Декоративні щури

Сірі пацюки стали одними з перших лабораторних тварин. Ймовірно, щури використовувалися в експериментах і до XIX століття. Тим не менш, вони вперше згадуються як піддослідні тварини в 1856 році, коли у Франції були опубліковані результати проведеної на них роботи щодо адреналектомії. У 1877—1885 роках вчені почали експерименти з розведення пацюків-альбіносів і схрещування їх з дикими щурами. Незабаром альбіносів привезли у Філадельфію. Там близько 1906 року була створена перша аутбредна лінія щурів, названа Вістар (Wistar або WISTARAT), за назвою інституту. Вона і зараз залишається однією з найпоширеніших. На основі Вістар були виведені такі лінії, як Спрег Доулі (Sprague-Dawley) і Лонг-Еванс. Перша з них з'явилася у 1925 році в розпліднику Sprague-Dawley в штаті Вісконсін. Друга — Лонг-Еванс (Long-Evans) — лінія щурів, отримана шляхом схрещування пацюків і щурів лінії Вістар Джозефом Лонгом і Гербертом Евансом (звідси і назва). У щурів цієї лінії є чорний або коричневий капюшон.

Щури лінії Цукер (Zucker) були виведені для вивчення ожиріння та артеріальної гіпертензії. Вони бувають худими (домінантна ознака) або страждають ожирінням (рецесивна ознака), вага яких досягає 1 кг. В їх крові високий рівень ліпідів і холестерину.

У 1901 році на прохання міс Мері Дуглас в англійський Національний Клуб Миші (NMC) були включені щури, тоді ж заснували їх перші стандарти. Незабаром щури брали участь у NMC Aylesbury Town Show. До 1912 році до щурів з'явився інтерес і назву клубу було офіційно змінено на National Mouse and Rat Club. Але в 1921 році, після смерті міс Дуглас, популярність декоративних щурів знизилася, а в 1929 році клуб опустив слово «щур» з назви.

Протягом наступних 45 років інтерес до декоративних щурів був постійним, але невеликим. До січня 1976 року у ентузіастів не було достатньої підтримки для створення клубу. Національне товариство Декоративних Щурів стало першою в історії повністю щурячою організацією. Воно встановило стандарти і стало проводити регулярні виставки, завдяки чому інтерес до декоративних щурів зріс, були знайдені і стандартизовані багато різновидів декоративних щурів.

Інститут Вістар

У 1906 році у Філадельфії була заснована перша лінія лабораторних щурів-альбіносів, що отримала назву за географічним принципом — лінія Вістар. Вона існувала до 1950 року і дала початок іншим лініям лабораторних щурів (не тільки альбіносів). Перший американський клуб — Асоціація селекціонерів мишей і щурів — з'явився в США в 1978 році, а через 5 років виникла Американська Асоціація любителів декоративних мишей і щурів (англ. American Fancy Rat & Mouse Association, AFRMA). Перші різновиди були привезені з Англії, але зараз її фахівці виводять власні.

За останній час інтерес до декоративних щурів як до домашніх тварин значно збільшився. Вони стали більш популярними, а по всьому світу є клуби любителів щурів.

Щур забарвлення бурмиз

У той час як зберігся «агуті» — забарвлення пацюків, було виведено безліч інших забарвлень. Зараз зустрічаються щури абсолютно різних кольорів, які можуть бути різних відтінків білого, рудого, коричневого, чорного, сірого. Є також сіамські і гімалайські щури.

Очі у щурів можуть бути червоними (pink), чорними (black), рубіновими (ruby) або різними (Odd-eye) (одне око червоне, а інше чорне або рубінове). Рубінові очі, на перший погляд, можуть здатися чорними. Щури з червоними і рубіновими очима бачать гірше, ніж їх чорноокі родичі. іноді, щоб розглянути якісь предмети, вони крутять головою.

Нові щурячі забарвлення з'являються внаслідок мутацій, в більшості випадків рецесивних. Найчастіше це відбувається при комбінації відомих генотипів, а інколи — при модифікації вже наявних забарвлень. Чорний окрас — перша зміна забарвлення пацюків. Є дві групи мутацій, внаслідок яких змінюється забарвлення щурів. В першу входять ті, які блокують утворення пігментних зерен, внаслідок чого утворюються ділянки білої шерсті. До другої відносяться мутації, які змінюють властивості пігментних зерен.

Своїм забарвленням триколірні щури нагадують черепахових кішок. Крім білої шерсті, у них є плями двох інших кольорів, наприклад, сірих, бежевих і рудих.

У різних джерелах згадуються лише два щури з таким забарвленням. Перший — Соляріс, який народився в лютому 2002 року на Алясці у двох чорних щурів з маркуванням «капюшон». інший триколірний щур з'явився на світ у травні 2006 року, його назвали Пиловою Мишею Сябу-Сябу. У Соляріса народилися тільки звичайні капюшони, трибарвних щурят в його потомстві не було. У Пилової Миші щурят не було взагалі. З цього випливає, що ця ознака рецесивна.

За стандартом AFRMA будь-який щур (якщо він не лисий) входить в одну з 4 секцій:

• Однорідний (Self) - забарвлення однорідне по всьому тілу щура.
• Тикований (Ticked) — кожна волосина пофарбована в кілька кольорів. Найпоширеніше забарвлення секції-агуті, яким володіє більшість диких сірих щурів.
• Комбінований (Pointed) — забарвлення, що складається з декількох кольорів (крім білого).
• Сріблястий (Silvered) — шерсть складається з чергованих сріблястих і основних волосин.

У свою чергу, в кожну з цих секцій входять різні забарвлення.

Downunder

Щур будь-якого забарвлення може мати на тілі малюнок з плям білого і будь-якого іншого кольору. Таких щурів називають маркованими (marked). існує багато маркувань. Ось деякі з них:

• Англо-ірландський (English Irish) — на грудях білий трикутник, на передніх лапах «рукавички», а ступні задніх білі наполовину.
• ірландський (Irish) — біла пляма на животі, на всіх лапах білі «рукавички», кінчик хвоста білий.
• Європейський плащовий (Berkshire) — біла пляма на животі і грудях, передні лапи білі наполовину, задні — до щиколоток, хвіст білий наполовину. Можлива наявність маленької плями на голові.
• Плащовий (Berkshire) — вся нижня частина тулуба біла, передні лапи білі до ліктя, задні — до щиколоток, хвіст білий наполовину. Можлива наявність білої плями на лобі.
• Блейз (Blazed Berkshire) — V-подібна біла пляма на мордочці, що починається від носа і досягає чола. Блейз охоплює зону вусів і звужується до точки між очима і вухами. Може поєднуватися з іншими маркуваннями.
• Капюшон (Hooded) — пофарбована частина (капюшон) покриває голову, шию, груди і плечі. Капюшон переходить в смужку, що йде уздовж спини до хвоста, третина якого біла.
• Кепковий (Capped) — верхня частина голови пофарбована, можливо біла пляма на лобі.
• Хаскі плащовий (Badger husky) — у цього маркування « Чале» забарвлення. Нижня частина тіла і голови повністю біла. На голові блейз, а хвіст забарвлений повністю.
• Плямистий (Varigated) — голова і плечі пофарбовані, має бути пляма (на лобі) або блейз. Решта ділянок верхньої частини тіла щура білі з плямами. Нижня частина тіла біла.
• Масковий (Masked) — пофарбована тільки область навколо очей.
• Австралійський (Down Under або DU) — пофарбовані плями (якоїсь з існуючих маркувань) є і на животі, і на спині. Вперше щур з цим маркуванням з'явився в Сіднеї в 1998 році.

Якщо у щура однотонне забарвлення, він називається Self (з англ. суцільний).

Крім щурів з хвостами, бувають і безхвості (Manx або Tailless), які не можуть активно використовувати хвіст як терморегулятор, балансир і / або як опору. У 1915 і 1917 в журналі Anatomical Record було опубліковано два наукові звіти про безхвостих щурів. Ці дослідження, названі «Безхвостість у щурів» і «подальші спостереження за безхвостістю у щурів», були написані Сарою Конроу з інституту Вістар. У них розповідається про дев'ять манксів, виведених з 71 500 тварин за 10 років. Багато перших англійських манксів мали фізичні проблеми, і NFRS заборонив виставляти їх на своїх виставках.

14 лютого 1984 року у Сполучених Штатах народився перший щур без хвоста. Незабаром на шоу AFRMA були показані щури цього різновиду. Оскільки у них не було проблем зі здоров'ям, американська спільнота офіційно стандартизувала їх у листопаді 1993 року.

За формою вух щури бувають:

• стандартні (Standard) — з високо посадженими, не дуже великими, округлими вухами;
• дамбо (Dumbo) — з більш округлими, ніж у стандартних щурів, вухами, які розташовані трохи нижче звичайного. Форма вуха може бути як кругла («блюдце»), так і злегка загострена («тюльпан»). Назву цей різновид отримала завдяки персонажу мультфільму Дамбо.

Декоративний довгошерстий Щур

У порівнянні з кількістю забарвлень і маркувань різновидів шерсті існує небагато, і не всі вони міжнародно стандартизовані. Найбільш поширеним є «Стандартний» тип шерсті, до якого відносяться щури з короткою гладкою і глянсовою шерстю. Шерсть самців може бути більш грубою і твердою, а шерсть самок більш м'якою і тонкою. Є ще кілька стандартизованих типів шерсті: «Кучерявий»(Rex), у щурів цього різновиду кількість остьових волосин знижено, їх шерсть більш щільна і груба, ніж у стандартних, все волосся, включаючи вуса, в'ється; «Оксамитовий» (Velveteen), більш м'якошерста варіація рексів; «Сатиновий» (Satin), який включає в себе щурів з більш м'якою, тонкий і блискучою шерстю. Крім того, існують щури з більш довгою шерстю, ніж у стандартних, цей різновид називається «Довгошерстий» (Longhair або Harley). Такі щури стали з'являтися в 2000-х роках.

Решта різновидів шерсті визначаються скоріше не самими шерстинами, а їх відсутністю:

• Дабл-рекс (Double-Rex) — декоративні щури, у яких ділянки, покриті шерстю, змінюються протягом усього життя.
• Пухові (Fuzz) — щури з дуже тонким, м'яким і коротким пушком по всьому тілу, їх шкіра тепла і бархатиста на дотик. На мордочці і нижній частині тіла більш довга і густа шерсть.
• Сфінкси (Hairless) — різновид лисих щурів. Може бути невеликий пушок над очима, на щиколотка і зап'ястях, на щоках і в паховій області. Сфінкси часто живуть менше звичайних щурів, вони більш схильні до застуди і набагато легше ранять шкіру, яка не захищена шерстю.

Серед любителів щурів існує суперечка щодо селекції. З одного боку, застосування методів селекції дозволяє розводити щурів, відповідних певному стандарту, а також виводити нові різновиди, завдяки чому і з'явилися декоративні щури. Однак народжуються і ті, які не відповідають стандартам. Пізніше цих щурів можуть віддати або продати в якості кормових тварин, або просто вбити. Крім того, є побоювання щодо етичності розведення безхвостих і лисих щурів. Хвіст дуже важливий для балансу щура і регулювання температури тіла. У безхвостих щурів можуть бути проблеми з кишківником, сечовим міхуром, деформації в області таза (наприклад, параліч задніх лап), також є великий ризик отримання теплового удару або падіння з висоти. Що стосується сфінксів, вони менше захищені від подряпин і холоду. Такі групи, як NFRS, заборонили показ цих різновидів на своїх заходах.

Оскільки сірі щури і споріднені їм види розглядаються як шкідники, навмисне ввезення декоративних щурів в деякі країни регулюється. Наприклад, імпорт іноземних гризунів заборонений в Австралії. В інших областях, таких як канадська провінція Альберта, утримання домашніх щурів за межами шкіл, лабораторій та зоопарків є незаконним.

Декоративні щури виведені для дослідів в лабораторіях, де відбиралися спокійні, неагресивні особини. В результаті зараз вони майже нешкідливі. Проте, потрібно мати на увазі, що кривдника може вкусити будь-який щур. Це є ознакою того, що щур чимось незадоволений. Особливо агресивних особин не допускають до розмноження, бо декоративні щури повинні бути безпечними для людини. Між собою щури можуть жорстоко битися. Найчастіше так себе ведуть самці під час статевого дозрівання (5-9 місяців). Крім цього будь-який щур може накинутися на меншу тварину, захищати свою територію від сторонніх щурів або від людини. Своє невдоволення вони показують тим, що шиплять, пирхають або кусають. Також ознаками агресії є встале дибки хутро, оголені і / або скреготливі зуби (сильніше, ніж при сточуванні), притиснуті вуха і напружене тіло.

існують різні форми агресії. Деякі щури добре уживаються зі своїми родичами, але нападають на людей, інші агресивні з незнайомими щурами, а треті проявляють агресію тільки під час вагітності або годування. Зустрічаються щури, що конфліктують з конкретними особинами, і такі, які не терплять будь-яких інших щурів. Бувають вихованці, які ведуть себе агресивно через страх або стрес.

У щурів в агресивному стані було зареєстровано два типи ультразвукових сигналів. Це, по-перше, сигнали тривалістю 3-65 мс на частоті близько 50 кГц, і, по-друге, імпульси тривалістю до 3400 мс на частоті приблизно 25 кГц. Другі, мабуть, відбуваються під час довгих видихів покірних щурів при зниженій агресивність.

Декоративні щури, так само як їх предки, — соціальні тварини, і в більшості випадків уживаються зі своїми родичами. Вони можуть мирно співіснувати з іншими тваринами-компаньйонами і домашніми тваринами. Однак щури-всеїдні тварини, тому утримувати їх з мишами або хом'яками небезпечно. Щури і птахи несумісні. Великі птахи становлять небезпеку для щурів, а дрібні служать їм їжею. існують приклади успішного утримання щурів з кроликами і морськими свинками, але для запобігання нещасних випадків краще поселити їх в різних клітинах і допускати спільні прогулянки тільки під наглядом. Також вкрай не рекомендується допускати спільних прогулянок черепах і щурів.

Пес і кішка можуть співіснувати з щурами, при дотриманні запобіжних заходів, і відсутності у перших яскраво виражених мисливських інстинктів.

У гризунів, що утримуються на хвойній підстилці, можуть руйнуватися клітини трахеї і легень, підвищуватися рівень ферментів в печінці. Крім того, до двотижневого віку смертність щурят, які розводилися на хвойному наповнювачі склала 56 %, в той час як у інших — 0,01 %. До того ж маса щурят що утримувалися на хвойному наповнювачі була на 23 % менше. Дослідження показали, що хвойні токсини впливають також на людину і інших тварин. Люди, що працюють в деревообробній промисловості, мають більший ризик захворіти на рак дихальних шляхів, в тому числі на рак гортані, і астмою. Курчата, що утримуються на хвойному наповнювачі, більше схильні до респіраторних захворювань .

Всі наземні ссавці можуть представляти ту чи іншу небезпеку для здоров'я людини, і пацюки не є винятком. В умовах дикої природи, в місцях природних вогнищ чуми (Казахстан, Китай, Монголія, Північно-Західний Прикаспій, Волго-Уральське межиріччя, Забайкалля, а також деякі інші південні території Росії) пацюк може переносити збудників цього захворювання.

Пацюк не входить в список видів, що становлять загрозу для людини. У 2004 році в США стався спалах сальмонели. Вона була пов'язана з людьми, які утримували щурів. Однак встановлено, що розвиток сальмонельозу домашніх щурів, як і ряд інших зоонозних захворювань, викликаний контактами з дикими побратимами, випадковим зараженням в будинку власника, вживанням заражених продуктів харчування, води або наявністю заражених предметів в клітці.

• The National Fancy Rat Society(англ.)
• The American Fancy Rat and Mouse Association(англ.)
• Rat & Mouse Club of America(англ.)

• Samuel Anthony Barnett. The Rat: A Study in Behavior. — Чикаго, США — 288 с. — ISBN 978-0-202-30977-4.