Населення Ізраїлю

Населення Ізраїлю. Чисельність населення країни 2015 року становила 8,05 млн осіб (99-те місце у світі), включно з поселенцями на Голанських висотах (2 тис.) і Східному Єрусалимі (210 тис.), що були окуповані Ізраїлем 1967 року[1]. Чисельність ізраїльтян стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 18,48 ‰ (96-те місце у світі), смертність — 5,15 ‰ (183-тє місце у світі), природний приріст — 1,56 % (78-ме місце у світі) .

Населення Ізраїлю
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 8,049 млн осіб
Густота 372,6 особи/км²
Коефіцієнт міграції 2,24 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲1,56 %
Народжуваність 18,48 ‰
Фертильність 2,68 дітей на 1 жінку
Смертність 5,15 ‰
Смертність немовлят 3,55 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 27,95 %
 • 15–64 років 61,2 %
 • старіші за 65 років 10,85 %
Середня тривалість життя 82,27 року
 • чоловіків 80,43 року
 • жінок 84,21 року
Статева структура
загалом 1,01 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,05 чол./жін.
15–64 років 1,05 чол./жін.
після 65 років 0,81 чол./жін.
Етнічні групи
Нація ізраїльтяни
Найбільший етнос євреї
Нацменшини араби
Мови
Офіційна іврит
Також у побуті арабська, англійська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Ізраїлі, станом на 2015 рік, дорівнює 18,48 ‰ (96-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,68 дитини на одну жінку (72-ге місце у світі)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 27,3 року (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність у Ізраїлі 2015 року становила 5,15 ‰ (183-тє місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,56 % (78-ме місце у світі)[1]. За 2011 рік населення Ізраїлю зросло на 1,8 %. Приріст населення вище середнього спостерігався в Єрусалимському (2,5 %) та Центральному округах (2,1 %), в той час як в Тель-Авівському окрузі приріст мінімальний — 0,8 %.

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Ізраїлю, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Ізраїлю становить 29,7 року (115-те місце у світі): для чоловіків — 29,1, для жінок — 30,4 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 82,27 року (11-те місце у світі), для чоловіків — 80,43 року, для жінок — 84,21 року[1].

Вікова структура населення Ізраїлю, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 27,95 % (1 151 247 чоловіків, 1 098 631 жінки);
  • молодь віком 15-24 роки — 15,5 % (637 758 чоловіків, 609 597 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 37,13 % (1 528 271 чоловік, 1 460 771 жінки);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 8,57 % (336 662 чоловіка, 353 351 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 10,85 % (389 401 чоловік, 483 621 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 6,5; коефіцієнт розлучуваності — 1,8; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 28 (дані за 2009 рік)[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 31,5 року, жінки — 28,4 року, загалом — 30 років (дані за 2010 рік)[4].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 372,6 особи/км² (35-те місце у світі)[1]. Найвища густота населення в Тель-Авівському окрузі — 7522 осіб/км², на другому місті Єрусалимський округ — 1484 осіб/км², на третьому — Центральний округ — 1464 особи/км², у Північному окрузі густота населення 292 осіб/км², у Південному — 79 осіб/км²; найменше — пустеля Неґев — 40 осіб/км² та окуповані Голанські висоти — 31 осіб/км². Єврейське населення домінує в містах центру країни та в південних районах, тоді як в Північній Галілеї вельми високий відсоток арабського населення.

Загалом в Ізраїлі 74 міста (за кількома винятками, такий статус отримують всі поселення з населенням понад 20 тис.), 14 з яких мають населення понад 100 тис. Решта території організована у 144 місцеві ради, що керують поселеннями з населенням понад 2 тис. осіб[5][6] і 53 районні ради, що керують меншими поселеннями, але більшими територіями[7][5]. Крім власне території Ізраїлю, 242 ізраїльських поселення розташовані на території Західного берега, 42 на Голанських висотах і 29 у Східному Єрусалимі[1].

Урбанізація

Ізраїль надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 92,1 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,37 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Частка міст з населенням понад 100 тис. збільшилася з 10 в 1983 році до 14 в 2006 році.

Головні міста держави: Тель-Авів — Яффо — 3,608 млн осіб, Хайфа — 1,097 млн осіб, Єрусалим — (проголошена столиця) 839,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1]. Для статистичних цілей у країні виділяють 3 міські агломерації: Гуш-Дан (Тель-Авів), Хайфа і Беер-Шева — 531 тис.осіб[8]. В якості агломерацій часто також виділяють Єрусалим[9] і Назарет[10].

1948 року Тель-Авів було єдиним містом Ізраїлю з населенням понад 100 тис. чоловік (248,5 тис. мешканців). За даними на 2011 рік, 91,4 % жителів Ізраїлю проживають у населених пунктах чисельністю понад 2 тис. осіб. 41 % (3,378 млн осіб) ізраїльтян живуть у містах з населенням понад 100 тис. осіб, 24,6 % — у 5 найбільших містах[11]. 6 міст у Ізраїлі мають населення понад 200 тис. осіб: Єрусалим, Тель-Авів, Хайфа, Рішон ле-Ціон, Ашдод та Петах-Тіква. Загальна чисельність населення цих шести міст — 2 134 600 осіб (станом на 2011 рік)[11].

  • Найбільші поселення Ізраїлю
  • Ізраїль вночі з космосу
  • Тель-Авів
  • Кібуц Йотвата

У сільській місцевості в Ізраїлі живуть 671 тис. осіб (станом на 2011 рік) — 8,6 % всього населення. Багато типів сільських поселень країни унікальні для цієї країни, зокрема це мошав і кібуц[12]. Станом на 2002 рік у країні нараховувалося 976 сільських поселень із загальним населенням 556 тис., з них 199 тис. населяли 409 мошавів, а 115 тис. — 268 кібуців. Цікаво, що 1948 року кібуцники становили 6 % населення новонародженого держави[11].Спочатку обидва типи поселень були колективними та кооперативними поселеннями відповідно[12], але з часом у міру росту добробуту ступень кооперації між мешканцями знизився, а в деяких з них кооперація зникла зовсім[12]. Останні поселення відомі як мошавот, їх мешканці є одноосібними власниками землі. Решта поселень населені арабами, переважно осілими бедуїнами, а близько 40 % бедуїнів все ще кочують зі стадами овець та кіз.

Близько 325,5 тис. громадян Ізраїлю проживають в поселеннях в Юдеї і Самарії, Маале-Адумім в Юдеї, Аріель у Самарії[13].

Міграції

Річний рівень імміграції 2015 року становив 2,24 ‰ (46-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Згідно зі статистикою 2010 року, робочі іммігранти прибували з таких країн: Таїланд — 24 % , Філіппіни — 18 % , колишній СРСР — 18 % , Індія — 10 % , Китай — 5 %, Непал — 5 %. На листопад 2011 року в Ізраїлі за приблизними оцінками проживали 250 тис. іммігрантів, які діляться на такі групи[14]:

  • 88,86 тис. робітників-іммігрантів, які прибули на законних підставах;
  • 95 тис. осіб прибули в Ізраїль по візі і не покинули країну після її закінчення;
  • 45 тис. нелегальних мігрантів з Еритреї, Судану та інших країн;
  • 30 тис. палестинців з робочими візами.

Кількість репатріантів, які прибули до Ізраїлю 2014 року, склала 23,0 тис. осіб[15]. З 2002 року, після падіння хвилі репатріантів з колишнього СРСР, рівень репатріації нагадує рівень 1980-х років — від 9 до 20 тис. в рік. З усіх репатріантів в 2011 році, 43 % прибули з колишнього СРСР — в основному з РФ (3678 людини) і України (2051 людини), 16 % прибули з Ефіопії і 14 % із США, найбільша кількість з яких оселилася в Єрусалимі. Медіанний вік репатріанта 2011 року — 29 років[16].

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 31,7 тис. біженців з Еритреї, 6,33 тис. з Судану.

У країні мешкає 15 осіб без громадянства[1].

Ізраїль є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[17].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2013 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
євреї
  
 75%
араби, друзи, інші
  
 25%

Головні етноси країни: євреї — 75 % населення (з яких уродженцями власне Ізраїлю є 74,4 % населення, вихідцями з Європи, Америк і тихоокеанського регіону — 17,4 %, вихідці з Африки — 5,1 %, вихідці з Азії — 3,1 %), не євреї (переважно араби і друзи) — 25 % населення (оціночні дані за 2013 рік)[1].

Розподіл арабського і єврейського населення по округах[13]
Округ євреї араби
Центральний 28,2 % 9,7 %
Тель-Авівський 20,5 % 1,1 %
Хайфський 10,9 % 14,5 %
Єрусалимський 11 % 18,8 %
Північний 9,7 % 43,1 %
Південний 14,3 % 12,8 %
Юдея і Самарія 5,4 %

Євреї
Юдаїзм
  • Категорія • портал • проєкт

Єврейське населення країни не є єдиним в культурному відношенні внаслідок того, що більше чверті євреїв є репатріантами в першому поколінні. В Ізраїлі прийнято розділяти населення на уродженців країни (цабарим, сабри) і репатріантів (олім), а також виділяти серед уродженців країни вихідців з різних громад. Найбільш значними є громади вихідців з СРСР, Марокко, Румунії та Польщі. У 2009 році вперше за 2000 років чисельність єврейського населення Ізраїлю перевищила чисельність євреїв в діаспорі[18]. На 2011 рік, серед євреїв, які проживають в Ізраїлі, 4,254 млн (72,7 %) народилися в Ізраїлі (цабарим, сабри) і 1,6 млн (27,3 %) — репатріанти (олім)[19][20].

Араби

Ізраїльські араби, чисельність яких становить 1 636 тис. (20,6 %) осіб, так само розділені на кілька етноконфесійних груп. До них належать: мусульмани (1,354 млн осіб, близько 82 %), в більшості — суніти; бедуїни (270 тис.), з яких 200 тис. проживають в Негеві і 70 тис. на півночі[21]; араби-християни (125 тис.), які проживають на півночі країни, а також у містах Хайфа, Єрусалим і Яффа[22].

Інші

Чисельність друзів 2011 року становила близько 130 тис. осіб. Основні поселення знаходяться в Галілеї, на горі Кармель і на Голанських висотах (близько 20 тис.). У Старому місті Єрусалиму є вірменський історичний квартал. Вірмени також проживають у місті Яффі в сусідстві з арабами-християнами і арабами-мусульманами.

Українська діаспора

Мови
Мови Ізраїлю (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
іврит
  
 %
арабська
  
 %
англійська
  
 %

Офіційна мова[23]: іврит. Інші поширені мови: арабська — серед арабської етнічної меншини, англійська — найбільш вживана іноземна мова.

Релігії
Релігії в Ізраїлі (2015 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
юдаїзм
  
 75%
мусульмани
  
 17.5%
християни
  
 2%
друзи
  
 1.6%
інші
  
 3.9%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: юдаїзм — 75 %, іслам — 17,5 %, християнство — 2 %, друзи — 1,6 %, інші — 3,9 % (станом на 2013 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 97,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 98,7 % — серед чоловіків, 96,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту складають 5,9 % від ВВП країни, станом на 2013 рік (57-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 16 років, для хлопців — до 16 років, для дівчат — до 16 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,34 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 3,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 7,8 % від ВВП країни (68-ме місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 3,55 ‰ (204-те місце у світі); хлопчиків — 3,51 ‰, дівчаток — 3,58 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 5 випадків на 100 тис. народжень (168-ме місце у світі)[1].

Ізраїль входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 25,8 % (49-те місце у світі)[1].

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 100 %, в сільській місцевості — 100 %, загалом по країні — 100 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2009 рік, дорівнює 1,95 км³ на рік, або 282,4 тонни на одного мешканця на рік: з яких 39 % припадає на побутові, 6 % — на промислові, 55 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 64,1 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 45,7 %; частка осіб похилого віку — 18,4 %, або 5,4 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності (7,30 долари США на особу на добу) 2014 року перебувало 22 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 1,7 %, верхній дециль — 31,3 % (станом на 2010 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 6,35 млн унікальних інтернет-користувачів (58-ме місце у світі), що становило 78,9 % від загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 3,86 млн осіб (94-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 1,1 %; промисловість і будівництво — 17,3 %; сфера послуг — 81,6 % (станом на 2015 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 5,6 % працездатного населення, 2014 року — 5,9 % (62-ге місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 10,6 %, серед юнаків — 10,1 %, серед дівчат — 11,1 % (90-те місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

У країні відбувається зростання споживання екстазі, кокаїну, героїну (Ліван, Йорданія); центр з відмивання грошей[1].

Торгівля людьми

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Ізраїлю докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[24][25].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,81 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення Ізраїлю
Рік Населення Зміна
1950 1 370 100 —
1960 2 150 400 +57.0%
1970 3 022 100 +40.5%
1980 3 921 700 +29.8%
1990 4 821 700 +22.9%
2000 6 369 300 +32.1%
2010 7 695 100 +20.8%
2016 8 571 200 +11.4%
Джерело: Дані Центрального статистичного управління Ізраїлю[26][27][28].

Демографічні показники в країні реєструються з моменту створення держави Ізраїль 1948 року Центральним статистичним управлінням Ізраїлю.

Переписи

Згідно зі статистичними даними першого перепису населення, проведеного в Ізраїлі 1948 року, загальна чисельність населення країни на той час становила 872,7 тис. осіб, з яких 716,7 тис. євреїв (82,12 % населення), 156 тис. арабів (17,88 %).

Див. також

Примітки
  1. Israel, People and Society. Factbook.
  2. Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 5 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 5 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  4. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 5 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  5. Mahler G. S..
  6. Troen & Lucas.
  7. Herzog H..
  8. Localities, Population, and Density. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 2 липня 2007.
  9. Jerusalem: From Town to Metropolis. University of Southern Maine. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 8 квітня 2008.
  10. Initiated Development in the Nazareth Region. Архів оригіналу за 12 листопада 2007. Процитовано 8 квітня 2008.
  11. (англ.) Localities and population, by type of locality and population group.
  12. Rural Settlement Geography of Israel. Indiana State University. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 7 квітня 2008.
  13. (англ.) Localities and population, by district, sub-district religion and population group.
  14. (івр.) לא ישראלים בישראל
  15. (рос.) Конец 2014 года: население Израиля достигло 8,3 миллиона человек. Процитовано 30 грудня 2014 року.
  16. (івр.) הודעה לעיתונות
  17. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  18. (рос.) В Израиль прибыли 238 репатриантов из Северной Америки, в том числе, 55 призывников. — повідомлення NEWSru від 4 вересня 2009 року.
  19. (англ.) Jews, by continent of origin, sex and age — 2011.
  20. (англ.) Jews, by country of origin and age — 2011.
  21. (івр.) החברה הבדואית בישראל בראי עולם התעסוקה Архівовано 30 вересня 2013 у Wayback Machine.
  22. (івр.) 2011-מקורות גידול האוכלוסייה, לפי צורת יישוב, קבוצת אוכלוסייה ודת
  23. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  24. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  25. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  26. (англ.) Latest Population Statistics for Israel. Press Release. Israel Central Bureau of Statistics. 31 December 2015.
  27. (англ.) Population, by Population Group. Statistical Abstract of Israel. Israel Central Bureau of Statistics. 11 вересня 2012 року. Процитовано 5 квітня 2013 року.
  28. (англ.) Monthly Bulletin of Statistics for Population. Israel Central Bureau of Statistics. 7 серпня 2013 року. Процитовано 24 серпня 2013 року.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Англійською
  • (англ.) Herzog, Hanna. Gendering Politics: Women in Israel. University of Michigan Press. с. 22.
  • (англ.) Mahler, Gregory S. Politics and Government in Israel: The Maturation of a Modern State. Rowman & Littlefield. с. 229.
  • (англ.) Troen, Selwyn Ilan; Noah Lucas. Israel: The First Decade of Independence. SUNY Press. с. 496.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.