Виноробство в Одеській області

Виноробство в Одеській області станом на 2018 рік охоплює 26,29 тис. га – 60,44 % від загальної площі виноградників України[1].

Вино з червоного сорту винограду «Одеський чорний»

Область розташована в кліматично сприятливій зоні північно-західного Причорномор'я, від гирла річки Дунай до Тилігульського лиману, і є найбільшою виноробною областю України. Відповідно до даних 2015 року, виробництвом винограду займаються в 13 з 26 районах (за попереднім адміністративно-територіальним поділом України)[2]. Сільськогосподарські підприємства виробили 2 966 984,57 центнера винограду 2018 року[1].

На 5 жовтня 2016 року згідно з офіційною класифікацією видів економічної діяльності виробництвом виноградних вин займаються 4 фізичні особи-підприємці та 152 юридичних осіб. Вирощуванням винограду займаються 55 ФОПи та 528 юридичних осіб[3].

Станом на 2018 рік найбільша частка виробництва винових продуктів належить виноградному суслу – 57,88 %, на другому місті – виробництво вина з фактичною концентрацією спирту не більше 15 % – 24,08 %. Третє місце в області належить виробництву вина ігристого зі свіжого винограду – 10,77 %[4].

На область припадають Причорноморський та Бессарабський виноробні регіони.

Історія виноробства на території Одеської області веде свій відлік від архаїчних часів[5].

Історія

До початку грецької колонізації Причорномор'я місцеві мешканці регіону вже займались виноробством[6]. Проте, широке розповсюдження ремесла почалось з грецької колонізації[7] в архаїчний період[5]. Цей район перебував під впливом греків до середини II століття до н. е.

Після завоювання в 105—106 роках імператором Траяна провінції Дакії відбувається вплив на територію римлян, які активно колонізували цей регіон. Після переходу римських військ 271 року на південь, на місцях залишилась частина колоністів, які передавали автохтонному населенню досвід виведення сортів винограду та методи виноробства[5]. Успішна акліматизація виноградної лози пов'язана із технологічною революцією господарств Північного Причорномор'я[8].

Перша писемна згадка пізньомодерного часу – лист воєводи Стефана Хмелецького, який подарував родині Нікоа Варзаря та його брату Теодеру «один виноградник» 1600—1625 років. Є свідчення Скендо, у якому повідомляється про факт доставлення вин до Москви 1790 року[9].

Після захоплення Очакова 1788 року князь Потьомкін надає у користування колоністам та українцям виноградники в Слободзеї, Яссах, Біляївці й Аджидері. У цілому сучасна територія Одеської області охоплювала повністю або частково Ананьївський, Одеський, Ізмаїльський, Аккерманський, Балтський повіти[10].

У XIX столітті на Одещині осіла велика кількість представників різних національностей, які сприяли поширенню виноробства в регіоні. Так, від Ізмаїла і Кілії до Дністровського лиману, поширювалися вірменські поселення. Поруч засновували свої села болгари, сюди ж прибули перші німецькі колоністи з Варшавського герцогства, а пізніше – з Вюртембергу і Ельзасу. Грецьке повстання спонукало переселитись на нові землі біженців з Фракії і Архіпелагу. Вони осіли в Ізмаїлі, Рені та Аккермані. З України (Поділля) переселялись українці і молдавани, з французької Швейцарії – освічені хлібороби. Все це надало визначення регіону як «Америка Старого Світу»[10].

Ілюстрована карта Європейської Росії, Одеська область, 1896

Перший виноградний сад в Одесі, «з метою садівництва і виноробства», заснований 1798 року, відставним майором грецького батальйону на Молдаванці, поблизу Водяної балки. Саджанці привезли з Аккермана, але прижилися не всі і виноградні лози доставляли з Франції та Іспанії. Тут були закорковані перші бочки культурного вина[11].

1809 року на цьому місці Рішельє заснував «справжні плантації дерев», які сьогодні називаються Дюківським садом[11].

Одеський купець Іван Рубо посадив 250 тисяч кущів винограду і шкілки з 130 тисяч французьких саджанців, на своїх ста десятинах землі, поблизу Тираспольського тракту. За статистикою Одеського градоначальства, тільки в Одесі 1807 року налічується 8 виноградників площею понад 10 десятин, в 1812—1818 рр., через п'ять років – вже 54, а 1827 року їх понад 162. За тією ж статистикою 1860 року, Одеса виробляє 32 тисячі відер вина, колоністи і державні селяни – більш ніж по 40 тисяч відер, а поміщики – приблизно 5 тисяч відер[12].

1820—1850 роки характеризує бурхливий ріст, потім — зниження до 1890 року, згодом — збільшення до 1913 року площ виноробства на Одещині. З 1885 по 1910 рр. – це найпродуктивніші роки для виноробної галузі краю, який сьогодні називають Одеською областю. Площі виноградників зросли до 7 тисяч гектарів (6,5 тисяч десятин за статистикою Херсонського повіту). Щорічно в саму Одесу ввозилося приблизно мільйон пудів вина, переважно бессарабського з Аккермана, і лише третина – з Криму та з Кавказу[13].

Імпорт невеликий, 20 тис. пудів в дерев'яному посуді. Це міцні вина: марсала, мадера, херес і до 40 тисяч пляшок ігристих вин. Через порт і залізницею вивозиться в різні міста Російської імперії 600—700 тисяч пудів. Винна справа питомого відомства – найбільша в Одесі. За ним по сумі грошових обертів, судячи з відомостями міністерства фінансів про розлив вина, не менше 10 тис. відер на рік. Існують компанії власників Нуво, Сінадіно, Розенблата, Бернштейна, Гінанда, Болгарова, Сірогоса, Фішера, Рабиновича та заводи Товариства виноробства (1 300 000 рублів в активах) і Редерера (500 000 рублів)[14].

Наочна карта Європейської Росії, Одеська область, 1896

Після початку Великої війни та Російської революції у 1914—1922 роках масово знищують насадження, але від середини 20-х років виноробство, під час політики НЕПу та пізніше, частково відновлюється до 1936 року. 1931 року Наркомземсправ УРСР привласнює виноробній станції ім. В. Таїрова на Сухому лимані статус Інституту виноградарства і виноробства. Разом з тим, де-факто заборонено цитування та популяризація вчених, селекціонерів, фахівців, які розвивали виноробство на Одещині до 1917 року[15].

Після Другої світової війни, колективізації, знову відбувається занепад виробництва. Вже у 1950-х і до кінця 1970-х років починається підйом виноробської галузі[16].

Новий етап бурхливого розвитку виноробства в Одеській області припав на 1960-і роки: тоді площа наших виноградників майже зрівнялася з молдавськими і «Одессовхозвинтрест», який об'єднував 26 винрадгоспи та 13 виноробних заводів, виробляв стільки ж продукції, скільки й кримські об'єднання. Наприкінці 1980-х років минулого століття Одеська область виробляла 3,2 млн декалітрів вина, шампанського випускалося понад 10 млн пляшок[17].

Найбільшого розвитку виноградарство Одеської області досягло у 1981—1985 роках: було висаджено 18,5 тис. га нових виноградників. Виноградники займали 2 % площі сільгоспугідь області, при цьому давали 15 % грошових надходжень та до 25 % прибутку від реалізації продукції рослинництва[18].

Сухий закон часів перебудови призвів до масового винищення виноробної галузі. За підрахунками економістів, у 1985–1990-х роках Одеська область втратила у виноградно-виноробному комплексі майже 1 мільярд доларів.

За останні тридцять років площа виноградних насаджень скоротилась більш ніж у 2,5 раза. Валовий виторг також скоротився у 2,2 раза. За останні тридцять років розкорчовано понад 50 тис. га виноградників Одеської області[18].

Клімат і геологія
Тилігульський лиман

Природно-кліматичні умови південних районів Одеської області сприятливі для вирощування винограду[19].

Територія Одеської області витягнута в меридіональному напрямку від 45°11' до 48°12' північної широти.

Клімат вологий, помірно континентальний. У цілому клімат Одеської області поєднує риси континентального і морського. Зима м'яка, малосніжна і нестійка; середня температура січня від -2 °C на півдні до -5 °C на півночі. Для весни характерні похмура погода, тумани у зв'язку з охолоджувальним впливом моря[20].

Літо переважно спекотне, сухе; середня температура липня від 21 °C на північному заході до 23 °C на півдні, максимальна до 36–39 °C (в останні роки більше). Осінь тривала, тепліша за весну, переважно хмарна. Середньорічна температура коливається від 8,2 °C на півночі до 10,8 °C на півдні області[21].

Загальна сума опадів 340—470 мм на рік, головним чином випадають влітку (часто у вигляді злив). Число годин сонячного світла приблизно 2200 на рік. Тривалість вегетаційного періоду 168—210 діб із загальною сумою температур від 28 °C до 34°C[21].

Взимку переважають північні і південно-західні вітри, влітку – північно-західні та північні. Південна половина області схильна до посух, курних бур, суховіїв[21].

Ґрунтовно-кліматичні зони
Профіль чорнозему південного на території Лиманського району Одеської області

Основними типами ґрунтів виноробства в Одеській області є чорноземи південні та чорноземи звичайні.

На чорноземах звичайних розташовані виноградники займають площу 25873 га – 66,4 %, на чорноземах південних 13076 га – 33,6 %[22].

Одеську область у виноробстві розділяють на західну лісостепову підвищену широкохвилясту, Тілігуло-Кучурганську, Дністровсько-Тілігульську, Придністровську плавневу, Одеську рівнинну, центральну широкохвилясту, Болградську природно-виноградну ґрунтовно-кліматичні зони[22].

  • Західна лісостепова підвищена широкохвиляста ґрунтовно-кліматична зона розташована на чорноземах звичайних, до якого належать Березівський та Великомихайлівський адміністративні райони. Основне виноробство становить столовий виноград, технічні сорти для виробництва столових і шампанських вин[22].
  • Тілігуло-Кучурганська, Дністровсько-Тілігульська, Придністровська плавнева, Одеська рівнинна ґрунтовно-кліматична зона розташована на чорноземах звичайних та південних. До неї відносять. Тарутинський, Білгород-Дністровський, Саратський, Роздільнянський, Біляївський, Овідіопольський райони. Ця зона має сприятливі умови для виробництва столового винограду, також виробництва шампанських та коньячних виноматеріалів, столових сухих та столових напівсухих вин[22].
  • Центральна широкохвиляста ґрунтовно-кліматична зона знаходиться на звичайних та південних міцелярно-карбонатних чорноземах. Вона розташована в Арцизькому, Саратському та центральній частині Білгород-Дністровського району, Татарбунарський південно-східній частині Білгород-Дністровського району на чорноземах міцелярно-карбонатних, дернових піщаних та глинисто-піщаних ґрунтах. Ця зона має сприятливі умови для виноробства столових вин, шампанських та коньячних виноматеріалів, міцних та десертних вин[22].
  • Болградська природно-виноградна ґрунтовно-кліматична зона відноситься до Болградського, південної частини Ренійського, східної і західної Ізмаїльського районів на чорноземах південних міцелярно-карбонатних, а також Кілійський район без придунайської частини. До неї також відносять Дунайський приплавневий природно-виноградний район з придунайськими частинами Ізмаїльського, Кілійського, Ренійського районів на чорноземах південних міцелярно-карбонатних та алювіальних дернових ґрунтах у заплаві Дунаю[22].
Площі виноградників за групами ґрунтів[23]
Район Усього, га Групи ґрунтів
чорноземи звичайні чорноземи південні
Арцизький район 2215 2215 –
Білгород-Дністровський район 3931 2026 1905
Біляївський район 1156 1156 –
Болградський район 6990 5380 1610
Великомихайлівський район 167 167 –
Ізмаїльський район 1756 – 1756
Кілійський район 1801 – 1801
Овідіопольський район 2534 176 2358
Роздільнянський район 1543 1543 –
Ренійський район 1988 – 1988
Саратський район 5035 5035 –
Тарутинський район 7305 7305 –
Татарбунарський район 2528 870 1658
Усього по області 38949 25873 13076

Зони теплозабезпечення
Виноградники при Центрові культури вина в Шабо

Теплозабезпеченням у зоні активних температур становить 3000–3500 °C. 2016 року у цій зоні теплозабезпечення розташовані найбільші площі виноградних насаджень – 37239 га – 95,6 %. У зоні до 3000 °C є невелика площа виноградних насаджень – 1700 га – 4,4 %[19].

За зонами теплозабезпечення Одеська область розділена на чотири райони: північний – помірно теплий, перший центральний – теплий, другий центральний – дуже теплий, південний – спекотний. Виноградне виробництво розташоване в другому центральному, дуже теплому та південному спекотному районах Одеської області[22].

Виноградні сорти, площа насаджень, стан, зрідженість

Станом на 1 серпня 2008 року асортимент виноградників Одеської області представлений 82 сортами, в тому числі 42 технічних і 40 столових. З них районованих – 49 сортів, які займають 29,7 тис. га або 76 % площі виноградників даної області. Технічні сорти займають більше, ніж 90 % виноградників, з них Аліготе – 16,2 %, Каберне Совіньйон – 13,1, Ркацителі – 7,4, Одеський чорний – 6,0, Мерло – 5,7, Шардоне – 5,3, Совіньйон зелений – 4,7[24].

Площа технічних сортів винограду[25]
№ п/п Сорт Площа, га (Україна) Площа, % (Україна) Площа, га (Одеська область)
Всього 84609,1  x 38939
Всього технічних сортів, у тому числі: 72710,2 100 % 35130,3
1 Аліготе 9626,5 13,24 % 5683,7
2 Антей магарацький 5,1 0,01 % 2,9
3 Бастардо Магарацький 1330,4 1,83 % 178,7
4 Біанка 733,8 1,01 % 153,3
5 Віоріка 17,8 0,08 % 8,2
6 Голубок 233,7 0,32 % 182,8
7 Гренаш білий 1,1 0,00 % 1,1
8 Зейбель 37,0 0,05 % 37,0
9 Іллічівський ранній 6,0 0,01 % 6,0
10 Каберне Совіньйон 8468,5 11,65 % 4294,7
11 Ланселот 13,1 0,02 % 13,1
12 Лідія 270,2 0,37 % 2,8
13 Мерло 2819,9 3,88 % 2018,0
14 Мускат білий 673,9 0,93 % 96,5
15 Мускат гамбурзький 49,3 0,07 % 20,1
16 Мускат Лівадія 1,2 0,00 % 1,2
17 Мускат одеський 346,3 0,48 % 165,4
18 Мускат Оттонель 590,8 0,81 % 321,2
19 Одеський чорний 2426,3 3,34 % 2109,0
20 Ожибі 11,0 0,02 % 11,0
21 Первенець Магарача 642,8 0,88 % 26,3
22 Піно білий 338,2 0,47 % 53,4
23 Піно міньє 43,1 0,06 % 43,1
24 Піно сірий 637,0 0,88 % 518,3
25 Піно чорний 767,1 1,06 % 415,8
26 Подарок Магарача 212,0 0,29 % 3,0
27 Рісус 94,2 0,13 % 7,2
28 Рислінг (рейнський) 2702,0 3,72 % 842,0
29 Ркацителі 11552,4 15,89 % 2593,8
30 Рубін Голодриги 51,4 0,07 % 8,4
31 Рубін тахровський 11,8 0,02 % 7,8
32 Сапераві 1546,1 2,13 % 397,9
33 Серексія 1,0 0,00 % 1,0
34 Сільванер 107,4 0,15 % 17,1
35 Сіра 17,2 0,02 % 1,1
36 Совіньйон білий 953,0 1,31 % 953,0
37 Совіньйон зелений 2691,1 3,70 % 1651,4
38 Сухолиманський білий 1477,4 2,03 % 1204,8
39 Тельті курук 245,7 0,34 % 245,7
40 Трамінер рожевий 961,1 1,32 % 407,1
41 Фетяска біла (Леанка) 1451,3 2,00 % 991,0
42 Шардоне 2984,6 4,10 % 1844,3
Гібриди 6735,2 9,26 % 6735,2
Інші та сортосуміші 3797 5,22 % 554,9
Аліготе Каберне Совіньйон Мерло Біанка
Площа столових сортів винограду[26]
№ п/п Сорт Площа, га (Україна) Площа, % (Україна) Площа, га (Одеська область)
Всього столових сортів в тому числі: 11898,9 100 % 3818,7
1 Альфонс Лаваллє 29,6 0,25 % 29,6
2 Аркадія 300,4 2,52 % 180,4
3 Атіла 13,2 0,11 % 13,2
4 Вересень 4,4 0,04 % 4,4
5 Вікторія 5,0 0,04 % 5,0
6 Восток 14,8 0,12 % 1,0
7 Восторг 208,0 1,75 % 37,8
8 Грочанка 57,4 0,48 % 15,2
9 Декабрський 67,7 0,57 % 37,7
10 Дністровський рожевий 6,4 0,05 % 6,0
11 Дойна 92,1 0,77 % 92,1
12 Зорька 18,0 0,15 % 18,0
13 Золотистий устойчивий 5,0 0,04 % 5,0
14 Жемчуг Сабо 10,0 0,08 % 10,0
15 Ізабела 74,0 0,62 % 74,0
16 Іршаї Олівер (Золотистий ранній) 271,1 2,28 % 211,1
17 Італія 51,7 0,43 % 51,7
18 Карабурну 159,6 1,34 % 15,7
19 Кардинал 399,7 3,36 % 80,5
20 Кеша 66,7 0,56 % 55,9
21 Кодрянка 31,3 0,26 % 1,5
22 Королева виноградників 239,5 2,01 % 215,5
23 Красуня Цегледа 27,1 0,23 % 27,1
24 Мечта 8,7 0,07 % 8,7
25 Молдова 2489,9 20,93 % 964,4
26 Мускат гамбурзький 1023,3 8,60 % 149,4
27 Мускат жемчужний 22,6 0,19 % 22,6
28 Мускат Італія 877,7 7,38 % 53,6
29 Мускат таїровський 35,9 0,30 % 34,5
30 Мускат янтарний 676,9 5,69 % 171,1
31 Одеський ранній 72,7 0,61 % 72,7
32 Одеський сувенір 249,5 2,10 % 166,6
33 Оригінал 10,8 0,09 % 10,8
34 Ранній Магарача 853,2 7,17 % 412,8
35 Страшенський  17,2 0,14 % 3,6
36 Сурученський білий 149,8 1,26 % 79,7
37 Таврія 69,3 0,58 % 12,3
38 Талісман 5,2 0,04 % 3,0
39 Чауш чорнокримський 24,2 0,20 % 6,0
40 Шасла біла 242,9 2,04 % 138,3
Колекція столових сортів 25,1 0,21 % 25,1
Інші та сортосуміші 1203,6 10,12 % 294,1
Кардинал Мускат гамбурзький Шасла біла

Площі насадження, віковий склад, стан виноградників

Станом на 2015 рік, площа виноградних насаджень Одеської області становить 38949 га[2].

Найбільші площі насаджень в Тарутинському районі – 7305 га, Болградському – 6990 га, Саратському – 5035 га, Білгород-Дністровському – 3931 га, менші площі розташовані в Овідіопольському – 2534 га, Ренійському – 1988 га, Арцизькому – 2215 га, Татарбунарському – 2528 га, Кілійському – 1801 га, Ізмаїльському – 1756 га, Біляївському – 1156 га, Роздільнянському – 1543 га, Великомихайлівському – 167 га[2].

Площа виноградних насаджень в Одеській області, га[2]
Район Площа в тому числі
плодючі зрошувані власнокореневі щеплені
Арцизький район 2215 1889 842 45 2170
Білгород-Дністровський район 3931 2639 29 307 3624
Біляївський район 1156 988 – 929 227
Болградський район 6990 4806 266 692 6298
Великомихайлівський район 167 163 – 107 60
Ізмаїльський район 1756 824 503 347 1409
Кілійський район 1801 1125 198 918 883
Овідіопольський район 2534 1790 388 123 2411
Роздільнянський район 1543 1052 – 156 1387
Ренійський район 1988 1412 126 431 1557
Саратський район 5035 4316 – 770 4265
Тарутинський район 7305 4569 – 211 7094
Татарбунарський район 2528 1921 39 534 1994
Всього по області 38949 27494 2351 5570 33379

Віковий склад насаджень

Найбільшу площу займають насадження в групах 1–4 роки – 11846 га, 26–40 років – 11760 га, проміжні групи 5–10 років – 6883 га, 11–25 років – 7682 га. Найменшу площу займають насадження віком понад 40 років – 778 га. Серед цих насаджень значна частка виноградників населення. Старі насадження потребують заміни, тому виникає щорічна потреба у виноградних саджанцях приблизно 20 млн шт[27].

Площа виноградників Одеської області за віковим складом, га[27]
Район Всього В тому числі за віковими групами, років
1-4 5-10 11-25 26-40 понад 40
Арцизький район 2215 303 514 304 1069 25
Білгород-Дністровський район 3931 1350 386 1182 934 79
Біляївський район 1156 162 243 196 543 12
Болградський район 6990 2261 1320 1917 1366 126
Великомихайлівський район 167 – – 67 81 19
Ізмаїльський район 1756 1088 289 135 227 17
Кілійський район 1801 685 306 234 504 72
Овідіопольський район 2534 642 820 623 438 11
Роздільнянський район 1543 493 378 437 212 23
Ренійський район 1988 627 348 358 582 73
Саратський район 5035 846 694 1114 2333 48
Тарутинський район 7305 2781 1227 502 2684 111
Татарбунарський район 2528 608 358 613 787 162
Всього по області 38949 11846 6883 7682 11760 778

Зрідженість виноградних насаджень
Серія «Виноробство в Україні». Марка України «Мускат білий»

Зрідженість виноградників негативно впливає на їх продуктивність. У середньому по області вона становить 19,1 %, а її площа складає 11437 га (29,3 %)[28].

Найменша зрідженість в групі 1–4 роки – 6,9 %; 5–10 років – 15,2 %. У віковій групі 11–15 років – 29,7 %, віком від 16–25 років – 34,9 %. Таких виноградників налічується 7682 га. Найбільш зріджені виноградники 1983—1992 років і старіші. Таких виноградників в області 15960 га, їх зрідженість становить від 30,4 до 40,5 %. Насадження за 40 років розташовані головним чином на присадибних ділянках, вони краще доглянуті й тому менш зріджені. Висока зрідженість насаджень від 11 до 40 років обумовлена механічними пошкодженнями при догляді, невідповідність підщеп, низьким афінітетом, невідповідністю сортів. Позбавлення зрідженості підвищує врожайність на 25–30 %[27].

Зрідженість виноградних насаджень Одеської області[29]
Район Всього, га в тому числі за віковими групами, %
1-4 5-10 11-15 16-25 26-40 >40
Арцизький район 2215 6 18 34 35 35 18
Білгород-Дністровський район 3931 7 13 43 31 34 21
Біляївський район 1156 12 15 26 36 37 28
Болградський район 6990 7 15 21 38 35 23
Великомихайлівський район 167 – – 31 41 38 21
Ізмаїльський район 1756 4 19 28 38 37 22
Кілійський район 1801 4 15 29 37 34 24
Овідіопольський район 2534 4 5 30 30 37 26
Роздільнянський район 1543 6 15 27 34 39 19
Ренійський район 1988 10 19 26 31 34 20
Саратський район 5035 8 17 24 31 36 20
Тарутинський район 7305 9 17 29 36 29 21
Татарбунарський район 2528 5 14 43 36 25 23
Всього по області 38949 7 15 30 35 33 22

Стан виноградників

Зрідженість є однією з головних причин незадовільного стану виноградників[29].

В Арцизькому районі таких насаджень 930 га або 40,6 %, Великомихайлівському – 68 га – 42 %, Болградському – 2840 га – 40,6 %, Ізмаїльському – 64,8 га – 36,9 %, Татарбунарському – 2072 га – 28,4 %[29].

У задовільному стані знаходяться 16216 га або 41,6 %, в гарному стані 11296 га (29,0 %). Більша частина родючих виноградників поставлена на шпалеру – 23214 га – 69,7 %. На молодих виноградниках, на присадибних ділянках, шпалера ще не була встановлена – 101 65 га[30].

В незадовільному стані знаходиться велика частина вирощуваних насаджень. Ці насадження потребують реставрації чи перезакладання, вони не покривають затрат на їх догляд[18].

Стан виноградників в районах Одеської області[29]
Район Площа, га На шпалері Оцінка насаджень
хороші задовільні незадовільні
Арцизький район 2215 1375 480 805 903
Білгород-Дністровський район 3931 3166 670 2131 1130
Біляївський район 1156 154 358 471 327
Болградський район 6990 4504 1710 2440 2840
Великомихайлівський район 167 30 28 71 68
Ізмаїльський район 1756 630 262 846 648
Кілійський район 1801 386 567 815 419
Овідіопольський район 2534 1980 1005 1008 521
Роздільнянський район 1543 989 408 728 407
Ренійський район 1988 1175 706 883 399
Саратський район 5035 3513 1670 2269 1096
Тарутинський район 7305 4033 2769 2464 2072
Татарбунарський район 2528 1279 663 1285 580
Всього по області 38949 23214 11296 16216 11437

Підприємства, наукові установи, культурні заклади, організації

Бессарабія
Серія «Виноробство в Україні». Марка України «Сухолиманський білий»

Промислово-торговельна компанія Шабо. Заснована 2003 року на базі винного виробництва України в селі Шабо. Сімейна справа родини Іукурідз. Теруар – 1250 га виноградників, 4 млн виноградних ліз. Всього є 30 сортів винограду. Об'єм виробництва складає 15 млн літрів на рік. Здійснює експорт у 18 країн світу – Європу, США, Канаду, Азію.

Відомі вина: Cabernet Reserve (сухе, червоне), Pinot Grigio Reserve (сухе, біле), Telti-Kukuruk Reserve (сухе, біле), Chardonay Reserve (сухе, біле), Merlot Reserve (сухе, червоне)[31].

ТОВ «Винхол Оксамитне». Засноване 1998 року на території колишнього виноградного шато графа Давидова. Теруар розташований у долині озера Ялпуг. Загальна площа виноградників становить майже 1000 га, з яких 540 га власні. Кількість кущів на 1 гектар складає від 2650 до 3000 шт. Об'єм виробництва сягає 400 тисяч пляшок на рік. Експорт у Румунію та Німеччину.

Відомі вина: Sukholimanskiy Villa Tinta (сухе, біле), Merlot Villa Tinta (сухе, червоне), Cabernet Villa Tinta (сухе, червоне), Odesa Black Villa Tinta (сухе, червоне), Chardonnay Villa Tinta (сухе, біле)[32].

Болградський виноробний завод. Історія заводу починається з 1901 року, коли на землях поміщика Давидова і комерсанта Васильєва почали виготовляти вино. Розташований у Болграді. Теруар займає понад 800 гектарів, за рік компанія збирає приблизно 5–6 тисяч тонн винограду. Наявно приблизно 11 видів червоних, білих та ігристих вин. Експорт у Європу, Близький Схід, Китай тощо.

Відомі вина: Крижане вино (біле або червоне напівсолодке вино)[33].

Експозиція музею на острові Очаківський

Компанія ТОВ ТВД «Агрокопітал». Заснована 2002 року. Розташована у селі Кам'янка. Переробляє 180—220 тонн винограду на добу. Місткісний парк дозволяє зберігати приблизно 1200 тон виноматеріалу. Виноградники підприємства займають площу 200 га.

Білі сорти винограду: Шардоне, Рислінг, Совіньйон. Червоні сорти винограду: Каберне, Мерло, Піно, Нуар, Мускат Гамбурзький, Одеський Чорний[34].

ТМ «PAVA». Розташована у селі Зоря. Заснована 2017 року. Наявні три лінії розливу для ігристих (6000 бут./год) та тихих (3000 бут/год) вин.

Білі сорти винограду: Шардоне, Піно Грі, Мускат. Червоні сорти винограду: Каберне, Мерло, Піно Нуар, Сапераві[35].

Причорномор'я

Завод «Винтрест». Заснований 2005 року. Розташований у містечку Великодолинському. Завод розташований безпосередньо навпроти виноградників. Площа посадки виноградників складає 650 га. Щільність посадки лози на гектар складає від 2200 до 3600 кущів на 2 га. Вік лози від 19 до 15 років.

Відомі вина: Совіньйон Блан Grande Vallee (сухе, біле), Трамінер Grande Vallee (сухе, біле), Шардоне Grande Vallee (сухе, біле), Мерло Grande Vallee (сухе, червоне)[36].

Одеський завод класичних вин. Заснований 2014 року. Розташований у селі Базар'янка за 7 км від виноградників. Підприємство здатне переробляти до 120 т винограду за годину. Обсяг місткісного парку підприємства – понад 1 млн одночасного зберігання. Загальна площа насаджень підприємства понад 1400 га.

Відомі вина: Bastardo напівсолодке (напівсолодке, червоне), Cabernet (сухе, червоне)[37].

Бессарабія
Серія «Виноробство в Україні». Марка України присвячена П. М. Трубецькому – засновнику класичного виноробства в Україні

Виноробня «Колоніст». Заснована 2005 року. Розташована в селі Криничне. Власність родини Плачкових. Площа теруару виноградників 33 га, у планах закладка ще 4–5 га. Щільність посадки лози: 3500 кущів на 1 га. Вік лози від 9 до 15 років.

Відомі вина: Одеське Чорне (сухе, червоне), Рислінг (напівсухе, біле), Каберне витримане (сухе, червоне), Сухолиманське (сухе, біле), Шардоне витримане (сухе, біле)[38].

Виноробня «V.Petrov». Засноване 2003 року. Розташована у селі Струмок. Власність Валерія Петрова. 76 га виноградників. Щільність – 4000 кущів на 1 га. Вік лози – 15 років. Об'єм виробництва складає від 20 до 30 тисяч літрів на рік.

Відомі вина: Каберне (сухе, червоне), Мерло (сухе, червоне), Шардоне (сухе, біле), Перлина (сухе, біле)[39].

Виноробня «Vinaria». Заснована 1945 року. Розташована у селі Лощинівка. Власність Валерія Польшакова. Площа теруару виноградників складає 1,5 га. Щільність посадки лози: 3500 кущів на 1 га. Вік лози від 12 до 3 років.

Відомі вина: Піно Блан (сухе, біле), Каберне Мерло (сухе, червоне), Піно Грі (сухе, біле), Шардоне (сухе, біле), Каберне (сухе, червоне)[40].

Виноробня Chateau Lacarin. Власник – Крістоф Лакарен. Виробництво розташоване у селі Шабо. Перші виноградники придбані 2005 року. На сьогодні теруар винограду сягає 40 га. Щільність складає 1650 кущів на 1 га[41].

Винороб Крістоф Лакарен після збору врожаю

ТМ «Leleka Wines». Бренд розташований у селі Розівка. Власність Wine Discovery Selection[42].

СФГ «Стоянов». Засноване 1991 року. Розташоване у гирлі річки Дунай, біля міста Кілія. Власник Георгій Стоянов. Об'єм виробництва складає 5 тисяч літрів на рік. Теруар посадки виноградників складає 11 га, що вдало розташовані на березі річки Кислицька, неподалік виноробні. Щільність посадки винограду складає 2222 кущі на 1 га.

Білі сорти винограду: Шардоне, Мускат Одеський, Плевен. Червоні сорти винограду: Одеський чорний, Кишмиш Голодриги[43].

Виноробня Фрумушика-Нова. Засноване 2006 року. Розташоване в долині річки Фрумушика у селі Фрумушика-Нова. Обсяг виробництва якої сягає 16 тисяч літрів на рік. Теруар посадки виноградників складає 6 га.

Білі сорти винограду: Цитронний Магарача, Ркацителі, Сухолиманський білий, Совіньйон Блан. Червоні сорти винограду: Каберне-Совіньйон, Одеський чорний, Мерло, Піно Нуар[44].

Виноробня «VINOPION». Заснована 2019 року. Об'єм виробництва сягає більше ніж 2 тисячі літрів на рік. Власник Юрій Греков. Місце розташування Болград. Площа посадки виноградників 3 га. Вік лози 15 років.

Білі сорти винограду: Шардоне, Рислінг, Трамінер, Піно Грі, Мускат, Ркацителі. Червоні сорти винограду: Каберне, Мерло, Сапераві, Одеський чорний[45].

Причорномор'я
Серія «Виноробство в Україні». Марка України «Каберне Совіньйон»

Виноробня «Вина Гулієвих». Заснована 2005 року. Розташована у смт Великодолинське. Перші виноградники закладені у 1998—1999 роках. Власність родини Гулієвих. Теруар розташований між узбережжям Чорного моря та Дністровським лиманом. Площа ділянки 1000 га – 3300 кущів на гектар. Вік лози від 15 років.

Відомі вина: Merlot (сухе, червоне), Saperavi (сухе, червоне), Rose (сухе, рожеве), Sauvignon (сухе, біле), Chardonnay (сухе, біле), Cabernet (сухе, червоне), Cabernet Reserve (сухе, червоне), Chardonnay Reserve (сухе, біле)[46].

Виноробня «Don Alejandro Winery». Заснована 2005 року. Розташована у Холодній Балці. Власник Олександр Шаповалов. Теруар становить – 14 гектар виноградників. Щільність посадки лози сягає 2600 кущів на гектар. Об'єм виробництва: 167 тис. літрів на рік. Розлив – від 20 до 40 тисяч пляшок.

Відомі вина: Shablis Style (сухе, біле), Claret Puzzle (сухе, червоне), Pulsar (сухе, червоне), Cabernet Sauvignon (сухе, червоне), Quintessence (сухе, червоне), Red Puzzle (сухе, червоне)[47].

Сімейна виноробня Мар'яна Шевченка. Заснована 2012 року. Розташована у місті Бляївка. Власність Мар'яна та Наталії Шевченків. Теруар виноградників складає 0,5 га. Щільність посадки ліз сягає 3200 кущів на 1 га. Об'єм виробництва до 6 тисяч літрів за рік.

Відомі вина: Rose (сухе, рожеве), Оксамит Дністра (сухе, червоне), Чорноморська Перлина (сухе, біле), Каберне (сухе, червоне)[48].

Виноробня «Одесос». Заснована 2019 року. Виноробня розташована в Одесі.

Білі сорти винограду: Трамінер Рожевий. Червоні сорти винограду: Каберне-Совіньйон, Мерло[49].

Виноробня «Manzul Winehouse». Заснована 2012 року. Розташована у селі Лиманка. Власник Едуард Манзул. Обсяг виробництва вина сягає від 20 до 25 тисяч літрів на рік. Відбірний виноград закуповується на контрактній основі в Болградському районі Одеської області. Вік лози не менше 20 років.

Білі сорти винограду: Мускат Оттонель, Ркацителі, Совіньйон Блан, Шардоне. Червоні сорти винограду: Каберне Совіньйон, Сапераві, Одеський Чорний, Мерло, Галлер[50].

Дослідні установи
Будівля, де жив і працював Василь Таїров, Таїрове, територія Інститут виноградарства і виноробства імені В. Є. Таїрова

У містечку Таїрове розташована наукова селекційна установа – Національний науковий центр «Інститут виноградарства і виноробства імені В. Є. Таїрова», яка створила понад 130 сортів винограду столового і технічного напрямів і має колекцію із 700 сортів винограду різного генетичного та географічного походження, а також гібридний фонд, який містить понад 15 тисяч сіянців, розробила технології виробництва 30 найменувань вин із сортів винограду власної селекції[51]. Установа видає міжвідомчий тематичний науковий збірник «Виноградарство i виноробство».

Культурні заклади

Центр культури вина Шабо – в селі Шабо містить у собі стародавні винні підвали, дегустаційна зала, експозиції сучасного скульптурного та архітектурного мистецтва, а також Музей вина та виноробства.

Організації
  • Асоціація «Виноградні та винороби Одеської області». Заснована 6 листопада 2008 року. Представлена трьома підприємствами засновниками[52].
  • Асоціація крафтових виноробів Причорномор'я. Заснована 2019 року. Об'єднує десять виноробів з Миколаївської, Херсонської та Одеської областей[53].

Одеська обласна рада з 2011 року входить у міжнародну Асамблею європейських виноробних регіонів[54].

Розташування
Шабо
«‎Manzul Winehouse»
«Одесос»
Стоянов
«Винхол Оксамитне»
Болградський виноробний завод
Агрокапітал
«Винтрест»
«PAVA»
Одеський завод класичних вин
«Колоніст»
«V.Petrov»
«Vinaria»
Chateau Lacarin
«Вина Гулієвих»
«Don Alejandro Winery»
Сімейна виноробня Мар’яна Шевченка
Leleka Wines
Інститут виноградарства і виноробства
імені В. Є. Таїрова
Центр культури вина Шабо
Фрумушика-Нова
Розташування значимих виноробних підприємств, наукових установ та культурних закладів в Одеській області

Виробництво

Виробництво винограду
Креслення винних підвалів Франсуа Нуво на момент покупки підприємства департаментом Удільного виноробства

Обсяги виробництва винограду в Одеській області з 2018 року проти 2017 року зросли на 16,97 %. Приріст виробництва у сільськогосподарських підприємствах (включаючи фермерські) 2018 року коли порівняти з 2017 року становив 9,57 %[1].

Найбільше зростання виробництва винограду в Одеській області відбувся у господарствах населення – 28,26 %. Це свідчить про більшу мотивацію вирощування та виробництво винограду в області[1].

2017 року частка виробництва винограду сільськогосподарськими господарствами становила 48,56 %, а частка господарств населення – 39,61 %, відповідно частка фермерських господарств – 4,91 %. 2018 року ці частки становили відповідно 43,43 %, 56,40 %, 5,46 %[1].

Найбільші врожаї винограду в Одеській області збирають у Болградському, Білгород-Дністровському, Тарутинському, Арцизькому, Саратському, Татарбунарському та Овідіопольському районах.

У більшості районів Одеської області виробництво винограду з 2018 року проти 2017 року значно збільшилося, зокрема в Білгород-Дністровському районі приріст становив 20,7 %, у Тарутинському районі – 24,8 %, у Саратському районі – 29,0 %, у Татарбунарському районі – 5,2 %. Найбільший район виробник винограду – Болградський район – демонструє падіння обсягів виробництва винограду на 3,5 %, а Овідіопольський район – на 22,7 %. Водночас спостерігається зростання виробництва винограду 2018 року у порівнянні з 2017 року у тих районах Одеської області, де обсяги виробництва значно менші. Зокрема, в Ізмаїльському районі приріст виробництва становив 36,8 %, у Кілійському районі – 44,4 %, у Ренійському районі – 27,2 %.

Виробництво винограду в районах Одеської області у 2017—2018 роках[55]
Область та райони Виробництво винограду, ц Зростання, %
2017 2018
Одеська область, усього, у тому числі: 1531785,97 1678367,57 109,6 %
Болградський район 339890,04 328154,72 96,5 %
Білгород-Дністровський район 254654,75 307383,3 120,7 %
Тарутинський район 207475,59 258963,61 124,8 %
Арцизький район 214360,26 192557,15 89,8 %
Саратський район 172377,31 222425,45 129,0 %
Татарбунарський район 134940,45 141974,04 105,2 %
Овідіопольський район 73492,92 56804,39 77,3 %
Ізмаїльський район 46461,75 63565,36 136,8 %
Кілійський район 31254,84 45139,38 144,4 %
Ренійський район 23028,48 29281,5 127,2 %
Роздільнянський район 25248,99 24935,87 98,8 %

Перероблення винограду на виноматеріали

Одеська область займає найбільшу частку від збору врожаю з виноградників в Україні. Вона є лідером серед інших областей за обсягом перероблення винограду на виноматеріали. Частка Одеської області в переробленні винограду зростає з 2017 року – 55,75 % до 67,18 % – 2019 року, або на 11,43 %[55].

Перероблення винограду на виноматеріали в Україні та Одеській області у 2017—2019 роках[55]
Назва регіону Перероблення винограду, т Зростання, %
2017 2018 2019
Україна, усього, у тому числі: 270850,2 274051,9 124226,6 45,87 %
у відсотках 100 % 100 % 100 % 100 %
Одеська область 150994,6 142944,2 83452,1 55,27 %
частка у загальній кількості 55,75 % 52,16 % 67,18 % x

Виробництва вина та виноградного сусла
Пресування винограду для приготування сусла

В Одеській області є тенденція до збільшення виробництва вина за всіма номенклатурними позиціями. Так, за позицією «Вино ігристе зі свіжого винограду (крім вина „Шампанське“, включаючи „Шампанське України“)» виробництво 2018 року у порівнянні з 2011 року збільшилося на 40,10 %, хоча обсяги виробництва скоротилися проти 2015—2017 років. За позицією «Вино, з фактичною концентрацією спирту не більше 15 % (крім газованого, ігристого та вина із захищеним позначенням походження)» виробництво 2018 року коли порівняти з 2011 року збільшилося на 73,40 %. Суттєвий приріст відбувся за номенклатурною позицією «Вермут та вина, ароматизовані рослинними та ароматичними речовинами, інші зі свіжого винограду» – виробництво 2018 року у порівнянні з 2011 року збільшилося на 40,10 %[56].

Найбільше зростання має номенклатурна позиція «Виноградне сусло (крім виноградного сусла, бродіння якого зупинене шляхом додавання спирту)»: виробництво 2017 року проти 2013 року збільшилося у 3,7 раза, але 2018 року становило лише 79,67 % від рівня 2017 року[57].

За номенклатурною позицією «Вино з концентрацією спирту понад 15 % (Портвейн, Мадера, Херес та інші)» виробництво 2018 року у порівнянні з 2011 року різко зменшилося – на 57,5 %[57].

Найбільша частка належить виноградному суслу (крім виноградного сусла, бродіння якого зупинене шляхом додавання спирту), яка у загальному виробництві за підсумками 2017 та 2018 років становить відповідно 65,57 % та 57,88 %[57].

На другому місті – виробництво вина з фактичною концентрацією спирту не більше 15 % (крім газованого, ігристого та вина із захищеним позначенням походження); у 2017 та 2018 роках його частки у загальному виробництві становили відповідно 17,81 % та 24,08 %[57].

Третє місце в регіоні належить виробництву вина ігристого зі свіжого винограду (крім вина «Шампанське», включаючи «Шампанське України») із часткою у виробництві на рівні 11,83 % та 10,77 % відповідно[4].

Експорт та імпорт

Експорт та імпорт вин виноградних в Одеській області мають різні тенденції розвитку.

Експорт

Експорт вин з Одеської області 2016 року різко скоротився відносно рівня 2015 року і став збільшуватися 2017 року. Рівень експорту 2017 року з Одеської області становив лише 78,48 % від рівня 2015 року[51].

Імпорт

Імпорт вин до Одеської області у 2015—2017 роках зріс відносно рівня 2015 року, а 2017 року скоротився, хоча і збільшився відносно обсягу імпорту 2015 року на 34,95 %[51].

Культура вина

Одеська область має потужний потенціал розвитку як винного, так і гастрономічного туризму. На сучасному етапі спостерігається пріоритет розвитку винного туризму в області[58].

На території області проходять такі винні заходи: Фестиваль аматорського вина «Живе вино України»[59], Свято бессарабського вина[60], Фестиваль молодого вина[60], Регіональний фестиваль майстрів традиційного домашнього виноробства, Bolgrad Wine Fest, Wine Fest.

На Одещині реалізовано проєкт Європейського Союзу «Дороги вина і смаку Української Бессарабії». Він передбачає демонстрацію та популяризацію еногастрономічних туристично-рекреаційних маршрутів Одеської області[61].

Примітки
  1. Обнявко, 2020, с. 94.
  2. Куліджанов (Виноградний кадастр), 2015, с. 109.
  3. Найбільше вироблять вино і вирощують виноград на Закарпатті та Одещині.
  4. Обнявко, 2020, с. 96–97.
  5. Винокуров, 2001, с. 13.
  6. Винокуров, 2001, с. 9.
  7. Винокуров, 2001, с. 11.
  8. Винокуров, 2001, с. 14.
  9. Прилипко, 2014, с. 94.
  10. Прилипко, 2014, с. 95.
  11. Прилипко, 2014, с. 97.
  12. Прилипко, 2014, с. 97–98.
  13. Прилипко, 2014, с. 100–101.
  14. Прилипко, 2014, с. 100.
  15. Прилипко, 2014, с. 105.
  16. Прилипко, 2014, с. 101.
  17. Прилипко, 2014, с. 106.
  18. Куліджанов (Виноградний кадастр), 2015, с. 112.
  19. Куліджанов (Ґрунти), 2016, с. 40.
  20. Паспорт Одеської області 2019 рік, 2020, с. 2.
  21. Паспорт Одеської області 2019 рік, 2020, с. 10.
  22. Куліджанов (Ґрунти), 2016, с. 41.
  23. Куліджанов (Ґрунти), 2016, с. 42.
  24. Виноградний кадастр України, 2010, с. 9.
  25. Виноградний кадастр України, 2010, с. 58-64.
  26. Виноградний кадастр України, 2010, с. 58–64.
  27. Куліджанов (Виноградний кадастр), 2015, с. 110.
  28. Куліджанов (Виноградний кадастр), 2015, с. 110–111.
  29. Куліджанов (Виноградний кадастр), 2015, с. 111.
  30. Куліджанов (Виноградний кадастр), 2015, с. 111–112.
  31. Винний Гід України (2020), 2020, с. 16-23.
  32. Винний Гід України (2020), 2020, с. 30-34.
  33. Болградський виноробний завод.
  34. Винний Гід України (2020), 2020, с. 35-36.
  35. Винний Гід України (2020), 2020, с. 37-38.
  36. Винний Гід України (2020), 2020, с. 74-77.
  37. Одеський завод класичних вин.
  38. Винний Гід України (2020), 2020, с. 24-29.
  39. Винний Гід України (2020), 2020, с. 44-46.
  40. Винний Гід України (2020), 2020, с. 47-49.
  41. Крістоф Лакарен.
  42. Винний Гід України (2020), 2020, с. 55-57.
  43. Винний Гід України (2020), 2020, с. 43.
  44. Винний Гід України (2020), 2020, с. 50-51.
  45. Винний Гід України (2020), 2020, с. 52-54.
  46. Винний Гід України (2020), 2020, с. 84-87.
  47. Винний Гід України (2020), 2020, с. 104-106.
  48. Винний Гід України (2020), 2020, с. 113-115.
  49. Винний Гід України (2020), 2020, с. 98-100.
  50. Винний Гід України (2020), 2020, с. 119-120.
  51. Обнявко, 2020, с. 97.
  52. Асоціація «ВВОО».
  53. Асоціація крафтових виноробів Причорномор’я.
  54. Україну прийняли в Європейську Раду професійних виноробів.
  55. Обнявко, 2020, с. 95.
  56. Обнявко, 2020, с. 95–96.
  57. Обнявко, 2020, с. 96.
  58. Мотузенко, Липова, 2013, с. 110.
  59. Мотузенко, Липова, 2013, с. 114.
  60. Мотузенко, Липова, 2013, с. 116.
  61. На дорогах вина та смаку Української Бессарабії почали з’являтися вказівники.

Джерела
Джерела
  • Міністерство аграрної політики України. Виноградний кадастр України. — Київ, 2010. — 97 с.
  • Одеська обласна державна адміністрація. Паспорт Одеської області 2019 рік. — Одеса, 2020. — 76 с.
Наукові статті
Література
  • Баллас М. К. Виноделие в России / историко-статистический очерк. Часть 5: Южная Россия (Бессарабия, Херсонская, Подольская и Екатеринославская губернии): издание департамента земледелия. — Санкт-Петербург : Тип. В. Ф. Киршбаума, 1899. — Т. 5. — 465 с.
  • Васін Ю., Дема А., Семків Д., Шевченко І. Винний Гід України / Позняк О. — Київ : Видавництво Vivat, 2019. — 200 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-982-071-6.
  • Семків Д. Винний Гід України 2020 / Луцик М. — Київ : Видавництво Vivat, 2020. — 248 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-982-371-5.
  • Михайленко А. М., Донцова Т. Е., Белявская Н. П. Очерки истории виноделия в Одессе. Вторая половина XIX – начало XX века / Михайленко А. М. — Одесса, 2009. — 200 с.

Посилання
Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.