Баджі Рао II | 1796–1818 | Останній пешва держави Маратхів[40] | |
Нана Сагіб | 1857–1858 | Один з лідерів повстання сипаїв[54] | |
Бхонсле магараджі Тханджавура (1674—1855)
- Екоджі I
- Шахуджі I
- Серфоджі I
- Туккоджі
- Екоджі II
- Суджана Бай
- Шахуджі II
- Пратапсінгх (1737—1763)
- Тулджаджі II (1763—1787)
- Серфоджі II (1787—1793; 1798—1832)
- Рамасвамі Амарасімха (1793—1798)
- Шиваджі (1832—1855)
Бхонсле магараджі Наґпура (1799—1853)
- Раґходжі I (1738—1755)
- Джаноджі (1755—1772)
- Сабаджі (1772—1775)
- Мудходжі I (1775—1788)
- Раґходжі II (1788—1816)
- Парсоджі (1816—1817)
- Мудходжі II (1816—1818)
- Раґходжі III (1818—1853)
Холкари (правителі Індора) (1731—1948)
- Малхар Рао I (1731—1766)
- Малхар Рао II (1766—1767)
- Ахіл'я Баї (1767—1795)
- Тукоджі Рао I (1795—1797)
- Каші Рао (1797—1798)
- Ясвант Рао I (1798—1811)
- Малхар Рао III (1811—1833)
- Мартанд Рао (1834—1834)
- Харі Рао (1834—1843)
- Кланде Рао (1843—1844)
- Тукоджі Рао II (1844—1886)
- Шиваджі Рао (1886—1903)
- Тукоджі Рао III (1903—1926)
- Ясвант Рао II (1926—1961)
Скіндії, правителі Гваліора (1731—1948)
- Раноджі Скіндія (1731—1745)
- Джаяппаджі Рао Скіндія (1745—1755)
- Джанкоджі Рао I Скіндія (1755—1761)
- Мегарбан Даттаджі Рао Скіндія, регент (1755—1760)
- Міжцарство (1761—1763)
- Кедарджі Рао Скіндія (1763—1764)
- Манаджі Рао Скіндія (1764—1768)
- Махаджі Скіндія (1768—1794)
- Даулат Рао Скіндія (1794—1827)
- Джанкоджі Рао II Скіндія (1827—1843)
- Джаяджі Рао Скіндія (1843—1886)
- Мадхо Рао Скіндія (1886—1925)
- Джордже Джіваджі Рао Скіндія (1925—1956)
Після здобуття Індією незалежності 1947 року держава увійшла до складу Індійського Союзу.
Гайквади, правителі Вадодари (1721—1947)
- Піладжі Рао Гайквад (1721—1732)
- Дамаджі Рао Гайквад (1732—1768)
- Говінд Рао Гайквад (1768—1771)
- Саяджі Рао Гайквад I (1771—1789)
- Манаджі Рао Гайквад (1789—1793)
- Говінд Рао Гайквад (відновлений) (1793—1800)
- Ананд Рао Гайквад (1800—1819)
- Саяджі Рао Гайквад II (1819—1847)
- Ганпат Рао Гайквад (1847—1856)
- Кханде Рао Гайквад (1856—1870)
- Малхар Рао Гайквад (1870—1875)
- Саяджі Рао Гайквад III (1875—1939)
- Пратап Сінгх Гайквад (1939—1951)
Деканські султанати
Аділ-шахи (1490—1686)
- Юсуф Аділ-шах (1490—1511)
- Ісмаїл Аділ-шах (1511—1534)
- Маллу Аділ-шах (1534)
- Ібрагім Аділ-шах I (1534—1558)
- Алі Аділ-шах I (1558—1579)
- Ібрагім Аділ-шах II (1580—1627)
- Мухаммад Аділ-шах (1627—1657)
- Алі Аділ-шах II (1657—1672)
- Сікандар Аділ-шах (1672—1686)
Нізам-шахи (1490—1636)
- Малік Ахмад Нізам-шах I (1490—1510)
- Бурхан-шах I (1510—1553)
- Хуссейн Нізам-шах I (1553—1565)
- Муртаза Нізам-шах (1565—1588)
- Міран Нізам Хуссейн (1588—1589)
- Ісмаїл Нізам-шах (1589—1591)
- Бурхан Нізам-шах II (1591—1595)
- Ібрагім Нізам-шах (1595—1596)
- Ахмад Нізам-шах II (1596)
- Багадур Нізам-шах (1596—1600)
- Муртаза Нізам-шах II (1600—1610)
- Бурхан Нізам-шах III (1610—1631)
- Хуссейн Нізам-шах II (1631—1633)
- Муртаза Нізам-шах III (1633—1636)[55]
Берарський султанат (1490—1572)
- Фатхулла Імад-уль-Малк (1490—1504)
- Ала-уд-дін Імад-шах (1504—1530)
- Даріа Імад-шах (1530—1562)
- Бурхан Імад-шах (1562—1574)
- Туфал-хан (узурпатор) 1574
Бідарський султанат (1492—1619)
|
|
Султанат Голконда (1518—1687)
- Султан Кулі Кутб-шах (1518—1543)
- Джамшід Кулі Кутб-шах (1543—1550)
- Субхан Кулі Кутб-шах (1550)
- Ібрагім Кулі Кутб-шах (1550—1580)
- Мухаммад Кулі Кутб-шах (1580—1612)
- Мухаммад Кутб-шах (1612—1626)
- Абдулла Кутб-шах (1626—1672)
- Абуль Хасан Кутб-шах (1672—1687)[56]
Головні мусульманські васали Моголів (1707—1856)
Наваби Бенгалії (1707—1770)
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Муршид Кулі-хан | 1707–1727 | У дитинстві був проданий моголам, після чого зробив блискучу державну кар'єру[57] | |
Шуджа-уд-дін Мухаммад-хан | 1727–1739 | Зять попереднього | |
Сарфараз-хан | 1739–1740 | Онук Муршида Кулі-хана | |
Аліварді-хан | 1740–1756 | Придушив повстання афганців, які намагались захопити Біхар[58] | |
Сірадж-уд-Даула | 1756–1757 | Остерігаючись посилення у Бенгалії впливу англійців, здійснив напад на Форт-Вільям у Калькутті та захопив його[59] | |
Мір Джафар | 1757–1760 | Був першим навабом Бенгалії, який мав підтримку Британської Ост-Індської компанії[60] | |
Мір Касім | 1760–1763 | ||
Мір Джафар | 1763–1765 | Відновлений на престолі | |
Наджмуддін Алі-хан | 1765–1766 | Син попереднього | |
Наджабат Алі-хан | 1766–1770 | Син Мір Джафара. Правив за регентства своєї матері[61] | |
Наваби Ауду (1719—1858)
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Саадат Алі-хан I | 1719–1737 | Приєднався до вирішальної кампанії імператора Аурангзеба проти маратхів у Декані, за що отримав титул Хан Багадур[62] | |
Сафдарджунг | 1737–1753 | Став губернатором Кашміру й центральною постаттю у делійському суді[63] | |
Шуджа ад-Даула | 1753–1775 | Наприкінці правління потрапив у політичну та фінансову залежність від британської Ост-Індійської компанії[59] | |
Асаф ад-Даула | 1775–1797 | Переніс столицю своєї держави з Файзабада до Лакхнау, перетворивши останній на справжнє архітектурне диво[64] | |
Вазір Алі-хан | 1797–1798 | Втратив владу в результаті перевороту на чолі з його дядьком Саадатом Алі-ханом[65] | |
Саадат Алі-хан II | 1798–1814 | Відвоював трон у свого племінника (попередника)[65] | |
Газі-ад-дін Гайдар-шах | 1814–1827 | 1818 року під впливом Воррена Гастінгса, британського генерал-губернатора, проголосив себе незалежним падишахом Ауду[65] | |
Насір-ад-дін Гайдар-шах | 1827–1837 | Був любителем жінок і вина, довіряв астрологам[66][67] | |
Мухаммад Алі-шах | 1837–1842 | Дядько попереднього | |
Амджад Алі-шах | 1842–1847 | Син попереднього | |
Ваджід Алі-шах | 1847–1856 | Його володіння, що тривалий час перебували під покровительством британців, зрештою були захоплені безкровно. Після цього наваб утік до Калькутти[68] | |
Бірджіс Кадра | 1856–1858 | Наваб та його піддані боролись із військовою присутністю британців в Індії, об'єднавшись з іншими монархами та повстанцями. Це стало поштовхом для початку першої війни за незалежність[68] | |
Нізами Хайдарабаду (1720—1948)
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Асаф Джах I | 1720–1748 | ||
Насір Джанг | 1748–1750 | Брав участь у другій Карнатікській війні на боці Великих Моголів[69] | |
Мухіеддін Музаффар Джанг Хідаят | 1750–1751 | ||
Салабат Джанг | 1751–1762 | ||
Асаф Джах II | 1762–1803 | ||
Асаф Джах III | 1803–1829 | За його правління держава переживала фінансову кризу[69] | |
Асаф Джах IV | 1829–1857 | Британський контингент вийшов зі складу армії нізама й почав забезпечувати безпеку Хайдарабаду[70] | |
Асаф Джах V | 1857–1869 | ||
Асаф Джах VI | 1869–1911 | Заборонив обряд саті, започаткував поліцію та пенітенціарну службу, провів законодавчу реформу, ухваливши конституцію. За його правління значно покращилось медичне обслуговування населення[71] | |
Асаф Джах VII | 1911–1948 | За його правління у князівстві з'явилась електрика, залізниця та авіасполучення. Заснував власний банк, держава мала свою валюту. В результаті селянського повстання був змушений зректись престолу[72] | |
Царство Траванкор (1729—1947)
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Мартанда Варма | 1729–1758 | Сформував регулярну армію близько 50 000 осіб[73] | |
Дхарма Раджа | 1758–1798 | Об'єднав усі території, які надбав його попередник, під єдиним управлінням[74] | |
Баларама Варма | 1798–1810 | Часи його правління позначились значними внутрішніми та зовнішніми проблемами[74] | |
Говрі Лакшмі Баї | 1810–1815 | Єдина жінка — цариця Траванкору[75] | |
Говрі Парваті Баї | 1815–1829 | Регентка, сестра попередньої[76] | |
Сваті Тірунал Рама Варма | 1829–1846 | Був талановитим композитором[77] | |
Утрам Тірунал Мартанда Варма | 1846–1860 | Відомий своєю прогресивною політикою, скасував у царстві рабство[78] | |
Аїлам Тірунал | 1860–1880 | Племінник попереднього | |
Вісакхам Тірунал | 1880–1885 | Був талановитим художником[78] | |
Мулам Тірунал | 1885–1924 | Заснував Законодавчу раду, що стала першою в індійській історії[78] | |
Сету Лакшмі Баї | 1924–1931 | Регентка[79] | |
Чітіра Тірунал Баларама Варма | 1931–1949 | Відкрив Університет Керали, збудував міжнародний аеропорт[80] | |
Держава Сикхів (1801—1849)
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Ранджит Сінґх | 1801–1839 | Засновник імперії. Був толерантним до різних релігій[81] | |
Кхарак Сінґх | 1839–1840 | ||
Нау Ніхал Сінґх | 1840 | ||
Чанд Каур | 1840–1841 | Регентка | |
Шер Сінґх | 1841–1843 | Був не надто розумним правителем, тому передав усю владу братам Догра[82] | |
Дуліп Сінґх | 1843–1849 | Британська імперія анексувала Пенджаб[83] | |
Британські імператори Індії (1876—1947)
Ім'я | Роки правління | Зображення | Коментар |
---|---|---|---|
Вікторія | 1876–1901 | Отримала титул після розформування Індійської компанії. Прокламація відбулася 28 квітня 1876, обіймала посаду з 1 травня того ж року. | |
Едуард VII | 1901–1910 | Син Вікторії, імператор Індії, король домініонів і колоній[84]. | |
Георг V | 1910–1936 | Син Едуарда VII, імператор Індії, король Королівств Співдружності та колоній[85]. | |
Едуард VIII | 1936 | Син Георга V, імператор Індії, король Королівств Співдружності та колоній. Відрікся від престолу[86]. | |
Георг VI | 1936–1947 | Син Георга V, імператор Індії (до 1948 р.), король Королівств Співдружності та колоній[87]. | |
Індійський Союз (1947—1950)
Домініон Пакистан (1947—1956)
- Георг VI, король Пакистану (1947—1952)
- Єлизавета II, королева Пакистану (1952—1956)
Див. також
Примітки
- Даянанд Сарасваті, Сатіарта Пракаш
- Кюльке, Германн; Ротермунд, Дитмар (2004). Історія Індії (вид. 4-те). Лондон: Routledge. ISBN 0-415-15481-2.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Ram Sharan Sharma; Perspectives in social and economic history of early India. Munshiram Manoharlal Publishers. 1995. ISBN 978-8121506724. стор. 107
- Raychaudhuri, H.C. (1972) Political History of Ancient India, Calcutta: University of Calcutta, стор. 312-3n
- Thapar, Romila (1998). Aśoka and the decline of the Mauryas (вид. 2-е). Делі: Oxford University Press. с. 182–183. ISBN 0-19-564445-X.
- «Kshaharata Questions»
- Magarastra.gov.in Стародавній період
- Elizabeth Errington, Vesta Sarkhosh Curtis, ред. (2007). From Persepolis to the Punjab. British Museum Press. ISBN 9780714111650.
- Buddhist critical spirituality: Prajñā and Śūnyatā, by Shōhei Ichimura, Motilal Banarsidass Publishers (2001), ISBN 81-208-1798-2
- Rapson, Edward James A catalogue of the Indian coins in the British Museum. Catalogue of the coins of the Andhra dynasty, the Western Ksatrapas, the Traikutaka dynasty, and the Bodhi dynasty Eastern Book House, India, 1990. First published in 1908
- Mookerji, Radha Krishna. (1995). The Gupta Empire
- Majumdar, R.C. (2007). Ancient India (вид. 8-е). Делі: Motilal Banarsidass Publ. ISBN 81-208-0436-8.
- А. В. Сміт, «Рання історія Індії»
- Chandra Gupta II. Encyclopaedia Britannica.
- GUPTA DYNASTY, GOLDEN AGE OF INDIA. Архів оригіналу за 2 серпня 2009. Процитовано 30 серпня 2016.
- Тураев Б. А. История древнего Востока / Под редакцией Струве В. В. и Снегирёва И. Л. — 2-е стереот. изд. — Л.: Соцэкгиз, 1935. — Т. 2. — 15 250 экз
-
- Список індійських монархів. (у Smith's Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology.)(англ.)
- Плутарх. Сравнительные жизнеописания. М., 1963. Т. 2
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
- Царі Бактрії
- Tarn, WilliamWoodthorpe. The Greeks in Bactria and India. Cambridge University Press, 193
- Tarn, William Woodthorpe (1966). The Greeks in Bactria and India (вид. 3rd). Cambridge: Cambridge University Press.
- A. K. Narain: The Greeks of Bactria and India. In: The Cambridge Ancient History. Bd. 8, hrsg. von A. E. Astin u.a., Cambridge 1989, сторо. 406ff
- Le roi Ménandre II[недоступне посилання з травня 2019](фр.)
- Али-заде, А. А. Хроника мусульманских государств I-VII вв. Хиджры. — 2-е, випр. та доп. — М. : Умма, 2004. — С. 259-261. — 5000 прим. — ISBN 5-94824-111-4.
- Беляев Е. А. Арабы, ислам и Арабский Халифат в раннем средневековье. М., 1965
- Upinder Singh (2008). A History of Ancient and Early Medieval India. Pearson Education India. с. 381–384. ISBN 9788131711200.
- Charles Higham (2009). Encyclopedia of Ancient Asian Civilizations. Infobase Publishing. с. 299. ISBN 9781438109961.
- Боровкова Л. А. «Кушанское царство (по древним китайским источникам)». М., 2005, ISBN 5-89282-265-6
- Велика Каталонська енциклопедія
- Антонова К. А., Бонгад-Левин Г. М., Котовский Г. Г. История Индии. Краткий очерк. — М.: Мысль, 1973. стор. 112
- Sastri, K A N (2008) [1955]. A History of South India (вид. 4th). New Delhi, India: Oxford University Press.
- Mahajan V.D. (1960, reprint 2007). Ancient India, S.Chand & Company, New Delhi, ISBN 81-219-0887-6, стор.594–596
- R. C. Majumdar (1971). History of Ancient Bengal. G. Bharadwaj. с. 161–162.
- Abdul Momin Chowdhury (1967). Dynastic history of Bengal, c. 750-1200 CE. Asiatic Society of Pakistan. с. 272–273.
- Bindeshwari Prasad Sinha (1977). Dynastic History of Magadha, Cir. 450–1200 A.D.. Abhinav Publications. с. 253–. ISBN 978-81-7017-059-4.
- Dineshchandra Sircar (1975–76). Indological Notes - R.C. Majumdar's Chronology of the Pala Kings. Journal of Indian History IX: 209–10.
- Dilip Kumar Ganguly (1994). Ancient India, History and Archaeology. Abhinav. с. 33–41. ISBN 978-81-7017-304-5.
- Keay, John (2001). India: A History. New York: Grove Press. ISBN 0-8021-3797-0
- Kate Brittlebank: Tipu Sultan's Search for Legitimacy. Islam and kingship in a Hindu domain. Delhi etc 1997
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Begum, Gulbadan (1902). Humayun-nama: The history of Humayun. Royal Asiatic Society.; Persian and English text Архівовано 2 серпня 2010 у Wayback Machine.
- Bamber Gascoigne: Die Großmoguln. Glanz und Größe mohammedanischer Fürsten in Indien. Prisma Verlag, Gütersloh 1987 ISBN 3-570-09930-X
- History of Islam in India. Архів оригіналу за 18 червня 2006. Процитовано 30 серпня 2016.
- Richards, J.F.; 1993: The New Cambridge History of India, vol. 1.5: The Mughal Empire, Cambridge University Press, ISBN 0 521 25119 2
- Keene, H. G. (2004). The Fall of the Moghul Empire of Hindustan, Ch. III, 1719-48. Kessinger Publishing. ISBN 1419161849
- Bahadur Shah Zafar Poetry. Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 30 серпня 2016.
- Sher Shah brief biography as ruler. Архів оригіналу за 11 грудня 2005. Процитовано 30 серпня 2016.
- James W. Laine (2003). Shivaji: Hindu King in Islamic India. Oxford University Press, USA. ISBN 978-0-19-514126-9
- Abraham Eraly, Mughal Throne: The Saga of India's Great Emperors, Phoenix House, 2005 (ISBN 0-7538-1758-6), стор. 479
- C. A. KINCAID; Rao Bahadur D. B. PARASNIS (1925). A History of Maratha people. Oxford University Press. Процитовано 30 квітня 2017.
- Thorpe, S.T.E. The Pearson General Studies Manual 2009, 1/e. Pearson Education. с. 96. ISBN 9788131721339. Процитовано 12 жовтня 2014.
- Gupta, Pratul Chandra (1963). Nana Sahib and the Rising at Cawnpore. Oxford University Press. ISBN 0-19-821523-1.
- Michell, George & Mark Zebrowski. Architecture and Art of the Deccan Sultanates (The New Cambridge History of India Vol. I:7), Cambridge University Press, Cambridge, 1999, ISBN 0-521-56321-6, стор. 274
- Michell, George & Mark Zebrowski. Architecture and Art of the Deccan Sultanates (The New Cambridge History of India Vol. I:7), Cambridge University Press, Cambridge, 1999, ISBN 0-521-56321-6, стор. 275
- Sir Jadunath Sarkar. The History of Bengal Volume II. University of Michigan. ISBN 9788176462396.
- Банглапедія. Архів оригіналу за 1 липня 2011. Процитовано 30 серпня 2016.
- Антонова А. «Английское завоевание Индии в XVIII веке». Москва, 1958
- Банглапедія
- Site dedicated to Nawab Nazim Najabat Ali Khan.
- The National Information Centre. Архів оригіналу за 14 лютого 2006. Процитовано 30 серпня 2016.
- HISTORY OF AWADH (Oudh). Архів оригіналу за 1 вересня 2001. Процитовано 30 серпня 2016.
- NIC. Архів оригіналу за 9 серпня 2007. Процитовано 9 серпня 2007.
- Royal line of Nawabs of Oudh
- HISTORY OF AWADH (Oudh). Архів оригіналу за 1 вересня 2001. Процитовано 30 серпня 2016.
- Nasir-ud-din Haider (1827-1873). Lucknow Information centre. Архів оригіналу за 1 April 2009.
- National Informatics Centre, Lucknow — Rulers of Awadh. Архів оригіналу за 15 вересня 2009. Процитовано 30 серпня 2016.
- Коротка біографія
- Коротка біографія
- Narendra Luther. Rival of the Seventh Nizam
- Mir Osman Ali Khan Asaf Jah VII — Nizam VII. Архів оригіналу за 11 лютого 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
- «India». Encyclopædia Britannica. Encyclopædia Britannica Online. Encyclopædia Britannica Inc., 2013. Web. 22 Oct. 2013
- Swathithirunnal Website
- Aiya, V. Nagam (1906). The Travancore State Manual. Trivandrum, Travancore: Travancore Government Press. OCLC 6164443.
- Histrory of Travancore — P. Sankunni Menon. tr. Dr. C. K karim. стор. 72
- Swathi Thirunal Website
- Aiya, V.Nagam. Travancore State Manual.
- A Survey of Kerala History, A. Sreedhara Menon, стор. 345, 346
- Коротка біографія
- Jean-Marie Lafont, Maharaja Ranjit Singh, le Seigneur de cinq rivières, Oxford, Oxford University Press, 2002
- Maharaja Sher Singh (1807—1843). Архів оригіналу за 11 лютого 2014. Процитовано 30 серпня 2016.
- Фурсов К. А. Львы Пятиречья. Сикхи — великие воины Азии. Москва, 2011. ISBN 978-5-87317-721-9
- Ashley, Mike (7 червня 2012). The Mammoth Book of British Kings and Queens (англ.). Little, Brown Book Group. ISBN 9781472101136.
- Ashley, Mike (7 червня 2012). The Mammoth Book of British Kings and Queens (англ.). Little, Brown Book Group. ISBN 9781472101136.
- Ashley, Mike (7 червня 2012). The Mammoth Book of British Kings and Queens (англ.). Little, Brown Book Group. ISBN 9781472101136.
- Ashley, Mike (7 червня 2012). The Mammoth Book of British Kings and Queens (англ.). Little, Brown Book Group. ISBN 9781472101136.
- London Gazette. 22 червня 1948
Джерела
Цей список належить до вибраних списків української Вікіпедії. |