Мілевський Артем Володимирович

Народився у Мінську 12 січня 1985. Навчався у класі з поглибленим вивченням англійської мови у місцевій школі № 201. Однокласники згадують, що особливими знаннями Артем не вирізнявся, однак у заняттях спортом завжди був найкращим[1]. Часто прогулював уроки, залишаючись вдома чи граючи десь у футбол. Шкільні друзі Мілевського не поділяли його захоплення спортом, а деякі навіть відмовляли серйозно займатися футболом, мовляв цим на життя не заробиш. Взагалі, за словами однокласників, Артем був хлопцем неговірким, скромним. Спілкувався в основному з другом Олексієм[2].

У віці 7 років почав відвідувати ДЮСШ «Зміна». Першим тренером хлопця став Микола Волков. За словами Миколи Миколайовича він помітив Мілевського під час заняття з фізичної культури у школі Артема. Увагу тренера привернув високий, трохи незграбний хлопчина, який проте досить вдало рухався та обирав позицію під час гри у баскетбол. Основним гравцем дитячої команди Мілевський став не одразу — заважали незначні проблеми з координацією, що були спричинені високим зростом юного футболіста. Проте після того, як Артем став найкращим бомбардиром дитячого турніру у Санкт-Петербурзі, він отримав стабільне місце в основі.

Серед однолітків у ДЮСШ Артем вирізнявся не лише фізичними даними, а й характером. На полі та у побуті був справжнім лідером. Іноді міг навіть фізично вплинути на тих, хто валяв дурня на тренуваннях. Не дивно, що своєю грою він привернув увагу скаутів багатьох сильніших футбольних академій. В обхід тренера Мілевському почали надходити пропозиції від представників російських футбольних шкіл. Розуміючи, що втримати хлопця у «Зміні» буде вкрай важко, Микола Волков та батько Артема прийняли рішення відгукнутись на запрошення відомого українського футболіста та тренера Павла Яковенка, що саме формував академічну групу з хлопців 1985 року народження, у якій були зібрані справжені «вершки» юнацького футболу України та близького зарубіжжя. Серед хлопців, що займалися тоді під проводом Павла Олександровича, слід виокремити Олександра Алієва, Володимира Польового, Григорія Ярмаша — всі вони, як і Мілевський, зрештою стали гравцями національної збірної України.

У дитячо-юнацькій футбольній лізі України Артем Мілевський дебютував 22 жовтня 2000 року[3], вийшовши на поле у складі ФК «Обухів», що був сформований саме з гравців академічної групи Яковенка. І у першій же грі вразив ворота суперників. Загалом на цьому рівні Артем провів вісім матчів, проказавши просто таки фантастичну результативність — 11 разів змушені були капітулювати голкіпери команд-суперниць після його влучних ударів[4].

6 вересня 2013 року було офіційно оголошено, що Артем Мілевський став футболістом турецького «Газіантепспора». Український форвард підписав з клубом трирічний контракт та обрав собі 77 індивідуальний номер[18]. 20 вересня Артем дебютував у складі «Газіантепспора», вийшовши на заміну на 70-й хвилині матчу проти клубу «Акхісар Беледієспор», у якому його команда поступилася з рахунком 0:2[19].

28 вересня у матчі з «Карабюкспором», що став для нього другим у чемпіонаті Туреччини, Мілевський з'явився на полі на 74-й хвилині і наприкінці матчу відзначився дебютним взяттям воріт, а дещо раніше записав на свій рахунок результативну передачу[20].

31 грудня за обопільною згодою гравця та клубу контракт було розірвано[21]. Як повідомив агент футболіста, у клубі були затримки із зарплатнею[22].

28 лютого на офіційному сайті казахстанського «Актобе» з'явилася інформація про підписання контракту з Артемом Мілевським терміном на 1 рік. До лав клубу український форвард повинен був перейти на правах вільного агента[23]. Однак в останній момент перехід був скасований через те що Мілевський не пройшов медичний огляд[24].

Замість Казахстану Мілевський опинився в Хорватії, де провів рік у складі «Хайдука» зі Спліта. Влітку 2015 року клуб і гравець розірвали договір. До жовтня 2015 Мілевський не знайшов новий клуб[25].

5 жовтня 2015 року стало відомо, що Мілевський став гравцем «Спліта»[26]. 4 листопада за перебування за кермом автомобіля в нетверезому стані «Спліт» розірвав контракт з Артемом[27]. Як пізніше повідомив агент футболіста, Мілевський був за кермом у тверезому стані, але не мав при собі водійського посвідчення[28].

5 лютого 2016 року став гравцем румунської «Конкордії»[29], яку залишив наприкінці травня того ж року[30].

Влітку 2016 року перейшов до російського клубу «Тосно». Зіграв за команду 17 матчів, не забивши жодного м'яча. Після завершення футбольного сезону покинув клуб.

6 липня 2017 року офіційний сайт «Динамо-Берестя» повідомив про укладання 1,5-річної угоди з Артемом Мілевський. Таким чином, етнічний білорус Мілевський вперше у кар'єрі перейшов до лав білоруського клубу[31]. Цей трансфер став можливим завдяки зусиллям агента футболіста Олександра Панкова та екс-нападника молодіжної збірної Білорусі Віталія Леденьова[32].

Дебют українського нападника у новому клубів відбувся 13 липня у виїзному поєдинку Ліги Європи проти австрійського «Альтаха». Мілевський розпочав матч на лаві запасних, а на 86-й хвилині вийшов на поле замість Александара Вуячича[33]. Перших забитих м'ячів довелося чекати дещо довше — 5 серпня Мілевський відзначився «дублем» у матчі чемпіонату Білорусі проти «Крумкачів»[34]. Українець став справжньою знахідкою для тренерського штабу клубу, який періодично використовував його на незвичних позиціях атакуючого півзахисника та лівого вінгера.

10 березня 2018 року «динамівці» в поєдинку за Суперкубок Білорусі зустрічалися з чемпіоном країни БАТЕ та перемогли з рахунком 2:1. Артем Мілевський провів на полі усі 90 хвилин матчу та вирізнявся неабиякою активністю, однак результативними діями відзначився не зумів. Цей трофей став першим для українського нападника першим з 2011 року, коли він разом з київським «Динамо» виграв Суперкубок України[35].

19 травня «Динамо-Берестя» у фіналі Кубка Білорусі з рахунком 3:2 переграло борисовський БАТЕ та вдруге поспіль здобуло почесний національний трофей. Артем Мілевський зрівняв рахунок на 34-й хвилині матчу та переламав хід гри, що складалася до його команди не надто вдало.

19 липня 2018 року несподівано з'явилася інформація щодо розірвання клубом контракту з Артемом Мілевським та капітаном «Динамо-Берестя» Олексієм Гавриловичем. Прес-секретар клубу підтвердила факт припинення співпраці, однак не назвала причин такого кроку, що призвело до появи численних чуток про чергові порушення дисципліни з боку Артема[36]. Втім, найвірогіднішою причиною стало непорозуміння досвідчених футболістів з молодим наставником «Динамо» Олексієм Шпилевським, про що у своїх інтерв'ю зазначали і агент Мілевського Олександр Панков[37], і екс-партнер Артема Олександр Алієв[38], і зрештою сам Шпилевський[39].

30 серпня 2018 року став гравцем угорського клубу «Кішварда»[40].

На початку січня 2019 року нападник підписав угоду з білоруським клубом до кінця 2020 року[41].

6 липня 2020 року стало відомо, що Мілевський заразився коронавірусом[42].

У 2021 році гравець перейшов до ужгородського «Миная». За клуб зіграв 10 матчів в УПЛ, 23 вересня 2021 року оголосивши про завершення кар'єри гравця[43][44][45].

Типовий нападник другого плану. Комфортніше почуває себе на полі, граючи з глибини. Відмінно прикриває м'яч корпусом, часто змушуючи суперників фолити на собі. Іноді аж занадто захоплюється зароблянням штрафних ударів, падаючи від наймешного дотику, через що неодноразово отримував жовті картки за симуляцію[46]. Чудово відчуває гру, може віддати філігранну передачу, що зажене у глухий кут захист супротивника. Не цурається на полі складних технічних елементів, таких як передачі п'ятою тощо. Часто доволі успішно допомагає захисту, може своєчасно та чисто виконати підкат, що не характерно для середньостатистичного нападника. Дриблінг демонструє не часто, проте доволі ефективно. Головними недоліками Артема є низькі швидкісні дані та невпевнена, як для футболіста такого зросту, гра головою. Не відзначається Мілевський і потужним ударом — більшість своїх голів забиває з близької відстані. Досить часто затягує з ударом або взагалі не наважується на нього, шукаючи передачею партнера. Фізичних кондицій Артема не завжди вистачає на те, щоб провести увесь матч на одному рівні — під кінець гри він зазвичай діє вже не так гостро та ефективно. Проте чи не найголовнішою проблемою Мілевського як футболіста є періодична відсутність мотивації.

• Кавалер Ордена «За мужність» ІІІ ступеня (2006)[51]

• Батько — Мілевський Володимир Іванович. Значною мірою посприяв тому, що син став футболістом. У минулому сам займався футболом. Був категорично проти зміни Артемом громадянства, бажаючи бачити його у формі збірної Білорусі, однак згодом змінив свою думку[55]. Намагається відвідувати більшість домашніх матчів київського «Динамо».
• Мати — Мілевська Марія Євгенівна[56]. Супроводжує доньку Ксенію під час тенісних турнірів[55].
• Сестра — Мілевська Ксенія Володимирівна (1990), білоруська тенісистка (найвище місце в рейтингу WTA у одиночному розряді — 227 (06.04.2009), у парному — 148 (14.09.2009))[57].
• Найближчими друзями Мілевського є колишній партнер по «Динамо» та збірній Олександр Алієв, а також вихованець динамівської академії Денис Адлейба. За деякими даними Денис — власник одного з київських автосалонів, проте широкому загалу він відомий саме у ролі супутника Мілевського на різного роду вечірках та закордонних курортах[58][59]. Саме Адлейба познайомив Артема з Нурі Кухілава[60] — чоловіком співачки Анастасії Приходько та сином кримінального авторитета Антімоса Кухілава.
• Досить активно у пресі обговорювався роман футболіста з ведучою телеканалу М1 Валерією Крук, більш відомою як Cool'баба[61][62]. Вони неодноразово з'являлися разом у нічних клубах, на світських вечірках та різноманітних курортах[63]. З'явилася навіть інформація про заручини футболіста та ведучої[64]. Однак у березні 2012 року на вечірці, присвяченій Ukrainian Fashion Week Мілевського помітили з новою дівчиною[65], особу якої не було встановлено.

• Артем Мілевський навчався у одному класі з білоруським співаком Дмитром Колдуном[66].
• Серед інших видів спорту Артем особливу увагу приділяє тенісу. Вважає швейцарського тенісиста Роджера Федерера найкращим спортсменом усіх часів[67].
• Улюблені актори Мілевського — Аль Пачіно, Роберт де Ніро та Єва Мендес.
• Серед м'ясних страв Артем надає перевагу стейку, а улюбленими напоями футболіста є газована вода та біле сухе вино.
• Мілевський — великий шанувальний усього італійського, починаючи з їжі і закінчуючи футболом. Улюбленим клубом Артема є італійська «Рома», а кумиром серед футболістів Франческо Тотті.
• Артем Мілевський боїться висоти.
• Футболіст неодноразово ставав об'єктом пародій різноманітних гумористичних колективів від команд КВК до «Студії Квартал-95»[68][69], «Великої різниці»[70]та колективів програм «Інший Футбол» на ICTV та «ПроФутбол»[71] на 2+2. Слід відзначити, що Артем з гумором ставиться до подібних мініатюр та неодноразово був помічений у залі під час різноманітних розважально-гумористичних заходів.
• Даючи інтерв'ю одному зі спортивних видань, захисник «Динамо» Аїла Юссуф, на прохання журналіста охарактеризувати кожного зі своїх партнерів, назвав Мілевського «секс-моделлю»[72].
• Артем Мілевський став автором першого гола у історії, забитого на полі стадіону «Арена Львів»[73]. Ця подія сталася на 18-й хвилині матчу між збірними України та Австрії, що відбувся 15 листопада 2011 року.

• Тривалий час Мілевському належало сумнівне досягнення у вигляді найкрупнішого штрафу, яким було удостоєно футболіста на теренах України («перевершити» Артема зміг лише Євген Хачеріді наприкінці 2011 року[74]). За словами самого гравця сума штрафу склала 100 тисяч доларів[75], а причиною такого жорсткого покарання став загул перед фінальним матчем Кубка України 2007/08, що відбувся 7 травня 2008 року. Однак після цього Артем все одно неодноразово піддавався критиці через порушення спортивного режиму, та був змушений систематично сплачувати дисциплінарні стягнення[76].
• У червні 2009 року в інтерв'ю «Комсомольській правді в Україні»[77] Мілевський заявив, що перестав відвідувати кінозали, відколи там почали демонструвати фільми українською мовою, та додав, що не розуміє, як можна дивитися серйозні кінострічки українською, адже на його думку — це смішно. Пізніше Артем сказав у своє виправдання, що його просто не так зрозуміли. Цитата мовою оригіналу[78]:

Просто я не очень понимаю украинский язык, а изобразили, что я чуть ли не хочу расколоть Украину. Что касается слов гимна, то я их знал еще в 16 лет, когда учился в академической группе Яковенко. Так что я ничего такого не имел в виду, и пусть на меня никто не обижается.

• Мілевський неодноразово ставав учасником дорожньо-транспортних пригод. Вперше у зведеннях ДАІ прізвище футболіста промайнуло 14 листопада 2006 року, коли він потрапив у аварію на вулиці Кіквідзе на своєму новенькому позашляховику BMW X5[79]. 26 березня 2010 року на вулиці Богдана Хмельницького у Києві його машину ззаду вдарила жінка на Mitsubishi Lancer[80]. А п'ять місяців потому Артем не зміг розминутися з BMW в районі Бессарабської площі[81]. За слова самого футболіста у цей час за кермом авто був не він[82].
• У профілі гравця на офіційному сайті «Динамо» вказано, що Артем Мілевський визнає той факт, що водійське посвідчення просто купив[83].
• У своїй статті «Ярмарок марнославства»[84] журналіст Микола Васильков звинуватив Алієва та Мілевського у тому, що під час вильоту на один з матчів збірної вони в грубій та нецензурній формі вимагали від одного з пасажирів звільнити місце, яке він, на їхню думку, не мав права займати. Крім цього Васильков поставив під питання моральні якості гравців, назвавши їх «напівфутболістами-напівалкоголіками». Стаття викликала широкий резонанс у футбольних та навколо-футбольних колах. Мілевський навіть забажав передати журналісту «декілька ласкавих слів», а Євген Селезньов виступив на захист партнерів по збірній[85].
• Гучний скандал спричинив жест Артема Мілевського після м'яча, забитого ним у Суперкубку України 2011. Вразивши ворота «Шахтаря» на 83-й хвилині, Артем підбіг до трибун, де перебували донецькі вболівальники, та показав їм опущені вниз великі пальці рук. Ці дії футболіста обурили представників «Шахтаря». Мірча Луческу зауважив, що Мілевського слід було б дискваліфікувати за подібні жести[86], а Рінат Ахметов зажадав вибачень від президента «Динамо» Ігора Суркіса[87]. Звинуватили Артем у недостойній поведінці і деякі інші футбольні функціонери, зокрема П'єрлуїджі Колліна відзначив, що дії футболіста суперечать цінностям УЄФА[88]. Врешті-решт, Ігор Суркіс сказав, що не схвалює поведінку гравця свого клубу та пообіцяв, що на Мілевський будуть накладені серйозні штрафні санкції, якщо він не вибачиться[89]. Вболівальники «Динамо» виступили з відкритим зверненням[90], у якому закликали футболіста у жодному разі не робити цього, відзначивши, що гравець вчинив, як справжній «динамівець», підтримавши своїх вболівальників в їхньому ставленні до суперника у протистояннях «Динамо» і «Шахтаря». Сам Артем тривалий час взагалі утримувався від коментування цього інциденту, однак під тиском футбольної спільноти дав інтерв'ю[91], у якому закликав донецьких фанів зрозуміти його емоції, якими він не хотів їх образити, та не думати, ніби гравці «Динамо» не поважають своїх суперників.
• 12 жовтня 2011 року о 7:20 ранку у дворі будинку на вулиці Івана Франка, де мешкав футболіст, загорівся його автомобіль Maserati Quattroporte[92]. У МНС повідомили, що загоряння виникло у моторному відсіку, проте його причину не було встановлено. Пізніше у ЗМІ з'явилася інформація про те, що жодна з СТО не взялася за ремонт автомобіля і Мілевський був змушений продавати спорткар на запчастини[93].
• 26 вересня 2012 року, на презентацію нового тренера «Динамо» Олега Блохіна, Артем Мілевський прийшов у банному халаті замість клубного спортивного костюму. Цей вчинок спричинив гучний резонанс у пресі і соціальних мережах. Сам футболіст ніяк не прокоментував інцидент[94].
• Період з кінця 2012 до середини 2013 років став примітним завдяки одному з останніх та найбільших скандалів, що були пов'язані з Мілевським. Пранкер Vovan222 зателефонував Артему та, видаючи себе за Валерія Карпіна, що очолював на той час московський «Спартак», почав запрошувати форварда «Динамо» до російського клубу. У розмові з пранкером Мілевський розкритикував наставника киян Олега Блохіна, звинувативши його у надмірній самовпевненості та самозакоханості[95]. Натомість сам Блохін, що півроку потому також піддався на провокацію пранкера, який відрекомендувався по телефону як батько Артема, зауважив, що Мілевський дозволяв собі систематичні порушення режиму, приходив на тренування із запізненням у декілька годин і в стані алкогольного сп'яніння[96].
• 13 листопада 2013 року, Артем Мілевський потрапив у дорожньо-транспортну пригоду в Туреччині. Футболіст врізався на Ferrari у відбійник. Турецькі правоохоронці повідомили про виявлення у крові потерпілого 1,31 проміле алкоголю. Мілевський у ДТП не постраждав, але вщент розбив автівку[97].

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
• Профайл на офіційному сайті ФК «Динамо» (Київ)
• Мілевський Артем Володимирович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Мілевський Артем Володимирович на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Виступи за збірну на сайті «Футбольная Украина» (рос.)