Гетеропатріархат

Гетеропатріархат (етимологія від гетеро[сексуальність] та патріархат) — соціально-політична система, при якій чоловіки та гетеросексуальність мають першорядність над іншими статями та іншими сексуальними орієнтаціями. Це поняття, що підкреслює дискримінацію як жінок, так і людей, що належать до ЛГБТ-спільноти, а також має подібний соціальний принцип з сексизмом.[1][2][3][4][5] Гетеросексуальним чоловікам не тільки надається перевага над іншими статями та сексуальними меншинами, а й також вони заохочуються і винагороджуються в гетеропатаріархічному суспільстві.[6]

З феміністичної точки зору, поняття патріархат відноситься до батька як держателя влади в сім'ї (ієрархія), і тим більше жінка підкорюється владі чоловіка. З виникненням квір-теорії близько 1980-90-х років та підняттям питання про гетеронормативність та гендерний бінаризм, цей вид домінування не тільки змальований в поняттях статі та ґендеру (переважання чоловіків над жінками, чи чоловічого над жіночим), а й з точки зору сексуальності (гетеронормативність, чи гетеросексуальності над іншими сексуальними орієнтаціями, цисгендерності над іншими сексуальними ідентифікаціями).[1][3][7] Поняття гетеропатріархату розвинулось з попереднього, менш конкретного терміна «патріархат», щоб підкреслити формування суспільства, що панує над людиною, заснованого на культурних процесах сексизму/гетеросексизму.[8]

Гетеропатріархат — це система соціального панування, в якій гетеросексуальні чоловіки є привілейованими та постійно нагороджені за виявлення чоловічих рис. І навпаки, жінки або люди, які демонструють риси, які вважаються жіночими, отримують меншу соціальну значущість. Історично це проявилося в економічних недоліках, таких як нерівна оплата праці або нездатність жінок володіти землею.[9]

Гетеропатріархат є наріжним каменем для популярного феміністичного аналізу, який використовується для пояснення сучасної соціальної структури, яка базується на ієрархічній системі взаємозалежних сил влади та гніту. Зазвичай в цьому контексті розуміють, що чоловіки, як правило, займають найвищі посади влади, а жінки відчувають основну частину соціального гніту.[10] Цю організацію посилюють гендерні норми, які приписують риси жіночності та маскулінності чоловікам та жінкам.[11]

Одним з наріжних каменів цієї системи є нормалізація сім'ї, як типової сімейної одиниці — моделі, яка диктує необхідність двох гетеросексуальних батьків з можливістю народжувати нащадків.[12] В рамках цієї сімейної структури чоловіки тримають владу над жінками, бувши «годувальниками» та контролюючи надбання/ресурси.

Відмінність гетеропатріархату від патріархату служить для підкреслення необхідного використання сексизму та виключення негетеросексуальних людей з метою створення культури, в якій натуральні чоловіки є найвищими громадянами.

Існує теорія, що гетеропатріархат стала панівною ідеологією за часів Античної Греції в роки війни, коли груба сила була в ціні. Оскільки ця риса стала популярною, жіночі риси одночасно були засуджені та пропаговані ідеєю, що жінки є нижчими істотами.[12]

Ця ідеологія була пропагована під час колонізації і поширилась на євроцентричну культуру, досягаючи масштабів гегемонії серед усього світу та усуваючи інші гендерні системи разом з іншим способом сприйняття суспільства, статі чи еротизму.[3][13]

Див. також

Посилання

  1. ¿Ruptura o Continuidad?
  2. La reproducción del enmarcado heteropatriarcal desde la praxis política lesbofeminista frente al amor y las relaciones erótico-afectivas no monogámicas.[недоступне посилання з квітня 2019]
  3. Unpacking Hetero-Patriarchy: Tracing the Conflation of Sex, Gender & Sexual Orientation to Its Origins.
  4. De la cama a la calle: perspectivas teóricas lésbico-feministas (Spanish). Brecha Lésbica. 2006. с. 83. ISBN 978-958-9307-61-8.
  5. La persistencia del heteropatriarcado.
  6. Pierceson, Jason (2016). Sexual Minorities And Politics. Lanham, Maryland: Rowman & Littlefield. с. 9. ISBN 9781442227682.
  7. Jeffreys, Sheila (1993). The Lesbian Heresy: A Feminist Perspective on the Lesbian Sexual Revolution (англ.). Spinifex Press. с. 208. ISBN 1 875559 17 5.
  8. Glick, Peter (Feb 2001). An ambivalent alliance: Hostile and benevolent sexism as complementary justifications for gender inequality.. American Psychologist 56 (2): 109–118. PMID 11279804. doi:10.1037/0003-066x.56.2.109. Процитовано 26 вересня 2016.
  9. Kandiyoti, Deniz (2013). Bargaining with Patriarchy. Feminist Theory Reader Local and Global Perspectives. Routledge. с. 98–106.
  10. Connell, Raewyn (2013). The Social Organization of Masculinity. Feminist Theory Reader Local and Global Perspectives. Routledge. с. 253–263.
  11. de Beauvoir, Simone (2013). The Second Sex : Introduction. Feminist Theory Reader. Routledge. с. 40–48.
  12. Valdes, Francisco. Unpacking Hetero-Patriarchy: Tracing the Conflation of Sex, Gender & Sexual Orientation to Its Origins. Yale Journal of Law and Humanities 8.
  13. Decolonizing Feminism: Challenging Connections between Settler Colonialism and Heteropatriarchy. Feminist Formations. 2013.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.