Міжпарламентський союз

Міжпарламентський союз (англ. Inter-Parliamentary Union, IPU) - міжнародна організація, створена в 1889 році Фредеріком Пассі (Франція) та Рандалом Крімером (Велика Британія). Це був перший постійний форум для політичних багатосторонніх переговорів. Спочатку організація складалася з окремих парламентарів, але з тих пір перетворилася на міжнародну організацію парламентів суверенних держав. Національні парламенти 163 країн є членами союзу разом з 10 регіональними парламентськими асамблеями, які є асоційованими членами[1]. Союз має постійних спостерігачів в Генеральній Асамблеї ООН та загальний консультативний статус в Економічній і соціальній раді.Міжпарламентський союз був створений у Францїі.

Міжпарламентський союз
фр. L'Union Interparlementaire
Заснована 1889
Штаб-квартира Женева
Вебсайт http://www.ipu.org/

Історія

Вісім провідних діячів з Міжпарламентського союзу отримали Нобелівську премію миру:

Початковою метою організації був арбітраж конфліктів. Союз зіграв важливу роль у створенні Постійної палати третейського суду в Гаазі. З часом, його основною місією стало сприяння демократії і міжпарламентського діалогу. Союз працював на створення установ на міжурядовому рівні, в тому числі Організації Об'єднаних Націй, організації, з якою він співпрацює в якій він має статус постійного спостерігача.

Численні органи висловили зацікавленість в можливості перетворення Міжпарламентського Союзу в Парламентську Асамблею ООН, серед них Комітет з демократії ООН, німецькийБундестаг та Соціалістичний інтернаціонал. Ліберальний інтернаціонал також притримується такої думки.

Штаб-квартира союзу була перенесена кілька разів з моменту її створення:

Члени і організації

Члени
  • Міжнародні парламентські асамблеї можуть бути допущені Радою керуючих як асоційовані члени.
  • Кожен парламент, утворений відповідно до законів суверенної держави, населення якого він представляє, і на території якого він функціонує може запросити членство в Міжпарламентському союзі. Рішення про прийняття до союзу повинне бути прийняте Радою керуючих.

Члени союзу зобов'язані передавати резолюції союзу в їхні парламенти, представляти їх своєму уряду, стимулювати їх реалізацію та інформувати секретаріат союзу часто та повно, наскільки це можливо, зокрема, у своїх щорічних доповідях, про зроблені кроки та отримані результати.

Асоційовані члени

Учасниками парламентської асамблеї крім національних парламентів є:

Органи
Headquarters of the IPU in Geneva (2010)

Органами Міжпарламентського союзу є:

  • Асамблея - збирається двічі на рік. Асамблея складається з парламентаріїв, призначених як делегати від членів Союзу. Асамблея допомагає у своїй роботі комітетам, число яких і коло ведення визначаються Радою керуючихю Комітети, як правило, готують доповіді і проекти резолюцій для Асамблеї.
  • Рада керуючих - зазвичай проводить дві сесії на рік. Рада керуючих складається з трьох представників від кожного члена союзу. Термін повноважень члена Ради керуючих триває від однієї асамблеї до наступної і всі члени Ради керуючих повинні бути членів асамблеї. Рада керуючих обирає Голову Міжпарламентського союзу на три роки. Вона обирає членів Виконавчого комітету та призначає Генерального секретаря Союзу.
  • Виконавчий комітет - складається з Президента Міжпарламентського союзу, п'ятнадцяти членів, які належать до різних парламентів (обираються Радою керуючих; не менше дванадцяти обирається з числа членів Ради керуючих) та Президента координаційного комітету асоціації жінок-парламентарів. Тільки парламентарі з держав, де жінки мають як право голосу і право на участь у виборах, можуть потрапити до Виконавчого комітету. Виконавчий комітет є адміністративним органом Міжпарламентського союзу.
  • Секретаріат - включає сукупність співробітників організації під керівництвом Генерального секретаря Союзу.

Асоціація генеральних секретарів парламентів є консультативним органом Міжпарламентського союзу.

Обрані на посади
  • Президентом Міжпарламентського Союзу є Абдельвахад Раді (Марокко), обраний на цей пост на три роки 19 жовтня 2011 на 189ій сесії Ради керуючих Міжпарламентського союзу в Женеві[2].
  • Генеральний секретар Союзу - Мартін Чунгонг (Камерун).
  • Президентом комітету з демократії та прав людини є О. K'єї-Менса-Бонсу (Гана).

Конференції

Асамблея Міжпарламентського союзу (раніше відома як Міжпарламентська конференція) є основним органом, який виражає погляди Міжпарламентського союзу з політичних питань[3].

№ Країна Місто Рік
1 Париж  Франція 1889
2 Лондон  Велика Британія 1890
3 Рим  Італія 1891
4 Берн  Швейцарія 1892
5 Гаага  Нідерланди 1894
6 Брюссель  Бельгія 1895
7 Будапешт  Австро-Угорщина 1896
8 Брюссель  Бельгія 1897
9 Христианія Сполучене королівство
Швеції та Норвегії		 1899
10 Париж  Франція 1900
11 Відень  Австро-Угорщина 1903
12 Сент-Луїс  США 1904
13 Брюссель  Бельгія 1905
14 Лондон  Велика Британія 1906
15 Берлін  Німеччина 1908
16 Брюссель  Бельгія 1910
17 Женева  Швейцарія 1912
18 Гаага  Нідерланди 1913
19 Стокгольм  Швеція 1921
20 Відень  Австрія 1922
21 Копенгаген Данія 1923
22 Берн  Швейцарія 1924
23 Вашингтон
Оттава		  США
Канада		 1925
24 Париж  Франція 1927
25 Берлін  Німеччина 1928
26 Лондон  Велика Британія 1930
27 Бухарест  Румунія 1931
28 Женева  Швейцарія 1932
29 Мадрид  Іспанія 1933
30 Стамбул  Туреччина 1934
31 Брюссель  Бельгія 1935
32 Будапешт  Угорщина 1936
33 Париж  Франція 1937
34 Гаага  Нідерланди 1938
35 Осло Норвегія 1939
36 Каїр  Єгипет 1947
37 Рим  Італія 1948
38 Стокгольм  Швеція 1949
39 Дублін Ірландія 1950
40 Стамбул  Туреччина 1951
41 Берн  Швейцарія 1952
42 Вашингтон  США 1953
43 Відень  Австрія 1954
44 Гельсінкі  Фінляндія 1955
45 Бангкок  Таїланд 1956
46 Лондон  Велика Британія 1957
47 Ріо-де-Жанейро  Бразилія 1958
48 Варшава  Польща 1959
49 Токіо Японія 1960
50 Брюссель  Бельгія 1961
51 Бразиліа  Бразилія 1962
52 Белград  Югославія 1963
53 Копенгаген Данія 1964
54 Оттава  Канада 1965
55 Тегеран  Іран 1966
56 Ліма Перу 1968
57 Нью-Делі  Індія 1969
58 Гаага  Нідерланди 1970
59 Париж  Франція 1971
60 Рим  Італія 1972
61 Токіо Японія 1974
62 Лондон  Велика Британія 1975
63 Мадрид  Іспанія 1976
64 Софія  Болгарія 1977
65 Бонн  ФРН 1978
66 Каракас  Венесуела 1979
67 Берлін  НДР 1980
68 Гавана  Куба 1981
69 Рим  Італія 1982
70 Сеул  Південна Корея 1983
71 Женева  Швейцарія 1984
72 Женева  Швейцарія 1984
73 Ломе  Того 1985
74 Оттава  Канада 1985
75 Мехіко  Мексика 1986
76 Буенос-Айрес  Аргентина 1986
77 Манагуа  Нікарагуа 1987
78 Бангкок  Таїланд 1987
79 Гватемала  Гватемала 1988
80 Софія  Болгарія 1988
81 Будапешт  Угорщина 1989
82 Лондон  Велика Британія 1989
83 Нікосія  Кіпр 1990
84 Пунта-дель-Есте  Уругвай 1990
85 Пхеньян  Північна Корея 1991
86 Сантьяго  Чилі 1991
87 Яунде  Камерун 1992
88 Стокгольм  Швеція 1992
89 Нью-Делі  Індія 1993
90 Канберра  Австралія 1993
91 Париж  Франція 1994
92 Копенгаген Данія 1994
93 Мадрид  Іспанія 1995
94 Бухарест  Румунія 1995
95 Стамбул  Туреччина 1996
96 Пекін  КНР 1996
97 Сеул  Південна Корея 1997
98 Каїр  Єгипет 1997
99 Віндгук  Намібія 1998
100 Москва  Росія 1998
101 Брюссель  Бельгія 1999
102 Берлін  Німеччина 1999
103 Амман  Йорданія 2000
104 Джакарта  Індонезія 2000
105 Гавана  Куба 2001
106 Уагадугу  Буркіна-Фасо 2001
107 Марракеш  Марокко 2002
108 Сантьяго  Чилі 2003
109 Женева  Швейцарія 2003
110 Мехіко  Мексика 2004
111 Женева  Швейцарія 2004
112 Маніла  Філіппіни 2005
113 Женева  Швейцарія 2005
114 Найробі  Кенія 2006
115 Женева  Швейцарія 2006
116 Нуса-Дуа, Балі  Індонезія 2007
117 Женева  Швейцарія 2007
118 Кейптаун  Південно-Африканська Республіка 2008
119 Женева  Швейцарія 2008
120 Аддис-Абеба  Ефіопія 2009
121 Женева  Швейцарія 2009
122 Бангкок  Таїланд 2010
123 Женева  Швейцарія 2010
124 Панама  Панама 2011
125 Берн  Швейцарія 2011
126 Кампала  Уганда 2012
127 Квебек  Канада 2012
128 Кіто  Еквадор 2013
129 Женева  Швейцарія 2013
130 Женева  Швейцарія 2014
131 Женева  Швейцарія 2014
132 Ханой В'єтнам 2015
133 Женева  Швейцарія 2015
134 Лусака  Замбія 2016
135 Женева  Швейцарія 2016
136 Дакка  Бангладеш 2017
137 Санкт-Петербург  Росія 2017
138 Женева  Швейцарія 2018

Поправки до Статуту

Будь-яка пропозиція про внесення поправок до Статуту повинна бути представлена письмово до Секретаріату Союзу, принаймні за три місяці до засідання Асамблеї. Секретаріат негайно повідомляє про всі такі пропозиції членів Союзу. Розгляд таких запропонованих поправок автоматично включений до порядку денного Асамблеї.

Вислухавши думку Ради керуючих, виражену простою більшістю голосів, асамблея приймає рішення про такі пропозицій у дві третини голосів.

Документи Міжпарламентського союзу

Міжпарламентський союз та ООН

Міжпарламентський сою відзначав 50-річчя ООН шляхом проведення спеціальної сесії в Залі Генеральної Асамблеї до початку сесії, де вони запланували тіснішу співпрацю з Організацією Об'єднаних Націй. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН, яка була прийнята в ході цієї сесії попросила Генерального секретаря дати цьому хід. Міжпарламентський союз та та Генеральний секретар ООН підписали 24 липня 1996 угоду, згодом ратифіковану резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, де Організація Об'єднаних Націй визнає Міжпарламентський союз як всесвітню організацію парламентів. Відповідно до цієї резолюції, Генеральний секретар представив доповідь. Цей звіт детально описував заходи, які були прийняті, в тому числі відкриття відділення зв'язку в Нью-Йорку, а також співробітництво з таких питань, як забезпечення представницької демократії. Генеральна Асамблея прийняла резолюцію, в якій просто заявила, що вона "сподівається на подальшу тісну співпрацю"

В 1999 Генеральна Асамблея прийняла декларацію «Парламентське бачення міжнародного співробітництва на зорі третього тисячоліття" і закликала Генерального секретаря вивчити нові шляхи, в якому відносини могли б бути посилені.

19 листопада 2002 Міжпарламентському союзу було надано статус спостерігача в Генеральній Асамблеї.


У резолюції 59/19, Про співпрацю між Організацією Об'єднаних Націй та Міжпарламентським союзом, Генеральна Асамблея ООН приймає до уваги рекомендації щодо більш систематичного залучення парламентаріїв у роботу ООН[4].

У підсумковій декларації другої Всесвітньої конференції спікерів парламентів, що відбулася в штаб-квартирі ООН в вересні 2005 року, була озаглавленао Подолання дефіциту демократії в міжнародних відносинах: підвищення ролі парламенту[5]

У резолюції, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН, 61/6, Про співпрацю між Організацією Об'єднаних Націй та Міжпарламентським союзою від 27 листопада 2006, вона закликає до подальшого розвитку річних парламентських слуханнях в ООН та інші спеціалізовані парламентські зустрічі в контексті великих нарад ООН[6].

Щороку під час осінньої сесії Генеральної Асамблеї, Міжпарламентський союз організовує парламентські слухання [7].

ООН та Міжпарламентський союз тісно співпрацюють в різних областях:мир і безпека, економічний і соціальний розвиток, міжнародне право, права людини, демократія і гендерні питання, але Міжпарламентський союз не отримав статус допоміжного органу Генеральної Асамблеї ООН.

Див. також

Примітки
  1. Члени Союзу на офіційному сайті Міжпарламентського Союзу
  2. 189та сесія Ради керуючих на офіційному сайті
  3. Асамблеї на офіційному сайті Міжпарламентського союзу(англ.)
  4. Resolution adopted by the General Assembly, 17 грудня 2004(англ.)
  5. Bridging the democracy gap in international relations: A stronger role for parliaments UNO Second World Conference of Speakers of Parliaments, New York, 7 to 9 September 2005(англ.)
  6. Resolution 61/6: Cooperation between the United Nations and the Inter-Parliamentary Union, 27 November 2006, at IPU official website(англ.)
  7. Cooperation with the UN: hearings at IPU official website(англ.)

Література
  • О. В. Задорожній. Міжпарламентський союз // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
  • Саидов А. Х. Межпарламентские организации мира: Справочник / А. Х. Саидов. – М. : Междунар. отношения, 2004. – 352 с. ISBN 5-7133-0955-X
  • Facebook: Inter-Parliamentary Union

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.