Географія Грузії

Грузія західноазійська країна, що знаходиться на крайньому заході континенту, на межі між Азією та Європою . Загальна площа країни 69 700 км² (121-ше місце у світі), з яких на суходіл припадає 69 700 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни вдвічі більша за площу Одеської області України.

Географія Грузії
Географічне положення Грузії
Географічне положення
Континент Азія / Європа
Регіон Кавказ
Координати 42°00′ пн. ш. 43°30′ сх. д.
Територія
Площа 69 700 км² (121-ше)
  суходіл 100 %
  води 0 %
Морське узбережжя 310 км
Державний кордон 1814 км
Рельєф
Тип гірський
Найвища точка гора Шхара (5201 м)
Найнижча точка Чорне море (0 м)
Клімат
Тип субтропічний
Внутрішні води
Найдовша річка Алазані (391 км)
Найбільше озеро Паравані (234 км²)
Інше
Природні ресурси деревина, гідроенергія, руди кольорових металів, залізні руди, кам'яне вугілля, вуглеводні, чай, цитрусові
Стихійні лиха землетруси, лавини, приморозки
Екологічні проблеми забруднення повітря, забруднення вод, забруднення ґрунтів

Назва

Офіційна назва Грузія (груз. საქართველო — Сакартвело)[2]. Назва країни, ймовірно, походить від перського найменування грузин «гург» (gurz), який був сприйнятий хрестоносцями і паломниками до Святої Землі через сирійську gurz-ān/gurz-iyān та арабську ĵurĵan/ĵurzan мови. Вони дали країні назву Джорганія, Георгиния (Jorgania, Georginia) і пов'язали з ім'ям Святого Георгія, який був популярний серед грузин, бо 12 правителів Грузії носило його ім'я[3]. Цей топонім зустрічається в праці Марко Поло XIII століття[3]. Перський же етнонім грузин, у свою чергу, виводиться з давньоіранської vrkān/waručān неясного походження. Однак існує подібний топонім у Прикаспії Ґорґан — земля вовків. Інший варіант, напряму від топоніму Гурджистан, що входив до складу Перської імперії, де «гурджі» — гірський і «стан» — держава. У часи козаччини грузин в Україні називали «гурджіями», пізніше була засвоєна московська назва Грузія. В описі подорожі ченця Ігнатія Смоляніна до Палестини 1389 року, згадується країна Гурзо, а в «Ходінні за три моря» Афанасія Нікітіна 1466-1472 років згадується Гурзиньская земля. У результаті перестановки звуків етнонім і топонім перетворились на грузин і Грузинську землю[3]. За іншою теорією, назву виводять з дав.-гр. γεωργός — землероби, що населяли родючі землі Колхиди[3]. Самоназва Сакартвело означає землю картвелів, де са і -о парні афікси, що використовуються для утворення позначення місця[3]. Картлі — одна з історичних областей Грузії. Назву пов'язують з легендарним пращуром грузин Картлосом, братом Хайка, легендарного пращура вірменського народу, що є потомком біблійного Ноя.

Історія дослідження території


Географічне положення

Грузія — західноазійська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на півдні — з Вірменією (спільний кордон — 219 км), Туреччиною (273 км), на сході — з Азербайджаном (428 км), на півночі — з Російською Федерацією (894 км). Загальна довжина державного кордону — 1814 км[1]. Грузія на заході омивається водами Чорного моря Середземноморської системи Атлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 310 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1][6].

Крайні пункти

Час

Час у Грузії: UTC+4 (+2 години різниці часу з Києвом)[7].

Геологія

Територія Грузії характеризується приналежністю до рухомого альпійського поясу земної кори зумовила на невеликій площі різку зміну інтенсивних неотектонічних височин та низин. Цими рухами створено контрастний рельєф країни і зрештою її різноманітні ландшафти з безліччю типів клімату, гідрології, режиму, ґрунтового покриву, рослинності і тваринного світу.

Корисні копалини

Надра Грузії багаті на ряд корисних копалин: марганець, залізну руду, мідь, кам'яне вугілля, нафту[8].

Сейсмічність

Висока сейсмічність території (особливо на сході, землетруси до 5-7 балів).

Рельєф

Середні висоти — 1432 м; найнижча точка — рівень вод Чорного моря (0 м); найвища точка — гора Шхара (5201 м), друга Казбек (5033 м). Північна частина республіки зайнята гірською системою Великого Кавказу (Кавкасіоні) з висотами до 4500-5000 м над рівнем моря. Кавказ відноситься до молодих складчастих систем (тобто тектонічні процеси тут не завершені). Велика частина узбережжя Грузії поволі опускається. У середньому занурення суші Колхідської низовини становить близько 13 см у сторіччя.

У вододільній частині Центрального Кавказу знаходяться відомі перевали Хрестовий (2384 м), Мамісонський (2829 м), Рокський (2996 м). Південну Осетію (Грузія) і Північну Осетію-Аланію (Росія) зв'язує Рокський транспортний тунель Кавказької перевальної автомобільної дороги. Всього через Кавказький хребет ведуть дві автомобільні дороги Транскавказька і Військово-грузинська. Третій шлях — узбережжя Чорного моря — після грузино-абхазької війни практично закритий. Для високогірної частини країни характерні льодовики, на заході карстові явища, а на сході — молоді вулканічні форми.

На півдні країни — хребти Малого Кавказу (висоти до 2850 м). Між Великим і Малим Кавказом Колхідська низовина, що має форму трикутника з основою, зверненою до Чорного моря, а на сході Іверійська западина, де тече річка Кура (Мткварі). Колхідська низовина нахилена на захід. У приморській смузі вона ледве підноситься над рівнем моря, а на сході поступово підвищується до 150 м, поки не упирається в гранітний хребет, що сполучає Великий і Малий Кавказ і що є вододілом між басейнами Чорного і Каспійського моря.

На крайньому півдні Грузії розташовується Південно-грузинське (Джавахетське) вулканічне нагір'я, для якого характерні лавові плато, ланцюги вулканів і каньйоноподібні ущелини річок. Вища точка нагір'я — гора Діді-абулі, 3301 м.

Печери

У Грузії знаходиться найглибша (1370 м) на території колишнього СРСР печера-прірва Сніжна на Бзибському хребті. Сніг і лід в ній зустрічаються на глибині 200 м. Широко відома Новоафонськая печера в Абхазії, яка до грузино-абхазької війни мала популярність серед туристів. Це щонайдовша (3285 м) і найбільша за площею (49 565 м²) печера. Всього на хребтах Великого Кавказу знайдено близько 500 печер.

Узбережжя

Берегова лінія Чорного моря (308 км), відрізняється рівними рисами. Описуючи плавну дугу, берег позбавлений значних заток і півостровів.

Клімат

Грузія лежить на кордоні семігумідного Середземномор'я, аридної безстічної Арало-каспійської западини і континентальних Передньозіатських нагір'їв. Територія Грузії лежить у субтропічному кліматичному поясі, перехідного типу до помірного, з безліччю відхилень[9]. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною[10]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу[10].

Вологий субтропічний клімат Колхідської низовини від берега Чорного моря до висоти 500—600 м характеризується унікальними рисами: найтеплішою зимою (3-6°С), найменшою річною амплітудою температур (17-21°С) і великою кількістю атмосферних опадів (1200—2800 мм). Морози нижче —5°С бувають тільки в окремі роки і викликаються вторгненням арктичних повітряних мас. Для даного регіону характерні сильні, нерідко тривалі східні вітри типу фенів.

Грузія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].

Внутрішні води

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 63,33 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 4,33 тис. км² зрошуваних земель[1].

Річки

Річки країни належать басейну Чорного моря Атлантичного океану — захід; на сході безстічні області басейну Каспійського моря. У Грузії налічується 25 075 річок загальною протяжністю 54,768 км. Найбільша річка східної Грузії Мткварі, з її численними притоками (Потсхові, Діді Ляхві, Арагві, Іорі, Алазані, Паравані, Алгеті і Храмі), що впадає в Каспійське море. Найбільша річка західної Грузії Ріоні з притоками (Цхеніцкалі, Техура і Квіріла). Також до значних річок відносять Інгурі, Кодорі, Аджарісцкалі, Корохі і Хобі.

Озера

У Грузії більше 850 озер, проте їх загальна площа не перевищує 170 км². Найбільші за площею — озера Паравані (37 км²) і Паліастомі (17,3 км²) найглибші Ріца (116 м) і Амткелі (72 м).

Болота

Льодовики

Усього в Грузії понад 600 льодовиків з сумарною площею 520 км². Найбільш крупні льодовики розташовані в Сванетії.

Ґрунти

У ґрунтовому плані Грузія підрозділяється 3 ґрунтові округи:

Рослинність

У Грузії можна знайти такі унікальні екосистеми як Колхідські полідомінантні ліси з вічнозеленим підліском, субальпійське криволісся, ліси на затоплюваних територіях, альпійські луки, екосистеми печер і каньйонів, хвойні і листопадні ліси, аридні світлі ліси, степи. Колхіда є однією з рефугіумів, в якому ще збереглася багата дендрофлора третинного періоду — 88 видів дерев і чагарників.

Земельні ресурси Грузії (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 35,5 %,
    • орні землі — 5,8 %,
    • багаторічні насадження — 1,8 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 27,9 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 39,4 %;
  • інше — 25,1 %[1].

Тваринний світ

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Європейської лісової провінції Циркумбореальної підобласті Голарктичної області[10].

Охорона природи

Грузія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

Діяльність людини у відносно недавньому минулому викликала драматичні зміни природних екосистем Грузії. Площі, вкриті лісовою і семіаридною рослинністю значно скоротилися, відповідно, площі, зайняті другорядними луками і сільськогосподарськими угіддями, навпаки, збільшилися. Більш ніж ¾ Колхідської низовини і прилеглі підніжжя пагорбів повністю змінилися, в основному, завдяки осушенню заболочених територій.

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування

Сильно пересічений рельєф і складна конфігурація гірських хребтів забезпечують географічну і екологічну ізоляцію екосистем Грузії. Унаслідок кліматичних відмінностей між східною і західною частинами, значно варіюється і висотна поясна. У Західній Грузії є тільки п'ять висотних зон: лісова (нижче 1900 м), субальпійська (1900—2500 м), альпійська (2500-3100 м), субнівальна (3100-3600 м) і нівальна (понад 3600 м); тоді як в Східній Грузії — сім: напівпустель, сухих долин і світлого лісу (150—600 м), лісова (600—1900 м), субальпійська (1900—2500 м), альпійська (2500-3000 м), субнівальна (3000-3500 м) і нівальна (понад 3500 м).

У фізико-географічному відношенні територію Грузії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Територія Грузії розподіляється між 4 біогеографічними регіонами:

  • Східним середземноморським,
  • Північним бореальним,
  • Ірано-Туранським,
  • Колхідським.

Див. також

Примітки

  1. Georgia, Geography. Factbook.
  2. Котляков В. М., 2006.
  3. Поспелов Е. М., 2005.
  4. Атлас світу, 2005.
  5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 17 February. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Грузія // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  10. ФГАМ, 1964.
  11. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  12. Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

Українською

Англійською

  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

Російською

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.