Рош га-Шана

Мішна, окрім рош га-шана, початком нового року називає ще кілька днів від яких ведуть відлік років для різних цілей. Так рош га-шана використовують для відліку ювілейних та суботніх років.

За віруваннями юдеїв в рош га-шана Бог визначає долю людини на наступний рік, проте це рішення не остаточне і протягом наступних десяти днів може бути змінене. Тож, з початком нового року починаються десять днів каяття протягом яких віруючі сподіваються отримати сприятливе рішення, яке буде остаточно затверджене на десятий день.

Вітальна листівка, Австрія, 1904 рік

Вітальна листівка, 1910 рік

Традиційне вітання на Свято: «Шана това у-метука!» (івр. שנה טובה ומתוקה!‎) — Гарного та солодкого року!

Сурміння у шофар

Сурміння у шофар, між 1934—1939 роками

Йєменський шофар з рогу антилопи куду

Звук шофара означає, що людина повинна подумки озирнутися на минулий рік, згадати свої помилки і проаналізувати свої вчинки

Ташліх

Молитва у парку Рамат Ґану

Наприкінці першого або другого, якщо перший день припадає на суботу, дня свята прийнято збиратися на березі водойми та вивертаючи кишені викидати в воду крихти що залишилися в них. Традиція базується на словах пророка Михея

«Знов над нами Він зми́лується, наші провини пото́пче, — Ти кинеш у морську́ глибочі́нь усі наші гріхи.».

— Мих. 7:19

Назва ташліх івр. תשליך‎ — у перекладі «ти викинеш» також пов'язана з пророцтвом. Під час молитов читають уривки з книги пророка Михея (Мих. 7:18-20) та, подекуди, псалми.

Ані у Талмуді, ані у роботах ранніх рабинів такий ритуал не згадується і на загальну думку виник у Німеччині близько XV століття[1].

Традиційні святкові наїдки: яблука з медом, свіжі та в'ялені фініки, гранат та цибуля-пір

Святкування рош га-шана супроводжується особливою сімейною трапезою, під час якої потрібно спожити певні продукти, що символізують щось хороше, і сподівання знайти це в новому році. Символіка цих продуктів заснована на грі їх назв на івриті, яка пов'язана з певною надією, яку хочеться здійснити в новому році.

Під час споживання того чи іншого продукту промовляють відповідне побажання:

• цибуля-пір — «Хай буде бажанням Твоїм, Всевишній, щоб недруги наші були відсічені»
• буряк — «Хай буде бажанням Твоїм, Всевишній, щоб не стало у нас супротивників»
• фініки — «Хай буде бажанням Твоїм, Всевишній, щоб вороги наші зникли з лиця землі»
• морква — «Хай буде бажанням Твоїм, Всевишній, щоб не було вироку проти нас і щоб заслуги наші були зачитані перед Тобою»
• гранат — «Хай буде бажанням Твоїм, Всевишній, щоб примножилися наші заслуги як зерна граната»

Під час Рош га-Шана є звичай їсти круглі хліби, що називаються хала, їх форма нагадує про завершення ще одного кола (року) і про початок нового кола життя. Їдять яблука з медом, щоб рік був солодким, як мед, і гранати, щоб добрі справи і вчинки примножувалися, як зернятка в цьому плоді. Також їдять фаршировану рибу — ґефілте фіш. На тарілці з рибною стравою обов'язково повинна лежати її голова, яка символізує Голову Року — «Рош га-Шана». Також на святковому столі бажано мати моркву, нарізану кружальцями — вона символізує золоті монети. Ще традиційно їдять фініки, на івриті назва фрукта звучить як «тамар» (у перекладі «закінчилася гіркота») і разом зі з'їденим фініком усе погане залишається в старому році.[2]

• 
  Суботня хала, сплетена з шести смужок тіста і покрита кунжутом.
• 
  Кругла хала
• 
  Новорічна страва

Хасид в Умані дме у шофар

В Україні свято відоме широкому загалу, здебільшого, завдяки паломництву до могили цадика Нахмана. В останній рік свого життя засновник течії брацлавського хасидизму закликав усіх послідовників провести свято разом з ним. Його учні, на чолі з Натаном витлумачили це як заклик до відвідин могили вчителя.
Попри те що деякі авторитетні рабини не схвалюють[3] традицію паломництва, відзначаючи важливість зустрічі свята з сім'єю та недоцільність залишати Ізраїль[4][5], вона є досить популярною як серед хасидів, так і, взагалі, серед віруючих юдеїв.
Щороку приїзд до Умані значної кількості прочан та пов'язані з ним інфраструктурні та міжнаціональні проблеми висвітлюється місцевими та центральними ЗМІ, створюючи хибне враження що відвідання могил праведників є центральною подією свята чи, навіть, всього життя вірянина[6][7][8].
Віруючі юдеї України зустрічать свято вдома, та за можливості, відвідують синагогу для спільної молитви та виконання пов'язаних зі святом ритуалів[9].

• Шофар
• Новий рік

• Про Рош га-Шана у контексті кухні