Географія Казахстану

Казахстан — центральноазійська країна, що знаходиться в глибині континенту, з виходом до вод Світового океану лише через річкові системи Волги і Дону . Загальна площа країни 2 724 900 км² (9-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 2 699 700 км², а на поверхню внутрішніх вод — 25 200 км²[1]. Площа країни у 4,5 рази більша за площу України.

Географія Казахстану
Географічне положення Казахстану
Географічне положення
Континент Азія
Регіон Центральна Азія
Координати 48°00′ пн. ш. 68°00′ сх. д.
Територія
Площа 2 724 900 км² (9-те)
 • суходіл 98,25 %
 • води 1,75 %
Морське узбережжя 1894 км
Державний кордон 13 364 км
Рельєф
Тип переважно рівнинний,
гори на південному-сході
Найвища точка гора Хан-Тенгрі (6995 м)
Найнижча точка западина Карагіє (-132 м)
Клімат
Тип помірний
Внутрішні води
Найдовша річка Іртиш (1700 км)
Найбільше озеро Каспійське море (371 000 км²)
Інше
Природні ресурси вуглеводні, кам'яне вугілля, залізні руди, руди кольорових металів, боксити, золото, уранові руди
Стихійні лиха землетруси, зсуви ґрунту
Екологічні проблеми радіоактивне зараження (Семіпалатинський полігон), токсичне зараження ракетним паливом (Байконур), катастрофа Аральського моря

Назва

Офіційна назва — Республіка Казахстан, Казахстан (каз. Қазақстан Республикасы/Qazaqstan Respublikasy, Қазақстан/Qazaqstan)[2]. Назва країни походить від етноніму тюркомовних казахів — «казактар» (каз. қазақтар), однина — «казак» (каз. қазақ), що означає вільні люди, шукачі пригод, кочівники[3]. Подібну етимологію має українське слово козак. Частка «стан» (перс. stān‎) ірансько-тюркського походження і означає землі, країну[3].

Географічне положення

Казахстан — центральноазійська країна, що межує з п'ятьма іншими країнами: на сході — Китаєм (спільний кордон — 1765 км), на півдні — з Туркменістаном (413 км), Узбекистаном (2330 км) і Киргизстаном (1212 км), на півночі — з Російською Федерацією (7644 км)[1]. Загальна довжина державного кордону — 13 364 км[1]. Країна не має виходу до вод Світового океану; на заході омивається внутрішнім Каспійським морем[4][5]. Довжина узбережжя внутрішнього Каспійського моря — 1894 км[1].

  • Карта Казахстану від ООН (англ.)
  • Порівняння розмірів території Казахстану та США

Крайні пункти

Казахстан лежить між 55°26′ і 40°34′ паралелями північної широти, 48°26′ і 49°13′ меридіанами східної довготи.

перевал Укок
Крайні пункти Казахстану

Крайні пункти:

Час

Час у Казахстані: країна лежить у 2 годинних поясах: UTC+5, UTC+6; столиця — UTC+6 (+4 години різниці часу з Києвом)[6].

Геологія
  • Принципова геологічна карта Казахстану (рос.)

Корисні копалини

Надра Казахстану багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ, кам'яне вугілля, залізну руду, марганець, хромові руди, нікель, кобальт, мідь, молібден, свинець, цинк, боксити, золото, уранові руди[7].

Сейсмічність

Рельєф

Середні висоти — 387 м; найнижча точка — западина Карагіє (-132 м); найвища точка — гора Хан-Тенгрі (6995 м) у горах Тянь-Шаню[1]. Понад ¾ території Казахстану займають рівнини, з висотами від 100 до 300 м над рівнем моря, й низовини. На заході — Прикаспійська низовина (частково лежить нижче рівня Світового океану, —27 м); в центральній частині — зруйнована гірська система, Казахський дрібносопковик; на півдні — частина Туранської низовини; на півночі — Тургайське плато. У межах рівнин поширені піщані й глинисті пустелі (Кизилкум, Муюнкум, Бетпак-Дала), напівпустелі і сухі степи. На сході та південному сході — гірські хребти Алтаю, Тарбагатаю, Джунгарського Алатау, Тянь-Шаню з висотами від 3000 до 6995 м (пік Тенгрі). Для молодих гір південного сходу характерні сильна розчленованість і вертикальна поясність.

  • Рельєф Казахстану
  • Супутниковий знімок поверхні країни
  • Карта країни (англ.)
  • Алтай, Тянь-Шань
  • Вершина Хан-Тенгрі
  • Вершина Талгар
  • Алтай
  • Мугоджари
  • Западина Карагіє
  • Чаринський каньйон

Острови

Клімат

Територія Казахстану лежить у помірному кліматичному поясі континентального типу[8]. превалюють помірні повітряні маси цілий рік, західний масоперенос[9]. Значні сезонні амплітуди температури повітря, літо жарке й спекотне, зима холодна, утворюється сніговий покрив. Розподіл атмосферних опадів зменшується з півночі на південь, від нестійкого до недостатнього, з утворенням середньоазійських пустель помірного поясу[9]. У передгірських і гірських районах випадає від 500 до 1600 мм опадів на рік, у степових — 200—500 мм, у пустельних — 100—200 мм. Середня температура січня — від −18 °C на півночі до −3 °C на півдні; середня температура липня — від 19 °C на півночі до 29 °C на півдні. Річний перепад температур дуже значний: взимку температури можуть опускатися до −50 °C, а влітку приземні температури місцями сягають +70 °C. Добові перепади температур сягають 20-30 °C.

  • Сонячна радіація (англ.)
  • Кліматична карта Казахстану (за Кеппеном)
  • Сніговий покрив у листопаді, світлина з космосу

Казахстан є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].

Внутрішні води

Близько 80 % території республіки належить до безстічних областей і басейнів внутрішнього стоку. Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 107,5 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 20660 км² зрошуваних земель[1].

  • Гідрографічна мережа Казахстану
  • Річка Сирдар'я
  • Річка Урал
  • Озеро Балхаш із космосу
  • Озеро Каїнди

Річки

Річки більшої частини країни належать безстічним областям Центральної Азії, Урал — в Каспійське море, Сирдар'я — в Аральське море, Ілі — в озеро Балхаш. Річки півночі, Іртиш, Ішим і Тобол — басейну Північного Льодовитого океану. Багато малих і середніх річок влітку пересихають.

Озера

Каспійське море входить у межі республіки своєю північно-східною акваторією з невеликими глибинами (5-7 м). Крім Казахстану, ресурсами Каспійського моря володіють Росія, Азербайджан, Іран і Туркменістан. Аральське море розділене між Казахстаном й Узбекистаном. Площа цього водоймища, яке висихає, за останні 35 років скоротилася вдвічі. Озеро Балхаш повністю належить Казахстану. Водоймище має прісну західну акваторію і солону східну.

Болота

Льодовики

Ґрунти

За винятком північних районів, загалом ґрунти в Казахстані бідні і засолені. В цілому для країни характерна широтна зональність ґрунтів: на півночі — чорноземи, далі на південь — каштанові, бурі напівпустельні ґрунти, такири і піски пустель. У горах розвинуті каштанові, сірі лісові і гірські лучні чорноземні ґрунти.

Рослинність

На більшості території країни поширена різнотравно-злакова, полиново-злакова, полиново-солончакова степова і пустельна рослинність. На півночі республіки переважають степи і лісостепи. 23 % території країни (північна частина) придатні для землеробства, 70 % — для відгінного тваринництва. Ліси в країні займають всього 3,5 % території. Здебільшого це хвойні ліси, хоча в горах зустрічаються береза, осика, яблуня й арчевники. У високогір'ях є субальпійські та альпійські луки.

Земельні ресурси Казахстану (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 77,4 %,
    • орні землі — 8,9 %,
    • багаторічні насадження — 0 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 68,5 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 1,2 %;
  • інше — 21,4 %[1].

Тваринний світ

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Казахстано-Монгольської провінції Центральноазійської підобласті, південні райони — до Ірано-Турецької провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області[9]. Тваринний світ Казахстану своєрідний. Комахи й рептилії переважають у пустелях і напівпустелях. У степовій зоні зустрічаються джейран, сайгак, вовк, заєць, лисиця, шакал, різні гризуни (миші, ховрашки). Багато казахстанських озер служать постійними або сезонними місцями проживання для гусей, лебедів, качок, чайок, фламінго. Найрізноманітнішою є фауна гір. Тут водяться ведмеді, гірські козли і барани, снігові барси, олені, багато видів птахів. Для охорони дикої природи створені заповідники у всіх природних зонах — від пустель до високогір'їв.

Охорона природи

Для охорони природи в Казахстані створено 12 національних парків і 10 заповідників.

  • Нацпарк Каркаралинські гори

Казахстан є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Кіотського протоколу до Рамкової конвенції[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • радіоактивне зараження на сході в межах колишнього радянського Семіпалатинського полігону атомних випробувань;
  • зараження території токсичними компонентами ракетного палива через запуски ракет на космодромі Байконур;
  • промислове забруднення у великих містах;
  • забор води на потреби вирощування бавовнику з Сирдар'ї призвів до пересихання Аральського моря і найбільшої екологічної катастрофи Середньої Азії: колапс риболовлі, донна сіль разом з накопиченими пестицидами розноситься вітрами на великі відстані, спричинюючі проблеми зі здров'ям у населення;
  • забруднення вод Каспійського моря;
  • забруднення ґрунтів сільськогосподарськими хімікатами;
  • засолення ґрунтів через надмірну іригацію плантацій бавовнику.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Казахстану можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також

Примітки
  1. Kazakhstan, Geography. Factbook.
  2. Котляков В. М., 2006.
  3. Поспелов Е. М., 2005.
  4. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  5. Атлас світу, 2005.
  6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 31 January. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  7. Казахстан // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  9. ФГАМ, 1964.
  10. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  11. Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

Українською

Англійською
  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.