Лагранжіан

Функція Лагранжа фізичної системифункція узагальнених координат , що використовується у фізиці для побудови через певний варіаційний принцип рівнянь руху, які описують еволюцію фізичної системи. Наприклад рівняння руху класичної механіки в цьому підході отримуються з принципу найменшої дії, що записується як

Класична механіка
Історія класичної механіки

де дія  — функціонал, який визначається через функцію Лагранжа як

а  — узагальнені координати (наприклад, координати частинок або польові змінні), означає множину параметрів системи, у випадку класичної механіки — незалежні просторові координати і час, а більш широко — також електричні або інші фізичні параметри.

Функцію Лангранжа називають також лагранжіаном, однак такий вжиток має жаргонний відтінок, оскільки зазвичай суфікс -іан застосовується до квантових аналогів класичних функцій — наприклад, функція Гамільтонагамільтоніан, функція Лагранжа — лагранжіан. Лагранжіаном також часто називають густину функції Лагранжа (див. нижче).

Рівняння, отримані з прирівнювання до нуля функціональної похідної функціонала по всіх напрямках, ідентичні до звичайних рівнянь Ейлера-Лагранжа. Динамічні системи, рівняння для яких можуть бути отримані з принципу найменшої дії для зручно вибраної функції Лагранжа, відомі як динамічні системи Лагранжа.

Існує багато прикладів динамічних систем Лагранжа, починаючи з класичної версії Стандартної моделі в фізиці елементарних частинок і закінчуючи рівняннями Ньютона в класичній механіці. Також до цієї області відносяться чисто математичні проблеми, такі як задача знаходження геодезичних рівнянь і проблема Плато.

Поняття назване на честь Жозефа Луї Лагранжа.

Приклад з класичної механіки

Поняття функції Лагранжа початково було введене для переформулювання класичної механіки у вигляді, відомому як механіка Лагранжа. В цьому контексті функція Лагранжа зазвичай береться у вигляді різниці кінетичної і потенціальної енергії механічної системи.

Для матеріальної точки у тривимірному просторі функція Лагранжа може бути записана у вигляді

де похідна по часу позначається крапкою над диференційованою величиною,  — радіус-вектор частинки, m — її маса і V — потенціальна енергія. Тоді рівняння Ейлера-Лагранжа буде:

,

де  — градієнт.

Цей підхід еквівалентний до рівнянь Ньютона. Сила виражається через потенціал як :.

Тоді рівняння

,

яке є аналогічним до рівняння Ньютона для тіла з постійною масою. Прості обчислення ведуть до виразу

,

що є записом другого закону Ньютона в узагальненій формі.

Для тривимірної системи зі сферичними координатами r, θ, φ з функцією Лагранжа

можна отримати наступні рівняння Ейлера-Лагранжа:

Функція Лагранжа швидкої частинки

Для релятивістської частинки функція Лагранжа збігається зі швидкістю зростання довжини її світової лінії в просторі Мінковського або власного часу з точністю до сталого множника:

де v — звичайна тривимірна швидкість частинки, c — швидкість світла, m — маса частинки.

За допомогою цієї функції Лагранжа можна отримати рівняння класичної динаміки релятивістських частинок.

Теорія поля

В теорії поля розрізняють функцію Лагранжа , через яку дія виражається як інтеграл тільки по часу

і густину функції Лагранжа , яку потрібно інтегрувати по всьому чотиривимірному[1] простору-часу:

.

Тоді функція Лагранжа — це інтеграл по просторових змінних від густини функції Лагранжа.

І те, й інше часто називають лагранжіаном, останнім часом переважно саме густину функції Лагранжа . Це корисно в релятивістських теоріях, оскільки густина функції Лагранжа визначена локально.

Квантові теорії поля у фізиці елементарних частинок, такі як квантова електродинаміка, зазвичай описуються в термінах . Ця форма зручна, оскільки легко переводиться в правила, що використовуються для оцінки діаграм Фейнмана.

Електромагнітний лагранжіан [2]

Електростатика

Електростатика (фізика статичних — тобто повільнозмінних) електричних полів, які можна (приблизно або точно) описати скалярним[3] потенціалом і зарядженої речовини, що досить повільно рухається і, таким чином, підкоряється Ньютонівській механіці, може бути в цілому описана практично в рамках класичної механіки.

В класичній механіці лагранжіан це

де T — кінетична енергія і V — потенціальна енергія.

Для зарядженої частинки масою m і зарядом q, що знаходиться в електричному (електростатичному) полі зі скалярним потенціалом φ, кінетична енергія задається виразом

 — для однієї частинки (для багатьох береться сума).

Енергія взаємодії поля з зарядженою речовиною має вигляд

для одного точкового заряду (для багатьох сумується),

або

 — вигляд для неперервного розподілу заряду.

(І той і інший вигляд корисно виписати окремо, хоча, звичайно, вони зводяться один до одного, якщо використовувати дельта-функцію). Енергія поля входить в член кінетичної енергії разом з кінетичною енергією частинок[4], записуючись як:

де  — «силова константа», що входить в кінцевому варіанті в закон Кулона.

Таким чином, лагранжіан електростатики, що включає в себе і кінетичну енергію (повільного) руху заряджених частинок, має такий вигляд:

(кожен його член виписаний нижче).

  • Звичайно, цей лагранжіан може бути при необхідності доповнений іншими членами, що описують неелектричні сили, наприклад, енергією пружності і т.ін.

Проваріювавши дію з описаним в цьому параграфі лагранжіаном[5], легко отримати рівняння поля для електростатики (рівняння Пуассона):

і рівняння руху частинки в електростатичному полі (що в цілому збігається з отриманим в прикладі для класичної частинки на початку статті):

Тривимірне формулювання

У випадку електродинаміки доводиться користуватися вже не класичною потенціальною енергією, а узагальненою (залежною також від швидкостей) потенціальною енергією (енергією взаємодії):

або

де c — швидкість світла, v — швидкість частинки, j — вектор густини струму.

Енергія електромагнітного поля також повинна включати порівняно з випадком електростатики ще й енергію магнітного поля[6]:

де E і H слідує вважати вираженими через електричний потенціал ф і векторний потенціал А:

.


Тоді електромагнітний лагранжіан запишеться у вигляді

або

Тут як лагранжіан речовини можна використовувати наближений вираз для повільних частинок, як описано в параграфі про електростатику, а можна використовувати (так як для електродинаміки, необмеженої повільними рухами, це актуально) релятивістський лагранжіан для швидких частинок

.

Як і у випадку електростатики, при необхідності до цього лагранжіану можуть бути дописані додаткові члени, що описують неелектромагнітні сили, інші поля і т.д, що, загалом, виходить за рамки задачі опису електромагнітного лагранжіану. Строго кажучи, виписування кінетичної енергії речовини також виходить за ці рамки, однак ми його виписали, щоб опис зберігав цілісність.

При варіюванні дії з цим лагранжіаном по ф і по (незалежно по кожному, використовуючи другу форму запису лагранжіану), виходять рівняння Максвела, а при варіюванні по координатах заряджених частинок — використовуючи першу форму запису — рівняння руху заряджених частинок в полі, що зводиться до:

,

де p — (тривимірний) імпульс частинки,  — сила Лоренца (включаючи електричний член).

Однак простіше і швидше таке виведення виходить в чотиривимірному формулюванні (див. далі).

Чотиривимірне формулювання

В чотиривимірному формулюванні густина лагранжіану електромагнітного поля, його взаємодії з зарядженою речовиною і самої речовини виглядає так (використовуючи систему одиниць c=1):

Другий член (що описує взаємодію) можна переписати так, що відповідна дія буде:

(Член  — звичайна густина лагранжіану швидкої — в загальному випадку — частинки; явно її можна не виписувати, оскільки для класичної теорії вона не потрібна, так як для неї потрібен лагранжіан такої частинки, виписаний як завжди — див. вище — а не його густина).

Тут c — швидкість світла,  — тензор електромагнітного поля (в лагранжіан входить його згортка — квадрат),  — 4-потенціал,  — чотиривимірна густина струму,  — 4-переміщення; мається на увазі нотація Ейнштейна сумування по повторюваному індексу.

Варіюванням по легко отримуються рівняння Максвела в чотиривимірній формі:

,

а варіюванням по  — рівняння руху для частинки:

де  — 4-імпульс,  — 4-швидкість.

Лагранжіан квантової теорії поля

Лагранжіан квантової теорії поля в принципі збігається з класичним, за винятком випадків, коли для деякої частини польових змінних важко ввести класичні аналоги або їх коректно інтерпретувати; хоча, і тоді зазвичай можна, хоча б чисто формально, отримати те, що називається класичним рівнянням руху, використавши замість тієї або іншої процедури квантування поля з даним лагранжіаном наближення стаціонарної фази (стаціонарної дії) — тобто знайшовши класичне наближення опису системи.

Таким чином, лагранжіани, виписані нижче, не є у визначеному сенсі специфічними тільки для квантової теорії відповідних полів; тим не менше вони в квантовій теорії поля використовуються, будучи в деякому відношенні її основою.

Лагранжіан квантової електродинаміки

Густина лагранжіану для КЕД

де ψ — біспінор,  — його діраковське спряження,  — 4-тензор електромагнітного поля, D — калібрувальна коваріантна похідна, і  — позначення Фейнмана для .

Лагранжіан Дірака

Густина лагранжіану для діраковського поля

.

Лагранжіан квантової хромодинаміки

Густина лагранжіану для квантової хромодинаміки

де  — калібрувальна коваріантна похідна КХД, и  — тензор напруженості глюонного поля.

Примітки

  1. а в деяких теоріях і більш багатовимірному
  2. В цьому пункті йде мова про чисто класичну (не квантову) електродинаміку, особливо це стосується зарядженої речовини, з якою взаємодіє електромагнітне поле — тобто і члена взаємодії, і лагранжіана власне речовини (а лагранжіан вільного електромагнітного поля в цілому той самий для класичної і квантової теорії).
  3. Тут зазвичай мається на увазі скаляр звичайного тривимірного простору, а не інваріант перетворень Лоренца.
  4. Це визначається знаком, який повинен вийти в результаті в рівняннях руху і тим, що з певних міркувань енергію поля хочеться мати додатньою. Все це може бути більш-менш строго обґрунтовано, але тут ми обмежимось щойно наведеними простими міркуваннями.
  5. Для отримання рівняння поля зручніше використовувати лагранжіан взаємодії, виражений через , для отримання рівняння руху частинки в полі — через положення точкової частинки (через ).
  6. Питання про знаки, як це було зроблено вище для електростатичного поля, не будемо тут детально обговорювати, хоча достатньо строге обґрунтування й існує, обмежимось знову зауваженням, що саме такі знаки дають потрібні знаки в готових рівняннях.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.