Резолюція ГА ООН «Проблема мілітаризації АР Крим та м. Севастополь (Україна), а також частин Чорного і Азовського морів» (2021)

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/RES/76/70 «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та м. Севастополь (Україна), а також частин Чорного і Азовського морів» була схвалена 9 грудня 2021 року на 76-й сесії Генеральної Асамблеї ООН. Резолюція містить важливу підтримку Кримської платформи, закликає РФ припинити перекидання на півострів зброї та військових, припинити порушення свободи мореплавства в Чорному та Азовському морях.

У відкритому голосуванні 64 країни-члени ООН висловилися «за», 20 — «проти», а 93 утримались.

Ініціатори

Проєкт резолюції A/76/L.22 & Add.1 від 2 грудня 2020 подали Австралія, Австрія, Албанія, Бельгія, Болгарія, Угорщина, Німеччина, Грузія, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Маршаллові Острови, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Республіка Молдова, Румунія, Північна Македонія, Словаччина, Словенія, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чорногорія, Чехія, Швеція та Естонія[1].

Зміст

У посиленій резолюції зазначається, що Росія намагається встановити свою юрисдикцію над колишніми ядерними об'єктами та матеріалами у Криму, а також над об'єктами, за які, згідно з угодою з МАГАТЕ відповідає Україна. МАГАТЕ, у свою чергу, не визнає юрисдикцію РФ над ядерними об'єктами в Криму.

Генасамбалея ООН також закликала негайно припинити переміщення на територію Криму різних категорій озброєнь: танків, ракет, гелікоптерів, а також бойових літаків, які здатні нести ядерну зброю. В документі зазначається, що Росія розширює місця базування Чорноморського флоту, а також надала Національній гвардії здійснювати блокування територій та акваторій, що може бути використане для додаткового втручання у свободу мореплавства та захоплення нафтових платформ у Чорному морі[2].

Голосування

«За» резолюцію проголосували 64 країн-члени ООН, включаючи авторів постанови. «Проти» проголосували 20 країн. 93 країни утримались під час голосування[3].

Голос Кількість Відсоток Держави
за 64 Албанія, Андорра, Австралія, Австрія, Барбадос, Бельгія, Беліз, Болгарія, Канада, Коста-Ріка, Хорватія, Кіпр, Чехія, Данія, Домініканська Республіка, Естонія, Фінляндія, Франція, Грузія, Німеччина, Греція, Гватемала, Гвінея-Бісау, Гайана, Гондурас, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Ізраїль, Італія, Латвія, Ліхтенштейн, Литва, Люксембург, Мальта, Маршаллові острови, Мікронезія, Монако, Чорногорія, Нідерланди, Нова Зеландія, Північна Македонія, Норвегія, Палау, Панама, Папуа-Нова Гвінея, Польща, Португалія, Республіка Молдова, Румунія, Сан-Марино, Сінгапур, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Україна, Об'єднане Королівство, Сполучені Штати, Вануату, Японія
проти 20 Вірменія, Білорусь, Болівія, Камбоджа, Китай, Куба, Корейська Народно-Демократична Республіка, Еритрея, Ефіопія, Іран, Киргизстан, Лаоська Народно-Демократична Республіка, Малі, М'янма, Нікарагуа, Філіппіни, Російська Федерація, Сербія, Шрі-Ланка, Сирійська Арабська Республіка, Венесуела, Зімбабве
утрималися 55 Алжир, Ангола, Аргентина, Бахрейн, Бангладеш, Бутан, Боснія і Герцеговина, Ботсвана, Бразилія, Бруней-Даруссалам, Чад, Чилі, Колумбія, Джібуті, Еквадор, Єгипет, Сальвадор, Гвінея, Індія, Індонезія, Ірак, Ямайка, Йорданія, Казахстан, Кірібаті, Кувейт, Ліван, Лівія, Мадагаскар, Малайзія, Мальдіви, Мексика, Монголія, Намібія, Непал, Нігерія, Оман, Пакистан, Парагвай, Перу, Катар, Республіка Корея, Сан-Томе і Прінсіпі, Саудівська Аравія, Сенегал, Сомалі, Суринам, Таїланд, Того, Тринідад і Тобаго, Туніс, Об'єднані Арабські Емірати, Уругвай, В'єтнам, Ємен
не голосували 54 Афганістан, Антигуа і Барбуда, Азербайджан, Багамські острови, Бенін, Буркіна-Фасо, Бурунді, Кабо-Верде, Камерун, Центральноафриканська Республіка, Коморські острови, Республіка Конго, Кот-д'Івуар, Демократична Республіка Конго, Домініка, Екваторіальна Гвінея, Есватіні, Фіджі, Габон, Гамбія, Гана, Гренада, Гаїті, Японія, Кенія, Лесото, Ліберія, Малаві, Мавританії, Маврикій, Марокко, Мозамбік, Науру, Нігер, Руанда, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадіни, Самоа, Сейшельські острови, Сьєрра-Леоне, Соломонові острови, Південна Африка, Південний Судан, Судан, Таджикистан, Східний Тимор, Тонга, Туркменістан, Тувалу, Уганда, Об'єднана Республіка Танзанія, Узбекистан, Замбія
Разом 193 100,00

Значення і реакція

Глава МЗС Дмитро Кулеба: «Документ консолідує міжнародну підтримку Кримської платформи та її цілей, протидіє наростаючій мілітаризації Криму, надсилає сигнал стримування на тлі нарощування військової присутності РФ вздовж нашого кордону і в Криму»[4].

Спікер МЗС Росії Марія Захарова назвала ухвалення Генеральною асамблеєю ООН посиленої резолюції проти мілітаризації Криму спробою «втягнути Генасамблею в антиросійську кампанію Києва та його західних кураторів». На її думку, ця резолюція ухвалена на «безпідставних звинуваченнях Росії щодо дестабілізації ситуації навколо Криму»[5].

Див. також

Примітки
  1. https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N21/365/09/pdf/N2136509.pdf?OpenElement
  2. Генасамблея ООН затвердила оновлену резолюцію щодо мілітаризації Криму. Голос Америки. 9 грудень, 2021. Процитовано 12.01.2022.
  3. https://digitallibrary.un.org/record/3950789?ln=en
  4. Генасамблея ООН схвалила посилену резолюцію щодо мілітаризації Криму Росією. ЄП. 09.12.2021. Процитовано 12.01.2022.
  5. У МЗС Росії відреагували на посилену резолюцію Генасамблеї ООН проти мілітаризації Криму. Крим.Реалії. 15.12.2021. Процитовано 12.01.2022.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.