дз

дз — диграф, що використовується в кирилиці. Складається з двох окремих кириличних букв д і з. Позначає один звук — дзвінкий ясенний африкат [d͡z]; перед /i, j/ позначає палаталізований (пом'якшений) [d͡zʲ]. Використовується в слов'янських (білоруській і українській) і несловянських (абазинській, адигейській, кабардино-черкеській, осетинській) мовах.

Мови

Мова	МФА	Примітки
білоруська	/d͡z/	дві окремі літери, одна фонема
українська	/d͡z/[1]	дві окремі літери, одна фонема
абазинська	/d͡z/	самостійна літера ДЗ, дз
адигейська	/d͡z/	самостійна літера ДЗ, дз
кабардино-черкеська	/d͡z/	самостійна літера ДЗ, дз
осетинська	/d͡z/	самостійна літера ДЗ, дз

У білоруській і українській мовах дз читається як два окремих звуки на стику префікса і кореня слова :
Наприклад: біл. падземны; укр. підземний.

У кириличних абетках звук [d͡z] також позначається як:

У некириличних мовах:

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Півторак Г. П. Ч // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.
Жовтобрюх М. А., Кулик Б.М. Курс сучасної української мови. Частина І. — Киïв : Радянська школа, 1965. — 424 с.
Жовтобрюх М. А., Русанівський В.М., Скляренко В.Г. Історія української мови. Фонетика. — Киïв : Наукова думка, 1979. — 367 с.
Press, Ian; Pugh, Stefan. Ukrainian: A Comprehensive Grammar (Routledge Comprehensive Grammars). — London, New York : Routledge, 1999. — 332 с. — ISBN 978-0415150309.
Campbell, George L., King, Gareth. Compendium of the World's Languages. — 3rd edition. — London, New York : Routledge, 2012. — 1984 с. — ISBN 978-0415499699.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.