Медіа та гендер

Письменниці-феміністки другої хвилі фемінізму 1960-х розпочали критику західного канону за надання голосу та сприяння виключно білому чоловічому світогляду (андроцентрична парадигма). До недавнього часу фемінізм досліджував гендер в літературі.

Нерівність на ринку праці в такій сфері, як медіа, проявляється вертикальною, горизонтальною та змішаною гендерною сегрегацією, поєднується з ейджизмом, має системний характер та згубно впливає на медіапродукт для широкого спожитку. Серед проявів дискримінації жінок у сфері медіа, наприклад:

• Нестача жінок у медіа. Опитування, проведене Стейсі Сміт з Університету Південної Каліфорнії, показує, що лише 7 % директорів, 13 % письменників та 20 % у кіно та на телебаченні є жінками . За даними «Гільдії письменників», приблизно 17 % сценаріїв за останнє десятиліття були написані жінками. Приблизно половина людей, що грають у відеоігри — це жінки, але їхня присутність у виробництві ігор вкрай обмежена, що результує в сексизм у відеоіграх. У кінематографі існує стурбованість низькою кількістю режисерок
• Ненадання експертності. Чисельність жінок у сучасній журналістиці зростає, однак у ЗМІ чоловіки швидше за жінок стають цитованими і частіше запрошуються розглядати «серйозні» теми. А роль жінок на радіо, як правило, досі спрямована на охоплення таких тем, як погода та культура.
• Різниця зарплат. Гендерний розрив в оплаті праці існує в усіх індустріях, але в медіа він набуває ширшого розголосу через специфіку діяльності (доступ дискримінованої групи до каналів широкої комунікації). Акторки заробляють в 2,5 рази менше, ніж актори. Оскільки зростає кількість жінок, які працюють у ЗМІ як журналістки, і вони займаються темами, що тісно пов'язані з потребами жінок, медіа поступово стають ефективною платформою для висвітлення питань гендерної нерівності та дискримінації жінок .
• Вікова різниця. Персонажі та актори зрілого віку взагалі, як правило, недооцінюються в більшості ЗМІ. Однак, у чоловіків віком за 40 кількість ролей зростає як у театральному, так і у телевізійному амплуа, у той час як жіночі ролі у дорослому віці становлять лише 28 % від загальної кількості жіночих ролей . Наприклад, такі актори як Гаррісон Форд та Клінт Іствуд продовжують виконувати важливі ролі у кіно саме як нестаріючі герої, тоді як нормативна структура для літніх жінок полягає у тому, що їхнє старіння є частиною сюжету (наприклад, у стрічках Mamma Mia! (2008) та Секс і місто (2010)) . Так, у 2011 році англійська телевізійна актриса Міріам О'Рейлі подала до суду на BBC за ейджизм, коли після чергового випуску шоу їй запропонували розглянути ботокс, аби зменшити кількість зморшок, і пофарбувати волосся .

Через гендерну сегрегацію на ринку праці (малу кількість жінок, задіяних у виробництві та фінансуванні медіапродукту) переважна більшість медіа висвітлюють жінок стереотипно, об'єктивуюче та андроцентрично.

• Недопредставленість. Відповідно до звіту про дослідження персонажок у популярних фільмах 11 країн світу, на екрані від 1 січня 2010 року до 1 травня 2013 року з'являлася лише 1 жінка на 2,24 чоловіка.Те ж стосується й телевізійних програм. Загалом, з 1950-х до 1970-х років телевізійні програми мали 30-35 % жіночих ролей в американських телевізійних шоу.
• Стереотипні гендерні ролі. На телебаченні шлюб та виховання дітей завжди зображуються більш важливими для жінок, ніж для чоловіків. З середини 40-х до 60-х жінки (переважно середнього класу) зображувалися головним чином як домогосподарки, які мали, здавалося б, «досконале» життя: з абсолютно чистими будинками, здоровими дітьми, красою та організованістю.
• Гендерні стереотипи. За дослідженням Джеймса Макніла (1975), персонажки часто не мають робочих місць, особливо якщо вони є дружинами та матерями, жінок також не зображують як домінуючих персонажок чи керівниць. Чоловіків зображують як більш агресивних, авантюрних та активних, тоді як жінок показують пасивними, слабкими та смішними. Кількість жіночих ролей збільшилися у 1980-х [14]. А вже починаючи з 90-х гендерні ролі на телебаченні почали ставати рівноправнішими і менш стереотипними, хоча більшість провідних персонажів все ще були чоловіками.
• Сексуалізація та сексуальна об'єктивація. Західний ідеал жіночої краси — вродлива, молода, струнка жінка, і медіа поширюють цей ідеал через фільми, телевізійні шоу, покази мод, журнали, газети тощо. Типові жіночі ролі є стереотипними у культурі та часто сексуальними. Наприклад, контент-аналіз відеоігор встановив, що «41% жіночих персонажок були частково або повністю оголеними», тоді як чоловічі персонажі не оголені взагалі . У рекламі підтримка продукції відомими особами вважається особливо ефективною, якщо продукт рекламує саме фізично приваблива жінка, оскільки привабливість, як вважається, переходить на імідж бренду, і дослідження показали, що аудиторія на це реагує краще.
• Нереалістична репрезентація жіночого тіла. Одним із головних факторів становлення негативного образу тіла є той факт, що такі форми ЗМІ, як рекламні відео та журнали, сприяють «гонитві за ідеалом». Наприклад, від перегляду зображень жінок з надзвичайно стрункими тілами спостерігається поява негативних емоцій. Люди схильні вдаватися до шкідливих розрекламованих дієт, аби позбутись почуття невдоволеності тілом . Медіатиск є одним з основних факторів харчових розладів серед жінок та смертності дівчат-підлітків від анорексії. В середньому кожна людина в СЩА спостерігає близько 35 000 рекламних роликів на рік, тож відео із зображенням струнких жінок мають значно більший вплив на аудиторію, ніж оголошення у журналах . Розлади харчування переважно характерні для дівчат-підлітків, але вони спостерігаються і у жінок середнього віку. Так, наприклад, жінки, які хочуть поліпшити своє здоров'я, часто звертаються до журналів на спортивну тематику . Однак саме такі журнали частіше за все наповнені фотографіями жінок, які навіть у віці 40-50 років виглядають на 25. Для того, аби встановити, що журнали про здоров'я негативно впливають на образ тіла в аудиторії, Лаура Уілліс, авторка книги «Weighing Women Down: Messages on Weight Loss and Body Shaping in Editorial Content in Popular Women's Health», провела дослідження: розглянула матеріали п'яти різних журналів на тему здоров'я та фітнесу, і виявила, що такі видання, як правило, зосереджуються саме на зовнішньому вигляді, а не на здоров'ї, і зосереджені на скороченні споживання калорій, а не на фізичних навантаженнях .

Чоловіки представлені ЗМІ значно частіше, аніж жінки, але те, як їх зображають, теж критикується за сексистські стереотипи. Згідно з сучасною американською культурою, справжній чоловік має бути спортивним, аби мати можливість з легкістю продемонструвати свої м'язи, а також має дотримуватися консервативного стилю в одязі та зачісках. У рекламі чоловіки зазвичай рекламують алкогольні напої, банківські послуги, кредитні картки чи автомобілі.

У 1960-х і 1970-х роках феміністки, такі як Клер Шорт, Гей Тухман та Анжела Мак-Роббі, засудили несправедливі уявлення про гендер у ЗМІ та, зокрема, в журналах.

Наомі Вульф у класичній роботі Міф про красу деконструювала сексуальну об'єктивацію жінок масовою культурою та збурила другої хвилі фемінізму.

Тренд бодіпозитиву розхитує класичний західний канон краси, розширюючи рамки репрезентації жіночих тіл неформатними тілами.

В Україні діє Кампанія проти сексизму «Повага».

• http://www.unesco.org/new/en/communication-and-information/crosscutting-priorities/gender-and-media/gender-sensitive-indicators-for-media/
• https://www.vulture.com/2015/10/100-women-directors-hollywood-should-be-hiring.html
• http://theairspace.net/insight/gender-equality-in-the-media-the-new-social-movement/
• http://gsdrc.org/document-library/community-media-and-women-transforming-silence-into-speech/
• https://www.economist.com/books-and-arts/2018/03/03/the-aftermath-of-the-weinstein-scandal
• https://link.springer.com/article/10.1007%2Fs11199-009-9637-1
• https://www.sagaftra.org/
• https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/19392397.2012.644723
• https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/19392397.2012.644708
• https://guilfordjournals.com/doi/abs/10.1521/jscp.1995.14.4.325
• https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/0145445507309027
• https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/10410236.2012.755602
• http://www.unwomen.org/en/about-us/about-un-women
• http://www.unwomen.org/en/news/in-focus/end-violence-against-women/2014/media
• https://en.unesco.org/themes/media-pluralism-and-gender-equality