Тернопіль-Пасажирський

Терно́піль — головна станція Тернопільської дирекції Львівської залізниці, розташована у центрі міста Тернополя Тернопільської міськради Тернопільської області.

Станція Тернопіль

Тернопіль — Львів
Тернопіль — Біла-Чортківська
Ланівці — Тернопіль
Підволочиськ — Тернопіль
Львівська залізниця
Тернопільська дирекція
м. Тернопіль

49°33′14″ пн. ш. 25°36′03″ сх. д.
Дата відкриття 28 грудня
Рік відкриття 1870 (152 роки)
Тип пасажирська
Колій 9
Платформ 3
Тип платформ(и) бічна та 2 острівних
Форма платформи пряма
Вулиця Богдана Хмельницького
Пересадка на Тр: №  3, 5, 7, 8, 9, 11

А: №  3, 4, 6, 6А, 8, 14, 15, 16, 19, 20, 20А, 22, 22А, 27, 35, 36

Відстань до Києва, км 473
Відстань до Львова, км 134
Відстань до Хмельницького, км 112
Код станції 360004 ?
Код «Експрес-3» 2218300 ?
Послуги
Супутні послуги
Тернопіль
Тернопіль на Вікісховищі

Історія

Будівельне товариство Карла Людвіка, яке з середини XIX століття прокладало залізницю у Східній Галичині від Львова до східного кордону Австрійської (з 1867 року — Австро-Угорської) монархії, зіткнулося з неабиякими труднощами, спричиненими особливостями рельєфу на ділянці від Золочева до Тернополя. Поширювалися чутки, що залізнична лінія обмине Тернопіль, а станцію з вокзалом буде споруджено у селі Біла.

1864 року поновив свою діяльність комітет під орудою Леона Людвика Сапіги. Колишній обер-інженер залізниці за проектом товариства Карла Людвіка Владислав Заполовіч 26 вересня 1864 року отримав від уряду дозвіл на попередні роботи для прокладення залізниці від Львова через Золочів — Тернопіль до Дністра з розгалуженням до Бродів. Тернопільська залізниця приєднувала до залізничного руху монархії найродючішу частину Галичини: Тернопільського, північно-східну частину Бережанського, північну частину Чортківського та східну Золочівського повітів. Місцеве населення через нестачу дешевих комунікацій не могло вигідно продавати своє зерно та худобу. Пасажирський рух на тернопільському напрямку очікувався теж більшим, аніж на Бродівському.

Завдяки будівництву лінії Львів — Золочів — Тернопіль із розгалуженням на Броди австрійська сторона отримувала гарантований і легкий спосіб транспортного приєднання до будь-якого пункту на російському кордоні. Будівництво лінії на Броди і лінії до Тернополя розцінювали у Львові як термінове.

1865 року, після досконалого вивчення місцевості та розгляду кількох проектів залізниця мала пролягти через Золочів, Зборів, Озерну та Глибочок. Проєктанти успішно виконали своє завдання, затративши на вивчення топографічних та економічних даних і стратегічних потреб більш як 20 років.

На початку квітня 1865 року тернополяни організували депутацію із семи осіб до цісаря Франца-Йосифа до Відня. До делегації належали графи Володимир Борковський та Вільгельм Січинський, Антон фон Завадський, Едуард фон Йордан, доктор Леон фон Казмінський (адвокат, представник міста Тернополя), полковник у відставці Ніколаус Мерей, які відстоювали інтереси виробників зерна у Східній Галичині.

15 травня 1867 року австрійський уряд видав концесію товариству залізниці Карла Людвіка на лінію Львів — Броди з розгалуженням до Тернополя.

28 серпня 1868 року про залізничне сполучення йшлося на засіданні Тернопільської міської мерії. Передбачали, що залізнична траса буде прокладена через місто. Ціна за весь відчужений ґрунт у межах Тернополя становила 14 тисяч золотих ринських. Станцію зі залізничним вокзалом було побудовано в центрі міста, а не на околиці, що свого часу дуже турбувало міську громаду.

Про початок будівельних робіт «Gazeta Lwowska» 10 травня 1869 року повідомила:

«У грудні 1868 року майбутню трасу Золочів — Тернопіль — Підволочиськ аж до ріки Збруч, де проходив державний кордон, шляхом жеребкування розділили між собою підприємці Козакевич, Баретті, Епстен, Ріхман, Добжанський, Деру і Кастельперу. Загальна сума їхніх початкових фондів — 5 мільйонів 614 тисяч 40 флоринтів. Із весни 1869 р. було розпочато будівельні роботи, одночасно врізних місцях на всій трасі».

У Тернополі та поблизу нього влітку 1870 року кипіла робота. Споруджували залізничний шлях до міста, станцію, двірець та службові будинки. Фірами підвозили каміння, залізничні пороги (шпали), а наприкінці шини (рейки). Керував будівництвом старший інженер Зиґмунт Ріхман.

Про закінчення будівельних робіт на цій частині залізниці газета «Czas» (м. Краків) написала:

«Цісарсько-королівська залізниця Карла Людвіка оголошує, що від 22 грудня 1870 року буде відкрита частина залізниці від Золочева до Тернополя. На цій дільниці побудовані такі залізничні станції: Зборів, Озерна, Тернопіль та зупинки — Плугів і Великий Глубичок. Нова побудована залізниця має протяжність 64 кілометри […]. Директор Галицької залізниці пан Герц виділив на доброчинну справу для міста Тернополя 1000 золотих ринських, подарувавши їх закладові сиріт».

Про це докладно розповів Ян Бауер у статті в газеті «Głos Polski» 22 грудня 1938 року:

«Нарешті настав той довгожданий день, який був таким важливим для Тернополя, 22 грудня 1870 року. Тоді повинен був приїхати перший поїзд. На незвичне видовище прийшли подивитися майже всі жителі міста Тернополя. Вони зупинилися вздовж першої колії на пероні перед залізничним двірцем. Там зібралося багато охочих подивитися на прибулий поїзд, того дня була дуже погана погода, мрячно-морозяна, через це холод добирався до кісток, і тим більше, що наближалося свято Божого Народження. На пероні залізничного двірця зібрався надзвичайно великий натовп, де не бракувало тернопільських репортерів. Через деякий час із боку села Білої виразно почувся сильний пронизливий гудок, що розрізав холодне повітря, і незвично для всіх присутніх застукотів залізними колесами по залізних рейках поїзд […] Парова машина з довгим комином випускала великі клуби диму і пари, а за локомотивом тягнулися дуже старі вагони, що вже давно були зняті з експлуатації […].
Поїзд, сповільнюючи хід, зупинився на станції перед залізничним двірцем. Із вагонів почали виходити перші такого роду в Тернополі подорожні. Не відразу залізниця здобула собі право на існування, оскільки деякі люди ще боялися їхати поїздом. Не раз навіть траплялося, що великі землевласники з найближчих повітів приїжджали до Тернополя кіньми, а дальше повинні були добиратися до Львова або до самого Відня залізницею. Але навіть уже маючи квиток на поїзд, побачивши іскри, що вилітали з комина локомотива, а також слухаючи несамовитий стук коліс по рейках,відмовлялися від цієї подорожі [...] Так Тернопіль отримав в напрямку заходу зручне сполучення з світом».

Відстань між Львовом та Тернополем (завдовжки 140 км) пасажирський поїзд долав за 5 годин 10 хвилин.

Залізничний вокзал
Світлини
Вигляд залізничного вокзалу з Привокзальної площі
Вокзал
Привокзальна площа
Фасад вокзалу
Вечірній вокзал
Вигляд вокзалу з Привокзальної площі
Вокзал (2010 р.)
Вокзал взимку

Перша будівля вокзалу відкрита 28 грудня 1870 року на залізничній лінії Золочів — Тернопіль.

Восени 1903 року почали будівництво нового приміщення вокзалу. Навесні 1905 року закінчено спорудження правого крила, в серпні 1906 року новий вокзал ввели у дію.

Зруйнований під час Першої світової війни, згодом відбудований. У 1944 році знову зруйновано. Відновлений лише 1952 року у дещо зміненому вигляді.

Останні опоряджувальні роботи виконані впродовж 1999—2000 років.

Пасажирське сполучення

Більшість поїздів далекого сполучення — це поїзди, які прямують електрифікованою магістраллю зі Львова через Хмельницький до Жмеринки (далі на Вінницю або Одесу). Станція обслуговує десятки пар пасажирських та приміських поїздів на добу.

Київський напрямок

З 4 листопада 2017 року з Тернополя до Києва призначався швидкісний поїзд складом Skoda Wagonka[1].

Згадані поїзди прямують через Хмельницький, Вінницю.

Південний напрямок

Залежно від пори року призначаються 5-12 пар пасажирських поїздів через Хмельницький, Жмеринку, Крижопіль, Подільськ, Роздільну.

Західний напрямок

Понад 20 пар пасажирських та 5 пар приміських поїздів курсує до Львова. Серед них є декілька прямих сполучень до Ужгорода, Трускавця, Івано-Франківська, Чернівців, а також вагон безпересадкового сполучення Київ — Будапешт до фірмового поїзда № 49/50 «Кобзар» сполученням Київ — Трускавець.

З 10 грудня 2017 року призначений поїзд сполученням Одеса — Перемишль.

Волинський напрямок

Коломийський напрямок

Місцеві маршрути

Електропоїзди сполученням Львів — Тернопіль прямують через станції Красне, Золочів, Зборів.

Узгоджені електропоїзди Львів — Волочиськ — Хмельницький (з Тернополя курсує декілька електропоїздів до Підволочиська і Волочиська). На кінцевій зупинці чекає електропоїзд Південно-Західної залізниці до Хмельницького.

Дизель-поїзди до станцій:

З 1 вересня 2017 року було відновлене курсування приміського поїзда сполученням Тернопіль — Гусятин[2], проте нині скасований.

Історія сполучень

Скасовані поїзди:

Раніше також курсував поїзд сполученням Івано-Франківськ — Шепетівка. У різні роки він прямував через Ходорів і Березовицю-Острів або через Заліщики і Березовицю-Острів. Кілька років тому його було скасовано. До Ходорова нині можна дістатися лише через Львів або на дизель-поїзді Тернопіль — Ходорів. До станції Шепетівка нині теж курсують лише дизель-поїзди з пересадкою на станції Ланівці.

Примітки
  1. 4 листопада 2017 року вийшов на маршрут новий швидкісний поїзд Skoda Wagonka «Інтерсіті» сполученням Тернопіль — Київ // ТСН, 2017. — 4 листопада
  2. З Тернополя до Гусятина запускають дизель-поїзд

Джерела
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  • Р. Загородний. Перша залізниця Галицького Поділля // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 82–90. — ISBN 978-966-457-228-3.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.