Географія Монголії
Монголія — східноазійська країна, що знаходиться в глибині континенту між територіями Росії та Китаю, без виходу до вод Світового океану .svg.png.webp){kind=small}
. Загальна площа країни 1 564 116 км² (19-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 1 553 556 км², а на поверхню внутрішніх вод — 10 560 км²[1]. Площа країни трохи менша ніж площа Аляски; у 2,5 рази більша за площу території України.
Географія Монголії  | |
|---|---|
 Географічне положення Монголії | |
| Географічне положення | |
| Континент | Азія |
| Регіон | Центральна і Східна Азія |
| Координати | 46°00′ пн. ш. 105°00′ сх. д. |
| Територія | |
| Площа | 1 564 116 км² (19-те) |
| • суходіл | 99,4 % |
| • води | 0,6 % |
| Морське узбережжя | 0 км |
| Державний кордон | 8082 км |
| Рельєф | |
| Тип | височини, плато і гори |
| Найвища точка | гора Хуйтен-Оргіл (4374 м) |
| Найнижча точка | озеро Хох-Нуур (560 м) |
| Клімат | |
| Тип | помірний |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | Орхон (1124 км) |
| Найбільше озеро | Убсу-Нур (3350 км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | вуглеводні, кам'яне вугілля, руди кольорових металів, фосфати, плавиковий шпат, золото, срібло, залізні руди |
| Стихійні лиха | пилові бурі, лісові та степові пожежі, посухи, морози |
| Екологічні проблеми | дефіцит прісної води, опустелювання, деградація земель |
Назва
Офіційна назва — Монголія (монг. Монгол Улс)[2]. Назва країни походить від етноніму монголи і утворена за допомогою закінчення «-ія» на означення країни, землі, тобто Країна монголів[3]. Етнонім монгол, імовірно, означає відважний або безстрашний. За часів входження до складу Китайської імперії (XVII-XIX століття) країна називалась Зовнішня Монголія, як протиставлення Внутрішній, що залишається частиною Китаю і донині[3]. Таке іменування зберігається в китайській традиції. З 1924 по 1991 роки, країна була сателітом СРСР і носила назву Монгольська Народна Республіка.
Географічне положення
Монголія — східноазійська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі — з Російською Федерацією (спільний кордон — 3452 км), на півдні — з Китаєм (4630 км)[1]. Загальна довжина державного кордону — 8082 км[1]. Протяжність із заходу на схід — 2 392 км, з півночі на південь — 1 259 км. Країна не має виходу до вод Світового океану[4][5].
Крайні пункти
Геологія
Корисні копалини
Надра Монголії багаті на ряд корисних копалин: нафту, кам'яне вугілля, мідь, молібден, вольфрам, фосфати, олово, нікель, цинк, флюорит, золото, срібло, залізо[7].
Сейсмічність
Вулканізм
На півдні і південному сході Монголії знаходиться частина пустелі Гобі, на південному сході підносяться масиви вулканічного плато Даріганга з четвертинними вулканами (понад 100) і покривними базальтами, іноді з озерами в кратерах вулканів.
Рельєф
Середні висоти — 1528 м; найнижча точка — уріз вод озера Хох-Нуур (560 м); найвища точка — гора Хуйтен-Оргіл (4374 м). Монголія розташована в зоні степів, напівпустель і пустель помірного кліматичного поясу Центральної Азії. Велика частина країни — плато висотою 1000—2000 м, над яким підносяться гори. Важлива особливість рельєфу Монголії — різкі (торцеві) стики, а місцями дугоподібне розташування гірських хребтів. Найбільші хребти — Монгольський Алтай (г. Мунх-Хайрхан-Ула, 4362 м) і Гобійський Алтай, Хангай, що простягається на 1000 км. У центральної частині Монголії розташоване нагір'я Хентей. Гори відрізняються згладженими формами, їх підніжжя вкриті потужними делювіально-пролювіальними шлейфами.
Рельєф Монголії
Супутниковий знімок поверхні країни
Карта країни (англ.)
Орографія Монголії (англ.)
Хуйтен-Оргіл з Укокського плато
Клімат
Територія Монголії лежить у помірному кліматичному поясі континентального типу[8]. превалюють помірні повітряні маси цілий рік, західний масоперенос[9]. Дуже значні сезонні амплітуди температури повітря. Досить посушлива область, розподіл атмосферних опадів зменшується з півночі на південь, максимум припадає на літо, взимку сніговий покрив нестійкий[9].
Сонячна радіація (англ.)
Кліматична карта Монголії (за Кеппеном)
Сніговий покрив у грудні з космосу
Монголія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].
Внутрішні води
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 34,8 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 840 км² зрошуваних земель[1].
Річка Орхон
Водоспад Улан-Цутгалан на річці Орхон
Озеро Хубсуґул
Сточище озера Убсу-Нур
Річки
Річки більшої частини країни належать безсточним областям Центральної Азії, півночі — басейнам Північного Льодовитого (Селенга і Орхон) і Тихого (Керулен, Онон) океанів. Найповновноводніша річка — Селенга (довжина 1024 км, з них 615 км на території Монголії). Найдовша річка на території Монголії — Орхон, права притока Селенги, вона має довжину 1124 км. Річка Керулен має довжину 1264 км, це найдовша річка з тих, що беруть початок у Монголії, але її монгольська частка має довжину тільки 1090 км, тобто менше, ніж Орхон. Інші великі річки — Онон, Кобдо, Дзабан, Тесійн-Гол, Буянт-Гол, Туул, Халхін-Гол.
Озера
Найбільше за площею озеро Монголії — Убсу-Нур (3350 км²). Найбільше прісноводне озеро — Хубсугул (2620 км²), в якому знаходиться 70 % прісної води Монголії. Більшість озер Монголії зосереджена в Улоговині Великих озер, тут знаходяться як солоні озера (Хярґас-Нур, Дурген-Нур), так і проточні прісноводні озера (Хара-Ус-Нур, Хара-Нур, Айраг-Нур).
Болота
Льодовики
У горах Монгольського Алтаю — льодовики. На більшій частині країни — багаторічна мерзлота, що має переважно острівне поширення.
Ґрунти
Рослинність
Земельні ресурси Монголії (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 73 %,
- орні землі — 0,4 %,
- багаторічні насадження — 0 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 72,6 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 7 %;
- інше — 20 %[1].
Тваринний світ
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Голарктичної області: північні райони — до Європейсько-Сибірської тайожної провінції Циркумбореальної підобласті, центр — до Казахстано-Монгольської, південь — до Гобійсько-Кашгарської провінції Центральноазійської підобласті[9].
Охорона природи
Монголія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН з боротьби з спустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[11],
- Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу[1].
Стихійні лиха та екологічні проблеми
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:
- пилові бурі; лісові та степові пожежі;
- посухи;
- зимовий дзуд, коли степ вкривається значним шаром снігу, або крижаною кіркою, худоба не може дістатись кормів і гине від голоду й холоду[1].
Загибла від дзуду худоба
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- обмежені ресурси природних джерел питної води, особливо на півдні;
- пропагована колишнім соціалістичним урядом країни урбанізація дала негативні наслідки в навколишньому середовищі;
- забруднення повітря в Улан-Баторі викидами теплових електростанцій;
- знеліснення, перевипасання і залучення до сільськогосподарського обігу малопродуктивних земель призводять до ерозії ґрунтів;
- спустелювання;
- деградацію земель внаслідок діяльності гірничих підприємств.
Фізико-географічне районування
У фізико-географічному відношенні територію Монголії можна розділити на райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
Див. також
Примітки
- Mongolia, Geography. Factbook.
- Котляков В. М., 2006.
- Поспелов Е. М., 2005.
- Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Атлас світу, 2005.
- Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 28 February. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- Монголія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ФГАМ, 1964.
- Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
Література
Українською
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Монголія // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Фізична географія материків та океанів : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за ред. П. Г. Шищенка. — К. : Видавництво Київського нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. — Т. 1. : Азія. — 643 с. — ISBN 978-966-439-257-7.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
Англійською
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
Російською
- (рос.) Потемкина И. И. Монголия. — М. : Мысль, 1988. — (У карты мира)
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М. : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Евразия, Северная Америка. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 417 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Долгушин Л. Д., Осипова Г. Б. Ледники. — М. : Мысль, 1989. — 448 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00315-1.
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Монголія // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
- (рос.) Пфеффер П. Азия. — М. : Прогресс, 1982. — 316 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Посилання
Вікісховище : Атлас Монголії.- Карти Монголії : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Mongolia : [англ.] : [арх. 27 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 February. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Монголію : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Монголії.
- Limnological Catalogue of Mongolian Lakes : [англ.] : [арх. 27 березня 2019 року] // geodata.es. — 2019. — 28 February. — Дата звернення: 27 березня 2019 року.]