Географія України

Україна східноєвропейська країна, що розташовується на південному сході континенту . Загальна площа країни 603 550 км² (46-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 579 330 км², а на поверхню внутрішніх вод — 24 220 км²[3]. Площа країни трохи менша за площу території американського штату Техас.

Географія України
Географічне положення України
Географічне положення
Континент Євразія
Регіон Східна Європа
Координати 49°00′ пн. ш. 32°00′ сх. д.
Територія
Площа 603,6 тис.[1] км² (46-те)
  суходіл 98 %
  води 2 %
Морське узбережжя 2782 км
Державний кордон 6994[2] км
Рельєф
Тип рівнинний
Найвища точка гора Говерла (2061 м)
Найнижча точка Куяльницький лиман (-5 м)
Клімат
Тип помірний
Внутрішні води
Найдовша річка Дніпро (1095 км)
Найбільше озеро Ялпуг (149 км²)
Інше
Природні ресурси залізні руди, кам'яне вугілля, руди кольорових металів, вуглеводні, кам'яна сіль, сірка, графіт, каолін, ртуть, деревина, родючі ґрунти
Стихійні лиха повіді, паводки, приморозки
Екологічні проблеми забруднення повітря, забруднення вод, радіоактивне забруднення (ЧАЕС)

Назва

Топонім Україна вперше згадується в Київському літописі під 1187 роком. Існує декілька гіпотез походження назви:

  • український лексикограф Борис Грінченко у своєму Словникові української мови першим значенням слова Україна дає країна[4];
  • український славіст, мовознавець Ярослав Рудницький навів декілька значень назви Україна (Вкраїна, Укра́їна, Укра́йна)[5]:
    • 1) «прикордонна земля»,
    • 2) «будь-яке відокремлене місце»,
    • 3) «країна в цілому»;
  • за Максом Фасмером, від дав.-рус. оукраина прикордонна місцевість[6];
  • Сергій Шелухін вважав, що назва «Україна» утворена від дієслова украяти, відрізати й означає «відділений шматок землі», «відділена частина території племені». У часи розпаду Київської Русі на окремі незалежні землі слово «україна» набуло нового значення «князівство». Зокрема, у літописах зафіксовані Переяславська україна, Галицька україна, Волинська україна, Чернігівська україна, Київська україна та ін.[7];
  • деякі сучасні українські дослідники виводять назву від слова край, що первинно означало рідний край, країна, земля[8].

Географічне положення

Україна — східноєвропейська країна, що межує з сімома іншими країнами: на півночі — з Білоруссю (1111 км), на сході — з Російською Федерацією (спільний кордон — 1944 км), на південному заході — з Молдовою (1202 км) і Румунією (601 км), на заході — з Польщею (535 км), Угорщиною (128 км) і Словаччиною (97 км). Загальна довжина державного кордону — 5618 км[3]. Україна на півдні омивається водами Чорного, на південному сході Азовського морів Атлантичного океану[9][10]. Загальна довжина морського узбережжя 2782 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[11]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — до глибин 200 м, або технічної можливості освоєння (стаття 76)[12][3].

Крайні пункти

Україна лежить між 52°22′46′′ і 44°23'11′′ паралелями північної широти, 22°08'13" і 40°13'40" меридіанами східної довготи.

Крайні пункти України

Крайні географічні точки:

Час

Час в Україні: UTC+2[14]. Літній час вводиться останньої неділі березня переводом годинникової стрілки на 1 годину вперед, скасовується в останню неділю жовтня переводом годинникової стрілки на 1 годину назад. На тимчасово окупованих Росією територіях півострова Крим, частин Донецької і Луганської областей діє московський час UTC+4.

Геологія

Україна — унікальна мінерально-сировинна держава, багатства надр якої зумовлені особливостями геологічної будови її території. У межах країни розповсюджені всі основні геоструктурні зони земної кори: платформні, геосинклінальні і перехідні між ними області — крайові прогини[15].

Корисні копалини

Різноманітність різних геолого-структурних умов і величезний діапазон часу (більш 2,5 млрд років) протягом багатьох епох визначили формування практично всіх видів корисних копалин, в тому числі цілого ряду великих і дуже великих запасів родовищ вуглеводневої сировини і твердих корисних копалин[15].

З унікальною (в металогенічному відношенні) структурою Українським щитом, зв'язана більшість родовищ металевих корисних копалин і, в першу чергу, найбільший Криворізький залізорудний басейн, комплексні корінні родовища ільменіт-апатитових руд, родовища інших кольорових, благородних і рідкісних металів[15].

У платформному чохлі, що перекриває кристалічний фундамент, розміщені великі поклади марганцевих руд Нікопольского басейну, комплексні ільменіт-рутил-цирконієвих руд Середнього Придніпров'я, а також родовища урану, унікальні за якістю і запасам родовища каолінів, бентонітових, вогнетривких і тугоплавких глин, бурого вугілля і багатьох інших видів корисних копалин[15].

У Дніпровсько-Донецькій металогенічній провінції залягають родовища газу, нафти, газоконденсату, кам'яної солі, гіпсу. В південній частині провінції знаходиться Донецька складчаста споруда з найбільшим однойменнім кам'яновугільним басейном, а також родовища ртуті, кам'яної солі, вогнетривких і тугоплавких глин. У вугіллях Донбасу зосереджені трильйони кубічних метрів метану[15].

На шельфі Азовського і Чорного морів розвідані родовища вуглеводневої сировини і ведеться активний пошук нових їх покладів.

У межах Українського щита, Донецької складчастої споруди і Карпатської складчастої області виявлені 6 золоторудних районів з ресурсним потенціалом в декілька тисяч тон золота при середньому змісті 6-8 г/тонн[15].

Сейсмічність

Рельєф

Більша частина території України має рівнинний характер, середні висоти — 175 м. Гори знаходяться тільки на заході (Карпати) та на крайньому півдні (Кримські). Найнижча точка — рівень вод Чорного моря (0 м); найвища точка — гора Говерла (2061 м) у масиві Чорногора, у Карпатах. Рівнинні простори країни, що становлять південно-західну частину Східноєвропейської рівнини, за своїм рельєфом неоднорідні. Тут можна виділити височини та низовини, утворення яких обумовлене переважно нерівностями кристалічного фундаменту Руської платформи, яка залягає в фундаменті Руської рівнини. Височини пов'язані головним чином з Українським кристалічним масивом.

У межах України розташовані такі височини: в західній частині Волино-Подільська, Придніпровська, в східній частині Приазовська, Донецький кряж та південно-західні відроги Середньо-Руської височини.

Найбільші низовини: Поліська низовина на півночі, Причорноморська на півдні та Придніпровська, що простягається в середній частині лівобережжя Дніпра.

Моря

Територію України омивають Чорне та Азовське моря. До басейнів цих морів належать більшість (близько 96 % території країни) річок країни.

Узбережжя

Острови

Астроблеми

На теренах України знайдено 8 вибухових кратерів, що утворилися у наслідку падіння небесних тіл. Всі кратери, за винятком Іллінецького, є похованими під товщею осадових порід, їх дослідження велося за допомогою свердловин.

Клімат

Кліматичні умови в Україні визначаються у першу чергу її географічним розташуванням. Вони також формуються внаслідок взаємодії таких факторів, як сонячна радіація, циркуляційні процеси в атмосфері, підстильною земною поверхнею. Завдяки взаємодії всіх цих факторів, формуються загальні риси клімату України. Територія України лежить у помірному кліматичному поясі перехідного від морського до континентального типу[16]. Переважають помірні повітряні маси цілий рік, західний масоперенос[17]. Значні, сезонні зміни амплітуди температури повітря, особливо на півдні й сході. Зволоження нестійке, нерівномірне за сезонами, взимку сніговий покрив; на півдні й сході максимум опадів припадає на літо, можлива посуха[17].

У цілому, клімат України[18] помірно континентальний, лише на південному березі Криму субтропічний. Загальна закономірність кліматичних умов, полягає в зростанні континентальності з заходу на схід та близької до широтної зональності розподілу температур, вологості та опадів.

Зими на заході України помітно м'якіші, аніж на сході. Влітку, натомість, на сході спостерігаються більш високі середні температури, аніж на заході.

Середньорічна температура коливається від +5,5 …. +7 °C на півночі до +11° …. +13 °C на півдні. Середня температура в січні, найхолоднішому місяці, становить від −3 °C на південному заході (в Криму — від −1 °C до +4 °C) до −8 °C на північному сході. Середня температура в липні, найтеплішому місяці, коливається від +23 °C на південному сході до +18 °C на північному заході.

Кількість опадів в теплий сезон в середньому в двічі-тричі вища, ніж в холодний. Максимум спостерігається в липні та червні, а мінімум припадає на лютий. Сніг випадає найчастіше пізно в листопаді або рано в грудні.

Максимальна абсолютна кількість опадів припадає на Карпати, де може досягати 1 200 міліметрів. Мінімальна — на узбережжя Чорного та Азовського морів, а також степи Криму, де випадає менше 400 мм опадів на рік.

Клімат Києва
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 11,1 17,3 22,4 30,2 33,6 35,0 39,4 39,3 33,8 27,9 23,2 14,7 39,4
Середній максимум, °C −0,9 0,0 5,6 14,0 20,7 23,5 25,6 24,9 19,0 12,5 4,6 0,0 12,5
Середня температура, °C −3,5 −3 1,8 9,3 15,5 18,5 20,5 19,7 14,2 8,4 1,9 −2,3 8,4
Середній мінімум, °C −5,8 −5,7 −1,4 5,1 10,8 14,2 16,1 15,2 10,2 4,9 −0,3 −4,6 4,9
Абсолютний мінімум, °C −31,1 −32,2 −24,9 −10,4 −2,4 2,4 5,8 3,3 −2,9 −17,8 −21,9 −30 −32,2
Норма опадів, мм 36 39 37 46 57 82 71 60 57 41 50 45 621
Джерело: Погода и климат

Україна є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[19].

Внутрішні води

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 139,6 км³[3]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 21,67 тис. км² зрошуваних земель[3]. Річкова мережа країни належить басейнам Чорного і Азовського морів, на крайньому заході (4 % території країни) Балтійського (басейн Західного Бугу) Атлантичного океану.

Річки

Річкова мережа країни складається з річкових систем Дніпра, Дунаю, Дністра, Південного Буга, Західного Буга, Сіверського Дінця та річок чорноморського та азовського узбереж.

За величиною басейну, довжиною, водністю та гідроенергетичним потенціалом, всі річки України поділяються на великі, середні та малі. До великих відносять Дніпро, Дунай, Дністер, Сіверський Донець, Південний Буг, Прип'ять, Десну. Всі інші відносяться до середніх або малих. На теренах України налічується близько 23 тис. водотоків, з них 2938 водотоків довжиною від 10 км та більше, а також 116 — довжиною понад 100 км.

Розвиток річкової мережі на території України та її щільність різняться в різних частинах у зв'язку з неоднорідністю кліматичних, геологічних та інших факторів. Найбільша річкова мережа — в Карпатах (до 1,10 км/км²) та на Донецькому кряжі (до 0,5 км/км²). В деяких районах південної частини наближається до нуля.

Вода великих річок прісна, мінералізація становить 300—600 мг/дм³. Мінералізація води середніх і малих річок півночі України коливається між 200 і 500 мг/дм³. Вона зростає у південному і східному напрямках. Найбільше мінералізовані води річок Приазов'я (понад 2000 мг/дм³) і річки між Дунаєм і Дністром, а найменше — Карпат (нижче 100 мг/дм³).

Озера

На території України понад 3 тисячі природних озер. Переважно це невеликі озера (0,01 — 0,1 км²), 30 озер мають площу до 10 км² і більше, 13 — понад 50 км².

Найбільше природне озеро України — озеро Ялпуг (Одеська область), його площа 149 км².

Найглибше природне озеро України — озеро Світязь (Шацькі озера, Волинська область), його глибина 54.4 м.

Водосховища

На теренах України налічується 1103 водосховища[20] . Вони утримують 55315,8 млн м³ води (величина повного об'єму), зокрема 8565,8 млн м³ — без 6-и водосховищ Дніпровського каскаду та 2-х Дністровських водосховищ (головного та буферного). В цілому, всі водосховища утримують об'єм води, що перевищує середній річний стік Дніпра.

Найбільші водосховища (загалом шість Київське, Канівське, Кременчуцьке, Кам'янське, Дніпровське, Каховське) створено на Дніпрі з 30-х по 70-ті роки XX ст. На початку 80-х років було створено Дністровське водосховище. Значно меншими є водосховища у басейнах річок Південний Буг, Сіверський Донець та інших.

Стави

На річках і струмках України створено понад 49 400 ставків[20] загальною площею понад 2890 км². Вони утримують понад 3969 млн м³ води.

Найбільше ставків на Східному Поділлі (зокрема у Вінницькій області — близько 4850) і на Придніпровській височиніДніпропетровській області — 3292).

Найменше ставків у Карпатському регіоні (у Закарпатській області — 584) та Луганщині — 360.

Болота

Ґрунтові води

Ґрунти

На території України виділяють поліську, лісостепову і степову ґрунтові зони, а також карпатську і кримську гірські області:

Рослинність

Земельні ресурси України (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 71,2 %,
    • орні землі — 56,1 %,
    • багаторічні насадження — 1,5 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 13,6 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 16,8 %;
  • інше — 12 %[3].

Тваринний світ

У зоогеографічному відношенні захід і північ території країни відноситься до Європейської лісової провінції Циркумбореальної підобласті, схід і південь, окрім гірського Криму — до Казахстано-Монгольської провінції Центральноазійської підобласті Голарктичної області[17].

Охорона природи

Україна є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[3]:

Урядом країни підписані, але не ратифіковані окремі протоколи міжнародні угоди щодо транскордонного забруднення повітря (CLRTAP)[3].

Стихійні лиха та екологічні проблеми

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха:

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Охорона природи

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію України можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також

Примітки

  1. Статистичний збірник «Регіони України» 2012. Частина І с. 21
  2. Статистичний збірник «Україна у цифрах 2011» 2012.
  3. Ukraine, Geography. Factbook.
  4. Грінченко Б. Д. Словарь української мови: У 4-х т. — Київ, 1909 — Т. 4. — С. 330.
  5. Етимологічний словник української мови Я. Рудницького. Архівовано 16 вересня 2012 у Wayback Machine. Вінніпеґ-Оттава, 1962—1982. — Т. 2. — С. 1075.
  6. (рос.) Этимологический словарь Фасмера.
  7. Шелухінn С. Назва України // Хроніка 2000. — 1992. — № 2. — С. 50-63.
  8. Єрмоленко Світлана. У власних назвах — Історія України. Архівовано 10 вересня 2010 у Wayback Machine.
  9. Атлас світу, 2005.
  10. Атлас. Фізична географія України, 2014.
  11. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  12. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  13. Наказ Державного комітету природних ресурсів України «Щодо уточненого місцезнаходження географічного центру України». Архів оригіналу за 11 листопада 2011. Процитовано 27 вересня 2011.
  14. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 23 January. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  15. Україна // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  16. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  17. ФГАМ, 1964.
  18. Клімат України. Архів оригіналу за 9 квітня 2018.
  19. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  20. Водний фонд України: Штучні водойми водосховища і ставки: Довідник / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К.: Інтерпрес, 2014. — 164 с. ISBN 978-965-098-2
  21. Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

Атласи. Карти

  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Атлас. 8 клас. Фізична географія України / упорядники : О. Я. Скуратович. К. : ДНВП «Картографія», 2014. — ISBN 978-617-670-259-7.
  • Комплексний атлас України. К. : ДНВП «Картографія», 2005.

Українською

Англійською

  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

Російською

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.