Київський вантажний тролейбус
Ки́ївський ванта́жний троле́йбус (КТГ) — марка вантажних тролейбусів (тролейвозів), що вироблялися на Київському заводі електротранспорту у 1978–1993 роках[1]. Усього виготовлено понад 719 машин КТГ різних модифікацій, що використовуються у 80 містах пострадянського простору[2], близько 140 із них перебувають на території України, хоча більшість із них списано: нині не працюють через значну застарілість, серйозні технічні проблеми або непотрібність[3].
| Київський вантажний тролейбус | |
|---|---|
 | |
| Виробництво | |
| Проект, р | 1976 |
| Випускався, рр | 1975 — 1993 |
| Екземпляри | 719 |
| Розміри | |
| Довжина | 8-9.5 м мм |
| Ширина | 2340 мм |
| Висота | 670 мм |
| Місткість | |
| Нормальна місткість (5 чоловік/м²) | 2-8 |
| Повна місткість (8 чоловік/м²) | 9-10 |
| Двигун | |
| Потужність | 110 (електродвигун) кВт |
 Київський вантажний тролейбус у Вікісховищі | |
Історія
Проект випуску вантажних тролейбусів у Києві відносять приблизно до 1972 року[1]. Прикладом послугував Ярославський моторний завод, що свого часу випускав тролейбуси марки «ЯТБ вантажний» із кузовами закритого вагонного типу та, в одній з модифікацій, із відкритим кузовом[4].
Серійно тролейбуси КТГ почали випускатися з 1975 року, набувши найбільшої популярності у містах Радянського Союзу, таких як Москва (нині 24 машини), Чебоксари, Алмати, Київ, Донецьк. Протягом 1980-х були створені нові моделі — КТГ-2 (1980[5]), КТГ-4 (1982[6]) та КТГ-6 (1984), призначені для поливу автошляхів водою, вантажних цілей, ремонту доріг, контактних мереж або несправних пасажирських тролейбусів.
З 1990-х років виробництво КТГ припиняється через непотрібність цих машин і їх застарілість. Додатковою причиною припинення виробництва стала і заміна вантажних тролейбусів вантажівками техобслуговування, які вільніше пересувалися, не були обмежені контактними мережами. А в 2000-них роках КТГ використовуються епізодично: часто списуються через застарілість (деяким з них понад 30 років), або простоюють у тролейбусних депо, зрідка виїжджаючи на виклик.
Моделі та модифікації КТГ
КТГ-1
Це 9-метровий вантажний тролейбус із кузовом вагонного типу, що випускався на Київському заводі електротранспорту у 1975–1991 роках.
Основним його призначенням було надання технічної допомоги зламаним пасажирським тролейбусам, проте він міг виконувати і простіші функції — наприклад, бути складом для продуктів харчування або підвозити легкі товари до магазинів.
Як і більшість вантажних тролейбусів, ця модель має два незалежних двигуна, електродвигун постійного струму, та дизельний двигун, об'єднаних через трансмісію.
Кабіна водія повністю відокремлена від багажного відсіку, у ній є два сидіння. Панель приладів невелика. На ній встановлено спідометр (остання позначка на ньому — «60 км/год»), вольтметр робочої напруги, ввімкнення/вимкнення фар, перемикач повороту і кнопка очищення скла склоочисниками. Двері відчиняються вручну як у вантажівці. У вагоні розміщені дві секції сидінь для робітників і пасажирів, одночасно тут може перебувати до 8 чоловік. Також тут зазвичай зберігається обладнання для ремонту. Двері назовні розташовані з лівого боку тролейбуса (вони вмонтовані для вивантаження великогабаритного обладнання). З лівого боку розташовано також паливний бак. Його місткість — 150 літрів. Максимальна швидкість тролейбуса — 65 км/год (лише від електричного двигуна).
Часто такі тролейбуси розфарбовувалися як стандарті технічні машини — у яскраві жовтий і червоний кольори. Тролейбус має лише 8 габаритних вогнів — дві фари середньої потужності спереду і 6 фар ззаду.
Робоча напруга — 600 вольт.
Станом на 2016 рік в Україні таких тролейбусів КТГ-1 40 штук, але більша частина таких тролейбусів розкомплектована або у неробочому стані.
КТГ-2
Вироблявся на Київському заводі електротранспорту у 1980–1993 роках[7]. Має відкритий кузов напівфургонного типу (така конструкція призначена для перевезення негабаритних і довгих вантажів, наприклад, дощок, дверей). Ці машини непридатні для зберігання продуктів харчування.
Найчастіше КТГ-2 використовуються для буксування на жорсткому зчепленні пасажирських тролейбусів і мають більшу швидкість пересування, ніж КТГ-1 — 55-60 км/год.
Окрім відкритого кузова, КТГ-2 майже нічим не відрізняється за технічними характеристиками від попередника КТГ-1. Довжина тролейбуса — 9,2 м, ширина — 2,3 м, висота — 3,1 м. Штанги тролейбуса стали довшими, ніж у КТГ-1 через кріплення їх до кабіни. Їхня довжина сягає до 10 метрів. Тролейбус також має дизельний двигун, при роботі якого розвиває швидкість до 70 км/год . Витрати палива становлять 40 літрів на 100 кілометрів.
В Україні 37 таких тролейбусів, із них 21 — списаний[8]. Найбільше тролейбусів КТГ-2 було у Вінниці та у Донецьку — по 5. У Вінниці усі 5 списано, у Донецьку 4 перебувають у робочому стані[8]. КТГ-2 також розповсюджені у містах Росії: Москві, Санкт-Петербурзі, Орлі, Саратові, Брянську, Пермі, Таганрозі, Воронежі, Чебоксарах[8].
До міста Йошкар-Оли тролейбус КТГ-2 випуску 1986 року був поставлений під номером «ТГ № 14», проте тривалий час не використовувався[9]. Потім йому обрізали штанги і зробили з нього звичайну відкриту вантажівку і надали автомобільний номер. Тролейбус-вантажівка мав сильно деградовану підвіску і низьку швидкість, через що отримав прізвисько «колоша». Згодом воно перейшло і на інші КТГ-2. Нині він і досі курсує містом, бував у Новочебоксарську та Нижньому Новгороді[10].
КТГ-4
Випускався на Київському заводі електротранспорту у 1982–1992 роках[11]. Це перший з КТГ, що має відкриті та великі вікна, він розрахований для перевезення дев'яти пасажирів. Сидіння розташовані так, як і у пасажирському автобусі. Машина не обладнана для перевезення стоячих пасажирів. Кабіна водія не відокремлена від салону. Тролейбус не розрахований на перевезення вантажів. Його функції — працювати як рухома їдальня або магазин для робітників. КТГ-4 став мобільнішим і швидшим за попередників — він витрачає менше палива у режимі роботи на дизельному двигуні; його максимальна швидкість на контактних мережах — 60 км/год, у дизельному режимі — 70 км/год. Ці тролейбуси також використовуються для зберігання продуктів у холодильниках і підігріву їжі на портативній плиті (яку при потребі можна виносити назовні).
В Україні тепер 5 тролейбусів КТГ-4, з яких 1 списано[12]. 1 тролейбус перебуває у Мінську[12].
КТГ-6
Випускався у 1984–1993 роках на Київському заводі електротранспорту.
Основна функція цього тролейбуса — поливати автошляхи водою, адже ця модель обладнана під поливомийну. Також застосовується як тролейбус техдопомоги і буксирувальник[13]. Тролейбус має двомісний оновлений салон (зокрема, оновлені крісла водія і пасажирів) і бак для води приблизно на 1000 літрів. Має ЛАЗівський кулер «Bosch». Максимальна швидкість у режимі електромотора — 55 км/год, у режимі на дизельному двигуні — 70 км/год.
Такі тролейбуси серійно не випускалися, і єдині зразки даної моделі працюють в Одесі під номерами ПМТ-1 і ПМТ-2 (акр. Поливомийний тролейбус).[14]. Одна модель КТГ-6 перебуває у Вінниці у непрацюючому стані під порядковим номером «ПМТ».
Інші модифікації КТГ
- КТГ-5 — вантажний тролейбус техдопомоги та технічного огляду контактних мереж, за конструкцією подібний до КТГ-1. Пофарбований у «технічні» кольори, іноді на ньому написано «Техдопомога».
- КТГ-7 — вантажний тролейбус, зроблений за принципом сідельного тягача, серійно не вироблявся. Один, списаний, перебуває у Львові.
- КТГ-8 — тролейвоз-рефрижератор.
- КТГ-9 — тролейвоз-самоскид, зроблений на кшталт дизель-тролейвоза.
Статистика використання
| Використання вантажних тролейбусів КТГ у країнах пострадянського простору | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Країна | Місто | Кількість КТГ-1 (списано) | Кількість КТГ-2 (списано) | Кількість КТГ-4 (списано) | Кількість КТГ-6 (списано) | Загальна кількість |
| Білорусь | Мінськ | 7 (2) | 1 | 1 | 9 (2) | |
| Грузія | Сухумі | 1 (1) | 1 (1) | |||
| Казахстан | Алмати | 2 (1) | 2 (1) | |||
| Караганда | 1 (1) | 1 (1) | ||||
| Киргизстан | Бішкек | 1 | 1 | |||
| Молдова | Бєльці | 1 (1) | 1 (1) | |||
| Кишинів | 1 | 1 | ||||
| Тирасполь | 1 (1) | 1 (1) | ||||
| Росія | Альметьєвськ | 1 (1) | 1 (1) | |||
| Армавір | 1 | 1 | ||||
| Архангельськ | 3 (3) | 3 (3) | ||||
| Астрахань | 2 | 2 | ||||
| Брянськ | 1 | 2 | 3 | |||
| Волгоград | 5 | 6 (1) | 11 (1) | |||
| Вологда | 1 (1) | 1 (1) | ||||
| Воронеж | 2 (2) | 2 (2) | 4 (4) | |||
| Єкатеринбург | 1 (1) | 1 (1) | ||||
| Іваново | 3 (1) | 3 (1) | ||||
| Іжевськ | 1 | 1 | ||||
| Йошкар-Ола | 13 (12) | 2 | 15 (12) | |||
| Казань | 1 | 1 | ||||
| Кіров | 2 (1) | 2 (1) | ||||
| Ковров | 2 | 2 | ||||
| Кострома | 1 | 1 | ||||
| Краснодар | 1 (1) | 1 | 2 (1) | |||
| Красноярськ | 1 (1) | 1 | 2 (1) | |||
| Курськ | 1 | 1 | ||||
| Москва | 14 (2) | 8 (2) | 1 | 23 (4) | ||
| Нижній Новгород | 3 | 3 | ||||
| Омськ | 1 | 1 | ||||
| Орел | 3 (1) | 2 | 5 (1) | |||
| Оренбург | 1 (1) | 1 (1) | ||||
| Пенза | 1 (1) | 1 (1) | ||||
| Перм | 3 | 3 | ||||
| Петрозаводськ | 1 (1) | 1 (1) | ||||
| Ростов-на-Дону | 2 (1) | 2 (1) | ||||
| Рязань | 2 (1) | 2 (1) | ||||
| Самара | 2 (1) | 1 | 3 (1) | |||
| Санкт-Петербург | 19 (8) | 9 (3) | 28 (11) | |||
| Саратов | 7 (2) | 1 | 8 (2) | |||
| Ставрополь | 1 (1) | 1 (1) | 2 (2) | |||
| Таганрог | 1 (1) | 1 (1) | ||||
| Твер | 1 | 2 (1) | 3 (1) | |||
| Тольятті | 5 (5) | 5 (5) | ||||
| Тула | 1 (1) | 1 (1) | ||||
| Чебоксари | 1 | 1 | ||||
| Челябінськ | 9 (2) | 1 (1) | 10 (3) | |||
| Ярославль | 1 | 1 | 2 | |||
| Україна | Алчевськ | 1 | 1 | |||
| Біла Церква | 4 (2) | 4 (2) | ||||
| Вінниця | 2 | 5 (5) | 1 (1) | 8 (6) | ||
| Горлівка | 1 (1) | 1 (1) | ||||
| Дніпропетровськ | 5 | 4 (1) | 9 (1) | |||
| Донецьк | 7 (2) | 5 (1) | 12 (3) | |||
| Житомир | 2 | 2 | ||||
| Запоріжжя | 3 | 2 (1) | 5 (1) | |||
| Івано-Франківськ | 1 | 1 | ||||
| Київ | 28 (28) | 4 (2) | 32 (30) | |||
| Кропивницький | 1 (1) | 1 (1) | ||||
| Краматорськ | 1 | 1 | ||||
| Кременчук | 2 | 2 | ||||
| Кривий Ріг | 4 | 4 | ||||
| Крим | 4 (3) | 2 (1) | 6 (4) | |||
| Луганськ | 1 | 1 | ||||
| Луцьк | 2 (2) | 1 (1) | 3 (3) | |||
| Львів | 4 (2) | 4 (2) | ||||
| Макіївка | 1 | 1 | ||||
| Маріуполь | 2 | 1 | 3 | |||
| Миколаїв | 2 (1) | 2 (1) | ||||
| Одеса | 2 (1) | 2 (1) | 3 (1) | 2 | 9 (2) | |
| Полтава | 1 | 1 | ||||
| Рівне | 1 (1) | 1 (1) | ||||
| Севастополь | 3 (3) | 1 (1) | 4 (4) | |||
| Сєвєродонецьк | 2 (1) | 1 (1) | 3 (2) | |||
| Суми | 1(2) | 1(1) | 1(1) | 1(5) | ||
| Тернопіль | 1 (1) | 2 (2) | 3 (3) | |||
| Харків | 5 (1) | 5 (1) | ||||
| Хмельницький | 1 | 1 | 2 | |||
| Черкаси | 2 | 1 | 3 | |||
| Чернівці | 1 (1) | 1 (1) | 2 (2) | |||
| Чернігів | 4 (2) | 1 (1) | 5 (3) | |||
Примітки
- Петрозаводський тролейбус[недоступне посилання з липня 2019]
- КТГ-1/КТГ-2 Самаратранс, Самара, 2007
- Дані про тролейбуси КТГ-1 Архівовано 21 березня 2009 у Wayback Machine.; КТГ-2 Архівовано 21 березня 2009 у Wayback Machine.; КТГ-4 Архівовано 21 березня 2009 у Wayback Machine. і КТГ-6 Архівовано 21 березня 2009 у Wayback Machine. у містах України. Міський електротранспорт
- ЯТБ-1 / ЯТБ-2 Автомодельное бюро
- КТГ-2 випуску 1980[недоступне посилання з липня 2019] Коллекция отечественных автомобилей
- КТГ-4 випуску 1982[недоступне посилання з червня 2019] Коллекция отечественных автомобилей
- Рік випуску КТГ-2 на cars.collection.net[недоступне посилання з липня 2019]
- Дані про тролейбуси КТГ-2 у містах України та СНД. Сайт «Городской электротранспорт» Архівовано 21 березня 2009 у Wayback Machine. (укр.)(рос.)(англ.)(біл.)
- Дані про тролейбуси КТГ-2 у містах Росії. Сайт «Городской электротранспорт». Йошкар-Ольська колоша № 14. Архів оригіналу за 21 березня 2009. Процитовано 26 травня 2009.
- КТГ-2. Історія Йошкар-Ольської «колоші»[недоступне посилання з червня 2019]
- Рік випуску КТГ-4 на cars.collection.net[недоступне посилання з червня 2019]
- Дані про тролейбуси КТГ-4 у містах України та СНД. Сайт «Городской электротранспорт» Архівовано 21 березня 2009 у Wayback Machine. (укр.)(рос.)(англ.)(біл.)
- КТГ-6 у Одесі. На ходу і виконує різні функції. Цікаві фото КТГ-6 у різному застосуванні. Архів оригіналу за 2 березня 2012. Процитовано 31 травня 2009.
- Дані про тролейбуси КТГ-6 у містах України. Сайт «Городской электротранспорт» Архівовано 21 березня 2009 у Wayback Machine. (укр.)(рос.)(англ.)(біл.)
Посилання
 |
Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії. |