Адміністративний устрій Одеської області

Першопочатково, 9 лютого 1932 р. Одеська область була утворена в складі 50 адміністративних одиниць:[4]
міст, безпосередньо підпорядкованих області: Одеса, Зінов'ївське, Миколаїв, Херсон та 46 районів:
Анатолівський (Тилігуло-Березанський), Андріїво-Іванівський, Антоно-Кодинцівський (Комінтернівський), Арбузинський, Баштанський, Березівський, Бериславський, Біляївський, Благоївський (нац. болгарський), Бобринецький, Велико-Висківський, Велико-Олександрівський, Вільшанський (нац. болгарськ.), Вознесенський, Голованівський, Голо-Пристанський, Гросулівський, Грушківський, Добровеличківський, Доманівський, Жовтневий, Зельцський (нац. німецьк.), Знам'янський, Калініндорфський (нац. євр.), Карл-Лібкнехтівський (нац. німецьк.), Каховський, Криво-Озерський, Любашівський, Ново-Архангельський, Ново-Бузький, Ново-Миргородський, Ново-Одеський, Ново-Український, Очаківський, Першомайський, Роздільнянський, Скадовський, Снігурівський, Спартаківський (нац. німецьк.), Троїцький, Устимівський, Фрунзівський (Захарівський), Хмельовський, Хорлівський, Цебриківський, Цюрупинський.
Ця постанова набула чинності з 27 лютого 1932 р. після затвердження її Всеросійським Центральним Виконавчим Комітетом. Саме ця дата є днем народження області.

• 27 лютого 1932 р. Біляївський район був ліквідований, а його територію повністю приєднано до території Одеської міськради. З частини Бобринецького району було утворено Братський, а з частини Любашівського — Велико-Врадіївський район.[5][6]
• 11 лютого 1933 р. було відновлено Савранський район.[7][8]
• 7 березня 1933 р. були перейменовані Анатолівський на Тилігуло-Березанський район (Суворове — на Тилігуло-Березанку), Гросс-Лібенталь — на колонію Спартаківку, Захарівка — на м-ко Фрунзівку.[9]
• 4 липня того ж року було утворено Компаніївський (з частини Зінов'євської міськради) та Рівнянський (з частини Новоукраїнського) райони.[10]

на кін. 1933 р. — територія (площа) 68,917 тис. км², населення 3411,4 тис. чол.[11]; районів 50 та міськрад, безпосередньо підпорядковані облвиконкому 4

• 4 червня 1934 року Джугастрівську сільраду Роздільнянського району перечислено до складу Березівського району[12];
• До складу Молдавської АРСР передано с. Олено-Корицьке[13][14] і колгосп «За нове життя» Осипівської сільради Фрунзівського району.[15]

на липень 1934 р. — територія 68,917 тис. км², населення 3324,9 тис. чол.[16]; районів 50, міст, підпорядкованих Одеському облвиконкому 4

• Постановами ВУЦВК від 22 січня та 17 лютого 1935 р. було створено ще 20 районів: Аджамський, Біляївський, Благодатнівський, Березнегуватський, Володимирівський, Варваровський, Витязівський, Горностаївський, Гайворонський, Єланецький, Єлизаветградківський, Мостовський, Маловисківський, Нововоронцовський, Привольнянський, Піщано-Бродський, Тишківський, Чаплинський, Ширяївський, Янівський.[17][18] Після цього кількість районів Одеської області зросла до 70-ти.[19]
• У серпні 1935 р. було перейменовано Антоно-Кодинцівський на Комінтернівський район.[20][21]
  • 14 листопада 1935 р. Отрадівську (Одрадове), Уварівську та Вигодянську сільради приміської смуги Одеської міськради перечислено до складу Біляївського району.[22]

на кін. 1935 р. — територія 69,182 тис. км², населення 3324,9 тис. чол.[23]; 70 районів, 4 міста, підпорядкованих облвиконкому

• 17 березня 1936 р. колгосп ім. Сталіна[24] (див. нижче 1953 р.) Закревської сільради Троїцького району перечислено до складу Мар'янівської сільради Ширяївського району.[25]
• 25 серпня 1936 р. Журавська (Журівка) сільська рада Жовтневого району перейшла до складу Андрієво-Іванівського району;
  Базилівську та Ольгопольську сільські ради Ново-Бузького району — до Бобринецького району;
  населені пункти ім. Г. І. Петровського та Вапнярка Вербанівської сільської ради Гросулівського району — до складу Роздільнянського;
  селища Червоно-Любецьке, Заповіт та Полтавку Мар'янівської сільської ради Снігурівського району до складу Калініндорфського району;
  161 га землі Біляївського району (колишні землі допоміжного господарства заводу ім. Старостіна) до складу земель колгоспу імени Блюхера Спартаківського району.[26]
• 20 червня 1937 року село Ново-Григор'ївку Ново-Маврівської сільської ради Ширяївського району перечислено до складу Затишанської сільської ради Фрунзівського району.[27]

• У серпні 1937 р. на території приміської зони Одеської міськради було створено Одеський район.[28][29]
• Постановою ЦВК СРСР від 22 вересня 1937 р. з Одеської була виділена Миколаївська область у складі 3 міст обласного підпорядкування: Миколаїв, Херсон, Кірове та 29 районів:[30] Аджамського, Баштанського, Березнегуватського, Бериславського, Бобринецького, Варваровського, Великоолександрівського, Витязівського, Володимирівського, Голопристанського, Горностаївського, Єланецького, Єлизаветградковського, Знам'янського, Калініндорфського, Каховського, Компаніївського, Новобузького, Нововоронцовського, Новоодеського, Очаківського, Привольнянського, Скадовського, Снігурівського, Тилігуло-Березанського, Устинівського, Хорлівського, Чаплинського, Цюрупинського.

на кін. 1938 р. — територія 32,9 тис. км², 42 райони та 1 місто, що не входить до складу районів.[31]

• наприкінці 1938 р. надано статус міста 2 селищам (Вознесенськ і Новоукраїнка)[32] та віднесено до категорії смт 5 населених пунктів (Роздільна, Гайворон, Мала Виска, Ульянівка та Помічна).[33][34]

• На підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 р. до Кіровоградської області відійшли 10 районів: Велико-Висківський, Добровеличківський, Маловисківський, Новоархангельський, Новомиргородський, Новоукраїнський, Піщано-Бродський, Ровнянський, Тишківський, Хмельовський.[35][34]

на березень 1939 р. — районів 32, місто, що не входить до складу районів 1.[34]

• 26 березня 1939 року було ліквідовано Благоївський (болгарський), Зельцський, Карл-Лібкнехтовський, Спартаківський (німецькі) національні райони[36];
  [майже] тоді ж утворено Веселинівський та Овідіопольський район.[37][34]

• на поч. 1940 р. Гольмянська сільрада Любашівського р-ну передана до Балтського р-ну МАРСР.[38]

• в 1940 р. Первомайськ віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.

на травень 1940 р. — територія 27,0 тис. км², районів 30, міст обласного підпорядкування 2.[39]

• У 1940 р. після того, як до СРСР було приєднано Бессарабію, більша частина її території увійшла до новоствореної Молдавської РСР[40], а 3 повіти — Аккерманський, Ізмаїльський і Хотинський — до складу УРСР (перші два утворили в 1940 р. Ізмаїльську область).
• 13 серпня 1940 р. до Одеської області було приєднано 8 районів: Ананьївський, Балтський, Валегоцуловський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський, Піщанський, Чорнянський[41], які із 12 жовтня 1924 р. належали Молдавській АРСР.

на поч. 1941 р. — територія 31,7 тис. км², районів 38, міст обласного підпорядкування 2.[42][43]

• 11 лютого 1941 року с. Львів Іванівськох сільради Арбузинського району перечислено до Романо-Балківської сільради Первомайського району.[44]
• У 1941—1944 роках під час німецько-румунської окупації територія області входила до складу губернаторства Трансністрія (повіти Ананьївський, Балтський, Березівський, Голтянський, Дубосарський, Овідіопольський, Одеський, Рибницький, Тираспольський) та Генеральної округи Миколаїв (Гайворонський, Первомайський і Вознесенський ґебіти).

• У березні 1944 р. до Миколаївської області відійшли Арбузинський, Благодатнівський, Братський, Веселинівський та Вознесенський райони.[45][46]
• 25 травня 1945 р. із Андріїво-Іванівського було виділено новий Миколаївський район.[47][24]
• 15 грудня 1945 р. Гросуловський р-н був перейменований на Великомихайлівський, Валегоцуловський — на Долинський, а Янівський — на Іванівський.[48][24]
  • 1 лютого 1945 та 7 вересня 1946 р. була перейменована значна кількість сіл, сільрад і т. інш.[49][50][24]

на 1946–47[51]–49[52] рр. — територія 27,9 тис. км², 34 райони та 2 міста обласного підпорядкування.

• 5 травня 1949 р. Грушківський р-н було перейменовано в Ульяновський.[53]

на поч. 1951 р. — територія 27,9 тис. км², 34 райони, 2 міста обласного підпорядкування.[54]

• 31 серпня 1953 року перечислено с. Лідівка Шабельницької сільради Жовтневого району до складу Червонокутської сільради Андрієво-Іванівського району;
• [тоді ж] с. Байбузівка, Басул, Сталіно та Красне Валентинівської сільради (Валентинівка) Ширяївського району — до складу Долинської Третьої сільради Долинського району[55] (12.09.1967 р. села Байбузівка, Басул і Степове (до 13.12.1961 х. Сталіна[56]) об'єднані в один населений пункт — село Байбузівка; останній знято з обліку 1995 року[57])
• 1 вересня 1953 р. Агафіївська сільська рада Велико-Врадіївського району перечислена до складу Любашівського району (с. Краснівка Агафіївської сільради — до складу Краснопільської сільради Велико-Врадіївського району).[58]

• 15 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР своїм Указом затвердила подання Президії Верховної Ради УРСР про ліквідацію Ізмаїльської області і передачу її території до складу Одеської.[59] Отже, приєднувалось 13 районів: Арцизький, Болградський, Бородинський, Кілійський, Лиманський, Новоіванівський, Ренійський, Саратський, Старокозацький, Суворівський, Тарутинський, Татарбунарський, Тузлівський та міста Ізмаїл, Білгород-Дністровський, Вилкове.
• У лютому 1954 р. від Одеської області до Миколаївської відійшли м. Первомайськ (Миколаївська область), Велико-Врадіївський, Доманівський, Кривоозерський, Мостовський, Первомайський райони, а до Кіровоградської — Вільшанський, Гайворонський, Голованівський, Ульянівський райони.[60][61]

на березень 1954 р. — територія 33,2 тис. км², районів 38, міст обласного підпорядкування 4.[62]

• 28 листопада 1956 року Багатянська, Бросківська, Новонекрасівська, Озерненська, Саф'янівська та Старонекрасівська сільські ради Суворівського району передані в підпорядкування Ізмаїльській міській раді;
• тим же рішенням Баннівська і Кам'янська сільради Болградського району передані до складу Суворівського району;
• тоді ж Колісненська сільрада Саратського району передана до Тузлівсмького району.[63]

• 22 травня 1957 р. передано Івашківську та Пиріжнянську сільські Ради Чечельницького району Вінницької обл. до складу Кодимського району Одеської обл.[64]
• 07 червня 1957 р. Чорнянський та Красноокнянський були об'єднані в один Красноокнянський район[65],
  тим же Указом Президії ВР УРСР місто Вилкове віднесено до категорії міст районного підпорядкування з включенням його до складу Кілійського району[66] (з 13.12.1951 місто обласного підпорядкування[67]).

• 5 жовтня 1957 р. Лощинівську сільраду Болградського району передано в підпорядкування Ізмаїльській міській Раді.[68]

• 28 листопада 1957 р. було ліквідовано Долинський (до Ананьївського та Котовського), Піщанський (до Балтського та Савранського) та Троїцький райони (до Ананьївського, Любашівського та Ширяївського районів).[65][69]
  Лиманський р-н у відповідності з назвою його центра перейменовано на Білгород-Дністровський район.[69]

на поч. 1958 р. — територія 33,1 тис. км², населення 1943 тис. чол.[70]; районів 34, міст обласного підпорядкування 3

• 15 січня 1958 р. Петрівську сільраду Ананьївського району передано до Котовського району.[71]
• 7 березня 1958 року Криничківська та Ухожанська сільради Савранського району перейшли до складу Балтського району.
  26 березня 1958 р. Деленську сільраду Новоіванівського району передано до Арцизького району.[72]

на поч. 1959 р. — територія 33,1 тис. км², районів 34, міст обласного підпорядкування 3.[73]

• 21 січня 1959 р. було ліквідовано Андріїво-Іванівський (до Миколаївського), Жовтневий (до Березівського, Цебриківського та Ширяївського) та Тузлівський райони (до Білгород-Дністровського, Саратського та Татарбунарського районів)[65],
  тоді ж райцентр Суворівського району був перенесений у м. Ізмаїл і район отримав відповідну назву Ізмаїльського.[74]
• У цьому ж році було передано Волівську сільську Раду (с. Волова) до складу Балтського району Одеської області.[75]

на квітень 1960 р. — територія 33,1 тис. км², населення 2027,8 тис. чол.[76]; районів 31, міст обласного підпорядкування 3

• 12 червня 1961 року Новоандріївська та Чернокутська сільські ради Миколаївського району передані до складу Ширяївського району.[77]

на 1961[78]–62 рр. — територія 33,1 (33,2[79]) тис. км², населення (на 1962 р.[65]) 2083 тис. чол.; 31 район, 3 міста обласного підпорядкування

• 28 квітня 1962 р. Андріївська сільрада Старокозацького району передана до складу Білгород-Дністровського району.[80]

• У грудні 1962 р. загальна кількість районів скоротилася з 31 існуючих до 14
  (у правій частині після дефісу першим у списку переліку районів (якщо їх 2–3) іде район, до якого приєднано колишній райцентр скасованого району):[81][82][83]

1. Бородинський район увійшов до складу Тарутинського,
2. Арцизький — до Тарутинського та Татарбунарського районів (м. Арциз в адмін. підпорядкування Білгород-Дністровської міськради),
3. Великомихайлівський — до Фрунзівського та Роздільнянського районів,
4. Іванівський — до Комінтернівського та Роздільнянського,
5. Кілійський — до Ізмаїльського (Кілія — місто обл. підпорядкування, Вилково в адмін. підпорядкування Кілійської міськради)
6. Кодимський — до Балтського,
7. Красноокнянський — до Котовського,
8. Миколаївський — до Березівського та Любашівського,
9. Новоіванівський — до Болградського та Ізмаїльського,
10. Овідіопольський — до Біляївського,
11. Одеський — до Біляївського та Комінтернівського,
12. Ренійський — до Болградського,
13. Савранський — до Любашівського та Балтського,
14. Саратський — до Татарбунарського, Білгород-Дністровського та Тарутинського районів,
15. Старокозацький — до Білгород-Дністровського,
16. Цебриківський — до Роздільнянського, Березівського та Фрунзівського районів,
17. Ширяївський — до Ананьївського, Березівського та Фрунзівського районів.

• Каланчацьку сільраду Болградського району передано до складу Ізмаїльського району;
  Баннівську сільраду Ізмаїльського району передано до складу Болградського району.[81]

• Зміна меж районів в період між реформами 1962 та 1965 рр.[82]:
  • 4 січня 1963 р. с. Вільне Дмитрівської сільради Болградського району в підпорядкування Рівнянській сільраді Тарутинського району.[84]
  • 29 березня 1963 року Качурівська та Петрівська сільська рада Ананьївського району передані до складу Котовського району (30.12.1962 були передані до Ананьївського району[81]);
    Карабанівська та Мар'янівська сільська рада Котовського району — до складу Фрунзівського району.[85]

на квітень 1963 р. — територія 33,1 тис. км², населення 2110 тис. чол.[86]; 14 районів, 8 міст обласного підпорядкування

• Міста обласного значення (з кін. 1962 — поч. 1963): Одеса (з підпорядкованим смт Іллічівськ), Балта, Білгород-Дністровський (з смт Арциз), Ізмаїл, Кілія (з підпорядкованим містом Вилкове), Котовськ, Рені і Роздільна.

• 17 травня 1963 року передані населені пункти: села Верхня Юрківка та Новосавицьке і селища Багнет (нині у смузі с. Юрківка) та Зелений Садок (околиці с. Новосавицьке) Тростянецької сільради Фрунзівського району — до складу Роздільнянського району,
  с. Гор'єве (нині в смузі с. Розкішне) Чапаєвської сільради Роздільнянського району — до складу Фрунзівського району.[87]
• 25 квітня 1964 р. с. Прямобалка Кам'янської сільради Татарбунарського району передано до складу Теплицької сільради Тарутинського району.[88]

• У січні–лютому 1965 р. у зв'язку з розукрупненням районів Президія Верховної Ради УРСР своїм Указом відновила діяльність 6 районів: Великомихайлівський, Кілійський, Кодимський, Миколаївський, Саратський та Ширяївський райони.[89][90]
  • Баштанківську та Загнітківську[91] сільради Крижопільського району Вінницької обл. передано до складу Кодимського району Одеської області;
  • Яснопільську сільраду[92] Доманівського району Миколаївської обл. — до складу Березівського району Одеської області;
  • с. Копи[93] Миколаївської сільради Миколаївського району Одеської обл. передано до складу Доманівського району Миколаївської області з підпорядкуванням села Володимирівській сільській Раді.
  • Передано сільради: Антонівську (Антонівка) Ширяївського району — до складу Березівського району;
    Кам'янську Балтського району — до складу Любашівського району;
    Новокапланівську Саратського району — до складу Тарутинського району;
    Новоселівську Ізмаїльського району — до складу Кілійського району;
    сільради Фрунзівського району: Бранкованівську та Малігонівську — до складу Ширяївського району,
    Соше-Острівську — до складу Великомихайлівського району.

На 1965 рік — територія 33,3 (33,2[94]) тис. км², населення 2192,8 тис. чол.[95]; 20 районів та 5 міст обласного підпорядкування

• Міста обласного підпорядкування (з 04.01.1965): Одеса (з смт Іллічівськ), Білгород-Дністровський, Ізмаїл, Котовськ, Рені.[89]
• Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про утворення нових районів Української РСР» від 8 грудня 1966 р. були утворені 5 нових районів: Арцизький, Іванівський, Красноокнянський, Овідіопольський та Савранський райони.[96]
• 20 грудня 1966 року змінено межі районів[97]:
  • Троїцьку сільраду Ананьївського району передано до складу Любашівського району
  • Забарівську, Ройлянську та Фараонівську сільради Білгород-Дністровського району, Михайлівську та Сергіївську сільради Татарбунарського району, село Введенка Вознесенської Першої сільради Арцизького району — до складу Саратського району (з підпорядкуванням с. Введенка Світлодолинській сільраді)
  • Каланчацьку сільраду Болградського району — до складу Ізмаїльського району
  • Приозерненську та Старотроянівську сільські ради Ізмаїльського району — до складу Кілійського району
  • Нерушайську та Струмківську сільради Кілійського району — до складу Татарбунарського району
  • Новоандріївську та Червонокутську сільради Миколаївського району — до складу Ширяївського району
  • села Бочманівка, Тимотинівка[98] (12.09.1967 р. об'єднане з с. Бочманівка) Ставрівської сільради Красноокнянського району — до складу Котовського району (з підпорядкуванням Новоселівській сільраді)
  • село Долинівка Новоселівської сільради Саратського району — до складу Арцизького району (з підпорядкуванням Павлівській сільраді)

на 1967 рік — територія 33,3 тис. км², населення 2282,1 тис. чол.; 25 районів, 5 міст обласного підпорядкування

• 17 березня 1969 р. відновився Ренійський район[99][100] (з 10.12.1966 існував як Ренійська міська рада обласного підпорядкування
  з 7 підпорядкованими сільськими радами[101][102]).
  • 22 квітня 1969 року Новокапланівську сільраду Тарутинського району передано до складу Арцизького району.[103]
  • 18 січня 1971 р. Петропавлівську сільраду Тарутинського району передано до складу Саратського району.[104]

На 1972 рік — територія 33,3 тис. км², населення 2444,9 тис. чол.; 26 районів, 4 міста обласного підпорядкування

• 12 квітня 1973 р. Іллічівську надано статус міста обласного значення.[105]
  • 19 жовтня 1976 р. села Богнатове та Бурдівка Іванівського району передані в підпорядкування Єгорівської сільради Роздільнянського району.[106]
  • 22 березня 1977 року Олександрівська селищна Рада із складу Овідіопольського району передана в підпорядкування Іллічівській міській раді.[107]

На 1979 рік — територія 33,3 тис. км², населення 2544 тис. чол.; 26 районів, 5 міст обласного підпорядкування

• 25 лютого 1981 року смт Южне Комінтернівського району було підпорядковане Суворовській районній раді міста Одеси.[108]
• 3 вересня 1985 р. смт Теплодар Біляївського району передано в підпорядкування Центральній районній Раді м. Одеси.[109]

На 1987 рік — територія 33,3 тис. км², населення 2612 тис. чол.; 26 районів та 5 міст обласного підпорядкування

Адміністративно-територіальний поділ Одеської області станом на 2006 рік

• 16 січня 1992 року Міняйлівську і Старосільську сільради Тарутинського району передані до складу Саратського району.[57]

• 3 лютого 1993 р. смт Южне віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.[110]

• 13 вересня 1994 року Мардарівську сільраду Ананьївського району[111] передано до складу Котовського району.[57]

• 17 червня 1997 р. смт Теплодар — місто обласного підпорядкування.[110]
• У серпні 1999 року до складу Молдови (згідно з Додатковим протоколом до Договору з Україною) передана прибл. 480-метрова берегова лінія території Одеської області прилеглої до селища Джурджулешти під будівництво порту.
• 7 лютого 2002 року змінено межі міста Одеси за рахунок земель Усатівської сільради Біляївського району (насамперед санаторію «Хаджибей» разом з парком), Красносільської і Крижанівської сільради Комінтернівського району, Авангардівської селищної та Таїровської селищної ради Овідіопольського району.[112]
  з 1 січня 2003 року в м. Одесі замість 8 міських районів утворено 4.[113]
  • окрім того у 2000-х роках були змінені межі (у бік збільшення) міст Біляївка і Южне (березень та липень 2000 р.), Іллічівськ та Білгород-Дністровський (липень 2003 р.), Котовськ (грудень 2005 р.[114]);
    а також міст Іллічівськ та Роздільна (у 1987–88 рр.)[110] та Арциз (2020);
    разом з тим змінені межі (у бік зменшення) відповідних районів.

На 2005 рік — територія 33,3 тис. км², населення (на 2001) 2455,6 тис. чол.; 26 районів, 7 міст обласного підпорядкування

• У червні 2011 року (de jure з 2001 р.) зі складу Молдови (згідно з Додатковим протоколом до Договору з Україною) передано 7,7-кілометрову ділянку дороги Одеса — Рені E87 (М15) в районі села Паланка, що з'єднує південну і північну частини Одеської області (в північний обхід Дністровського лиману).

На 2012 рік — територія 33,3 тис. км², населення 2388,3 тис. чол.; 26 районів та 7 міст обласного підпорядкування

Мапа Одеської області 2020 р.

• з 2015 р. проводиться адмін.-тер. реформування з утворенням територіальних громад.
• У січні-лютому 2016 року міста Біляївка і Балта віднесені до категорії міст обласного значення та
  м. Іллічівськ перейменоване на Чорноморськ.[110]
• У травні 2016 р. у рамках декомунізації Котовський перейменовано на Подільський район, Красноокнянський — на Окнянський, і Фрунзівський — на Захарівський (з відповідним перейменуванням райцентрів), та
  у червні 2016 р. Комінтернівський р-н Одеської області перейменовано на Лиманський район.[110]
  • також була перейменована значна низка сіл, сільрад і т. інш.
• У липні 2020 року у рамках адмін.-тер. реформи утворено 7 нових районів (районів-повітів):[110][115]

1. Біляївський, Лиманський, Овідіопольський та Одеська міськрада утворили Одеський район
2. Подільський‎, Ананьївський, Балтський, Кодимський, Любашівський, Окнянський і Савранський — Подільський район‎
3. Березівський, Іванівський, Миколаївський район та Ширяївський — Березівський район
4. Роздільнянський, Великомихайлівський та Захарівський — Роздільнянський район
5. Білгород-Дністровський‎, Саратський та Татарбунарський — Білгород-Дністровський район
6. Болградський, Арцизький та Тарутинський — Болградський район
7. Ізмаїльський, Кілійський та Ренійський — Ізмаїльський район

• 
  Історичне утворення області
• 
  Карта Одеської та Миколаївської губерній, 1921
• 
  Карта Одеської та Миколаївської губерній, 1921
• 
  Карта Одеської та Миколаївської губерній, 1922
• 
  Карта Одеської губернії, 1923
• 
  Територія колишньої Одеської губернії на карті Української СРР, адміністративні межі станом на 1 жовтня 1925
• 
  Територія колишньої Одеської губернії на карті Української СРР, адміністративні межі станом на 1 березня 1927
• 
  Територія колишньої Одеської губернії (з округами), адміністративні межі станом на 1 липня 1928
• 
  Територія майбутньої Одеської області, адміністративні межі станом на 1 січня 1932
• 
  Карта Одеської області, адміністративні межі станом на 20 березня 1932
• 
  Карта Одеської області, адміністративні межі станом на 15 січня 1937
• 
  Карта Одеської області, 1938
• 
  Карта Одеської області, адміністративні межі станом на 1 листопада 1947