Географічна освіта в Україні

• 1945—1954 роки — період наукового «геомодернізму», повернення географії на рівень «мирної

тематики», відродженння діяльності університетів, заснування/реорганізація кафедр геоморфології, метеорології, гідрології, розширення кафедри фізичної та економічної географії, геодезії та картографії.

• 1954—1968 роки — період розширення мережі вузів, створення географічних факультетів та кафедр географії у Львівському, Харківському й Одеському університетах, збільшення кількості студентів, формування прикладної географії, нових напрямів, розширення сфери наукових географічних досліджень, перехід до прогнозно-конструктивної географії.
• 1968—1995 роки — період інтенсивного накопичення географічних знань, зміна підходиів, методів та сфери досліджень, становлення стійкої системи географічної освіти, взаємопроникнення різних галузей досліджень, спеціалізація та диференціація окремих галузей.
• 1995-2015 роки — період пострадянської трансформації та інтеграції у світове освітнє середовище, Болонський процес, рух у напрямку від елітарності до егалітарності вищої освіти (масовості), через збільшення кількості навчальних закладів (за одночасного зменшення потенційної кількості абітурієнтів внаслідок демографічної кризи) і можливість отримати освіту приватним коштом, плюралізація організаційних форм і форм власності закладів освіти, зниження державної підтримки, коригуванням навчальних програм[3].

Корпус географічного факультету КНУ

Географічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка готує спеціалістів на 8 кафедрах[6]:

• Економічної та соціальної географії
• Країнознавства та туризму
• Географії України
• Фізичної географії та геоекології
• Землезнавства та геоморфології
• Метеорології та кліматології
• Гідрології та гідроекології
• Геодезії та картографії

Корпус географічного факультету Львівського університету

Географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка готує спеціалістів на 8 кафедрах[7]:

• Географії України
• Геоморфології і палеогеографії
• Ґрунтознавства і географії ґрунтів
• Економічної і соціальної географії
• Конструктивної географії та картографії
• Раціонального використання природних ресурсів і охорони природи
• Туризму
• Фізичної географії

Корпус географічного факультету Одеського університету

Геолого-географічний факультет Одеський національний університет імені І. І. Мечникова готує спеціалістів на 6 кафедрах[8]:

• Загальної та морської геології
• Інженерної геології і гідрогеології
• Фізичної географії і природокористування
• Економічної та соціальної географії
• Ґрунтознавства i географії ґрунтів
• Географії України

Головний корпус ХНУ, в якому розміщується геолого-географічний факультет

Факультет географії, геології, рекреації і туризму Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна готує спеціалістів на 5 кафедрах[9]:

• Гідрогеології — завідувач кафедри — доцент Удалов Ігор Валерійович.
• Геології — завідувач кафедри — доцент Матвєєв Андрій В'ячеславович.
• Мінералогії, петрографії та корисних копалин — завідувач кафедри — професор Фик Ілля Михайлович.
• Фізичної географії і картографії — завідувач кафедри — професор Нємець Людмила Миколаївна.
• Соціально-економічної географії і регіонознавства — завідувач кафедри — доцент Прасул Юлія Іванівна.

Корпус географічного факультету ЧНУ на поштовій марці України

Географічний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича готує спеціалістів на 7 кафедрах[10]:

• Географії України та регіоналістики
• Географії та менеджменту туризму
• Гідроекології, водопостачання та водовідведення
• Економічної географії та екологічного менеджменту
• Соціальної географії та рекреаційного природокоористування
• Фізичної географії і раціонального природокористування
• Геодезії, картографії та управління територіями

Головний корпус Таврійського університету

До 2014 року географічний факультет Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського готував спеціалістів на 5 кафедрах[11]:

• Геоекології
• Загального землезнавства і геоморфології
• Туризму
• Фізичної географії та океанології
• Економічної та соціальної географії

Головний корпус Національного педагогічного університету

Інститут природничої освіти та екології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова готує спеціалістів на 3 кафедрах[12]:

• Екології
• Туризму
• Географії

Географічний факультет Ужгородського національного університету готує спеціалістів на 4 кафедрах[13]:

• Землевпорядкування та кадастру
• Фізичної географії та раціонального природокористування
• Лісівництва
• Туризму

Географічний факультет Волинського національний університету імені Лесі Українки у місті Луцьку створено 1993 року, шляхом реорганізації природничо-географічного факультету (1974) Луцького державного педагогічного університету. Він готує спеціалістів на 4 кафедрах[14]:

• Економічної та соціальної географії — завідувач кафедри — професор Матвійчук Людмила Юріївна.
• Геодезії, землевпорядкування та кадастру — завідувач кафедри — професор Уль Анна Володимирівна.
• Фізичної географії — завідувач кафедри — Фесюк Василь Олександрович.
• Туризму та готельного господарства — завідувач кафедри — професор Ільїн Леонід Володимирович.

Природничо-географічний факультет Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського готує спеціалістів на кафедрі географії[15]. Кафедру утворено 1976 року, 1992 року розділено на кафедри соціально-економічної та фізичної географії, 2012 року реорганізовано в одну. Завідувач кафедри — професор Денисик Григорій Іванович.

Природничо-географічний факультет Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка в Кропивницькому готує спеціалістів на кафедрі географії та геоекології[16].

Факультет природничо-географічних і точних наук Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя готує спеціалістів на кафедрі географії, туризму та спорту[17].

Факультет біології, географії та екології Херсонського державного університету готує спеціалістів на кафедрі географії та екології[18].

Географічний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка готує спеціалістів на кафедрах фізичної географії, економічної та соціальної географії[19].

Факультет географії, туризму та історії Криворізького державного педагогічного університету готує спеціалістів на кафедрах фізичної географії та геології, економічної і соціальної географії[20].

Природничо-географічний факультет Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького готує спеціалістів на 2 кафедраї[21]:

• Фізичної географії та геології
• Туризму, соціально-економічної географії та краєзнавства

Факультет природничих наук Луганського національного університету імені Тараса Шевченка у місті Старобільськ (від 2014 року) готує спеціалістів на кафедрі географії[22].

Природничо-географічний факультет Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука в Рівному готує спеціалістів на кафедрі географії та туризму[23].

Окрім загальноуніверситетських курсів з соціально-гуманітарних дисциплін (філософія, політологія, соціологія, правознавство, економічна теорія, історія, культурологія), вивчення рідної та іноземної мови (переважно англійської) з професійним спрямуванням, на географічних факультетах вивчають фундаментальні й професійно-орієнтовані дисципліни у різному обсязі. Обсяг залежить від обраної спеціальності та спрямування навчального процесу, тому може варіювати від викладу загальних основ у межах іншої дисципліни (наприклад, топографія з основами геодезії) до ряду окремих повноцінних курсів (наприклад, загальна, історична, четвертинна, гідрогеологія та ін.), що з різних аспектів розкривають зміст наукової дисципліни.

Для спеціальності географія блоки навчальних дисциплін виглядають наступним чином:

Точні науки

• вища математика, математична статистика і моделювання, інформатика і геоінформатика, фізика і геофізика, хімія і геохімія.

Науки про Землю

• землезнавство, фізична географія і фізична географія материків і океанів, геологія, історична геологія, четвертинна геологія, гідрогеологія, геотектоніка, палеогеографія, геоморфологія, метеорологія і кліматологія, гідрологія і океанологія, ґрунтознавство і географія ґрунтів, біогеографія, ландшафтознавство, геофізика і геохімія ландшафтів, екологія і геоекологія, ландшафтна екологія.

Антропогеографія

• суспільна географія, соціальна географія, політична географія, географія населення і демографія, етногеографія, геоурбаністика, географія культури, географія релігій, історична географія, медична географія, регіональна географія, економіко-соціальна географія, регіональна економічна та соціальна географія, геоекономіка і географія світового господарства, географія промисловості, АПК і транспорту, рекреаційна географія і географія туризму, територіально-виробничі комплекси, географія людської діяльності і глобалізаційних процесів.

Прикладні й інтегральні дисципліни

• топографія і геодезія, картографія, топоніміка і географічна номенклатура, дистанційне зондування Землі, інформаційна географія й ГІС, комп'ютерні технології, охорона навколишнього середовища, природокористування й енвайроментальний менеджмент, ресурсо- й енергозбереження, агрометеорологія і агроекологія, водні ресурси, інженерна геодезія.

Професійні дисципліни

• педагогіка, психологія, методика викладання, шкільна географія, менеджмент освіти, організація наукової роботи, історія географічних досліджень сучасні методи, польові географічні дослідження, географічне прогнозування.

Географія України

• фізична географія України, геологія України, палеогеографія України, рельєф України, клімат України, гідрологія України, ґрунти України, ландшафти України, економічна і соціальна географія України, економіка України, населення України, рекреаційні ресурси України, історія географії України, краєзнавство і туризм, географія рідного краю (області, району, населеного пункту).

Достатньо широкий спектр застосування комплексу географічних знань розмиває чіткий профіль кар'єри спеціаліста-географа, що призводить до складнощів із працевлаштування. Найшвидше застосування отриманим знанням і навичкам випускники географічних напрямків вищої освіти знаходять в освітянській сфері (середня та вища школи), гідрометеорології, екологічній інспекції, як картографи, землевпорядники та спеціалісти з геоінформаційних систем[3].

Сучасні потреби суспільства на порядок денний не тільки в Україні, але й у розвинених країнах, ставить ряд вимог до спеціаліста з географічних наук, що складаються з:

• базових знань — планетарні процеси в географічній оболонці, їхній локальний прояв; взаємозалежність людини і природи; зміна клімату та спектр наслідків для людства; різноманітні аспекти просторових зв'язків усіх проявів людської діяльності (економічних, культурних, соціальних тощо); екологічні наслідки людської діяльності; проблеми бідності та нерівності розвитку окремих територій; кроскультурна взаємодія; процеси глобалізації та наслідки для конкретних регіонів і сфер людської діяльності; сталий розвиток (екологічний, економічний, соціальний аспекти)[24][25].
• навичок і ділових якостей — комунікація (якісна аргументація, вирішення конфліктів, кроскультурне спілкування); незалежне критичне мислення; просторове мислення, його глобальність і водночас креативність; прийняття рішень на основі обмеженої інформації; інформаційна грамотність; вміння чітко формулювати питання, ставити завдання, знаходити відповіді, втілювати ідеї; використання методів якісного і кількісного аналізу, інтерпретація результатів геопросторового аналізу; вміння створювати карти, використовувати геоінформаційні технології; вміння передавати й поширювати набуті в процесі діяльності знання[26][24].

Випускники університетів частіше володіють надлишковими академічними знаннями і водночас мають певний брак фахових компетенцій. Тобто навчання відбувається у відриві від процесів майбутнього застосування отриманого фаху[3]. Виключення тут становлять лише майбутні педагоги. Адаптації на робочому місці заважає брак навчальних курсів з економічних та правових аспектів діяльності підприємств, функціонування державних органів влади, наукових установ. Такого роду навички випускники опановують самотужки, за допомогою колег.