Економіка України

За даними видання ЦРУ «The World Factbook», економіка України посідала 50-те місце серед усіх економік світу за номінальним ВВП (за паритетом купівельної спроможності) — у 2010 році він становив 305,2 млрд доларів США[12]. Водночас за цим же показником (ВВП за ПКС), розрахованим на особу, Україна у цьому ж дослідженні «The World Factbook» 2010 року зайняла 133 місце серед 227 економік світу (з показником 6 700 доларів США)[13]. ВВП зріс порівняно з попереднім роком на 4,3 %, а ВВП на особу за ПКС становив 6,7 тис. доларів США (в 2007 р. — 7,1 тис. доларів США)[14]. За рівнем видатків на ведення домашнього господарства Україна посідає останнє місце серед країн Східної Європи[15].

У звіті британського Центру досліджень проблем економіки й бізнесу (CEBR), прогнозується  що між 2021 і 2036 роками Україна підніметься з 55-го на 53-е місце в рейтингу економік світу.[16]

Динаміка основних показників економіки України у жовтні 2018 року порівняно з аналогічним місяцем або періодом 2017 року[17]:

Обсяг роздрібного товарообороту підприємств (юридичних осіб) України за 1995—2015 роки.

Україна — потенційно багата країна, господарський комплекс якої становлять такі види промисловості, як важке машинобудування, чорна та кольорова металургія, суднобудування, виробництво автобусів, легкових і вантажних автомобілів, тракторів та іншої сільськогосподарської техніки, тепловозів, верстатів, турбін, авіаційних двигунів і літаків, обладнання для електростанцій, нафто-газової та хімічної промисловості тощо. Крім того, Україна є потужним виробником електроенергії.

В Україні налагоджено виробництво ракетоносіїв, супутників і обладнання для дослідження космосу. Україна є значним виробником військової техніки — танків, військово-транспортних літаків, зенітно-ракетних комплексів, оптичного обладнання.

Літаки типу «АН», ліхтеровози, крокуючі екскаватори, точні верстати, електрозварювальні прилади виготовляються за новітніми технологіями та відповідають найвищим світовим стандартам.

Україна — транзитна держава, через яку проходить 5 з 10 міжнародних транспортних коридорів Європи. Розвинені всі сучасні види транспорту — залізничний, автомобільний, річковий, морський, трубопровідний і повітряний. Головні морські порти: Одеса, Чорноморськ, Херсон, Ізмаїл, Маріуполь, Керч. Основна водна артерія — Дніпро, судноплавні також Десна, Прип'ять, Дністер, Дунай. Летовища є в усіх обласних центрах, у багатьох із них, а також у Києві — міжнародні. Серед інших діють нові авіакомпанії («Міжнародні авіалінії України» тощо).

До проголошення незалежності економіка УРСР становила значну частину економіки СРСР. Держплан СРСР спільно з українським Держпланом розробляв п'ятирічні плани розвитку економіки УРСР як інтегральної частини радянської економіки.

Українські підприємства були підлеглі союзним міністерствам у Москві або республіканським міністерствам у Києві. Після 1991 підприємства, незважаючи на формальну приналежність до державної власності, потрапили під контроль своїх директорів. До 1996 близько 6 тис. середніх і великих підприємств стали акціонерними товариствами, а до 1998 було приватизовано 45 тис. невеликих підприємств і майже 99 % магазинів роздрібної торгівлі, підприємств торгівлі та сфери послуг.

Під час і після розпаду СРСР Україна пережила жорстоку економічну депресію: крах економіки та гіперінфляція зумовили катастрофічне скорочення ВВП.

Різко ускладнило економічну ситуацію рішення керівництва країни не запроваджувати відразу повноцінну національну грошову одиницю, а поступово виходити з рубльової зони і спочатку запровадити сурогатні гроші — купоно-карбованці[18].

Національний Банк України ввів в обіг купоно-карбованці багаторазового використання з 10 січня 1992 року. З введенням купоно-карбованців у готівковому обігу в Україні одночасно перебували дві валюти — радянські рублі та українські купоно-карбованці. Для розрахунків за продовольчі та промислові товари приймали винятково купоно-карбованці; для розрахунків за послуги та для інших видів платежів приймали як рублі, так і купоно-карбованці за курсом 1:1. У перші місяці після введення, виходячи з ширшої вживаності купоно-карбованців, вони цінились трохи більше за радянські рублі. Поступово, у квітні 1992 року, весь готівковий обіг заповнився купоно-карбованцями. У листопаді 1992 року рублі були замінені на карбованці і в безготівковому обігу.

500,000 купоно-карбованців

Монета 1 гривня, аверс та реверс.

При запровадженні купоно-карбованців планувалося їх використання лише упродовж 4—6 місяців, проте вони проіснували до 1996 року, і є думка, що купоно-карбованці узяли на себе весь інфляційний удар.

У 1996 році запровадили національну грошову одиницю — гривню, була зупинена гіперінфляція, проте зростання економіки відновилося лише в четвертому кварталі 1999 року.

Починаючи з 2000 року, економіка України стабільно зростала. У 2007 році зростання становило 7 % порівняно з попереднім роком, проте і на сьогодні за обсягом ВВП країна не досягла рівня 1990 року[19].

Протягом 1995—2004 рр. обсяги промислового виробництва збільшилися на 40 %, майже вдвічі зросла продуктивність праці. Економічні трансформації, створення ринкових засад функціонування і розвитку, зміни форм власності разом з організаційною реструктуризацією підприємств (понад 90 % підприємств мають недержавну форму власності) істотно змінили можливості розвитку промислового комплексу. Якщо темп зростання реального ВВП 2004 року становив 12,15 % (2003 р. — 9,6 %), а темп зростання обсягу промислового виробництва — 12,5 % (2003 р. — 15,8 %), то 2005 року він був рекордно низьким — 2,7 %. Спостерігалось уповільнення промислового виробництва на фоні зростання реального ВВП, що свідчить про відсутність стабільного процесу використання НТП галузей промисловості.

Економіка України сильно постраждала від світової економічної кризи 2008 року. У 2008 р. гривня знецінилась на 38 % відносно долара США, що перевищило падіння обмінного курсу ісландської крони і сейшельської рупії[20]. Водночас виробництво було спрямоване на експорт, який давав надприбутки, відповідно була висока ціна продукції на внутрішньому ринку, і населення країни змушене було купувати найнеобхідніше за європейськими цінами[21]. Державна служба зайнятості України прогнозувала, що 2009 р. безробіття в Україні сягне 9 % (проти 3 % у 2008 р.)[22]. За підсумками 2009 року, українці збідніли на 10 %, а 78 % людей в Україні, за статистикою ООН, перебувають за межею бідності[23]. Валовий внутрішній продукт у 2009 р. скоротився на 15 %. У 2010 році Україна повністю змінила економічний курс країни, який був націлений насамперед на розвиток внутрішнього ринку. Темпи зростання ВВП 2010 року становили 4,2 %.

Реальний ВВП України станом на 01.01.2017 становив 984,016 млн грн. Того року економіка України показала зростання цього показника (2,3 %) вперше з 2013 року. Падіння ВВП почалося 2013 року та становило 0,027 %, прискорившись 2014—2015 рр. через політичну, економічну кризу, військові дії. Упродовж цих років сумарне падіння становило близько 16 %.  

Скорочення ВВП було спричинене проблемами майже в усіх галузях економіки України. Руйнування виробничих потужностей і транспортної інфраструктури, розрив виробничих міжрегіональних зв'язків через воєнне протистояння на сході країни зумовили падіння обсягів промислового виробництва. Зниження реальної заробітної плати в умовах погіршення споживчих настроїв населення та високої інфляції спричинило звуження внутрішнього споживчого попиту. Зниження інвестиційного попиту було зумовлене високими ризиками через військовий конфлікт на Сході України.

Внаслідок певної макроекономічної стабілізації, пожвавлення споживчого та інвестиційного попиту, замороження конфлікту на Донбасі зростання реального ВВП становило 2,3 %, що є позитивним показником відновлення економіки України.

Відповідно до звіту Національного Банку України, «зовнішній борг України відносно ВВП на кінець першого півріччя 2021 року скоротився до мінімального рівня з 2014 року (75,2 %), а короткострокового — з 2009 року (28,4 %)».[31]

Як зазначили в НБУ, завдяки подальшому економічному зростанню та виваженим макроекономічній та фіскальній політиці очікується подальше зниження цього співвідношення.[31]

За даними Мінфіну, сума держборгу України на 1 вересня 2021 становила $92,53 млрд ($38,04 млрд внутрішній борг і $54,49 млрд зовнішній).[31]

Станом на 31 жовтня 2021 року державний та гарантований державою борг України становив 2 438,6 млрд грн або $92,63 млрд.[32]

Зокрема, зовнішній державний та гарантований борг станом на кінець жовтня становив 1 412,85 млрд грн (57,94% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або $53,67 млрд, а внутрішній борг — 1 025,75 млрд грн (42,06%) або $38,96 млрд.[32]

У тому числі власне державний борг України становив 2 163,94 млрд грн (88,74% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або $82,2 млрд. Зокрема, зовнішній держборг становив 1 185,34 млрд грн або $45,02 млрд. Внутрішній держборг становив 978,60 млрд грн або $37,17 млрд.[32]

Гарантований державою борг становив 274,66 млрд грн (11,26% сукупного державного боргу) або $10,43 млрд, в тому числі: гарантований державою зовнішній борг — 227,50 млрд грн або $8,64 млрд, а внутрішній гарантований борг — 47,16 млрд грн або $1,79 млрд.[32]

Національний банк України оприлюднив дані про зовнішню заборгованість українських підприємств станом на 30 червня 2021 року.[34]

Як зазначається в оприлюднених матеріалах на офіційному сайті регулятора, загальний обсяг боргу приватного сектора станом на кінець 2 кварталу поточного року становив 43,06 млрд доларів (без єврооблігацій і кредитів, наданих під гарантію Уряду).[34]

Відповідно до оприлюднених даних, найбільша частка боргу припадає на Кіпр – майже 21 млрд доларів. На другому місці - Велика Британія – 5,43 млрд доларів. На третьому - Нідерланди (2,38 млрд доларів).[34]

У десятку також входять: Люксембург (1,28 млрд доларів), Німеччина (1,4 млрд доларів), Британські Віргінські Острови (1,27 млрд доларів), США (1,16 млрд доларів) та Російська Федерація (1,12 млрд доларів).[34]

Економічне районування України за проєктами Петра Масляка та Петра Шищенка:

Причорноморський економічний район    Північно-східний економічний район    Карпатський економічний район    Центральноукраїнський економічний район    Придніпровський економічний район

Столичний економічний район    Подільський економічний район    Північно-західний економічний район    Донецький економічний район

В Україні є різні варіації районування, зокрема Петро Масляк і Петро Шищенко поділяли країну на дев'ять економічних районів[36]: Донецький, Карпатський, Північно-західний, Північно-східний, Подільський, Придніпровський, Причорноморський, Столичний і Центральний економічні райони.

Донецький економічний район розташований на південному сході України. Охоплює Донецьку і Луганську області. Основні міжгалузеві комплекси: енергетичний, металургійний, машинобудівний, хімічно-індустріальний. Переважає приміський тип сільського господарства. Добре розвинуті транспортний і рекреаційний комплекси.

Карпатський економічний район розташований на заході України. До складу входять Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька області. Площа району становить 56,6 тис. км² (9,4 % території країни), з них Львівська область займає 21,8 тис. км², Івано-Франківська — 13,9 тис. км², Закарпатська — 12,8 тис. км², Чернівецька — 8,1 тис. км². Карпатський район межує з Польщею, Румунією, Молдовою, Угорщиною і Словаччиною, що зумовлює вигідність його географічного розташування. Зв'язки з західними сусідами простежуються як на виробничому рівні, так і в сфері культури, в особливостях національного складу району. Територією району проходять найважливіші транспортні шляхи.

Подільський економічний район розташований на Правобережній Україні, на заході лісостепової зони, охоплює Вінницьку, Тернопільську та Хмельницьку області.

До Придніпровського економічного району входять Дніпропетровська та Запорізька області. Це другий район після Донецького за обсягом виробництва промислової продукції (разом ці два райони випускають 33 % промислової продукції держави). Корисні копалини: залізні руди у Криворізькому басейні (запаси становлять 12 млрд т), у Білозерському районі, Чортоницьку, Жовтих водах; родовища титану, рутило-ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту; кам'яне вугілля у Західному Донбасі (запаси становлять 8,6 млрд тонн); буре вугілля, нафта, природний газ, боксити.

Причорноморський соціально-економічний район займає південну частину України. До його складу входять АР Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська області. Його площа — 113 тис. км² (18,7 % площі України), населення — 6,8 млн осіб (14,3 % населення України). У районі розвинене машинобудування, рекреаційний комплекс, багатогалузева харчова промисловість, високотоварне сільське господарство з високою часткою посівів зернових, садів, виноградників, тютюну, ефіроолійних культур.

Столичний район посідає друге місце в Україні за площею, а за кількістю населення поступається тільки Донецькому і Причорноморському економічним районам. Район охоплює території Київської, Чернігівської і Житомирської областей. Район займає друге місце в країні за виробництвом продукції промисловості, за виробництвом продукції сільського господарства район поступається тільки Причорноморському.

Центральний економічний район має, відповідно до назви, центральне географічне розташування в межах України і є єдиним районом з повністю внутрішнім розміщенням у країні. Складається з двох адміністративних областей — Кіровоградської та Черкаської. Площа району — 45,5 тис. км² (7,5 % площі держави), населення — 2 530,5 тис. осіб (5,2 % населення України). Тут розвинене виробництво продукції сільськогосподарського машинобудування, електротехнічного, енергетичного, приладобудування, харчової промисловості, видобуток графіту, уранових руд, будівельної галузі, хімічної промисловості.

Частка населення, зайнятого у галузях промисловості за даними 2008 року

БМ Оплот, який випускає харківський Завод імені В. О. Малишева.

Антонов Ан-225 «Мрія» є найбільшим літаком у світі

Основа української промисловості — сформований ще у часи СРСР капітал, отриманий приватними власниками в незалежній Україні в період проведення масової приватизації.

У промисловості працює близько 18 % зайнятого населення України (2008 р.) і створюється близько 26 % ВВП (2012 р.) В структурі промисловості найвищу частку становлять чорна металургія, машинобудування, електроенергетика, хімічна та харчова промисловості[39].

Станом на 2011 рік, 66,3 % обсягу промислової продукції припадало на продукцію переробної промисловості, 22,7 % — на продукцію електроенергетики і 11 % — на продукцію добувної промисловості.

До української ракетно-космічної галузі входить майже 40 великих підприємств та багато малих і середніх підприємств-розробників і незалежних науково-дослідних лабораторій. Провідним центром серед них є конструкторське бюро «Південне» та виробниче об'єднання „Південний машинобудівний завод“ у місті Дніпро, де сконструйовано й вироблено понад 400 штучних супутників Землі, створюють та серійно виробляють ракети-носїї, космічні апарати, системи управління, орієнтації і траєкторних вимірювань[41].

Частка населення, зайнятого у сільському господарстві за даними 2008 року

Частка регіонів у виробництві зернових у 2010 році

Частка регіонів у виробництві цукрових буряків у 2010 році

Сільськогосподарські угіддя «Касова Гора», Галицький район, с. Бовшів

Землеробство і скотарство — традиційний вид занять населення країни з часів Трипілля (4—2 тис. р. до н. е.). Сприятливі кліматичні умови і ґрунти України забезпечують відносно високу врожайність. У 1985 УРСР дала 46 % всієї пшениці, 56 % кукурудзи, 60 % цукрових буряків, 50 % соняшника в СРСР. Виробництво яловичини становило 24 % від загальносоюзного. У подальші роки сільськогосподарське виробництво України стало знижуватися: в 1991 (1997) Україна виробила 38,7 (35,4) млн т зерна, 36,3 (17,5) млн т цукрового буряка, 4,1 (1,9) млн т м'яса і 22,7 (13,7) млн т молока. Скорочення виробництва було пов'язане з дезорганізацією господарства, скороченням ринку збуту сільськогосподарської продукції і зростанням конкуренції з боку зарубіжних товаровиробників.

Після занепаду в сільському господарстві 1990-х років. З 2005 року намітилась позитивна динаміка в деяких галузях сільського господарства. Зокрема птахівництві та в рослинництві, де Україна поступово повертає лідируючі позиції у світі. Зокрема в 2011—2012 маркетинговому році отримавши рекордний урожай зернових за останні 26 років.

Виробництво продукції рослинництва у 2011—2012 маркетинговому році[43]:

• 8,5 млн т. насіння соняху (23 % світового виробництва, 1-ше місце у світі)
• 10,8 млн т. коров'ячого молока (3 % світового виробництва, 10-те місце у світі)
• 22 млн т. пшениці (4 % світового виробництва, 6-те місце у світі)
• 9 млн т. ячменю (7 % світового виробництва, 2-ге місце у світі)
• 21 млн т. кукурудзи (3 % світового виробництва, 5-те місце у світі)
• 0,55 млн т. вівса (3 % світового виробництва, 10-те місце у світі)
• 0,55 млн т. жита (5 % світового виробництва, 5-те місце у світі)
• 2,2 млн т. сої (1 % світового виробництва, 7-ме місце у світі)
• 1,5 млн т. ріпаку (3 % світового виробництва, 6-те місце у світі)
• 2,3 млн т. цукру (2 % загальносвітового виробництва)
• 1,05 млн т. яблук (2 % світового виробництва, 8-ме місце у світі)
• 320 тис. т. винограду (2 % світового виробництва, 8-ме місце у світі)

Розвиток сільського господарства дає поштовх і для розвитку переробної промисловості. Зокрема харчової. Так Україна займає перші місця з виробництва і експорту соняшникової олії, томатної пасти та яєчних продуктів.

У 1976 улов риби в Україні становив 1,1 млн т (12 % від загальносоюзного), в 1991 — 816 тис. т. 1890-х роках 18 % території України було покрито лісами. Знищення лісів протягом двох світових воєн, хижацька експлуатація в царський час і при Габсбургах, але особливо при радянському режимі, привели до скорочення площі лісів до 13 % на початку 1990-х років. У 1991 (1997) було вироблено 8 (5) млн кубометрів лісоматеріалів, 353 (88) тис. т паперу, 463 тис. т картону.

Приватизація сільгоспугідь стала однією з головних цілей, поставлених Українською державою після 1991. Перешкоди на шляху приватизації землі вельми значні: сільське населення (в основному жінки), що постаріло, недостача капіталу у селянства, відсутність допомоги держави. До січня 1998 в Україні було майже 36 тис. приватних селянських господарств і 8 тис. великих колективних господарств.

Сільськогосподарське виробництво України формує 16—22 % національного доходу країни. У структурі сільського господарства виділяють дві основні області — рослинництво і тваринництво. Залежно від соціально-економічних умов і рівня розвитку сільського господарства співвідношення між цими областями в обсягах його продукції змінюються. Так, останніми роками в структурі продукції сільського господарства переважає продукція рослинництва.

Серед областей рослинництва найважливішим є зернове господарство. Зернове господарство формує продовольчий фонд і поставляє фуражне зерно тваринництву, створює резервні державні запаси зерна і дає продукцію на експорт.

У структурі виробництва зерна більше половини припадає на озиму пшеницю. Близько 50 % пшениці вирощується в степовій зоні, 40 % — в лісостеповій зоні, 10 % у поліссі.

Посівна площа становить 4,1—5,2 млн га. Врожайність коливається від 1,5 до 2,2 тонн/га. Валовий збір — 6,0—11,4 млн тонн. На внутрішнє споживання витрачається 4,9—6,5 млн тонн ячменю. Експортується 1,0—5,1 млн тонн. Імпорт становить до 0,1 млн тонн. Перехідні запаси — 0,7—1,2 млн тонн.

На третьому місці по валовому збору перебуває кукурудза, на четвертому — жито. За обсягами валового збору їм значно поступаються овес, просо, гречка, рис, зернобобові.

У лісостепу склався найважливіший в Україні район виробництва цукрового буряка, який дає країні понад 40 % цукру. Вирощуванню цукрового буряка сприяють помірна кількість опадів і чорноземні ґрунти.

У північній і західній частинах України вирощується льон.

Україна має давню репутацію значного технологічного регіону, з добре розвиненою науково-освітньою базою. У березні 2013 року Україна посіла четверте місце у світі за кількістю сертифікованих ІТ-фахівців після США, Індії та Росії.[47] Крім того, експерти визнають як кількісний, так і якісний потенціал українських фахівців. У 2011 році кількість ІТ-спеціалістів, які працюють у галузі, сягала 25 000 осіб при 20 % зростанні.[48] Обсяг українського ІТ-ринку в 2013 році оцінювався в 3,6 млрд доларів США[47][49].

У 2017 році Україна стала однієї з найпривабливіших країн для аутсорсингу за версією Global Sourcing Association. До 2017 року у Львові функціонувало 13 науково-дослідних центрів глобальних компаній, включно з Ericsson Україна.[50][51]

Станом на 2019 рік кількість ІТ-спеціалістів, задіяних в ІТ-галузі України, сягнула 172 000 осіб[52]. Частка ІТ-галузі в ВВП України становить 4 %[51]. За даними щорічного дослідження ринку праці, проведеного в кінці року, протягом останніх 2 років ІТ-сектор в Україні виріс на 60 %[53]. Відповідно, відкриття робочих місць у секторі виросло майже на 50 %, з 37 742 доступних посад у 2017 році до 55 418 у 2018 році[54].

Згідно з доповіддю про ІТ-сектор за 2019 рік Україна є найбільшим експортером ІТ-послуг у Європі та входить до числа 25 найпривабливіших країн для розробки програмного забезпечення у всьому світі. Причинами такого швидкого розвитку інформаційних технологій в Україні можна назвати: хорошу освітню систему техніко-математичної дисципліни з хорошими знаннями англійської мови, дешевий та доступний Інтернет, а також дешеві та якісні послуги[55].

Згідно з рейтингом, IAOP (International Association of Outsourcing Professionals), до сотні кращих it-outsourcing компаній 2020 року потрапили 13 українських компаній: AMC Bridge, Ciklum, Computools, ELEKS, Infopulse, Innovecs, Magnise, Miratech, N-iX, Program Ace, Sigma Software, Softengi, Softjourn.

За даними Оператор ГТС України, фактичне споживання природного газу в Україні у 2021 році склало 26,8 млрд кубометрів - це на 6,6% менше, ніж у 2020 році. При цьому, на потреби населення надійшло майже на 5% більше, ніж у 2020 році, - 8,6 млрд куб. м газу (31,9% від загального спожитого обсягу). Водночас виробники тепла спожили 6,3 млрд куб. м (-24%) або 23,5% від загального спожитого обсягу. "Промисловість, бюджетні організації та інші непобутові споживачі використали 11,9 млрд куб. м газу (44,6%) - майже на 3% менше, ніж у 2020 році", - додали в компанії.[60]

За даними Оператор ГТС України, транзит природного газу через газотранспортну систему України у 2021 році становив 41,6 мільярда кубічних метрів, що на 25,4% менше, ніж 2020 року (55,8 мільярда).[60]

Загальна довжина шосейних доріг становить 169 491 км, залізниць — 22 473 км. Довжина річкових судноплавних шляхів — 1672 км. Річки Дніпро і Дунай — важливі шляхи перевезення міжнародних вантажів. В Україні існує розвинена мережа нафто- і газопроводів (20 070 і 4540 км відповідно, а також 4170 км трубопроводів для очищених продуктів). Основні порти на Чорному і Азовському морях — Одеса, Чорноморськ, Миколаїв і Маріуполь. Усього в 2008 р. вантажообіг усіх портів склав 132,18 млн т.

Діють міжнародні аеропорти у Києві (Бориспіль — найбільший аеропорт України), Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Львові та Одесі.

У 2012 році було введено в експлуатацію 10 750 тис. м² житлової площі, на 14,2 % більше ніж у 2011 р. За рахунок коштів Державного Бюджету у 2012 р. прийнято в експлуатацію лише 68,4 тис. м² житла, або 0,6 % від загального обсягу.
У міських поселеннях — 7 539 тис. м² (70,1 %)
У сільських поселеннях — 3 211 тис. м² (29,9 %)

Введення в експлуатацію житла за 2010 рік

Зовнішня торгівля України — діяльність суб'єктів господарської діяльності України та інших держав, яка має місце як на території України, так і за її межами і яка зводиться до посередництва між виробниками і споживачами по здійсненню угод купівлі-продажу товарів або послуг. Зовнішня торгівля України поділяється на експортну (вивізну) — рух товарів або послуг від українського виробника до іноземних споживачів, та імпортну (ввізну) — рух товарів/послуг від іноземного виробника до українських споживачів.

За підсумками 2012 р. зовнішня торгівля України характеризувалася наступними показниками[64]:

• експорт товарів: 68 809,8 млн дол
• імпорт товарів: 84 658,1 млн дол
• сальдо торгівлі товарами: –15 848,2 млн дол
• експорт послуг: 13 527,6 млн дол
• імпорт послуг: 6 706,3 млн дол
• сальдо торгівлі послугами: + 6 821,3 млн дол
• експорт товарів та послуг: 82 337,4 млн дол
• імпорт товарів та послуг: 91 364,4 млн дол
• сальдо зовнішньої торгівлі товарами та послугами: –9 027,0 млн дол

Географічна структура експорту товарів[65]:

Географічна структура імпорту товарів:[65]

Сальдо зовнішньої торгівлі товарами, млн дол.[65]

За прогнозом банку J.P. Morgan, дефіцит поточного рахунку за підсумками 2021 року становитиме 1,2% ВВП, а у 2022 році заглибиться до 2,3% ВВП. При цьому дефіцит держбюджету аналітики прогнозують у 2021 році на рівні 3,9% у порівнянні з закладеними у законі про держбюджет на 2021 рік 5,5%", - пише агентство з посиланням на матеріали банку.[28]

За 2021 рік у порівнянні з 2020 роком імпорт товарів збільшився на 34%, до 72,82 мільярда доларів США.[68]

Найбільше товарів за 2021 рік Україна імпортувала з Китаю (на 10,97 млрд дол.; на 31,9% більше, ніж за 2020 рік); Німеччини (на 6,28 млрд дол.; на 17,7% більше) та Російської Федерації (на 6,08 млрд дол.; на 33,9% більше).[68]

Основними товарними позиціями українського імпорту у 2021 році були: палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки (на 14,33 млрд дол.; на 79,5% більше, ніж за 2020 рік), машини, обладнання та механізми (на 14,20 млрд дол.; на 22,9% більше), продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості (на 9,74 млрд дол.; на 32,8% більше)[68]

Сальдо зовнішньої торгівлі товарами було від’ємним і становило 4,728 млрд дол. За 2020 рік цей показник також був негативним і становив 5,144 млрд дол. Зовнішньоторговельні операції у 2021 році проводились із партнерами із 235 країни світу.[68]

Україна посідає 107 місце в рейтингу податкових систем світу. За даними світового банку в Україні 5 податків. Сумарна ставка податків складає 52,2 %[70].

Рівень тіньової економіки в січні-вересні 2021 року становив 31% від обсягу офіційного ВВП. Про це повідомила пресслужба Міністерства економіки України. При цьому як зазначено у повідомленні цей рівень менше на 1 відсотковий пункт за показник відповідного періоду 2020 року.[92]

Станом на 1 листопада 2021 року міжнародні резерви України за попередніми даними становили 29.654 млрд доларів США. Про цейдеться у повідомленні НБУ.[94]

За грудень 2021 року, міжнародні резерви України зросли на 1,4% на 1 січня 2022 року становили 30,94 млрд доларів США.[95]

Міжнародні резерви України у січні 2022 року скоротилися на 5% до 29,3 млрд доларів США.[95]

Грошова маса в Україні у жовтні 2021 року зросла на 0,9% — до 1,92 трлн грн, а у річному вимірі вона зросла на 5%. Про це свідчать дані Національного банку.Відповідно до них, грошова база (резервні кошти) за минулий місяць збільшилася на 1,5% — до 653,97 млрд грн, а у річному вимірі зросла на 9,7%.Регулятор також зазначив, що кошти в обігу поза банками (M0) у жовтні зросли на 1,5% — до 552,25 млрд грн.[2]

За прогнозами Нацбанку, зростання грошової маси в 2022 році сповільниться на 11,7%, у 2023 році — на 11,6%, у 2024 році — на 11,9%. У 2021 році грошова маса збільшилася на 12% (до 2,07 трлн грн), тоді як у 2020 році — на 28,6%, а в 2019 році — на 12,6%.[96]

У 2021 році обсяг грошових приватних грошових переказів в Україну з-за кордону склав $15 026 млн, що на 25,4% більше, ніж за січень-грудень 2020 року ($11 980 млн). Про це йдеться в даних НБУ. НБУ враховував у своїй статистиці як офіційні, так і неформальні канали надходження грошей в Україну.[97]

Наявний дохід населення України у 2013 р. становив 1 190 351 млн ₴, на душу населення — 26 167,2 ₴ на рік, або 2180,6 ₴ щомісячно. Порівняно з 2012 р. наявний дохід збільшився на 5,2 %. У структурі доходів 41 % припадали на доходи від заробітної плати і 38 % — на соціальні допомоги та трансферти[99].

Загальна величина доходів населення України у 2013 р.[99]

Динаміка заробітної плати в розрізі регіонів, дол. США за курсом відповідного року[100]

2000 р.		2010 р.

З початку російської військової агресії проти України, яка призвела до початку російсько-української війни та після підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС, ЄС став найбільшим торговельним партнером України.[102]

Схвалений ЄС Механізм вуглецевого коригування імпорту пропонує боротися із викидами шляхом встановлення спеціального мита на товари, чиє виробництво пов’язане зі значними викидами парникових газів. Наразі пропонується поширити CBAM на п’ять груп товарів, що імпортуються до ЄС: електроенергія, продукція чорної металургії, цемент, мінеральні добрива та алюміній.[102]

Для України цей податок може стати загрозою для економіки. Згідно з експертними оцінками, після використання СВАМ фінансові витрати українських експортерів чавуну та сталі після можуть досягти 300-900 млн євро на рік.[102]

Саме тому в уряді пропонують виключити Україну з переліку країн, продукція яких буде підпадати під дії СВАМ. Підставою для цього є створення Києвом програм декарбонізації для кожної з галузей української економіки.[102]

Провідною науковою установою держави, яка постійно здійснює аналіз розвитку економіки України наразі є Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України[104]. Крім того, великий потенціал мають українські економісти молодої генерації, наприклад, Роман Шеремета.

• Хронологія великих економічних проєктів України
• Корисні копалини України
• Геологія України
• Історія освоєння мінеральних ресурсів України
• Гірнича промисловість України
• Вугільна промисловість України
• Харчова промисловість України
• Металургійна промисловість України
• Хімічна промисловість України
• Машинобудівна промисловість України
• Нафтогазовий комплекс України
• Сільське господарство України
• Економічні реформи в Україні
• Тіньова економіка в Україні
• Ріст ВВП в пострадянських країнах
• Список найдорожчих об'єктів в Україні

• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Ініціатива прозорості видобувних галузей НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗВІТ УКРАЇНИ 2014—2015.
• НОВИЙ КУРС: РЕФОРМИ В УКРАЇНІ 2010—2015. Національна доповідь.
• Економіка України — аналітика, статистика, факти.
• Історія народного господарства Української РСР: [у 3-х т. 4 кн.] / голов. редкол. І. І. Лукінов. — Т. 3, Кн. 2. — К. : Наукова думка, 1987. — 440 с.
• Володимир Білецький. Стратегія інноваційного розвитку економіки України // Стратегія інноваційного розвитку економіки та соціальної сфери України: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. вчених, студентів і практиків, 9—10 жовт. 2008 р., Ласпі, Автоном. республіка Крим. — Донецьк, 2008. — С. 11—20.
• Україна у цифрах 2014: Статистичний збірник. — К.: Державна служба статистики України, 2015. — 239 с.
• Економічний розвиток національного господарства України: особливості та моделі в умовах постіндустріального суспільства: монографія / О. В. Пирог ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2013. — 336 с. : іл., табл. — Бібліогр.: с. 285—306 (330 назв). — ISBN 978-617-607-410-6.
• Потенціал соціально-економічних систем національного господарства: монографія / Н. Ю. Подольчак, І. І. Яремко, О. Є. Сухай ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2013. — 218, [2] с. : іл. — Бібліогр.: с. 141—163 (279 назв). — ISBN 978-617-607-485-4.
• Підприємства, відкриті в Україні з початку 2015 року.

• Економіка України: проблеми розвитку галузей і регіонів: кол. моногр. / за ред. В. Ф. Беседіна, А. С. Музиченка ; Н.-д. екон. ін-т Уман. держ. пед. ун-ту ім. П. Тичини. — К., 2008. — 399 с. : табл. — ISBN 978-966-96927-8-8.

• Нам потрібна економічна декомунізація. https://petrimazepa.com/. Петро та Мазепа. 6 червня 2019. Процитовано 6 червня 2019.