Трамвайні маршрути Києва

Трамвай 1-го маршруту на станції «Сім'ї Сосніних»

Перший трамвай з'явився у Києві на Олександрівському (нині — Володимирському) узвозі, сполучаючи Поділ (Олександрівську, нині Контрактову площу) з Царською (нині — Європейська площа). Сталося це 1892 року. Згодом маршрут був продовжений до сучасної Либідської площі, та курсував за цим маршрутом аж до часів Української революції 1917–1921 років. Після неї маршрут було відновлено, але невдовзі (1930 року) його було скорочено — замість Контрактової площі перший маршрут ходив до Європейської. Тим часом були запущені маршрути № 1а (Контрактова площа — Європейська площа) та № 1б (Європейська площа — Володимирський ринок).

1934 року, разом зі зняттям трамвайних колій по Хрещатику, маршрути № 1а та № 1б були закриті, а № 1 скорочений до Бесарабської площі. Щоправда, вже через рік маршрут № 1 подовжили по вулицях Володимирській та Малій Житомирській до теперішнього Майдану Незалежності.

Після Другої Світової війни маршрут спочатку було скорочено з одного боку до площі Богдана Хмельницького, а 1948 року з іншого — у зв'язку з припиненням руху трамваїв по Великій Васильківській вулиці — до площі Льва Толстого. 1956 року його скорочено знову — до університету імені Шевченка, а через три роки взагалі закрито.

Знову трамвай № 1 з'явився у Києві 1963 року, з'єднуючи між собою нововідкриту станцію метро "Завод «Більшовик» з Відрадним масивом. У 1970 році його маршрут змінився на «Палац Спорту — вул. Сім'ї Сосніних», ставши схожим на сучасний. 1977 року, одночасно з відкриттям швидкісного трамвая, маршрут № 1 перенесено на його трасу по вулиці Борщагівській замість Брест-Литовського шосе, яким він курсував до того. 1984 року № 1 подовжено від зупинки «Вулиця Зодчих» до Михайлівської Борщагівки.

1989 року введено коротку версію маршруту — № 1к, вагони якого рухалися від вулиці Старовокзальної до Михайлівської Борщагівки.

2001 року, у зв'язку з закриттям лінії до Палацу Спорту, маршрут № 1 було закрито. № 1к продовжував працювати, і 2006 року його було перейменовано на № 1.

2007 року, у зв'язку з поступовим закриттям Правобережного швидкісного трамвая на реконструкцію, маршрут № 1 було закрито, а замість нього введено коротшу на одну зупинку версію № 1к (курсував від площі Перемоги замість Старовокзальної вулиці). Через початок наступних фаз реконструкції наступного року цей маршрут було скорочено до станції «Політехнічна», і наприкінці того ж року закрито. Натомість знову відкрили маршрут № 1, що курсував від вулиці Старовокзальної до Михайлівської Борщагівки, але через Лук'янівку. Цю версію закрито 12 червня 2009 одночасно з повною зупинкою руху швидкісною лінією.

Відновлено рух першого маршруту 16 жовтня 2010 року на реконструйованій трасі і з частково оновленим рухомим складом.

З 4 жовтня 2016 року, через реконструкцію швидкісного трамваю, маршрут ходив лише, як деповські поїздки маршруту №3. Частину траси тимчасово перетворено на одноколійну. З червня 2017 року маршрут працює зі зменшеним випуском. Повноцінний рух відновлено 11 грудня 2017 року.

Фото	Відкрито	Закрито	Маршрут слідування	Депо	Тяга
	13 травня 1989	29 жовтня 2006	Вулиця Старовокзальна — Михайлівська Борщагівка	Ім. Шевченка	електрична
	1 серпня 2007	8 квітня 2008	Ст. «Площа Перемоги» — Михайлівська Борщагівка
	8 квітня 2008	12 жовтня 2008	Ст. «Політехнічна» — Михайлівська Борщагівка

Трамвай № 1к з'явився у Києві 1989 року, курсуючи за маршрутом «Вулиця Старовокзальна — Михайлівська Борщагівка». За таким маршрутом він ходив до 2006 року, коли його було перейменовано в № 1. На фото — трамвай прибув на станцію «Політехнічна» та слідує до вулиці Старовокзальної.

Ще раз № 1к з'явився 2008 року, під час реконструкції швидкісного трамвая. Спочатку він курсував від Михайлівської Борщагівки до площі Перемоги, а згодом — до станції «Політехнічна».

• Маршрут на своєму шляху має зупинки з однаковою назвою: «Вулиця Милославська» і «Станція „Милославська“», «Вулиця Марини Цвєтаєвої» і «Станція „Марини Цвєтаєвої“», «Вулиця Сержа Лифаря» і «Станція „Сержа Лифаря“».

Трамвай № 7 з'явився у Києві на початку 20-го століття та з'єднував Бессарабську площу з Печерськом та Києво-Печерською лаврою. У 30-х та 50-х роках курсував від Бесарабської площі до вулиці Польової. Починаючи з першої половини 60-х років, з'днував залізничний вокзал з Відрадним масивом. Цей маршрут було скорочено 1978 року до станції метро "Завод «Більшовик», а 1982 року закрито.

У Пущі-Водиці 7-й трамвай з'явився влітку 1997 року, і став скороченим варіантом маршруту № 12, що курсує з Контрактової площі до 14-ї лінії у Пущі-Водиці, і з'єднував селище з площею Тараса Шевченка. На початку свого існування маршрут ходив більш-менш регулярно, але до 2012 року на ньому залишився лише один трамвай, завдяки чому інтервал на маршруті становить близько півтори години. Маршрут працює лише за призначенням.

Трамваї 7-го маршруту більшу частину свого руху проїжджали по відокремленій лісовій трасі, що сприймається жителями Києва як певна екзотика. Тому кияни полюбляють їздити на відпочинок у Пущу-Водицю саме на трамваї.

Інколи буває, що узимку лісову трасу засипає снігом — тоді трамваї кілька днів не ходили, чекаючи, поки розчистять замети.

Трамвайний маршрут № 12 з'явився у Пущі-Водиці у 20-х роках 20 століття, та прийшов на зміну маршруту № 19, що курсував за аналогічною трасою. Під час окупації Києва у Другій Світовій війни не курсував, однак після звільнення міста рух по маршруту було відновлено 1944 року. У 40-х роках 12-й маршрут обслуговували трамваї, що складалися з трьох вагонів, проте через необхідність розвивати велику швидкість на лісовій колії їх було замінено на одновагонні. 1949 року у трасі маршруту відбулися зміни — трамвайні колії були перенесені з вулиці Вишгородської на вулицю Старозабарську, а в середині 1960-х років — на вулицю Автозаводську. Так маршрут набув сучасного вигляду.

У 50-х роках зафіксовано існування трамвайного маршруту № 12к, що курсував від Подільського депо до Пущі-Водиці.

Нині трамвай обслуговується трамвайними вагонами марки Tatra T3 — частіше вагони їздять поодинці, однак інколи, на поминальні дні, пускають зчепи з двох вагонів. Інтервал становить від 10 хвилин до півгодини.

Маршрут № 12 є фактично єдиним транспортом, що регулярно обслуговує Пущу-Водицю. Влітку сюди з'їжджаються відпочивальники і тоді навантаження на маршрут є найбільшим.

Також особливістю маршруту є те, що він велику частину свого шляху проходить по відокремленій лісовій трасі, де не дублюється жодною іншою дорогою. Інколи буває, що узимку лісову трасу засипає снігом — тоді трамваї кілька днів не ходять, чекаючи, поки розчистять замети. Так трапилося, зокрема, у грудні 2012 року.

1904 року Пуща-Водицька лінія парового трамваю була електрифікована, і до Пущі-Водиці стали курсувати два маршрути електричного трамвая — № 19 до Подолу та № 20 до Старого Києва. Інтервал на маршруті становив близько 30 хвилин улітку та до 1,5 годин узимку. Наприкінці 1910-х років маршрут перестав працювати через поганий стан колії, однак після закінчення бойових дій у Києві він відновлений не був.

Відновити маршрут вирішили лише 1933 року, проте частина колій на Лук'янівці, якими проходив старий маршрут, вже була розібрана, і тому трамваї 20-го маршруту курсували з центру міста на Поділ, а вже далі на Пущу-Водицю. Але така конфігурація була незручною для пасажирів, крім того, на великій частині шляху № 20 повторював більш частий маршрут № 12, і все це призвело до того, що через кілька років маршрут був закритий знову.

Втретє 20-й трамвай з'явився у Києві у другій половині 1930-х років, і з'єднував Червону (нині — Контрактову) площу з Печерськом та Звіринцем. В такому вигляді маршрут проіснував до Другої світової війни, а після її завершення був відновлений за дещо зміненим маршрутом — до Києво-Печерської Лаври. Змін у його трасі не відбувалося до 1960 року, коли маршрут був закритий та замінений тролейбусом з таким самим номером.

• Жодна з тих ліній, якими проходив маршрут № 20 в останній версії, нині не існує — лінія нинішньою Лаврською вулицею закрита разом із маршрутом, лінія по вулиці Грушевського від Європейської площі до Кріпосного провулка закрита 1962 року, лінія по Володимирському узвозу та вулиці Сагайдачного демонтована 1977 року, лінії по вулицям Мазепи та Грушевського, що залишилися, закриті 1998 року, а лінія та кільце на Контрактовій площі закриті 2011 року.

З 2018 року - не діє у зв’язку з реконструкцією вул. Алма-Атинської[1].

З 2018 року - не діє у зв’язку з реконструкцією вул. Алма-Атинської[1].

Вперше в Києві трамвай під номером 34 з'явився 5 листопада 1965 року у зв'язку з відкриттям нової станції метрополітену «Дарниця». Він сполучав з нею житловий масив Воскресенку, довжина маршруту становила 11.34 км, час проїзду 31-33 хвилини.

8 жовтня 1968 року лінію метрополітену подовжили до станції «Комсомольська» (нині — «Чернігівська»), і у зв'язку з цим маршрут № 34 було змінено. Тепер він курсував по маршруту «Воскресенка — Вулиця Сюсюри», проходячи через станцію «Чернігівська». Довжина маршруту — 12.3 км, час руху — 38 хвилин.

1 грудня 1970 року відкрили новий маршрут № 34 до новозбудованого трамвайного кільця «Вулиця Ентузіастів» поблизу житлових масивів Русанівка та Березняки, другою кінцевою була Контрактова площа. Цей новий маршрут через Дніпро курсував в години «пік» у будні дні та обслуговувався спільно трамвайним депо імені Красіна та Дарницьким трамвайним депо. Довжина маршруту 20.1 км, час руху близько 1 години.

Починаючи з 3 вересня 1973 року маршрут обслуговувався виключно депо ім. Красіна.

Маршрут № 34 закривався у 1986 та з 1987 по 1988 роки, але згодом відновлювався. Починаючи з 1990-х років, поступово маршрут став втрачати популярність та ходити усе рідше, і до 2002 року по маршруту здійснювалося тільки три відправлення в день, що відходили з Контрактової площі о 6:32, 7:04 та 7:36. Крім того, маршрут повністю дублювався на своєму шляху маршрутами № 21, 27 та 31. Тож з 1 січня 2003 року маршрут відмінили.