Група 77

Назва групи, як і вона сама виникли на 1-й сесії Конференції ООН з торгівлі і розвитку, яка проходила в Женеві в 1964 році, в ході якої країнами, що розвиваються була прийнята «Спільна Декларація сімдесяти семи країн» («Joint Declaration of the Seventy-Seven Countries»). Поступово число країн-учасниць росло і досягло 134 на сьогоднішній день. У радянський період з соціалістичних країн членами «Групи 77» були КНДР, Куба, В'єтнам, Румунія і Югославія.

В рамках «Групи 77» виникли багатонаціональні підприємства, зокрема в Латинській Америці, двосторонні і багатосторонні міждержавні торговельні угоди, а також угоди в інших галузях економіки і господарства, економічні регіональні організації і союзи. Важливі резолюції Генеральної Асамблеї ООН, ЮНКТАД, ЮНІДО, ЮНЕП, ГАТТ, ЮНЕСКО, МФСР і ін. приймаються під впливом політики «Групи 77». Величезний вплив на напрямок діяльності і вироблення спільних позицій «Групи 77» надавав Рух неприєднання.

У 1990-х роках в діяльності «Групи 77» проявилися слабкі сторони, зокрема недостатня усвідомленість ролі прогресивних соціально-економічних трансформацій для подолання економічної відсталості і забезпечення фінансової самостійності країн, що розвиваються, намітилося посилення суперечностей в групі в силу відмінності соціально-економічних та ідеологічних орієнтацій її членів, що послабило їх спільні позиції перед економічним, політичним, і іншими видами тисків, що здійснюються на них розвиненими країнами та транснаціональними компаніями. Проте діяльність «Групи 77» зберігає своє значення і об'єктивну основу для зміцнення спільних позицій країн, що розвиваються у світовій спільноті.

Перша нарада міністрів «Групи 77» пройшла в столиці Алжиру 25 жовтня 1967 року. Результатом наради стала Алжирська Хартія, в якій головною своєю метою «Група 77» проголошує створення нового міжнародного економічного порядку. Ця мета так чи інакше простежується в інших документах, прийнятих «Групою 77». У 1976 році на нараді міністрів «Групи 77» були затверджені Декларація та Програма ЕСРС, підтверджена в «Арушській програмі колективного самозабезпечення і рамок для переговорів» (Танзанія, 1979 рік) і доповнена положеннями технічного співробітництва країн, що розвиваються — головним механізмом сприяння ЕСРС.

Ці програми є основоположними в рамках діалогу «Південь — Південь» і найважливішими ланками, що визначають характер спільних дій «Групи 77» зі створення рівноправних і справедливих міжнародних економічних відносин, встановлення нового світового економічного порядку і формування справедливого міжнародного торгового режиму.

Також найважливішими етапами діяльності «Групи 77» є Каракаська (1981 рік) і Буенос-Айреська (1983 рік) наради, і присвячена сорокаріччю «Групи 77» конференція, що пройшла в 2004 році в Сан-Паулу.

Організація складається з трьох регіональних підгруп: Африканської, Азіатської та Латиноамериканської[1]. Особливе становище в групі посідає Китай; коли «Групою 77» і Китаєм робиться спільна заява, то вказується, що була вироблена спільна позиція «Групи 77» і КНР (або використовується термін «Група 77 плюс Китай»).[2] Так, у вересні 2008 року Китай погодився разом з «Групою 77» сприяти реалізації цілей розвитку тисячоліття та співробітництву «Південь — Південь». Так як в складі групи є велика кількість країн, що мають різні позиції по ряду питань, всередині «Групи 77» виділяють кілька підгруп, наприклад: Альянс малих острівних держав (АОСІС — AOSIS), країни-члени Організації країн експортерів нафти (ОПЕК), Найменш розвинені країни (НРС) і ін.[3]

«Група 77» має відділи по зв'язках в деяких підрозділах ООН:

• Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД — UNCTAD) — Женева
• Програма ООН з довкілля (ЮНЕП — UNEP) — Найробі
• Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО — UNESCO) — Париж
• Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО — FAO) і Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР — IFAD) — Рим
• Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО — UNIDO) — Відень
• У Міжнародному валютному фонді (МВФ — IMF) і Світовому банку (World Bank) є представник від «Групи 24» (G-24), що функціонує в рамках «Групи 77» — Вашингтон.

Від групи щороку направляються представники-координатори в різні структури ООН. У 2007 році представниками «Групи 77» в інших підрозділах ООН були:[4]

• в Нью-Йорку (ООН): Мунір Акрам (Пакистан)
• в Римі (ИФАД і ФАО): Ламія Саггаф (Кувейт)
• в Женеві (ЮНКТАД): пан Хосе Делмер Урбізо (Гондурас)
• в Найробі (ЮНЕП): г-н Джісмун Каср (Індонезія)
• в Парижі (ЮНЕСКО): Мохамед Захір Азіз (Афганістан)
• у Відні (ЮНІДО): Сайед Гала Ельдін Ельсайед Еламін (Судан)
• у Вашингтоні (МВФ і Світовий Банк): Феліса Мицелии (Аргентина) — представник «Групи 24» (G-24).

Головою у внутрішній структурі організації є представник від країни приймаючої обов'язки голови. Щороку з усіх держав-членів групи вибирається нова головуюча країна.

Щорічно в Нью-Йорку на Генеральну Асамблею ООН «Група 77» направляє своїх міністрів закордонних справ. Періодично Міністри від «Групи 77» беруть участь у з'їздах інших організацій при ООН: ЮНКТАД, ЮНІДО, ЮНЕСКО та ін. Також групою організовуються періодичні конференції присвячені річницям «Групи 77». Так, в червні 1989 року в Каракасі пройшла конференція, присвячена 25-річчю групи, в червні 1994 року в Нью-Йорку — конференція до 30-річчя організації, а в червні 2004 року в Сан-Паулу організована конференція до 40-річного ювілею «Групи 77». Також групою організовуються з'їзди міністрів щодо вирішення питань в рамках виділених проектів, наприклад за напрямом «Південь — Південь». З 1995 року проходять збори представників від країн-членів групи з питань в будь-яких галузях і сферах (торгівля, інвестиції, фінанси, сільське господарство, енергетика та ін.):

• 5 — 7 вересня 1995 року, Джакарта
• 15 — 19 січня 1996 року, Гаяна
• 13 — 15 січня 1997 року, Сан-Хосе
• 2 — 5 грудня 1998 року, Балі (Індонезія)
• 27 — 30 жовтня 2002 року, Дубай
• 16 — 19 грудня 2003 року, Марракеш (Марокко)
• 5 — 6 грудня 2004 року, Доха
• 2 — 3 травня 2005 року, Нью-Йорк
• 29 — 30 серпня 2005 року, Кінгстон
• 3 вересня 2006 року, Ріо-де-Жанейро

У 1982 році в рамках «Групи 77» створено міжурядовий координаційний комітет (МКК — IFCC) з питань економічного співробітництва країн, що розвиваються (ЕСРС), який розробляє і пропонує рекомендації для нарад міністрів «Групи 77». На нарадах МКК розглядаються і приймаються програмні рішення «Групи 77»:

• 1982 рік (23 — 28 серпня), Маніла
• 1983 рік (5 — 10 вересня), Туніс
• 1984 рік (3 — 8 вересня), Картахена (Колумбія)
• 1985 рік (19 — 23 серпня), Джакарта
• 1986 рік (18 — 23 серпня), Каїр
• 1987 рік (7 — 12 вересня), Гавана
• 1989 рік (31 липня — 5 серпня), Куала-Лумпур
• 1993 рік (30 серпня — 3 вересня), Панама
• 1996 рік (8 — 12 лютого), Маніла
• 2001 рік (18 — 23 серпня), Тегеран
• 2005 рік (21 — 23 березня), Гавана
• 2008 рік (10 — 13 червня), Ямусукро.