8-ма окрема армія ППО (СРСР)

В ході реорганізації системи протиповітряної оборони (ППО) з 1945 по 1960 рік, на базі Управління 7-го корпусу протиповітряної оборони в 1947 році було створено Управління 41-ї зенітної артилерійської дивізії протиповітряної оборони, яке на наступний рік отримало найменування Управління Київського району протиповітряної оборони. Під час чергової реорганізації в 1954 році було створено Управління Київської армії протиповітряної оборони, в 1960 році на підставі Директиви Головного штабу Військ ППО № ому/1/454690 від 24.03.1960 р. отримала загальновійськове найменування: Управління 8-ї окремої армії протиповітряної оборони (військова частина 25342).

З початку формування у лютому 1961-го і до липня 1968 року командувачем 8-ї окремої армії ППО був генерал-полковник О. І. Покришкін. У цей же період на базі, як правило, винищувальних авіаційних дивізій відбувається формування дивізій ППО, які увійшли до складу армії. До складу яких включалися зенітно-артилерійські частини.

8 ОА ППО призначалася для захисту від ударів з повітря населення, великих промислово-економічних районів і об'єктів, адміністративно-політичних центрів на території України і Молдови, військ Прикарпатського, Одеського та Київського військових округів, військово-морських баз і портів Чорноморського флоту. Поставлене бойове завдання армія виконувала в тісній взаємодії з силами і засобами ППО військових округів, Чорноморського флоту і ППО сусідніх країн Варшавського договору[1].

У 1960-х роках з'єднання і частини армії починають отримувати на озброєння ЗРК С-75 і С-125. Винищувальні авіаційні полки оснащуються винищувачами-перехоплювачами 1-го та 2-го покоління МіГ-17ПФ, Як-25П та Су-9 відповідно. Прикордонні частини і підрозділи радіотехнічних військ оснащуються засобами автоматизації «Повітря-1П».

У 1968—1969 роках командувачем 8-ї ОА ППО був генерал-полковник А. Є. Борових. З 1969 р. починається надходження зенітного ракетного комплексу дальньої дії С-200. Того ж 1969 і до 1977 р. командувачем 8-ї окремої армії ППО був генерал-полковник В. Л. Лавриненко.

В кінці 1960-х на початку 1970-х частини 8-ї армії стали отримувати на озброєння винищувачі 2-го покоління Су-15 та його модифікацію Су-15ТМ. З середини 1970-х на озброєння військ ППО країни, стали надходити нові винищувачі 3-го покоління МіГ-23 та МіГ-25 різних модифікацій.

У 1978 р. новим командувачем 8-ї армії став генерал-лейтенант Л. М. Гончаров. Через п’ять років у 1983 р. його змінив генерал-полковник В. О. Прудніков.

15 березня 1980 р. 28-й корпус протиповітряної оборони зі складу армії був переданий до Прикарпатського військового округу, а 1-ша і 21-ша дивізії протиповітряної оборони – до Одеського військового округу. У квітні того ж року до складу 8-ї ОА ППО увійшов 12-й корпус ППО з Бакинського району протиповітряної оборони.

У 1985 р. сформована група зенітних ракетних дивізіонів С-300 і включена до складу 96-ї ЗРБр, одночасно розформовано частину зрдн С-75 і С-125. Сталося переформування деяких радіотехнічних батальйонів в радіотехнічні центри (ртц).

У березні 1986 р. 1-ша та 21-ша дивізії ППО знову приєдналися до армії, а 12-й корпус ППО вийшов зі складу армії і став з'єднанням у новоствореній 19-й окремій армії протиповітряної оборони (19 ОА ППО). 15 березня 1986 р. 9-та дивізія ППО та 11-та дивізія ППО були об'єднані в 49-й корпус ППО.

У 1989 р. командувачем армії призначений генерал-лейтенант М. О. Лопатін. Наказом Президента України від 27.05.1992 р № 310/92 був призначений командувачем Військами ППО України.

На початку 90-х років, армія отримала на озброєння 62-го ВАП ППО (Бельбек) який почав переозброюватися, 14 винищувачів 4-го покоління Су-27[2].

1 липня 1992 року в зв'язку з розпадом СРСР 8-ма окрема армія ППО була передана під юрисдикцію України. На базі частин які дислокувалися на її території, а саме 49-й, 60-й корпуси, 8 ОА ППО та 28-й корпус, 2 ОА ППО. Створюється Командування Військ протиповітряної оборони України.

Винищувальна авіація

• МіГ-17Ф/П/ПФ "Fresco" (1965–1970 рр.);
• МіГ-19П/ПМ/ПТ "Farmer" (1955–1978 рр.);
• Як-25М "Flashlight" (1956–1967 рр.);
• Як-28П "Brewer" (1965–1982 рр.);
• МіГ-23М/МЛ/МЛД (1978–1992 рр.);
• МіГ-25П/ПД/ПУ/ПДС "Foxbat" (1974–1992 рр.);
• Су-9 "Fishpot" (1959–1979 рр.);
• Су-15ТМ "Flagon" (1970–1992 рр.);
• Су-27П "Flanker-B" (1991–1992 рр.)

Зенітно-ракетні комплекси

• С-75 "SA-2 Guideline" (1960–1992 рр.)
  
• С-125 "SA-3 Goa" (1960–1992 рр.)
  
• С-200А/В/Д '"SA-5 Gammon" (1969–1992 рр.)
  
• С-300ПТ/ПС "SA-10 Grumble" (1985–1992 рр.).

Радіотехнічні війська

РТВ були оснащені радіолокаційними станціями та комплексами різних типів і модифікацій:
- метрового діапазону: П-12НП «Єнісей», П-14Ф «Фургон», П-18 «Терек», 5Н84Ф;
- дециметрового діапазону: П-15 «Стежка», П-19 «Дунай», П-35 «Сатурн», П-37 «Меч», П-40Д/ДА «Броня», П-80 «Алтай», СТ-68У, 5Н87 «Кабіна-66»;
- радіовисотомірами: ПРВ-9(Б) «Наклон», ПРВ-11 «Вершина», ПРВ-13, ПРВ-16(А) «Надійність», ПРВ-17 «Лінійка».

• Покришкін Олександр Іванович, генерал-полковник авіації (1959—1968 рр.);
• Борових Андрій Єгорович, генерал-полковник авіації (1968 р.);
• Лавриненков Володимир Дмитрович, генерал-полковник (1969—1977 рр.);
• Гончаров Леонід Михайлович, генерал-лейтенант (1978—1983 рр.);
• Прудніков Віктор Олексійович, генерал-лейтенант авіації (1983—1989 рр.);
• Лопатін Михайло Олексійович, генерал-лейтенант (1989—1992 рр.)

• Війська протиповітряної оборони України
• Зенітні ракетні війська України
• Повітряні сили України

• Сайт ветеранов 8-й отдельной армии ПВО(рос.)
• 8-я отдельная армия ПВО(англ.)