Пішохідна зона

Термін «безавтівковий розвиток» (пішохідизація) передбачає фізичні зміни — нову забудову або істотні зміни в існуючу.

Пішохідна зона на вулиці князя Михайла уночі з новорічними декораціями. Белград, Сербія

Меліа (2010) визначає такі типи безавтівкового розвитку:

1. Резидентський або змішаний:
   • Відсутність паркінгів або стоянки близько до місця проживання
   • Інфраструктура громадського транспорту, архітектурна логістика і планування дозволяє повноцінно і комфортно жити без власного авта
2. Юридичний(правовий), заснований переважно на досвіді роботи в Північно-Західній Європі, де почався carfree рух, який можна поділити на 3 моделі:
   • Ваубан модель
   • Модель обмеженого доступу (англ. limited Access)
   • Пішохідизовані центри для резидентів

Ваубан — найбільша зона безавтівкового розвитку в Європі. Кількість населення — 5000. Автомобілі тут дозволено зупиняти лише за житловими вулицями, тільки щоб принести додому продукти чи пакунки. Проте паркуватися там не можна, а лише у спеціально облаштованих у периферійних районах паркінгах, місця на яких надзвичайно дорогі (у 2006 одне місце коштувало 17 500 € плюс щомісячна абонплата). А з метою профілактики ухилянь від замовлення паркомісць, кожен власник будинку мусить заповнювати декларацію, де вказує, володіє він автомобілем чи ні.

Є найбільш поширеним типом безавтівкового розвитку. Передбачає використання фізичних бар'єрів, які запобігають проникненню автомобілів у пішохідні зони. У деяких районах, як наприклад, біля Стелверк 60 (Кельн) використовуються знімні бар'єри, які контролюються організаціями резидентів. Також є випадки коли автомобільний доступ можливий тільки ззовні (Ватервік, Амстердам).

Пішохідний центр міста Ювяскюля, Фінляндії

Європейські активісти провели декілька досліджень. Найбільш широкомасштабним виявилось дослідження Яна Шеурера у 2000 р. Інші, пізніші дослідження охоплювали тільки одну пішохідну зону, наприклад зону Vienna's Florisdorf.

Характеристика пішохідних зон:

• дуже низький рівень використання автомобілів, у результаті чого зменшилась кількість руху по тротуарах;
• збільшення кількості велосипедистів та пішоходів;
• активні ігри та перебування більшості дітей в таких зонах;
• менше місця для паркування транспортних засобів, водночас більше місця для озеленення територій та створення зон для соціальних потреб населення.

Основні переваги:

• низька кількість викидів в атмосферу;
• низький відсоток ДТП на подібних територіях;
• краще побудовані умови навколишнього середовища;
• перешкода приватним автомобілям та інших моторним транспортним засобам;
• заохочення людей до активного способу життя.

Основні проблеми пов'язані з керуванням порядку паркування. На сусідніх вулицях чи районах міста, де паркування дозволяється, зазвичай, збирається велике скупчення транспортних засобів та дорожніх заторів.

Станом на 2013 рік більшості обласних центрів є як мінімум одна центральна пішохідна вулиця, а подекуди і цілий міні-район, мережа із центральних провулків, площ, сквериків, парків та вузеньких вуличок. Яскравим прикладом є зона між вул. Січових Стрільців і вул. Дністровською в Івано-Франківську, де практично відсутній автомобільний рух. Там розміщені офіси, ратуша, дві церкви, декілька площ, міські фонтани, парк, обласна Філармонія, Бібліотека для юнацтва, кінотеатр, повністю пішохідна 'Стометрівка' (частина вул. Незалежності) із численними бутіками, книгарнями, кав'ярнями, ресторанами, сувенірними крамничками. Ця зона є надзвичайно привабливою для відпочинку молоді, молодих мам із дітьми через концентрацію усієї необхідної розважальної та торгової інфраструктури. Це призвело до величезної кількості пішоходів, які гуляючи цими центральними вулицями переходять дорогу майже безперервно, що дуже ускладнює і сповільнює рух автомобілів. Тому водії воліють об'їжджати центральний історичний район міста, щоб зекономити час. Тому цілком логічно і еволюційним є те, що у 2012 році за рішенням міської ради площа Ринок в Івано-Франківську стала пішохідною зоною. Автомобілістам заборонили вільний проїзд центральними прилеглими вулицями. Вартість перепустки в центр міста — 50 грн. на день.[1]

Аргументують таку ініціативу потребою збереження старовинної архітектури, а також комфортом туристів. Пропускатимуть за спеціальні металеві стовпчики лише екстрені служби (наприклад, «швидку» та пожежників), місцевих мешканців, які мають при собі паспорт із зазначенням прописки, а також інвалідів та ветеранів. Знижки надано лише підприємцям, чиї крамниці, кав'ярні та офіси розташовані біля Ратуші. Для них місячний абонемент - 250 гривень. Утім, з часом вартість буде зростати.

Аналогічні міні-зони є в Чернівцях — вул. О.Кобилянської.[2]

Вулиця Лесі Українки — центральна пішохідна вулиця в Луцьку, довжина — 730 м.

У Тернополі дві пішохідні вулиці, які перетинають одна одну Т-подібним перехрестям:

• вулиця Валова — вузька й романтична, виходить на центральну в Тернополі вулицю Руську через красиву арку в будинку № 19;
• Вулиця Гетьмана Сагайдачного ширша, в бік Майдану Волі перетворюється на зелену алею. Вона закінчується Собором Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці — унікальним костелом, що збудований у стилі бароко.

Центральна пішохідна — вул. Проскурівська[3]

У Сумах дві пішохідні вулиці — Воскресенська та Соборна, які простягаються паралельно та поєднаються провулками. Візитною карткою вул. Соборної є Спасо-Преображенський собор.

Частина вулиці Козицького

Центральна пішохідна — вул. Корзо. Адміністрація міста також планує перетворити площу Петефі на другу пішохідну зону.[4]

Вулиця Пушкінська від міської ратуші до вулиці Федорова. Будинки вздовж вулиці мають красивий старовинний стиль. Мукачівська ратуша має дуже оригінальний облік, побудована в змішаному стилі з елементами модерну та неоготики

Рішенням виконавчого комітету від 03.02.2012 року стоянка на території пішохідної зони центральної частини м. Львова заборонена.[5] 22 жовтня 2012 у Львові презентували концепцію впорядкування вуличного паркування в центральній частині міста з одночасним створенням вільних від транспорту пішохідних зон. Концепцію розроблено з метою повністю вивести з історичного ядра Львова вуличне паркування. Концепція поділена на три стадії з конкретними термінами виконання.

Перша стадія передбачає створення платних паркувальних зон з контролем на в'їзді і виїзді (за допомогою паркоматів) з блокуванням в'їзду в пішохідну зону, друга стадія (2014—2016 рр.) — облаштування паркоматами відкритих паркувальних зон (за принципом — дорожче паркування з наближенням до центру), третя стадія (2017—2022 рр.) — будівництво підземних та багатоповерхових паркінгів і поступова ліквідація вуличних паркувальних зон.

• Перша стадія — пілотний проект закритих платних паркувальних зон з облаштуванням пішохідних зон у центрі міста. Термін виконання — кінець 2013 року. Передбачає три етапи, які супроводжуються широкою інформаційною кампанією в засобах масової інформації.
  • На першому етапі створюються платні паркувальні зони з контрольованими в'їзними і виїзними терміналами на межі або поблизу історичного ядра міста з блокуванням доступу транспорту в пішохідну зону. На цьому ж етапі встановлюються автоматичні болларди для запровадження регламентованого руху транспорту в пішохідній зоні (транспорту спеціального призначення та іншого транспорту в нічний час).
  • Другий етап передбачає зміну організації дорожнього руху в центральній частині міста і розширення платних закритих паркувальних зон. На другому етапі обмежується паркування поза цими зонами в межах кільця, окресленого пл. Торгова, вулицями Городоцька, Менцинського, Листопадового чину, Університетська, Січових Стрільців, Словацького, Стефаника, Дудаєва, Григоровича, Мартовича, Грушевського, Скельна, Костомарова, Шота Руставелі, Франка, Винниченка, Кривоноса, Гонти, пл. Осмомисла. На другому етапі здійснюється також поширення пішохідних зон на ділянку вулиці Сербська від площі Соборної до вул. Валової, а також на вулицю Ліста. Для запобігання паркуванню в недозволених місцях застосовуються такі технічні засоби, як стовпці, вази, велостійки, огородження, а на вулицях з пасажирськими маршрутами — виділені смуги для громадського транспорту, захищені високими бордюрами чи іншими профільними формами. Організовується робота евакуаторів у співпраці з Державною автоінспекцією.
  • На третьому етапі облаштовується закрита платна паркувальна зона в північній частині міського центра в районі площі Теодора. Одночасно створюються дві пішохідні зони: 1) в околицях площ Старий ринок, Вічева та Звенигородська; 2) на схилах Високого замку на ділянці вулиць Смерекова та Пільникарська.
• Друга стадія — облаштування паркоматами відкритих паркувальних зон з транзитним рухом автотранспорту в наближених до центра дільницях. Термін виконання — 2014—2016 роки. На цій стадії важливо встановити ретельний контроль за дотриманням правил паркування в місті. Домінує принцип: чим ближче до центра міста, тим дорожчим стає автомобіль. Нерегламентований заїзд механічного транспортного засобу в пішохідну зону, на тротуар або велосипедну доріжку стає екстраординарною подією і суворо карається штрафами. Друга стадія створить сприятливий ґрунт для довготермінових інвестицій в будівництво підземних і наземних багатоповерхових паркінгів.
• Третя стадія — будівництво підземних і багатоповерхових паркінгів і поступова сумірна ліквідація вуличних паркувальних зон. Термін виконання — 2017—2022 роки. Успішне виконання попередніх стадій і контроль над паркуванням у центральній частині міста створять умови для надходження інвестицій в розвиток мережі підземних і багатоповерхових позавуличних паркінгів. На цьому етапі кожне введення нового паркомісця поза межами вулиці повинно супроводжуватися ліквідацією вуличного паркомісця. Очікується покращення вуличної інфраструктури, розширення пішохідної зони й інтенсивний розвиток веломережі.[6]

Центральний проспект столиці України, Хрещатик, перекривають на вихідні і він перетворюється на повністю пішохідну зону із численними вуличними музикантами, брейкдансерами, клоунами, продавцями дитячих іграшок і всіляких цікавинок. У ці ж дні тут проводять різноманітні акції, промо, конкурси, флешмоби тощо. Також пішохідним є Андріївський узвіз.

Пішохідні вулиці: Дерибасівська, У 1980-х в концепції Центральної навчально-експериментальної студії Спілки художників СРСР (створення пішохідної вулиці Дерибасівська, керівник Є.Розенблюм) предметом особливої уваги та охорони стала саме містобудівна тканина історичного центру міста — з її периметральною забудовою кварталів, суцільним рядом фасадів та маленькими внутрішніми двориками. А, ідейно-змістовним стрижнем повинен стати своєрідний сценарій «архітектурного спектаклю» на тему історії міської культури Одеси, глядачами якого будуть пішоходи, а діючими особами пам'ятники історії та культури.[7]

В Полтаві пішохідною є частина вулиці Соборності.

Катеринославський бульвар — є унікальною пішохідною вулицею в сучасному стилі. Влітку, як тільки температура повітря піднімається вище 30 градусів, включаються вуличні охолоджувачі, які паром охолоджують повітря до комфортної температури.

вулиця Михайлівська

вул. Суворова

вул. Соборна

В Сімферополі дві пішохідні вулиці, які утворюють між собою перехрестя: Пушкіна та частина вулиці К.Маркса.

Вул. Леніна завдовжки близько 700 метрів. Закінчується центральним майданом та набережною. Перша черга побудована пішохідною в середині 2000-х, друга — в 2012 році. Ці дві різні за часом створення частини відрізняються оформленням: друга черга має дуже красиву кольорову тротуарну плитку.

Частина проспекту Сталеварів

Знам’янка

Проспект Шільний

Частина проспекту Леніна, закінчується набережною.

Частина вул. Дворцової

У США пішохідні зони називаються «pedestrian malls» або «pedestrian streets», що українською можна перекласти як променада. Пішохідні зони досить рідкісні у США, хоча деякі міста створили окремі пішохідні вулиці.

На острові Макіно, що на озері Гурон, штат Мічиган, в 1896 р. було повністю заборонено рух автомобільного транспорту. Така заборона діє досі, за винятком швидкої допомоги. Пересування по острову відбувається пішки, велосипедом, каретами. 13-кілометрова кільцева дорога М-185, яка оточує острів, наразі є єдиною вільною від автомобільного транспорту автомагістраллю (highway) в США.

Прикладом пішохідних зон є торговельна частина центру міста Бостона, де заборонений рух автомобільного транспорту протягом дня. Найбільш людні вулиці Сан-Франциско і Кембриджа (США) перекриті на в'їзд автотранспорту кожної неділі влітку, що дозволяє велосипедистам, скейтбордистам та іншим пішоходам сповна використовувати дорогу. У 2009 р. перетин Бродвею і Таймс-Сквер у Нью-Йорку став цілком пішохідним.

Аргентинські найбільші міста: Кордова, Мендоса і Росаріо мають жваві пішохідизовані центральні вулиці (ісп. peatonales) які зливаються із міськими площами і парками і завжди переповнені людьми, що прогулюються в будь-який час дня і ночі. Більшість (якщо не всі) аргентинські міста є 'human-scale' і дружні до пішоходів, хоча трафік в деяких районах залишається сильно ускладненим.

У Буенос-Айресі деякі ділянки Calle Florida були пішохідизовані починаючи з 1913, що робить це місто одною із найстаріших пішохідних зон у світі.

Одною з перших пішохідних вулиць Бразилії є Вулиця 15-го Листопада в Куритибі.

Острів Пакуета в Ріо-де-Жанейро є повністю вільним від автомобілів. На острові дозволені лише машини поліції та швидкої допомоги. В самому Ріо-де-Жанейро, дороги які безпосередньо прилягають до узбережжя стають пішохідними в неділю та на свята. Даунтаун міста, майже вся вулиця Аувідор були пішохідним простором ще з середини XIX ст., коли був заборонений в'їзд ще каретам і екіпажам. Також Район Саара, в даунтауні, включає в себе дюжину колоніальних вулиць, переповнених вдень покупцями із лімітованим проїздом для машин, Ейхо Родовіваріо, одна з основних транспортних артерій, шириною 30 м та довжиною 13 км, що з'єднує центр міста Плано Пілото з північчю і півднем у вихідні стає пішохідною.

У Чилі є багато пішохідних вулиць. Прикладами можуть служити Пасео Ахумада в Сантьяго та Кале Валпараїсо у Він'я-дель-Мар.

Протягом 1998—2001 мер Боготи, Енріке Пеньялоса створив декілька пішохідних вулиць, площ і веломаршрутів, інтегрованих у систему швидкісного громадського автобусного сполучення. В історичному центрі Картахени для машин закривають окремі вулиці у певні години.