Адміністративний устрій Донецької області

На картах праворуч позначені:

Донецька область була утворена 2 липня 1932 року, до її складу увійшли 12 міських рад і 23 райони. Опісля голодомору край значною мірою було заселено росіянами[3].

До складу області ввійшли: Артемівська, Ворошилівська, Горлівська, Кадіївська, Костянтинівська, Краматорська, Краснолуцька, Луганська, Макіївська, Маріупольська, Риківська, Сталінська міські ради й Гришинський, Лисичанський, Ровеньківський, Сорокинський та Чистяківський райони республіканського підпорядкування.

Зі складу Харківської області були передані 13 районів: Біловодський, Білолуцький, Верхньо-Тепловський, Лиманський, Марковський, Меловський, Ново-Айдарський, Ново-Псковський, Рубіжанський, Сватовський, Слов'янський, Старобільський й Троїцький (Покровський).

Зі складу Дніпропетровської області було передано 5 районів: Велико-Янисольський, Волноваський, Старо-Каранський, Старо-Керменчицький і Старо-Миколаївський (Володарський).

Обласним центром був Артемівськ, а з 16 липня 1932 — Сталіно.

3 червня 1938 року Донецька область була поділена на Сталінську і Ворошиловградську області[4]. У складі Сталінської області залишилося 10 міст: Сталіно, Артемівськ, Горлівка, Костянтинівка, Краматорськ, Макіївка, Маріуполь, Орджонікідзе, Слов'янськ, Чистякове; 4 селища міського типу: Дебальцеве, Дружківка, Покровськ, Микитівка; 22 сільських райони: Авдіївський, Олександрівський, Амвросіївський, Андріївський, Велико-Янисольський, Будьонівський, Волноваський, Володарський, Дзержинський, Добропільський, Краснолиманський, Мангуський, Ольгінський, Петро-Мар'їнський, Покровський, Селідівський, Сніжнянський, Старобешевський, Старо-Каранський, Старо-Керменчикський, Тельманівський і Харцизький.

1938 р. надано статус міста 21 населеним пунктам:.[5][6]
1938 року створено Ямський район (з Артемівської міськради).[7][6]

26 березня 1939 року ліквідований Старо-Каранський район (Стара Карань)[8][6];
1939 року створені Чистяківський, Артемівський, Костянтинівський, Слов'янський і Орджонікідзевський райони.[9]

Територія області з жовтня 1941 по вересень 1943 була окупована німецько-нацистськими військами і їх союзниками. Тимчасово надано назву Юзівська область[10] (див. Генеральна округа Сталіно).

1944 року Орджонікідзевський р-н перейменований Єнакіївський район.[11][12]

10 травня 1945 року Чистяківський район перейменовано на Катиківський р-н (Катик).[13][14]

8 березня 1946 створений Приморський район (райцентр Приморське).[15]

20 серпня 1953 року Катиківський р-н перейменовано на Шахтарський район (з віднесенням смт Катик до розряду міст та перейменуванням районного центру на Шахтарськ).[16]

У 1959 було скасовано 5 районів.[17][18] 10.08.1960 скасовано Дебальцівський р-н[19][20] (до 1959 Єнакіївський[21]; до 1944 Орджонікідзевський район[22]).

9 листопада 1961 Сталінська область перейменована на Донецьку.

У грудні 1962 були збільшені сільські райони, чисельність яких склала 9 замість 22: Амвросіївський, Артемівський, Великоновоселівський, Волноваський, Володарський, Красноармійський, Мар'їнський, Новоазовський, Слов'янський[23]. Тобто скасовувались 13 районів[24][25]: Авдіївський, Дзержинський, Добропільський, Костянтинівський, Краснолиманський, Олександрівський, Першотравневий, Селидівський, Сніжнянський, Старобешівський, Тельманівський, Харцизький та Шахтарський.
06.05.1963 року був утворений Старобешівський район та ліквідований Новоазовський.[26][24]
У січні 1965 створено 15 районів: Олександрівський, Амвросіївський, Артемівський, Великоновоселівський, Волноваський, Володарський, Костянтинівський, Красноармійський, Краснолиманський, Мар'їнський, Новоазовський, Слов'янський, Шахтарський, Ясинуватський і Старобешівський.[27][28]
У грудні 1966 були утворені додатково три райони: Добропільський, Першотравневий і Тельманівський.[29]

У 1965 році в області було 19 міст обласного підпорядкування: Донецьк, Артемівськ, Горлівка, Дебальцеве, Дзержинськ, Добропілля, Дружківка, Єнакієве, Жданов, Костянтинівка, Краматорськ, Красноармійськ, Макіївка, Селидове, Слов'янськ, Сніжне, Харцизьк, Чистякове, Шахтарськ. Згодом до них долучилися 1976 Ясинувата, у 1979 — Лиман, у 1987 — Кіровське, у 1990 році — Авдіївка, у 1991 році — Вугледар, у 1992 році — Жданівка, Докучаєвськ, Новогродівка.

На всеукраїнському референдумі 1991 року 83,90 % відсотків виборців підтримали Акт проголошення незалежності України. Надалі, однак, у Донецькій області спалахували сепаратистські настрої. Так, 2004 року в Сєвєродонецьку було проведено з'їзд депутатів усіх рівнів, на якому обговорювалося створення так званої «Південно-Східної Української Автономної Республіки».

У 2014 році територія Донецької області стала ареною виступів сепаратистів, які 12 травня 2014 проголосили утворення на території області так званої Донецької народної республіки. Шляхом захоплень адміністративних будівель і відділків міліції сепаратисти встановили контроль над частиною території області. Як реакцію на дії сепаратистів, українська влада розпочала проведення антитерористичної операції.

У 2016 році, в ході декомунізації було перейменовано чимало населених пунктів [30], а також райони:

• Артемівський район — на Бахмутський район
• Володарський район — на Нікольський район
• Красноармійський район — на Покровський район
• Краснолиманський район — на Лиманський район
• Першотравневий район — на Мангушський район
• Тельманівський район — на Бойківський район

• Донецька область // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Адміністративно-територіальний устрій Донецької області на сайті Верховної Ради.
• World Wide Historical Project: Адм.-тер. деление Донецкой области(рос.)

• Донецька область: Адм.-територ. поділ на 1 берез. 1966 р. / Викон. ком. Донецької обл. Ради депутатів трудящих. — Вид. 2-е. — Донецьк: Донбас, 1967. — 158 с.
• Донецька область: Адм.-територ. поділ на 1 берез. 1972 р. / Викон. ком. Донецької обл. Ради депутатів трудящих. — Вид. 3-є. — Донецьк: Донбас, 1972. — 150 с.
• Донецька область: адм.-терит. поділ на 1 січня 1979 року / Виконком. Донецької обл. Ради нар. депутатів; [упоряд.: О. Г. Солоденко, В. П. Ганько]. — 4-е вид., випр. і доп. — Донецьк: Донбас, 1979. — 151 с.
• Донецька область: адм.-терит. поділ на 1 березня 1988 року / Викон. ком. Донецьк. обл. Ради нар. депутатів; упоряд. В. М. Горбулін. — 5-е вид., випр. і доп. — Донецьк: Донбас, 1988. — 181, [2] с.: табл., карти.
• История административно-территориального деления Донецкой области 1919-2000 гг. : сб. документов и материалов / сост. Л. Д. Заднепровская, О. А. Попова; ред. Н. Б. Метальникова; Государственный архив Донецкой области. — Донецк: [Донеччина], 2001. — 272 с. — ISBN 966-556-247-9
• Адміністративно-територіальний устрій України / А. І. Жежера (авт.-упоряд.). — К. : Держ. підпр. «Державний картографо-геодезичний фонд України» ДП «Укркартгеофонд», 2005. — С. 123–156.
  (Довідник на геопорталі «Адміністративно-територіальний устрій України»)

• Україна: Адміністративно-територіальний устрій (станом на 1 січня 2012 р.) / Верховна Рада України; за заг. ред. В. О. Зайчука; відп. ред. Г. П. Скопненко; упоряд. В. І. Гапотченко. — К. : Парламентське видавництво, 2012. — С. 77–98. — 2000 прим. — ISBN 978-966-611-865-6.

• Адміністративний поділ України